Рішення

від 29.11.2024 по справі 906/642/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2024 р. м. Житомир Справа № 906/642/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Бугайов І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ткаченко В.М. - головний юрист відділу юридичного забезпечення судової роботи Житомирської обласної дирекції, діє на підставі довіреності №190 від 16.05.2024,

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до Приватного підприємства "Владмар-Тех"

про стягнення 115932,85 грн.

У зв`язку з тим, що системою цивільної оборони у м. Житомир та Житомирської області 28.11.2024 о 15:50, год. оголошено сигнал повітряної тривоги, яка продовжувалась станом на 18:00 год., підписання резолютивної частини рішення без її проголошення здійснено 29.11.2024.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- вважати договір № 13/10.23 на послуги з капітального ремонту від 13.10.2023, укладений між Приватним підприємством "Владмар-Тех" та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк", розірваним;

- стягнути з відповідача 115 932,85 грн. заборгованості за договором № 13/10.23 на послуги з капітального ремонту від 13.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав зобов`язання щодо виконання робіт з капітального ремонту орендованого приміщення в частині облаштування до потреб маломобільних груп населення за адресою: м. Радомишль, вул. Соборний Майдан, 4 (відділення № 22), проте авансовий платіж позивачу не повернув.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

В послідуючому ухвалою суду від 03.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Ухвали суду від 01.07.2024, 05.09.2024, 03.10.2024, 31.10.2024 направлялись рекомендованою кореспонденцією на адресу Приватним підприємством "Владмар-Тех" (10001, м. Житомир, пров. Крилова, 12 кв. 32) та були повернуті до суду без вручення адресату з зазначенням причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання кореспонденції суду відповідачем та повернення їх до суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідками діяння відповідача щодо належного отримання, тобто його власною волею. Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, процесуальні документи суду надсилалися відповідачу за належною адресою.

Не перебування відповідачів за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права судом. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018р. та від 15.03.2018 у справах №911/1163/17 та №910/32340/15 відповідно.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідачем не подано ні відзиву, ні клопотань, заяв, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.

За наведених обставин, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на те, що неявка в засідання суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2023 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (замовник/позивач) та Приватним підприємством "Владмар-Тех" (підрядник/відповідач) укладено договір на послуги з капітального ремонту №13/10.2023 (далі - договір) (а.с. 8-12).

За умовами п. 1.1 договору в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього, виконавець зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту орендованого приміщення в частині облаштування до потреб маломобільних груп населення за адресою: м. Радомишль, вул. Соборний Майдан, 4 (відділення №22) (далі за текстом - роботи), у відповідності до Дефектного акту (додаток № 1 до договору), Договірної ціни (додаток № 2 до договору), Локального кошторису №02-01-01 (додаток № 3 до договору), Підсумкової відомості ресурсів №02-01-01 (додаток № 4 до цього договору), Календарного графіку (додаток №5 до договору), а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість у строки та у порядку, що передбачені договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору, ціна договору складається із загальної вартості робіт за договором, яка є твердою, включає в себе всі витрати виконавця при виконанні робіт та становить 193 221,42 грн. без ПДВ. Договірна ціна наведена в додатку №2, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.3.1 договору замовник здійснює авансовий платіж, що становить 50% загальної вартості робіт за цим договором в сумі: 96 610,71 грн. всього без ПДВ, протягом 10 операційних днів з дати підписання цього договору та на його підставі.

Відповідно до пункту 3.1 договору виконавець зобов`язаний виконати роботи, що визначені в предметі цього договору, у строк 40 робочих днів з дати отримання авансового платежу згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 договору та відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток №5 до договору).

Згідно п.п. 4.4.4. п. 4.4 договору замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір у разі порушення, невиконання та/або відмови від виконання виконавцем своїх зобов`язань за цим договором, повідомивши про це в ОСЕД та/або письмово виконавцю у строк, не менш ніж 10 календарних днів до запланованої дати розірвання договору. У такому випадку договір вважається розірваним з дати, що визначена в такому повідомлення про розірвання, а для виконавця наступають наслідки, передбачені п.п.4.1.10. п.4.1. договору.

Відповідно до п.п. 4.1.10 п. 4.1 договору у разі дострокового розірвання договору виконавець зобов`язаний повернути замовнику кошти, перераховані в якості авансового платежу згідно п.п. 2.3.1 п.2.3 договору впродовж 14 операційних днів.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за порушення виконавцем строків виконання робіт виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від загальної вартості робіт, яка зазначена в п.2.1 цього договору, за кожен факт порушення.

Сторонами підписано додатки до договору: дефектний акт, договірну ціну, локальний кошторис на будівельні роботи, підсумкову відомість ресурсів (а.с. 13-20).

Договірна ціна, наведена в додатку №2 до договору, становить 193 221,42 грн.

На виконання підпункту 2.3.1 договору позивач 18.10.2023р. сплатив відповідачу авансовий платіж в сумі 96 610,71 грн. згідно платіжної інструкції № 12637-6 (а.с. 21).

У зв`язку з невиконанням відповідачем робіт з капітального ремонту, позивач 02.04.2024 направив відповідачу лист-повідомлення про дострокове розірвання з 05.04.2024 договору №13/10.2023 та вказав про необхідність повернення протягом 14 операційних днів сплаченого авансового платежу в сумі 96 610,71 грн., а також сплатити штраф в розмірі 10% від вартості робіт в сумі 19 322,14 грн. (а.с. 22-23). Вказаний лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач сплачений йому аванс не повернув, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини підряду на підставі договору на послуги з капітального ремонту №13/10.2023 від 13.10.2023.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що виконавець зобов`язаний виконати роботи, що визначені в предметі цього договору, у строк 40 робочих днів з дати отримання авансового платежу згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 договору та відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток №5 до договору).

Судом встановлено факт виконання зобов`язань з боку позивача щодо перерахування попередньої оплати.

Так, авансовий платіж відповідач отримав 18.10.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №12637-6 (а.с. 21), однак підрядні роботи протягом 40 робочих днів та в подальшому не виконав.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Як вже вказувалось, п.п. 4.4.4. договору сторони визначили право замовника в односторонньому порядку розірвати договір у разі порушення, невиконання та/або відмови від виконання виконавцем своїх зобов`язань за цим договором.

Позивач, скориставшись наданим йому правом, надіслав відповідачу лист про дострокове розірвання договору та вимагав повернення сплаченої суми авансу (а.с. 22-23).

Фактично з боку замовника відбулася відмова від договору у зв`язку з тим, що підрядник своєчасно не розпочав роботу та не виконує її.

Обґрунтовуючи правові підстави звернення до суду з даним позовом, позивач посилається на приписи ст. 611, 612, 615 ЦК України, які містять загальні положення щодо правових наслідків порушення зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19 ), висновки якої є обов`язковими для суду в силу ст. 236 ГПК України, викладено позицію, згідно якої саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 року у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію про те, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.

Виходячи з встановленого судом факту перерахування коштів позивачем та з огляду на те, що відповідачем роботи не виконані, суд вважає, що сплачені позивачем кошти є збитками, які останній поніс внаслідок невиконання відповідачем свого зобов`язання.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

З огляду на положення статті 224 ГК України, статей 22, 611, 614, 623 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Як вже вказувалося, матеріалами справи підтверджено факт перерахування позивачем відповідачу 96 610,71 грн. авансового платежу за здійснення робіт з капітального ремонту. Докази в підтвердження виконання відповідачем робіт в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань, покладених на відповідача, та понесеними позивачем витратами на оплату робіт, які фактично є збитками.

Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов`язання в частині виконання робіт з капітального ремонту приміщення в даному випадку покладено на відповідача, і останній не скористався правом подачі відзиву на спростування доводів позивача, не надав суду доказів виконання зобов`язання в частині виконання робіт, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 96 610,71 грн., які є збитками.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 19 322,14 грн. штрафу, суд вказує наступне.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 6.3 договору сторони визначили, що за порушення виконавцем строків виконання робіт виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від загальної вартості робіт, яка зазначена в п. 2.1 цього договору, за кожен факт порушення.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача 10% штрафу в сумі 19 322,14 грн., обрахованого із загальної вартості робіт 193 221,42 грн., визначено у п. 2.1 договору.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд встановив, що він є обґрунтованим та таким, що відповідає законодавству та умовам договору, тому позовні вимоги про стягнення 19 322,14 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача - вважати договір № 13/10.23 на послуги з капітального ремонту від 13.10.2023, укладений між Приватним підприємством "Владмар-Тех" та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк", розірваним, суд зазначає, що за своєю правовою природою остання є вимогою про встановлення факту.

Однак, в силу норм ст.ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, не може бути предметом спору в господарських судах і самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення факту, що має юридичне значення може бути лише елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 20 ГК України як способи захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначає: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

Зазначений у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України перелік способів захисту не є вичерпним, з огляду на вміщене у вказаних нормах положення щодо можливості захисту права і законного інтересу іншими способами, передбаченими законом чи договором. Однак, у разі порушення права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судового рішення про відмову у позові.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд прийшов до висновку про невідповідність обраного позивачем способу захисту нормам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, тому відмовляє в задоволенні даної вимоги.

Вчергове, суд відзначає, що позивач, скориставшись наданим йому п.п. 4.4.4. договору правом, надіслав відповідачу лист про дострокове розірвання договору та вимагав повернення сплаченої суми авансу (а.с. 22-23). Отже, фактично з боку замовника відбулася відмова від договору у зв`язку з тим, що підрядник своєчасно не розпочав роботу та не виконує її.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним.

Отже договір №13/10.2023 на послуги з капітального ремонту від 13.10.2023 є розірваним.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 96 610,71 грн. авансового платежу та 19 322,14 грн. штрафу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині позову щодо того, щоб вважати договір №13/10.2023 на послуги з капітального ремонту від 13.10.2023 розірваним суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Владмар-Тех" (10001, м. Житомир, пров. Крилова, буд. 12, кв. 32, код ЄДРПОУ 41954703)

- на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, код ЄДРПОУ 23697280) 96 610,71 грн. авансового платежу, 19 322,14 грн. штрафу, а також 3 028,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.12.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу в Електронний кабінет

2 - представнику позивача Ткаченку В.М. на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1

3 - відповідачу (рек.)

+ на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2