Рішення

від 13.11.2024 по справі 911/2080/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/2080/24

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Марценюк М.О.

розглянувши справу № 911/2080/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Запорізькі Акумулятори»,

м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», смт. Козин Київської

області

про стягнення 27 527,78 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Желінська Т.М., довіреність №133/22 від 05.07.2024

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП Запорізькі Акумулятори» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі-відповідач) про стягнення 27 527,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за умовами Договору про закупівлю (поставку) товарів № 12/2 від 11.01.2024, в частині своєчасної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 23 622,00,00 грн, з огляду на наявність якої нараховані 170,39 грн. 3 % річних, 664,53 грн. інфляційних нарахувань та 3 070,86 грн пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2024 відкрито провадження у справі № 911/2080/24, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 04.09.2024.

15.08.2024 через систему «Електронний суд» від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшов відзив (вх. № 8886/24) на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних нарахувань та пені. Так, відповідач з посиланням на пункт 11.1 Договору № 12/2 від 11.01.2024 зазначає про те, що сторони звільняються від виконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непоробної сили, які виникли поза волею сторін. Отже, відповідач вказує на те, що внаслідок військової агресії російської федерації проти України починаючи з 24.02.2022, теплові електростанції ПАТ «Центренерго», у зв`язку із нанесенням ракетних ударів, неодноразово припиняли своє функціонування на тривалий час, тобто відповідач зазначає про те, що відносно нього склались виключні та невідворотні обставини, що призвели до неможливості своєчасних розрахунків за договором. Тим самим, відповідач вважає , що застосування до нього штрафних санкцій та санкцій передбачених статтею 625 ЦК України є безпідставним.

Ухвалою господарського суду від 04.09.2024 підготовче засідання у справі № 911/2080/24 було відкладено на 02.10.2024.

Ухвалою господарського суду від 02.10.2024 закрито підготовче провадження у справі № 911/2080/24, справу призначено до розгляду по суті на 23.10.2024.

Ухвалою суду від 23.10.2024 розгляд справи по суті був відкладений на 13.11.2024.

Представник позивача жодного разу в засідання суду не з`явився, однак в матеріалах справи наявна заява позивача б/н від 19.08.2024 (вх. №8967/24 від 19.08.2024), в якій він підтримав позовні вимоги та просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

В судовому засіданні 13.11.2024 представник відповідача усно зазначав про повну оплату заборгованості в сумі 23 622,00 грн та надав суду платіжну інструкцію № 2793 від 30.08.2024, а також заперечував проти задоволення вимог щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП Запорізькі Акумулятори» (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (відповідач, покупець) укладений Договір про закупівлю (поставку) товарів № 12/2 за умовами п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно з умовами договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити таку продукцію.

Найменування, (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до договору (п. 1.3 договору).

Ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість), що поставляється за даним договором. Ціни на продукцію зазначаються у додатку до договору. Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника (п.п. 2.1, 2.2, 2.5 договору).

Постачальник здійснює поставку продукції за умовами визначеними у додатку до договору. Місце, строк (термін) поставки продукції визначаються у додатку до договору (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції.

Пунктом 9.7 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.2, 11.3 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізотерія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Умовами п. 13.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, визначеного у додатку до договору.

Договір про закупівлю (поставку) товарів № 12/1 від 11.01.2024 підписаний представниками позивача та відповідача, а також засвідчений печатками сторін.

Доказів визнання договору або його окремих частин недійсними суду не надано.

Між позивачем та відповідачем підписаний Додаток № 1 до договору, за яким між сторонами досягнуто згоди щодо умов поставки продукції.

Так, між сторонами погоджено, що загальна вартість продукції, включаючи ПДВ, становить 23 622,00 грн. (п. 2 додатку). Розрахунки проводяться протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі продукції (п. 3 додатку). Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів від дати отримання письмової заявки покупця (п. 5 додатку). Строк дії договору - з моменту укладення по 30.06.2024 (п. 9 додатку).

Так позивачем на виконання умов Договору № 12/2 від 11.01.2024 було поставлено, а відповідачем прийнято обумовлену у додатку до договору продукцію, всього на загальну суму 23 622,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаним в двосторонньому порядку Актом приймання-передачі товару від 05.02.2024 та видатковою накладною № хАКБ0000121 від 30.01.2024.

Претензій щодо якості чи кількості отриманої продукції матеріали справи не містять, а отже вказана в актах продукція прийнята відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, а тому продукція вважається прийнятою без зауважень в повному обсязі.

Однак, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, вартість отриманої продукції в сумі 23 622,00 грн. у строки визначені договором залишена відповідачем не сплаченою.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією № 13/03/2024/2 від 13.03.2024, в якій вимагав від відповідача оплатити наявну за ним заборгованість в сумі 23 622,00 грн.

Направлення та отримання претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та опису вкладення у цінний лист.

У відповідь, листом № 08-1446 від 18.03.2024, відповідач повідомив про складне фінансове становище підприємства та намагання здійснення розрахунків за договором.

За твердженням позивача станом на день підготовки даної позовної заяви наявна за відповідачем заборгованість за продукцію лишається не оплаченою, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під час розгляду справи, представник відповідача в судовому засіданні 13.11.2024 повідомив про повну оплату заборгованості в сумі 23 622,00 грн та надав суду платіжну інструкцію № 2793 від 30.08.2024, з призначенням платежу: «за акумуляторні батареї згідно дог. № 12/2 від 11.01.2024», з відмітками банку.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Враховуючи те, що під час розгляду справи відповідачем було повністю сплачено суму заборгованості за Договором № 12/2 від 11.01.2024, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 23 622,00 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, в частині своєчасної оплати отриманої продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача 170,39 грн. 3 % річних, 664,53 грн. інфляційних нарахувань та 3 070,86 грн пені.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Умовами п. 9.6 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, звертаючись до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 170,39 грн. 3 % річних, 664,53 грн. інфляційних нарахувань та 3 070,86 грн пені, розрахованих за період з 07.05.2024 по 02.08.2024.

У своєму відзиві Публічне акціонерне товариство «Центренерго» просило суд відмовити позивачу в задоволені вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних нарахувань та пені, зазначаючи про те, що умовами пункт 11.1 Договору № 12/2 від 11.01.2024 передбачено, що сторони звільняються від виконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непоробної сили, які виникли поза волею сторін. Так, відповідач зазначає, що в останнього виникли форс-мажорні обставини через збройну агресію російської федерації, зокрема, ракетні обстріли енергетичної інфраструктури (Зміївської та Трипільської ТЕС), що призводило до зупинки виробництва на тривалий час, тобто відносно нього склались виключні та невідворотні обставини, що призвели до неможливості своєчасних розрахунків за договором. Тим самим, відповідач вважає , що застосування до нього штрафних санкцій та санкцій передбачених статтею 625 ЦК України є безпідставним.

Слід зазначити, що посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 р. у справі № 906/540/22).

З матеріалів справи слідує, що відповідач звернувся до позивача з листом-повідомленням № 08-1994 від 12.04.2024, в якому зазначив, що внаслідок ракетних обстрілів Зміївської та Трипільської ТЕС, останні зупинили свою роботу та перестали функціонувати, що призвело до зупинення виробничих потужностей з виробництва електричної енергії. Керуючись умовами договору, відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили. При цьому, в даному листі ПАТ «Центренрго» зазначило, що копію сертифіката Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) буде надано додатково після його отримання.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.2, 11.3 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізотерія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Суд відзначає, що факт того, що 22.03.2024 Зміївська ТЕС була зруйнована внаслідок ракетного обстрілу, є загальновідомим, як і факт того, що 11.04.2024 Трипільська ТЕС також була зруйнована внаслідок ракетного обстрілу.

Водночас, з умов укладеного між сторонами договору, а саме - пункту 11.3 вбачається, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншого компетентного органу, визначеного законодавством України.

У постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді питань щодо форс-мажору наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідач мав звернутися до Торгово-промислової палати для отримання сертифікату про форс-мажорні обставини та довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Суд констатує, що відповідачем не надано до матеріалів справи відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу, визначеного законодавством України, який би засвідчував форс-мажорні обставини, на які посилається ПАТ «Центренерго», що свідчить про недотримання останнім вимог п. 11.3 договору, згідно з яким доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншого компетентного органу, визначеного законодавством України.

Відтак, на підставі вказаних норм права, суд перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення 170,39 грн. 3 % річних, 664,53 грн. інфляційних нарахувань та 3 070,86 грн пені, встановивши правомірність та правильність їх нарахування, дійшов висновку, що такі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Закрити провадження у справі № 911/2080/24 в частині вимог про стягнення 23 622,00 грн заборгованості.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Запорізькі Акумулятори» (69013, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Базова, 4, код ЄДРПОУ 42828599) 170 (сто сімдесят) грн. 39 коп. 3 % річних, 664 (шістсот шістдесят чотири) грн 53 коп. інфляційних нарахувань, 3 070 (три тисячі сімдесят) грн. 86 коп пені та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 09.12.2024.

Суддя О.О. Христенко