Рішення

від 25.11.2024 по справі 906/727/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. м. Житомир Справа № 906/727/24

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Сорока І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Мазур Р.В. - адвокат, діє на підставі ордеру серії ВК № 1138117 від 29.07.2024р.;

від відповідача: Терещенко О.С. - адвокат, діє на підставі ордеру №1651164 від 26.02.2024р. (в режимі відеоконференції);

представника третьої особи: Терещенко О.С. - адвокат, діє на підставі ордеру №1694602 від 04.09.2024р. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом фізичної особи підприємця Андрухової Оксани Володимирівни

до фізичної особи підприємця Лещенко Василь Володимировича

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНГЗ ТРАНС"

про стягнення 9639,17 євро

Процесуальні дії по справі.

ФОП Андрухова О. В. звернулася до суду з позовом про стягнення з ФОП Лещенка В.В. завданих збитків в сумі 9639,17 євро, що становить 419014,71 грн. в розрахунку за офіційним курсом НБУ.

Ухвалою від 03.07.2024р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 06 серпня 2024 р.

15.07.2024р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т.1, а.с.31-83).

06.08.2024р. від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (т.1, а.с.91-92).

Розглянувши вищевказане клопотання, суд, керуючись нормами ч. 1 ст. 81 ГПК України залишив його без задоволення, як таке, що заявлено з пропуском встановлено строку.

В судовому засіданні 06.08.2024р. суд оголосив перерву до 22.08.2024р.

09.08.2024р. від позивача надійшла відповідь на відзив з клопотанням про поновлення строку її подання (т.1, а.с.101-114).

12.08.2024р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (т.1, а.с.115-123).

Ухвалою від 22.08.2024р. суд залучив ТОВ "ВІНГЗ ТРАНС" до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відклав підготовче засідання на 03 жовтня 2024 р.

11.09.2024р. від третьої особи надійшли заперечення проти позову (т.1, а.с.162-169).

Ухвалою суду від 03.10.2024р. продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 29.10.2024 р.

В судовому засіданні 29.10.2024р. суд закрив підготовче провадження в за погодженням сторін перейшов до розгляду справи по суті. На стадії з`ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено перерву до 19.11.2024р.

18.11.2024р. від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (т.1, а.с.190-283).

Суд в судовому засіданні 19.11.2024р. залишив без розгляду, подане відповідачем клопотання про долучення доказів на підставі ст.118 ГПК України, оскільки вони заявлені після закінчення процесуального строку їх подання.

В судовому засіданні 19.11.2024р. судом оголошено перерву до 25.11.2024р.

25.11.2024р. від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому викладено клопотання про поновлення пропущеного строку його подання (т.2, а.с.4-99).

За результатами розгляду вказаного клопотання, суд в судовому засіданні 25.11.2024р. відмовив в поновленні пропущеного строку його подання, оскільки відповідачем не було наведено поважних причин неможливості заявлення в строк, встановлений ч.3 ст.80 ГПК України, та ухвалив не приймати до розгляду подані докази.

В судовому засіданні 25.11.2024р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного сторонами договору на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №15/03/24 від 15.03.2024р. відповідач здійснював перевезення вантажу (морозиво) по маршруту Житомир (Україна) - Польща - Барселона (Іспанія).

02.04.2024р. на території Республіки Польща виявлено порушення температурного режиму в рефрижераторі та відповідно псування вантажу, що перевозився.

Позивач від замовника перевезення - ПП "ALISALUD ESTE SL" отримав претензію від 17.05.2024р. про відшкодування збитків в сумі 9639,17 євро.

В свою чергу, позивач 25.05.2024р. направив претензію відповідачу про сплату 9639,17 євро.

Відповіді на претензію відповідач не надав та вимоги позивача щодо відшкодування вартості зіпсованого під час перевезення вантажу не виконав.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, вказав, що ні договір, ні заявка на перевезення від 15.03.2024р. не містили вимог щодо температурного режиму або іншої специфіки перевезення вантажу.

Товар завантажувався працівниками АТ "Житомирський маслозавод", після чого на напівпричеп було накладено пломбу. Водій не був допущений до завантаження та не мав змоги перевірити правильність завантаження та розташування товару у вантажівці, про що вказано у п. 18 CMR, що завантаження контролюється відправником, перевізник не несе відповідальності за пошкодження, пов`язані з неправильним завантаженням або невідповідним пакуванням вантажу.

Вказав, що відібрання зразків товару та його огляд під час розмитнення, були проведені без залучення водія. При проведенні огляду та складанні висновку експертами Житомирської ТПП, водій також не був присутній.

Відповідач припускає, що пошкодження частини вантажу відбулося внаслідок неправильного його завантаження та розташування у рефрижераторі, що спричинило перекриття охолоджувальних отворів системи охолодження.

Наданий для завантаження товару рефрижератор був у справному стані, що підтверджує підписаними з ТОВ "Трансхолод Захід" актами виконаних робіт №0000-000450 та №0000-000454 від 18.10.2023р. на монтаж реєстратора температури та ремонт холодильного устаткування, видатковою накладною №453 від 19.10.2023р., калькуляціями, (т.1, а.с.68-72).

Відповідно до довідки №1/1704 від 17.04.2024р. ТОВ "Трансхолод Захід" рефрижераторна установка Vector 1550 (зав.номер ZC502151), встановлена на напівпричеп НОМЕР_1 і яка належить товариству, станом на 17.04.2024р. перебуває у технічно справному стані, під час діагностики холодильної установки порушень у роботі не виявлено (т.1, а.с.72)

Також, відповідач надав роздруківки з реєстратора температури (т.1, а.с.79-83).

Третя особа в запереченнях від 11.09.2024р. не погодилась з позовними вимогами, вважає, що позивачем не доведено факт порушення його прав та інтересів, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог позовної заяви.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

13.05.2023 р. між ФОП Андруховою О.В. та Приватним підприємством "ALISALUD ESTE SL" було укладено договір №13/05/23 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, згідно п.1.1 якого замовник (ALISALUD ESTE SL) зобов`язується надавати для перевезення вантажі, а виконавець (ФОП Андрухова О.В.) прийняти їх і доставити в обумовлені пункти, вказані в транспортній заявці, які є невід`ємною частиною договору. Заявка оформлюється на кожне перевезення окремо та підтверджує повноваження виконавця представляти інтереси замовника у відносинах з іншими організаціями (т.1, а.с.5).

14 березня 2024 року ФОП Андрухова О.В. та ПП "ALISALUD ESTE SL" оформили заявку до договору №13/05/23 на перевезення вантажу по маршруту Житомир (Україна) - Польща - Барселона (Іспанія). Відправником вантажу вказано AT "Житомирський маслозавод", дата завантаження - 19.03.2024 р., автомобіль DAF НОМЕР_2 / НОМЕР_1 (т.1, а.с.6).

15.03.2024р. ФОП Андрухова О.В. (експедитор) та ФОП Лещенко В.В. (виконавець) уклали договір №15/03/24 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, відповідно до п.1.1 якого експедитор доручає виконавцю перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньо-українському сполученні та оплачує перевезення, а виконавець надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін (т.1, а.с.7-8).

Згідно п. 1.2, виконавець згідно умов цього договору здійснює перевезення вантажу власним (або найманим) автомобільним транспортом і несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажів з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі вантажоодержувачу.

Виконавець організовує перевезення вантажів на підставі заявок експедитора. Конкретні умови на кожному замовленню погоджуються сторонами і вказуються у заявці, яка є невід`ємною частиною даного договору (п.2.1 договору).

Згідно п.5.2 договору, з моменту завантаження вантажу на транспортний засіб і до моменту передачі вантажу вантажодержувачу виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу.

15.03.2024 року позивач та відповідач оформили заявку до договору №15/03/24, згідно якої відповідач взяв на себе зобов`язання щодо перевезення вантажу автомобілем DAF НОМЕР_2 / НОМЕР_1 по маршруту Житомир (Україна) - Барселона (Іспанія), адреса розмитнення згідно вказівки відправника Польща, дата завантаження 19.03.2024р. відправник вантажу - AT "Житомирський маслозавод", дата розвантаження 01.04.2024р. (т.1, а.с.10).

В свою чергу, ФОП Лещенко В.В., як експедитор, 18.03.2024 р., на виконання умов договору № 1/2024 від 01.03.2024 р. транспортного експедирування вантажів в міжнародному сполученні, підписав заявку з ТзОВ "Вінгз Транс", як з перевізником, згідно якої ТзОВ "Вінгз Транс" взяв на себе зобов`язання щодо перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_2 / НОМЕР_1 по маршруту Житомир (Україна) - Барселона (Іспанія), адреса розмитнення згідно вказівки відправника (Польща), дата завантаження 19.03.2024р., відправник вантажу - AT "Житомирський маслозавод", дата розвантаження 01.04.2024р.() а.с. 165-167 т.1)

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 002193 від 19.03.2024 р. АТ "Житомирський маслозавод" відвантажило одержувачу - Pura Vida (ТОВ "Пьюра Віда") Пoльща морозиво. Місце розвантаження - м. Мадрид. Перевізник - ТзОВ "Вінгз Транс", автомобіль АМ 0985 НО / НОМЕР_1 (т.1, а.с.11).

У п.18 CMR міститься зауваження та застереження перевізника, що завантаження контролюється відправником. Перевізник не несе відповідальності за пошкодження, пов`язані з неправильним завантаженням або невідповідним пакуванням вантажу.

02.04.2024 р. під час перевірки товарної якості 3 партій морозива, ввезеного з України вантажним транспортним засобом АМ НОМЕР_3 / НОМЕР_1 компанією Командитне товариство ТОВ "Пьюра Віда" (Республіка Польща) було оцінено умови транспортування та органолептичні властивості представленої на перевірку агропродовольчої продукції, про що складено Звіт про перевірку від 03. 04.2024 р. (т.1, а.с.13-14).

В результаті проведених заходів перевірки встановлено, що якість партії морозива є неналежною, рідка консистенція морозива свідчить про те, що температура транспортування, заявлена в сертифікатах якості, була недотримана.

Як вказав позивач, після виявлення неналежної якості товару його було повернуто вантажовідправнику - АТ "Житомирський маслозавод".

Згідно висновку Житомирської торгово-промислової палати №В-768 від 09.04.2024р., зробленого за результатами проведеної експертизи на замовлення АТ "Житомирський маслозавод", виявлені дефекти товару є наслідком недотримання температурного режиму зберігання продукції в напівпричепі-рефрижераторі (т.1, а.с.15-16).

Згідно розрахунку АТ "Житомирський маслозавод", вартість пошкодженої продукції становить 9639,17 Євро (т.1, а.с.17).

Позивач вказав, що замовник перевезення - ПП "ALISALUD ESTE SL" надіслало йому, як вимогу про відшкодування вартості пошкодженого вантажу в сумі 9639,17 Євро (т.1, а.с.18, 19).

В свою чергу позивач надіслав відповідну претензію ФОП Лещенко В.В., як перевізнику, про відшкодування вартості пошкодженого морозива в сумі 9639,17 євро (т.1, а.с.20-21).

У зв`язку з невідшкодуванням вартості зіпсованого товару, ФОП Андрухова О.В. звернулася до суду з позовом про стягнення з ФОП Лещенка В.В. 9639,17 євро, що становить 419014,71 грн. в розрахунку за офіційним курсом НБУ.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що на підставі договору №15/03/24 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 15.03.2024р. між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу та транспортного експедирування, де ФОП Лещенко В.В. по відношенню до позивача є перевізником, а ФОП Андрухова О.В. по відношенню до відповідача - замовником перевезення (експедитором).

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Зі змісту наведеної норми випливає, що перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає в наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.

Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб`єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.

Статтею 920 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Відповідно до ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.3 ст.45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Наявність спору через порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими, а тому обов`язком позивача відповідно до статей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів з боку відповідача.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2019 у справі № 752/900/15-ц вказав, що захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні.

У постанові ВП ВС від 02.02.2021 № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Позивач, вважаючи, що в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором перевезення №15/03/24 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні йому завдано збитки, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд констатує, що збитки мають правову природу, яка не ототожнюється з будь-якими сумами, які особа повинна сплатити у зв`язку з виконанням умов договору, оскільки під збитками слід розуміти реальну втрату матеріальних цінностей, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, або втрата доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання;

- наявності шкоди;

- причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою;

- вини боржника.

Обов`язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв`язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відсутність або ж недоведеність хоча б одного елементів складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

Як на доказ понесених збитків позивач посилається на:

- Звіт про перевірку від 03.04.2024р., складений Воєводською інспекцією якості торгівлі сільськогосподарськими та харчовими продуктами у м.Люблін;

- експертний висновок Житомирської ТПП №В-768 від 09.04.2024р., який складено на замовлення АТ "Житомирський маслозавод";

- інвойс АТ "Житомирський маслозавод" на компенсацію вартості пошкодженого товару;

- претензією про відшкодування матеріальних збитків на суму 9639,17 Євро, що була пред`явлена позивачу Приватним підприємством "ALISALUD ESTE SL", яке був замоником на перевезення вантажу ФОП Андруховою А.В.

Суд звертає увагу, що правовідносини між Приватним підприємством "ALISALUD ESTE SL" та ФОП Андруховою О.В. виникли на підставі договору №13/05/23 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, який є змішаним договором і містить елементи договору перевезення та договору транспортного експедирування. Так, за вищевказаним договором на ФОП Андрухова О.В. по відношенню до ПП "ALISALUD ESTE SL" є експедитором та перевізником, а ПП "ALISALUD ESTE SL" по відношенню до позивача - замовником.

Згідно ч. 1 ст.929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

За приписами ст. 932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (ст. 934 ЦК України).

З документів, наданих позивачем вбачається, що перевезення вантажу здійснювалось на замовлення Приватного підприємства "ALISALUD ESTE SL". Відправником вантажу було АТ "Житомирський маслозавод", одержувачем - ТОВ "Пьюра Віда" (Pura Vida) в Республіці Польща, між якими укладено контракт № 07-07/17-РL, про що свідчить інформація, вказана у Експертному висновку ТПП від 09.04.2024 р. (а.с. 15 т.1).

Отже, оскільки позивач не є власником товару, а є особою, на яку була покладена організація з перевезення вантажу, тому доказами понесених збитків є відшкодування ним вартості пошкодженого вантажу, сплата неустойки тощо.

Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази настання негативних наслідків для позивача, що пов`язані з пошкодженням вантажу та відповідно понесення ним збитків.

Надана позивачем претензія ПП "ALISALUD ESTE SL", не підтверджує факт відшкодування позивачем, як експедитором, вартості пошкодженого товару, а лише вказує на наявність суперечностей між цими особами.

Суд не приймає до уваги експертний висновок Житомирської ТПП №В-768 від 09.04.2024р., виготовлений на замовлення АТ "Житомирський маслозавод" та інвойс на компенсацію вартості товару, сформований АТ "Житомирський маслозавод", оскільки АТ "Житомирський маслозавод", незважаючи на те, що був вантажовідправником, однак не перебуває у будь-яких договірних правовідносинах з позивачем та не є учасником справи.

Оскільки позивачем не доведено факту заподіяння йому збитків, судом не досліджуються наявність решти елементів складу цивільного правопорушення

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт понесення ним збитків, що могло бути підставою для відшкодування відповідачем заявленої до стягнення суми.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, у відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Частиною 3 ст.123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідач у відзиві на позов просив стягнути з позивача понесені витрати на правничу допомогу в сумі 66150,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі відповідач надав суду копії: договору №40/24 про надання правової допомоги від 26.06.2024р., платіжної інструкції №183 від 05.07.2024р. на суму 66150,00 грн., ордеру адвоката від 26.06.2024р., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3855/10 від 25.12.2008р. (т.1, а.с.73-77).

Згідно п.3.1 договору №40/24 про надання правової допомоги від 26.06.2024р. правова допомога за даним договором складає 66150,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Під час вирішення питання щодо відшкодування ФОП Лещенко В.В. понесених ним витрат на правничу допомогу, суд встановив, що відповідачем не надано детального опису робіт (наданих адвокатом послуг), що позбавляє суд можливості перевірити обсяг наданих послуг у справі, що свідчить про недотримання заявником положень частини 3 статті 126 ГПК України.

Водночас судом враховується, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності детального опису робіт (наданих послуг), у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Суд приймає до уваги, що процесуальні документи від імені відповідача підписані адвокатом Терещенко О.С., який також приймав участь в судових засіданнях, що підтверджує факт отримання такої послуги, як представництво інтересів сторони у судовому засіданні.

Водночас, враховуючи недостатність доказів, які б підтверджували обсяг виконаної роботи (детального опису робіт) в розумінні частини третьої статті 126 ГПК України та, враховуючи критерії реальності та розумності адвокатських витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат відповідача на правничу допомогу до 30000,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд стягує з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн., в стягненні решти суми - 36150,00 грн. суд відмовляє.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з фізичної-особи-підприємця Андрухової Оксани Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 )

на користь фізичної особи-підприємця Лещенко Василя Володимировича ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_5 )

- 30000,00 грн. витрат на правничу допомогу

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.12.24

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи