Рішення

від 09.12.2024 по справі 910/10914/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2024Справа № 910/10914/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 120 421,57 грн,

без виклику представників учасників процесу (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2024 року Інститут технічної теплофізики Національної академії наук України (далі - Інститут) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат позивача на утримання орендованого нерухомого майна в загальному розмірі 120 421,57 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами оренди нерухомого майна, що обліковується на балансі Інституту, від 1 березня 2018 року № 1513 та про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 1 березня 2018 року № 1513, укладених між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Підприємець), підприємницька діяльність якого на час звернення Інституту з даним позовом до суду припинена, у частині повної та своєчасної оплати відповідних платежів за вищевказаними правочинами за користування державним майном, а саме: частиною експериметального корпусу на 1-му поверсі, площею 150,00 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки відповідачем за цим позовом є фізична особа (не підприємець), суд ухвалою від 5 вересня 2024 року звернувся до Відділу реєстрації місця проживання та ведення реєстру територіальної громади (село Софіївська Борщагівка) Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача - ОСОБА_1

30 вересня 2024 року на адресу суду надійшла відповідь Відділу реєстрації місця проживання та ведення реєстру територіальної громади (село Софіївська Борщагівка) Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області про те, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2024 року вищенаведену позовну заяву Інституту прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10914/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки на час прийняття вищевказаної ухвали суду відомості про наявність у ОСОБА_1 електронного кабінету були відсутні, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 7 жовтня 2024 року про відкриття провадження у справі № 910/10914/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена у позовній заяві та відповіді органу реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 .

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення відповідачу, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Зазначені обставини також підтверджуються відомостями з сайту оператора поштового зв`язку АТ "Укрпошта" в розділі "Трекінг" щодо поштового відправлення № 0600294908800.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 7 жовтня 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач в установлений строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

6 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 5 листопада 2024 року з доданою до нею копією довідки Інституту від 5 листопада 2024 року № 240-01/01-10 про відсутність повного чи часткового погашення відповідачем спірної заборгованості.

Жодних інших заяв чи клопотань від сторін не надходило.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 березня 2018 року між Інститутом та Підприємцем було укладено договір оренди нерухомого майна, що обліковується на балансі Інституту, № 1513, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне майно: частину експериметального корпусу на 1-му поверсі, площею 150,00 м2, розташованого за адресою: 03164, місто Київ, вулиця Булаховського, 2, що перебуває на балансі позивача, вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 31 жовтня 2017 року і становить 464 150,00 грн.

Зазначений правочин підписаний уповноваженим представником позивача та Підприємцем.

Відповідно до пункту 2.1. вказаного правочину орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, визначений договором, але не раніше дати підписання сторонами цього правочину (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.

Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.11. цієї угоди).

За умовами пункту 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна й становить (без ПДВ) у лютому 2018 року - 28,00 грн за 1 м2, а за площу 150,0 м2 - 5 041,12 грн (з ПДВ). Крім орендної плати орендар сплачує Інституту по розрахункам останнього: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до пунктів 3.3. та 3.4. вказаного правочину орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого або останнього місяців оренди), добова (годинна) у випадку погодинної оплати, орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням (годинам) користування.

За пунктом 3.10. договору в разі його припинення (розірвання) орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити Інституту заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Підприємець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату; здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, надаванням послуг, сплатою податків та інших платежів; протягом 15-ти робочих днів після підписання цього договору укласти з Інститутом договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (пункти 5.4., 5.18. та 5.19. вказаного правочину).

Відповідно до пунктів 10.1. та 10.4. договору останній діє з 1 березня 2018 року до 1 грудня 2020 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього правочину або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одної місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору.

Крім того, на виконання умов вищевказаного правочину між сторонами укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 1 березня 2018 року № 1513 (далі - договір утримання майна), за умовами якого Інститут зобов`язався забезпечувати обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: 03164, місто Київ, вулиця Булаховського, будинок 2, корпус 1, загальною площею 320,0 м2, а також утримання прибудинкової території, а Підприємець - брати участь у витратах Інституту на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у вказаній будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих орендодавцем за цим правочином.

Цей договір підписаний уповноваженим представником позивача та Підприємцем.

Відповідно до пункту 1.1. цієї угоди орендар користується приміщенням, яке складається з частини 1-го поверху експериментального корпусу, площею 150,0 м2, експертною вартістю 464 150,00 грн відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору оренди.

За пунктом 2.2.3. договору утримання майна Підприємець зобов`язався не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та внести плату на рахунок Інституту (або організації, що обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодувати податок на землю.

Цей правочин діє з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2020 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього правочину або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одної місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені (пункти 5.1., 5.4. договору).

З матеріалів справи вбачається, що 1 травня 2018 року позивач та Підприємець підписали відповідний акт приймання-передачі вказаного нежилого приміщення.

Судом також встановлено, що на виконання умов вищевказаних правочинів Інститут склав та виставив Підприємцю відповідні рахунки на оплату наданих ним послуг, а саме: від 14 серпня 2019 року № 1673 на суму 6 917,82 грн за послуги оренди приміщення за серпень 2019 року відповідно до акта надання послуг від 31 серпня 2019 року № 2039, від 16 вересня 2019 року № 1781 на суму 6 917,82 грн за послуги оренди приміщення за вересень 2019 року відповідно до акта надання послуг від 30 вересня 2019 року № 2303, від 16 жовтня 2019 року № 2023 на суму 6 966,20 грн за послуги оренди приміщення за жовтень 2019 року відповідно до акта надання послуг від 31 жовтня 2019 року № 2614, від 18 листопада 2019 року № 2128 на суму 7 015,00 грн за послуги оренди приміщення за листопад 2019 року відповідно до акта надання послуг від 30 листопада 2019 року № 2831, від 10 грудня 2019 року № 2442 на суму 7 022,00 грн за послуги оренди приміщення за грудень 2019 року відповідно до акта надання послуг від 31 грудня 2019 року № 3130, від 15 квітня 2020 року № 766 на суму 7 092,30 грн за послуги оренди приміщення за квітень 2020 року відповідно до акта надання послуг від 30 квітня 2020 року № 923, від 15 травня 2020 року № 956 на суму 7 149,10 грн за послуги оренди приміщення за травень 2020 року відповідно до акта надання послуг від 31 травня 2020 року № 1170, від 15 червня 2020 року № 1149 на суму 7 170,60 грн за послуги оренди приміщення за червень 2020 року відповідно до акта надання послуг від 30 червня 2020 року № 1378, від 14 серпня 2019 року № 1674 на суму 1 065,00 грн за відшкодування послуг зі сплати затрат на земельний податок за серпень 2019 року відповідно до акта надання послуг від 31 серпня 2019 року № 2040, від 16 вересня 2019 року № 1782 на суму 1 065,00 грн за відшкодування послуг зі сплати затрат на земельний податок за вересень 2019 року відповідно до акта надання послуг від 30 вересня 2019 року № 2304, від 16 жовтня 2019 року № 2024 на суму 1 065,00 грн за відшкодування послуг зі сплати затрат на земельний податок за жовтень 2019 року відповідно до акта надання послуг від 31 жовтня 2019 року № 2538, від 18 листопада 2019 року № 2129 на суму 1 065,00 грн за відшкодування послуг зі сплати затрат на земельний податок за листопад 2019 року відповідно до акта надання послуг від 30 листопада 2019 року № 2832, від 10 грудня 2019 року № 2443 на суму 1 065,00 грн за відшкодування послуг зі сплати затрат на земельний податок за грудень 2019 року відповідно до акта надання послуг від 31 грудня 2019 року № 3131, від 15 травня 2020 року № 957 на суму 1 065,00 грн за відшкодування послуг зі сплати затрат на земельний податок за травень 2020 року відповідно до акта надання послуг від 31 травня 2020 року № 1171, від 15 червня 2020 року № 1150 на суму 1 065,00 грн за відшкодування послуг зі сплати затрат на земельний податок за червень 2020 року відповідно до акта надання послуг від 30 червня 2020 року № 1379, від 14 серпня 2019 року № 1566 на суму 1 897,13 грн за відшкодування експлуатаційних послуг за серпень 2019 року відповідно до акта надання послуг від 31 серпня 2019 року № 2038, від 16 вересня 2019 року № 1884 на суму 2 476,50 грн за відшкодування експлуатаційних послуг за вересень 2019 року відповідно до акта надання послуг від 30 вересня 2019 року № 2306, від 16 жовтня 2019 року № 1916 на суму 2 476,50 грн за відшкодування експлуатаційних послуг за жовтень 2019 року відповідно до акта надання послуг від 31 жовтня 2019 року № 2573, від 15 травня 2020 року № 865 на суму 2 476,50 грн за відшкодування експлуатаційних послуг за травень 2020 року відповідно до акта надання послуг від 31 травня 2020 року № 1169, від 15 червня 2020 року № 1056 на суму 2 476,50 грн за відшкодування експлуатаційних послуг за червень 2020 року відповідно до акта надання послуг від 30 червня 2020 року № 1377, від 23 жовтня 2019 року № РАХ-487 на суму 2 668,40 грн за відшкодування витрат з електропостачання за жовтень 2019 року відповідно до акта надання послуг від 31 жовтня 2019 року № 2384, від 21 листопада 2019 року № РАХ-534 на суму 3 746,40 грн за відшкодування витрат з електропостачання за листопад 2019 року відповідно до акта надання послуг від 30 листопада 2019 року № 2650, від 22 січня 2020 року № РАХ-016 на суму 18 295,20 грн за відшкодування витрат з електропостачання за січень 2020 року відповідно до акта надання послуг від 31 січня 2020 року № 18, від 24 лютого 2020 року № РАХ-066 на суму 12 059,60 грн за відшкодування витрат з електропостачання за лютий 2020 року відповідно до акта надання послуг від 29 лютого 2020 року № 266, від 21 травня 2020 року № РАХ-208 на суму 2 802,80 грн за відшкодування витрат з електропостачання за травень 2020 року відповідно до акта надання послуг від 31 травня 2020 року № 1004, від 23 червня 2020 року № РАХ-262 на суму 2 559,20 грн за відшкодування витрат з електропостачання за червень 2020 року відповідно до акта надання послуг від 30 червня 2020 року № 1245, від 16 вересня 2019 року № 1883 на суму 463,50 грн за відшкодування витрат з водопостачання за вересень 2019 року відповідно до акта надання послуг від 30 вересня 2019 року № 2305, від 16 жовтня 2019 року № 1915 на суму 463,50 грн за відшкодування витрат з водопостачання за жовтень 2019 року відповідно до акта надання послуг від 31 жовтня 2019 року № 2503, від 18 листопада 2019 року № 2228 на суму 463,50 грн за відшкодування витрат з водопостачання за листопад 2019 року відповідно до акта надання послуг від 30 листопада 2019 року № 2833, від 10 грудня 2019 року № 2337 на суму 463,50 грн за відшкодування витрат з водопостачання за грудень 2019 року відповідно до акта надання послуг від 31 грудня 2019 року № 3042, від 15 травня 2020 року № 864 на суму 463,50 грн за відшкодування витрат з водопостачання за травень 2020 року відповідно до акта надання послуг від 31 травня 2020 року № 1168, від 15 червня 2020 року № 1055 на суму 463,50 грн за відшкодування витрат з водопостачання за червень 2020 року відповідно до акта надання послуг від 30 червня 2020 року № 1376. Копії вказаних рахунків та підписаних з боку Інституту актів наявні в матеріалах даної справи.

Однак, Підприємець, у порушення умов вищевказаних правочинів, вказані рахунки в повному обсязі не оплатив, у зв`язку з чим в останнього перед позивачем утворилася заборгованість у загальному розмірі 120 421,57 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення її як суб`єкта підприємницької діяльності (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності), її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року в справі № 127/23144/18.

Відтак, виходячи з суб`єктного складу та змісту правовідносин у даній справі, суд дійшов висновку про те, що зобов`язання відповідача за вищевказаними правочинами з втратою його статусу як суб`єкта підприємницької діяльності не припинились.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договорами оренди та утримання майна, складає 120 421,57 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і ОСОБА_1 на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про задоволення вимог Інституту до відповідача про стягнення вказаної суми боргу.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Інституту підлягає задоволенню.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Крім того, згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Інститут сплатив 3 028,00 грн судового збору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 27 серпня 2024 року № 780 на вищевказану суму.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктами 1 та 5 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, а також у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Разом із тим, за приписами частини 1 статті 7 наведеного Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду лише за клопотанням особи, яка його сплатила.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи клопотання позивача про повернення йому переплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України (03057; місто Київ, вулиця Марії Капніст, будинок 2-А; ідентифікаційний код 05417118) 120 421 (сто двадцять тисяч чотириста двадцять одну) грн 57 коп. основної заборгованості та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 9 грудня 2024 року.

СуддяЄ.В. Павленко