Рішення

від 03.12.2024 по справі 910/17361/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2024Справа № 910/17361/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Панасюк Ю.М. розглянувши матеріали справи

За позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до фізичної особи-підприємця Харитоненка Сергія Миколайовича

про стягнення 223688 грн

за участі представників:

від позивача - Шевченко І.Є. (уповноважений представник);

від відповідача - Берковська О.М. (уповноважений представник).

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Харитоненка Сергія Миколайовича про стягнення 223688 грн.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, обґрунтовані тим, що 13.08.2020 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КВ051200813201 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:146:0009, яка належить на праві власності Харитоненку Сергію Миколайовичу , який в свою чергу є фізичною особою-підприємцем з 01.09.2000. Проте в порушенням вимог законодавства України, відповідач не виконав покладений на нього обов`язок та не звернувся до Департаменту економіки та інвестицій із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача пайовий внесок у розмірі 225558 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши зокрема, що відповідач є власником індивідуального приватного гаража, який призначений для обслуговування садового (житлового) будинку. Вказаний гараж не є нежитловою будівлею чи спорудою, не має комерційного призначення і в підприємницькій діяльності відповідача не використовується, а відтак позивачем помилково визначено розмір пайового внеску за формулою визначеною підпунктом 6.4.1. пункту 6.4. Порядку.

В судовому засіданні представник позивач підтримав подані позовні заяви, просив суд задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позову, просив суд відмовити.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Суб`єктами господарювання, зокрема, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (п. 2 ч. 2 ст. 55 ГК України)

Згідно з частиною 1 статті 58 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом;

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Харитоненко Сергій Миколайович є фізичною особою-підприємцем з 01.09.2000 із видами економічної діяльності: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.

З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2020 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував повідомлення про початок виконання будівельних робіт №КВ051200813201 (далі - повідомлення про початок будівельних робіт) на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:62:146:0009 за адресою: АДРЕСА_1 ; статус документу в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва - «діючий»; об`єкт будівництва - будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку та гаража; спосіб будівництва - господарський (будую власними силами).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вищевказана земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:146:0009 належить на праві власності Харитоненко Сергію Миколайовичу (дата державної реєстрації - 27.01.2020 за №35200342).

Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Київської міської ради).

Замовник - фізична або юридична особа, яка здійснює, має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин) (абзац 1 пункту 2.1 Порядку)

Пунктом 3.1 Порядку передбачено, що пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4.1 Порядку замовник зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва/реконструкції об`єкта звернутися до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва/реконструкції. Департамент економіки та інвестицій протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі та порядку, передбаченому Законом.

Передбачений «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону від 20.09.2019 № 132-ІХ порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Так, обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Так, оскільки будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку та гаража розпочалось у 2020 році на відповідача було покладено обов`язок звернутись до Департаменту економіки та інвестицій із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих днів з 13.08.2020.

Втім, доказів виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо звернення до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва матеріали справи не містять.

Також, підпунктом 4 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 20.09.2019 № 132-ІХ передбачено, що пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4.1 Порядку замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (у разі збільшення загальної площі об`єкта), зобов`язаний до прийняття об`єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком.

Згідно з п.3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461) (далі - Порядок №461) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. (п.11 Порядку №461)

Тобто на замовника покладено обов`язок сплатити пайову участь до дати реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2020 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував декларацію №КВ101201110698 про готовність до експлуатації об`єкта, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:146:0009 за адресою: АДРЕСА_1 ; статус документу в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва визначений - «діючий»; об`єкт - Будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку та гаража. Гараж; вид будівництва - нове будівництво; спосіб будівництва - господарський (будую власними силами).

В той же час, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача та сплати відповідачем коштів пайової участі, ані до дати реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, ані після реєстрації декларації №КВ101201110698 про готовність до експлуатації об`єкта.

Згідно абз.2 п.4.3. Порядку прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Згідно з абзацом 2 підпункту 1 абзацу 2 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом) для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до абзаців 1-4 підпункту 6.4.1 пункту 6.4 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (далі - Порядок) для нежитлових будівель, споруд та приміщень застосовується формула: РПУ = ЗКВоб`єкта х 4 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); ЗКВоб`єкта - загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва/реконструкції, визначена відповідно до пункту 6.2 Порядку (грн).

Відповідно до пункту 6.2 Порядку розмір пайової участі замовника при новому будівництві або реконструкції нежитлових будівель та споруд визначається Департаментом економіки та інвестицій із урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва або реконструкції об`єкта, що підтверджена експертним звітом (оцінкою) державної експертної організації і актуальність цін в якій не перевищує 3 (три) місяці на дату подання документів до Департаменту економіки та інвестицій відповідно до підпункту 5.1.1 з урахуванням підпункту 5.1.8 (на дату подання повного переліку документів відповідно до вимог цього Порядку). Загальна кошторисна вартість нового будівництва або реконструкції нежитлових будівель та споруд має бути визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами та затверджена у встановленому порядку.

Згідно з абзацами 5-8 підпункту 6.4.1 пункту 6.4 розділу VI Порядку у разі якщо загальна кошторисна вартість не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (не подано замовником затвердженої в установленому порядку проєктної документації в частині кошторису відповідно до підпункту 5.1.1 та пункту 6.2 цього Порядку), ЗКВоб`єкта визначається за наступною формулою: ЗКВоб`єкта = Sоб`єкта х Nнежитл, де Sоб`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м); Nнежитл - норматив одиниці створеної потужності для будівництва або реконструкції об`єктів нежитлового призначення, який дорівнює 13500,00 грн (грн/кв. м).

Судом встановлено, що відповідач не звертався до позивача та не надавав йому затвердженої в установленому порядку проектної документації в частині кошторису.

Декларація про готовність до експлуатації об`єкта № КВ101201110698 не містить інформації щодо загальної площі об`єкта будівництва.

З наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.11.2022 щодо об`єкта нерухомого майна №2233365780000 (гараж) за адресою АДРЕСА_1 , вбачається, що загальна площа об`єкта - 414,2 кв.м.

Також в матеріалах справи наявна копія Технічного паспорта на допоміжну (господарську) будівлю, яка належить до садибного будинку від 25.09.2020 (інвентаризаційна справа № 3464) згідно якої вбачається, що гараж літ. «Б; Б1» має загальну площу 414,20 кв. м; вбиральня літ. «В» - окремо збудована та розташована будівля (сторінка 2), яка має площу основи (забудови) 3,5 кв. м.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва за будівництво та введення в експлуатацію гаража літ. «Б; Б1» та вбиральні літ. «В» на суму 225558 грн, судом встановлено, що наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд зазначає, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення з фізичної особи-підприємця Харитоненка Сергія Миколайовича пайового внеску у розмірі 225558 грн.

Твердження відповідача про те, що спірний гараж не є нежитловою будівлею чи спорудою, не має комерційного призначення і в підприємницькій діяльності відповідача не використовується, судом відхиляється, з огляду на таке.

Як було вище зазначено судом, Харитоненко С.М. має статус фізичної-особи підприємця із видами економічної діяльності: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.

Позивачем до матеріалів додано скріншоти результатів пошуку у мережі Інтернет, згідно яких за адресою АДРЕСА_1 знаходиться СТО «GAGARINAUTO».

Також суд зазначає, що в матеріалах відсутні докази будівництва житлового будинку, до якого спірний гараж міг відноситися як допоміжна (господарська) будівля.

В Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.11.2022 щодо об`єкта нерухомого майна №2233365780000 за адресою АДРЕСА_1 в графі «Тип об`єкта» зазначено - гараж, об`єкт житлової нерухомості: ні.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи викладене в сукупності, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що спірний гараж є допоміжною (господарською) будівлею, так само як і не доведено, що вказаний об`єкт нерухомого майна не використовується в підприємницькій діяльності.

Інші доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не впливають на встановлені судом обставини та результат вирішення спору.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Харитоненка Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 04633423) пайовий внесок у розмірі 225558 (двісті двадцять п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2706 (дві тисячі сімсот шість) грн 70 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання: 09.12.2024.

Суддя Я.В. Маринченко