Рішення

від 28.11.2024 по справі 910/9550/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2024Справа № 910/9550/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божко Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Косівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботікс Трейдінг"

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 93750,00 грн

представники учасників процесу:

від прокуратури: Кузьміна К.Г.

від позивача: не з`явились

від відповідача: Сидоренко С.І.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Косівська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботікс Трейдінг" про:

- визнання недійсним п.3.1 договору №134 від 04.12.2023, укладеного між Яблунівською селищною радою Косівського району Івано-Франківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роботікс Трейдінг", в частині включення в загальну вартість товару, що продається податку на додану вартість у сумі 93750 грн;

- стягнення з відповідача на користь позивача 93750 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, всупереч вимог законодавства, включено до ціни товару податок на додану вартість, внаслідок чого завищено вартість товару на суму 93750 грн.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.08.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/9550/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 12.09.2024.

11.09.2024 через електронну пошту суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 заяву Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 11.09.2024 повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 відкладено підготовче засідання на 03.10.2023 та повідомлено учасників процесу про наступне підготовче засідання.

27.09.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли пояснення по справі.

02.10.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, у якій позивач також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Також 02.10.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

03.10.2024 через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшли пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 03.10.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.11.2024.

06.11.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.

У судовому засіданні 07.11.2024 суд постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання прокуратури про відкладення судового засідання та відклав судове засідання на 28.11.2024.

У судовому засіданні 28.11.2024 прокурор позовні вимоги підтримав.

Представник позивача не з`явився, однак в матеріалах справи є клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.11.2024 проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 28.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція прокурора.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що на звернення командира військової частини НОМЕР_1 , 04.12.2023 між Яблунівською селищною радою Косівського району Івано-Франківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роботікс Трейдінг" був укладений договір № 134 від 04.12.2023, за яким відповідач зобов`язався передати у власність, а позивач - прийняти і оплатити: вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (FPV - дрони) (34710000-7) (ДК 021:2015).

Згідно з п. 3.1 вказаного вище договору, загальна вартість договору становить 562500,00 грн, в т.ч. ПДВ 93750,00 грн.

Прокурор зазначає, що враховуючи, що договір № 134 від 04.12.2023 укладений між сторонами в період дії положень п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України операція з постачання обумовленого договором товару повинна була здійснювались без сплати ПДВ, а тому сторонами безпідставно включено до ціни товару податок на додану вартість, чим порушено п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та, як наслідок, завищено вартість товару на 93750,00 грн.

З урахуванням викладеного прокурором заявлені вимоги про визнання недійсним п.3.1 договору №134 від 04.12.2023, укладеного між Яблунівською селищною радою Косівського району Івано-Франківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роботікс Трейдінг", в частині включення в загальну вартість товару, що продається податку на додану вартість у сумі 93750 грн та стягнення відповідача на користь позивача 93750 грн.

Позиція позивача.

Позивач у поданих до суду заявах та поясненнях позовні вимоги підтримав.

Позиція відповідача.

Відповідач 27.10.2024 подав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав:

- 04.12.2023 року Яблунівська селищна рада, керуючись пп.6 пункту 13 Постанови КМУ № 1178 від 12.10.2022 (у редакції, що діяла станом на 04.12.2023), відповідно до якого замовник має право укладати договори без проведення відкритих торгів у зв`язку із відміною відкритих торгів UA-2023-11-20-016822-a по лоту № 2 , затвердила обґрунтування підстав для здійснення замовником закупівлі № 98 від 04.12.2023 без проведення відкритих торгів, пунктом 3 якого позивачем визначена сума договору: 562 500 грн., в тому числі ПДВ - 93 750 грн;

- умовами укладеного між сторонами договору не передбачено, що кінцевим отримувачем є орган, визначений у підпункті 5 пункту 32 розділу ІІ розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;

- сертифікат кінцевого споживача або будь-які інші документи, за допомогою яких можна стверджувати, що Товар придбавався для передачі органам, визначеним у підпункті 5 пункту 32 розділу ІІ розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, Яблунівською селищною радою відповідачу на момент укладання договору поставки не надавались;

- від позивача не надходило жодного звернення до відповідача про необхідність укладення додаткової угоди щодо уточнення кінцевого отримувача та про зміну ціни або вимоги про повернення суми ПДВ у розмірі 93 750 грн;

- у відповідача відсутні правові підстави для застосування пільги щодо звільнення від оподаткування господарської операції з постачання FPV- дронів Яблунівській селищній раді з договором поставки № 134 від 04.12.2023, та для повернення позивачу суми у розмірі 93 750 грн.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

11.11.2023 до Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області надійшло звернення № 3123 командира військової частини НОМЕР_1 про нагальну потребу у закупівлі FPV-дронів камікадзе, квадрокоптерів Mavic 3Т, антидронових рушниць та глушильних станцій.

Яблунівська селищна рада Косівського району Івано-Франківської області 03.11.2023 прийняла рішення № 1-25/2023 виділити з місцевого бюджету Яблунківської селищної ради кошти в сумі 2 мільйони гривень для потреб в/ч НОМЕР_1 , а саме: закупівлі, зокрема, FPV-дронів.

04.12.2023 між Яблунівською селищною радою Косівського району Івано-Франківської області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роботікс Трейдінг" (продавець) укладено договір № 134 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник бере на себе зобов`язання передати у власність покупця вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (FPV - дрони) (34710000-7) (ДК 021:2015) згідно специфікації (додаток 1) (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 3.1. договору загальна вартість договору становить 562500,00 грн, в т.ч. ПДВ 93750,00 грн.

Загальна вартість договору включає в себе вартість витрат на транспортування за адресою покупця, навантаження, розвантаження, запуск, ПДВ, податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені, усіх інших витрат.

Специфікацією, що є Додатком №1 до договору сторони, узгодили найменування товару, кількість, строк поставки, ціну, загальну вартість: разом з ПДВ 562500,00 грн., в тому числі ПДВ 93750,00 грн.

На виконання умов договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар, обумовлений договором та специфікацією, що підтверджується видатковою накладною № НФ-015939 від 14.12.2023 на суму 562500,00 грн.

При цьому, за поясненнями позивача, у видатковій накладній була допущена описка, але сума ПДА включена у вартість товару, як це зазначено в договорі.

20.12.2023 позивачем здійснено оплату поставленого товару на суму 562500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2. При цьому, за поясненнями позивача, в платіжній інструкції в призначенні платежу допущено описку та помилково вказано без ПДВ.

18.12.2023 позивачем прийнято Розпорядження № 222 "Про передачу FPV дронів в комплекті з акумулятором Сhimera 7 з акумулятором 6S 8000 мА год", відповідно до якого визначено передати FPV дрони в комплекті з акумулятором Сhimera 7 з акумулятором 6S 8000 мА*год для потреб в/ч НОМЕР_1 , а саме: роти вогневої підтримки НОМЕР_2 батальйону НОМЕР_3 окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України в кількості 25 шт., відповідно до акту приймання-передачі.

18.12.2023 між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 підписано Акт № 4 приймання-передачі, відповідно до якого позивач передав військовій частині товари, отримані від відповідача за видатковою накладною № НФ-015939 від 14.12.2023.

Звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області прокурор зазначає, що договір поставки №134 від 04.12.2023 в частині врахування до загальної суми договору 93750 грн ПДВ є недійсним, оскільки суперечить вимогам пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а сплачений позивачем на користь відповідача ПДВ у розмірі 93750 грн є безпідставно отриманим відповідачем та підлягає поверненню позивачу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У пункті 35 постанови Великої Палати Верховного суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 наведено висновок: "держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді".

У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила: "Відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу".

У п.79-80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 визначено, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

У цій справі прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області.

В обґрунтування звернення із вказаним позовом в інтересах держави в особі Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області прокурор зазначає, що джерелом фінансування закупівлі за спірним договором стали кошти місцевого бюджету. Виплата коштів у зв`язку з незаконним включенням у ціну товару ПДВ зумовило втрату бюджетних коштів у розмірі 93750 грн, що негативно вплинуло на видаткову частину бюджету, а тому є порушенням економічних інтересів держави. Використання коштів місцевого бюджету з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якими за ст. 142 Конституції України, у тому числі, є доходи і кошти місцевих бюджетів, що у свою чергу, завдає шкоду інтересам держави.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною 3 статті 16 цього Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Позивач у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів, що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").

Прокурор звертався до Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області з листом вих. №09.54-57-715 ВИХ-24 від 12.06.2024 в якому повідомлено про протиправне включення до ціни договору суми ПДВ та безпідставне отримання цих коштів відповідачем, а також висловлено прохання інформувати прокуратуру про те, чи вживатимуться заходи, спрямовані на повернення коштів.

У відповідь на вказаний лист Яблунівська селищна рада листом № 318/07-41 від 13.06.2024 повідомила про те, що до суду з позовною заявою про стягнення зайво сплачених коштів за товар у зв`язку з включенням суми ПДВ у його вартість не зверталася та просить прокуратуру звернутись з відповідним позовом до суду в інтересах Яблунівської селищної ради у зв`язку із відсутністю коштів необхідних для сплати судового збору.

Листом № 363/07-41 від 19.07.2024 позивач повідомив прокуратуру, що заходи щодо стягнення зайво сплачених коштів в сумі 93750,00 грн у тому числі в судовому порядку не здійснювались.

Прокурор листом вих. №09.54-57-943 ВИХ-24 від 31.07.2024 повідомив Яблунівську селищну раду про подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви про визнання недійсним пункту договору та стягнення коштів.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Прокурор у встановленому порядку повідомляв позивача про намір звернусь із вказаним позовом до суду.

Враховуючи, що Яблунівська селищна рада Косівського району Івано-Франківської області є стороною правочину, втім, не звернулося до суду з позовом про визнання пунтку договору недійним та повернення надмірно сплачених коштів після отримання інформації від Прокурора про наявні порушення, що підтверджує бездіяльність компетентного органу.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області.

З огляду на вище зазначене, суд вважає, що підстави для представництва інтересів держави прокурором у спірних правовідносинах наявні та при зверненні до суду із позовом у прокурором дотримано вимоги, передбачені статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Цивільним кодексом України передбачено можливість визнання недійсним як правочину в цілому, так і його окремої частини за умови, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Укладений між сторонами договір № 134 від 04.12.2023 за своєю правовою природою є договором поставки та під час його укладення сторони погодили усі істотні умови.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що ПДВ є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 194.1.1. пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Пунктами 30.1.-30.4., 30.9. ст. 30 ПКУ унормовано, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Як встановлено судом вище, у п. 3.1 договору сторони погодили, що загальна вартість договору становить 562500,00 грн, в т.ч. ПДВ 93750,00 грн.

В той же час, відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, зокрема, безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8807 згідно з УКТ ЗЕД.

Таким чином, із зазначених вище положень законодавства вбачається, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товару - безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин для забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань, які здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, відносяться до операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ.

Так, Закон України "Про оборону України" встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони.

Статтею 1 даного Закону визначено, що оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту; військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оборону України", виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують, зокрема вирішення згідно із законодавством питань, пов`язаних з наданням частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам службових приміщень і житлової площі, інших об`єктів, здійсненням контролю за їх використанням, наданням комунально- побутових та інших послуг; організацію виробництва і поставки військам підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої продукції, енергетичних та інших ресурсів; здійснення інших повноважень у галузі оборонної роботи, передбачених законами.

Зазначені положення кореспондуються зі ст. 36 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Вказані норми законодавства свідчать про те, що позивач відноситься до суб`єктів, які забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, у зв`язку із чим у період воєнного стану при придбанні безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин користується пільгами щодо сплати ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2023 до Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області надійшло звернення № 3123 командира військової частини НОМЕР_1 про нагальну потребу у закупівлі FPV-дронів камікадзе, квадрокоптерів Mavic 3Т, антидронових рушниць та глушильних станцій.

Яблунівська селищна рада Косівського району Івано-Франківської області 03.11.2023 прийняла рішення № 1-25/2023 виділити з місцевого бюджету Яблунківської селищної ради кошти в сумі 2 мільйони гривень для потреб в/ч НОМЕР_1 , а саме: закупівлі, зокрема, FPV-дронів.

В подальшому позивачем прийнято Розпорядження № 222 "Про передачу FPV дронів в комплекті з акумулятором Сhimera 7 з акумулятором 6S 8000 мА год", відповідно до якого визначено передати FPV дрони в комплекті з акумулятором Сhimera 7 з акумулятором 6S 8000 мА*год для потреб в/ч НОМЕР_1 , а саме: роти вогневої підтримки НОМЕР_2 батальйону НОМЕР_3 окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України в кількості 25 шт., відповідно до акту приймання-передачі.

18.12.2023 між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 підписано Акт № 4 приймання-передачі, відповідно до якого позивач передав військовій частині товари, отримані від відповідача за видатковою накладною № НФ-015939 від 14.12.2023.

З викладеного вбачається, що кінцевим отримувачем товарів - FPV дронів в комплекті з акумулятором Сhimera 7 з акумулятором 6S 8000 мА год у кількості 25 шт. - за договором №134 від 04.12.2023, укладеним між позивачем та відповідачем є саме Збройні сили України, зокрема рота вогневої підтримки НОМЕР_2 батальйону НОМЕР_3 окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Таким чином, оскільки договір між позивачем та відповідачем укладено під час дії підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України у наведеній вище редакції із звільненням від оподаткування податком на додану вартість для операцій з постачання на митній території України товарів, а матеріалами справи підтверджується спрямування такого товару на користь військової частини, тобто фактичним кінцевим отримувачем товару є військова частина, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20% суперечить п. 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

В той же час, в порушення зазначених вище норм, сторони у п. 3.1 договору визначили загальну вартість договору з урахуванням ПДВ у розмірі 93750,00 грн.

Верховний Суд постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 вказав, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Верховний Суд у вказаній постанові відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору), та зазначив про незгоду із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16, від 08.08.2019 у справі № 911/1626/18.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що включення сторонами у п. 3.1 договору в загальну вартість договору податку на додану вартість у сумі 93750 грн здійснено в порушення пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, що свідчить про недодержання при укладенні пункту договору встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання вказаного пункту недійсним в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України.

Щодо позовних вимог про стягнення коштів в сумі 93750 грн, то суд зазначає таке.

За положеннями статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 93750,00 грн отримана за товар, операції з постачання якого були звільнені від оподаткування податком на додану вартість, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 93750,00 грн.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд зазначає, що ним надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли під час вирішення даного спору, а інші доводи учасників процесу не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних Косівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботікс Трейдінг" про визнання недійсним пункту договору та стягнення 93750,00 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним п.3.1 договору №134 від 04.12.2023, укладеного між Яблунівською селищною радою Косівського району Івано-Франківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роботікс Трейдінг", в частині включення в загальну вартість договору податку на додану вартість у сумі 93750 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботікс Трейдінг" (01001, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 12, квартира 13, ідентифікаційний код 45147302) на користь Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області (78621, Івано-Франківська обл., Косівський р-н, селище міського типу Яблунів, вулиця Франка, будинок 57, ідентифікаційний код 04354255) грошові кошти у сумі 93750,00 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботікс Трейдінг" (01001, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 12, квартира 13, ідентифікаційний код 45147302) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури судовий збір в сумі 4844,80 грн. (отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 03530483, рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.12.2024.

Суддя С.О. Турчин