Ухвала

від 28.11.2024 по справі 910/18918/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.11.2024Справа № 910/18918/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Калашнік Ю.В., дослідивши матеріали справи №910/18918/23

За позовом Держави в особі Кабінету Міністрів України

до Акціонерного товариства «Банк Авангард»

ОСОБА_1

ОСОБА_2

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний капітал Україна»

за участі третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національного банку України

за участі третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

за участі третьої особи - 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк»

про стягнення коштів

Представники учасників справи:

від позивача: Полець Д.М.;

від відповідача-1: Кокодинський В.О., Повар О.М.;

від відповідача-2: Дзюбенко С.М.;

від відповідача-3: не з`явився;

від відповідача-4: Бондар О.В.;

від третьої особи-1: Колосюк С.Л.;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: Лаврін О.В.

ВСТАНОВИВ:

Держава в особі Кабінету Міністрів України (далі - заявник) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства "Банк Авангард" (далі - відповідач 1, банк), ОСОБА_1 (далі - відповідач 2), ОСОБА_2 (далі - відповідач 3) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний капітал Україна» (далі - відповідач 4) про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з набранням чинності 19.05.2022 Законом України №2249-IX, яким затверджено Указ Президента України від 11 травня 2022 року №326 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 травня 2022 року "Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів" фінансові активи АТ "МРБ" перейшли у власність держави, а відтак і грошові кошти, отримані від фінансових активів, підлягали перерахуванню (примусовому вилученню) на користь держави, втім відповідачі 1 та 4 не своєчасно перерахували грошові кошти за цінними паперами, у зв`язку з чим заявник просить солідарно стягнути з Акціонерного товариства "Банк Авангард" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний капітал Україна" інфляційні втрати у розмірі 1340449233,67 грн та 3% річних у розмірі 208570081,02 грн за порушення строків повернення коштів.

При цьому, оскільки за час користування коштами без належних на те підстав, банк їх використав для отримання прибутку, частина з якого, на думку позивача, в подальшому, спрямована на виплату винагороди кінцевим бенефіціарним власникам банку - фізичним особам, просить також солідарно стягнути з відповідачів 1, 2 та 3 отриманий дохід у розмірі майже 630000000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 року, позовну заяву Держави в особі Кабінету Міністрів України до Акціонерного товариства "Банк Авангард", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний капітал Україна" про стягнення коштів повернуто без розгляду та у зв`язку з цим заява забезпечення позову залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 04.06.2024 року касаційну скаргу Держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 скасовано повністю, справу №910/18918/23 передано до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження за позовом Держави в особі Кабінету Міністрів України до Акціонерного товариства "Банк Авангард", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний капітал Україна" про стягнення коштів.

За супровідним листом Верховного Суду №30-12/910/18918/23/340/24 від 28.06.2024 року матеріали справи повернуті до Господарського суду міста Києва 04.07.2024 року.

08.07.2024 року матеріали справи №910/18918/23 передані судді Васильченко Т.В. згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/18918/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 06.08.2024.

У підготовчому засіданні 06.08.2024 по справі №910/18918/23 суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відкладено підготовче засідання.

У судовому засіданні 03.10.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача та відкладення підготовчого засідання у справі.

03.10.2024 року через відділ діловодства суду від Держави в особі Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів та здійснення часткового розгляду справи в закритому судовому засіданні, оскільки долучений до даного клопотання звіт про інспекційну перевірку відповідача-1 містить відомості банківської таємниці, яка охороняється законом, а тому з метою недопущення розголошення інформації, яка містить банківську таємницю, частину судових засідань, які будуть стосуватися дослідження вказаного звіту слід проводити у закритому режимі.

14.10.2024 року через відділ діловодства суду від Держави в особі Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про призначення експертизи, в якому позивач просить суд призначити у справі №910/18918/23 судову економічну експертизу з метою встановлення обставин погашення Національним Банком України вартості облігацій внутрішньої державної позики АТ «МР Банк» та купону за період лютий 2022 - лютий 2023 років, встановлення документального підтвердження використання АТ «Банк Авангард» грошових коштів АТ «МР Банк» при придбані депозитарних сертифікатів у Національного Банку України та встановлення доходу від купівлі таких депозитарних сертифікатів.

Як зазначає позивач, дослідження та встановлення вказаних обставин потребує аналізу первинної документації та спеціальних знань у сфері пов`язаних із виплатою коштів по облігаціях внутрішніх державних позик, а з`ясування такого кола питань можливе лише особою, яка володіє необхідними спеціальними знаннями у сфері інакшій ніж право, а тому в даній справі слід призначити судову експертизу, проведення якої доручити Дніпровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

05.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Банк Авангард» надійшли заперечення проти клопотання позивача про призначення експертизи, у яких відповідач вказав, що призначення у даній справі експертизи є недоцільним та передчасним, з огляду на те, що запропоновані позивачем питання на вирішення експертизи жодним чином не підтвердять та/або спростують наявність у відповідачів прямого обов`язку повернути грошові кошти АТ «Міжнародний резервний банк» за облігаціями внутрішньої державної позики. Крім того, вирішення експертом зазначених у клопотанні питань є недоцільним, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується погашення Національним Банком України номінальної вартості облігацій внутрішньої державної позики АТ «Міжнародний резервний банк», а дослідження питання пов`язаного з купівлею АТ «Банк Авангард» депозитарних сертифікатів за рахунок коштів АТ «Міжнародний резервний банк» одержаних за облігації внутрішньої державної позики, що обліковувалися на рахунку ТОВ «Інвестиційний капітал України» відкритому в АТ «Банк Авангард», є неможливим, адже закупівля депозитарних сертифікатів відбувалася через кореспондентський рахунок відповідача-1, який відкритий в Національному Банку України та на якому знаходяться як власні кошти банку так і залучені кошти клієнтів та кредиторів, а тому виділення належності коштів на рахунку конкретному клієнту є неможливим.

При цьому, як зазначає відповідач-1, чинне законодавство не вимагає вказувати, за рахунок яких саме коштів, розміщених на його кореспондентському рахунку в Національному Банку України, банки, в тому числі відповідач-1, придбавають депозитні сертифікати, а встановити такі обставини з огляду на природу кореспондентського рахунку, не видається за можливе, а відтак відповіді на питання 2 та 3 не потребуються спеціальних знань та необхідності у їх експертному дослідженні.

Також, 05.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ОСОБА_3 надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті, зі змісту якого вбачається, що відповідач-2 також заперечив проти клопотання позивача про призначення експертизи та вказав, що заявлене позивачем клопотання є необґрунтованим, а запропоновані позивачем питання на вирішення експертизи не потребують спеціальних знань та можуть бути вирішенні без залучення експерта на підставі наявних в матеріалах справи доказів, при цьому, безпідставне призначення експертизи не відповідатиме завданням господарського судочинства та зумовить затягування розгляду справи.

У судовому засіданні 07.11.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 22.11.2024.

Втім, судове засідання, призначене на 22.11.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 призначено підготовче засідання у справі на 28.11.2024.

У судове засідання 28.11.2024 з?явилися представники учасників справи та надали свої пояснення по суті поданих клопотань та заперечень.

Розглянувши матеріали справи, з урахуванням поданих клопотань та заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 8 - 10 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або закритою його частину. Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дій у закритому судовому засіданні проводяться з додержанням правил здійснення судочинства в господарських судах. Під час такого розгляду можуть бути присутні лише учасники справи, а в разі необхідності - свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі. Суд попереджає зазначених осіб про обов`язок не розголошувати інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувається в закритому судовому засіданні.

При цьому, частинами 11 та 12 вищевказаної статті унормовано, що використання систем відеоконференц-зв`язку та транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет у закритому судовому засіданні не допускаються. Якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що інформація, для забезпечення нерозголошення якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні, вже є публічно доступною або обмеження доступу до інформації є безпідставним чи не відповідає закону, суд постановляє ухвалу про подальший розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд здійснювати частково розгляд справи у закритому судовому засіданні з огляду на потребу у дослідженні звіту про інспекційну перевірку відповідача-1, який містить відомості банківської таємниці, яка охороняється законом.

У відповідності до положень статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» під банківською таємницею слід розуміти інформацію щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом.

Згідно частини 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) інформація про організацію та здійснення охорони банку та осіб, які перебувають у приміщеннях банку; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації; 9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності; 10) інформація про організацію та здійснення інкасації коштів та/або перевезення валютних цінностей; 11) інформація про банки чи клієнтів банків, що збирається від банків під час здійснення банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, оверсайту платіжної інфраструктури, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 12) інформація про банки чи клієнтів банків, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави; 13) рішення Національного банку України про застосування заходів впливу, крім рішень про накладення штрафів, про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки та Національний банк України зобов`язані забезпечувати збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Водночас, органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які при виконанні своїх функцій, визначених законом, або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, що становить банківську таємницю, зобов`язані забезпечувати збереження такої інформації, не розголошувати її та не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

Статтею 209 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.

При цьому, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази (стаття 210 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням процесуальних положень, які регламентують порядок дослідження доказів у межах розгляду справи по суті та зважаючи на те, що звіт про інспекційну перевірку, складений Національним банком України, може включати інформацію, яка становить банківську таємницю, визначену статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», суд дійшов висновку про доцільність та необхідність здійснення подальшого розгляду справи №910/18918/23 у закритому судовому засіданні.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд призначити у даній справі судову економічну експертизу, а на вирішення експертизи поставити такі питання: « 1. Чи підтверджується документально погашення Національним банком України номінальної вартості облігацій внутрішньої державної позики АТ «МР Банк» та купону за ними на рахунок № НОМЕР_1 ТОВ «Інвестиційний капітал Україна», відкритий у АТ «Банк Авангард» за період лютий 2022 року - лютий 2023 року? Якщо так, то на яку загальну суму? 2. Чи підтверджується документально придбання АТ «Банк Авангард» депозитних сертифікатів Національного банку України за грошові кошти, отримані від погашення облігацій внутрішньої державної позики АТ «МР Банк» в період з 26.08.2022 по 01.02.2023? 3. Чи підтверджується документально отримання доходу АТ «Банк Авангард» від депозитних сертифікатів Національного банку України, придбаних за грошові кошти, отримані від погашення облігацій внутрішньої державної позики АТ «МР Банк» у період 2022 рік -2023 рік? Якщо так, то на яку загальну суму?»

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Частиною 1 статті 98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено процесуальні критерії належності та допустимості доказів, передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Питання про призначення судової експертизи вирішується судом після вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

При цьому приписами статті 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

Дослідивши матеріали справи та клопотання про призначення судової експертизи, а також доводи позивача та заперечення відповідачів, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання, оскільки питання, які позивач просить вирішити за допомогою експертизи, не потребують залучення спеціальних знань та можуть бути вирішені під час розгляду справи по суті, за наслідком дослідження доказів поданих учасниками справи під час розгляду справи та їх оцінки в сукупності.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи, оскільки не вбачає дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Керуючись статтями 8, 99, 234, 235, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Розгляд справи №910/18918/23 здійснювати у закритому судовому засіданні.

2. У задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовити.

Ухвала набирає законної сили 28.11.2024 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.12.2024.

СуддяТ.В. Васильченко