Ухвала

від 09.12.2024 по справі 910/14911/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про передачу за підсудністю

09.12.2024Справа № 910/14911/24

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЦВ-Пневмо» (м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АХВ» (м. Київ)

про стягнення 1 298 712,21 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЦВ-Пневмо» (далі - ТОВ «ГЦВ-Пневмо», позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АХВ» (далі - ТОВ «АХВ», відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1 298 712,21 грн за договором підряду № 07/02/1/2022 від 07.02.2022.

Вивчивши подані матеріали, суддя приходить до висновку, що вказаний позов належить направити за територіальною підсудністю до господарського суду за місцем знаходження нерухомого майна та місцем виконання договору.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Частиною 1 статті 27 ГПК України передбачено загальне правило підсудності господарських спорів, відповідно до якого позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.

У той же час відповідно до частини третьої статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

ЦК України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі. Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і їх розглядати необхідно у сукупності.

У постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 зазначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Отже слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі №910/10647/18.

Як вбачається із поданих матеріалів, предметом розгляду даного спору є договір підряду № 07/02/1/2022 від 07.02.2022, за умовами якого підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи по виготовленню та нанесенню гумового покриття на об`єкті замовника: м. Харків, вул. Шарикова, 38 та вул. Салтовське Шосе, 104а, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Тобто спір між учасниками справи виникл з правовідносин щодо виконання договору підряду безпосередньо за місцезнаходженням нерухомого майна, де було визначено проведення виконання робіт. При цьому до предмету доказування у даній справі входить, в тому числі, чи виконувались роботи на об`єктах, що розташовані за адресами м. Харків, вул. Шарикова, 38 та вул. Салтовське Шосе, 104а.

Отже вимога позивача є нерозривно пов`язаною з виконанням зобов`язання за вказаним договором.

Також згідно з ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися за місцем виконання цих договорів.

Правило територіальної підсудності, закріплене у ч. 5 ст. 29 ГПК України, є прикладом підсудності, що застосовується для деяких позовів, особливий характер яких обумовлює доцільність надання позивачеві можливості пред`явити позов не лише в судах за місцезнаходженням відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності, але і в інших судах.

Визначена ч. 5 ст. 29 ГПК України підсудність за місцем виконання договору не залежить від сторін договору і можливої зміни ними свого місцезнаходження, не надає жодній із сторін переваг порівняно з іншою.

Аналіз ч. 5 ст. 29 ГПК України свідчить про те, що законодавцем передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін.

Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 ГК України господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов`язання.

У даному випадку сторони визначили місце виконання договору - м. Харків, вул. Шарикова, 38 та вул. Салтовське Шосе, 104а.

За таких обставин переданий на вирішення спір має розглядатися у Господарському суді Харківської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Також складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

На підставі викладеного Господарський суд міста Києва вважає за необхідне передати позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЦВ-Пневмо» до Господарського суду Хакрівської області за територіальною підсудністю для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Отже, керуючись ст. 27, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЦВ-Пневмо» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АХВ» про стягнення 1 298 712,21 грн передати за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк.

Суддя Головіна К. І.