Рішення

від 26.11.2024 по справі 914/1578/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024 Справа № 914/1578/24

За позовною заявою: Благодійної організації Благодійне товариство Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, м.Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Ірокс, м.Львів

про: розірвання договору від 02.03.2023 та стягнення 754,84 грн переплати

Суддя Ділай У.І.

Секретар Ю.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: М.В. Шира представник

Від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024, справу №914/1578/24 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 24.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.07.2024.

Ухвалою від 16.07.2024 відкладено підготовче судове засідання на 12.09.2024.

Ухвалою від 12.09.2024 продовжено строк розгляду підготовчого провадження у справі та підготовче засідання на відкладено на 26.09.2024.

16.09.2024 від позивача до суду надійщла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої заявник просить:

1.Визнати розірваним з 29 березня 2024 року Договір співпраці укладений 02 березня 2023 року між Благодійною організацією Благодійне товариство Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД м. Львів та Приватним акціонерним товариством ІРОКС.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства ІРОКС на користь Благодійної організації Благодійне товариство Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД м. Львів 754,84 грн переплати за Договором співпраці.

Ухвалою від 26.09.2024 підготовче судове засідання відкладено на 08.10.2024.

Ухвалою від 08.10.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2024.

Ухвалами від 07.11.2024 та від 19.11.2024 розгляд справи відкладено.

Представник позивача в судовому засіданні від 26.11.2024 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судове засідання 26.11.2024 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

02 березня 2023 року Благодійна організація Благодійне товариство Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД м. Львів (надалі позивач, сторона 2) уклала з Приватним акціонерним товариством ІРОКС (надалі відповідач, сторона 1) договір співпраці, відповідно до п. 1.1 якого відповідач надав Майно: 1 блок: технічні приміщення: № 67 (17,6 м2), № 61-63 (14,85 м кв.), № б\н (91,45 м2) - спільний доступ - коридор, загальною площею 123,90 м кв., загальною площею: 123,90 м кв. на вул. Залізнична, 7 (4 пов.) м. Львові.

Відповідно до пункту 1.2. договору, майно передається з метою використання під офіс та використання в рамках статутної діяльності.

Згідно з п. 2.1. договору, позивач приступає до виконання даного договору в термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Сторони домовились, що кошти починають нараховуватися відповідачем з 02 березня 2023 року.

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата на надані послуги починає нараховуватись з 02 березня 2023 року та завершується датою повернення нерухомого майна відповідачу (дата підписання акта приймання-передачі Майна).

У пункті 3.2. договору, базова сума оплати за надані послуги за домовленістю сторін по даному договору з 02 березня 2023 р. незалежно від результатів господарської діяльності позивача, становить: 10700,00 грн за 1 місяць за надані послуги з податком на додану вартість, без індексу інфляції.

Згідно з п. 7.2. договору, відповідач зобов`язався не вчиняти дій, які б перешкоджали позивачу користуватися майном на умовах цього договору.

Договір укладено строком до 31 жовтня 2023 року, якщо до кінця строку дії договору ні одна із сторін не заявить про зміну умов договору або його припинення, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах і на той же термін (п. 11.1. договору).

Відповідно до п. 11.3. договору, у випадку відсутності електропостачання та водопостачання у приміщенні, зазначеному в п. 1.1., позивач має право розірвати договір в односторонньому порядку, попередньо повідомивши відповідача протягом 3-х календарних днів.

Згідно з п. 11.4. договору, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його укладено; руйнування майна; невиконання позивачем своїх обов`язків по даному договору; достроково, за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства позивача та відповідача, та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Як зазначено в позові, позивач використовував вказане майно в рамках здійснення своєї статутної діяльності, зокрема, в даному приміщенні БО « 100 відсотків життя м. Львів» створила прихисток для внутрішньо переміщених осіб, з числа вразливих категорій населення.

Проте, 27 березня 2024 року працівники позивача, прибувши в зазначене приміщення, встановили, що доступ до вказаного майна неможливий, у зв`язку з тим, що в дверях, які ведуть до приміщень, здійснено заміну замків. Представники ПрАТ ІРОКС повідомили, що заміна замків була здійснена ними за вказівкою директора І. П. Микичака. Про причини заміни замків і обмеження доступу до вказаного майна представники відповідача не повідомили, як і можливості забрати майно позивача, яке знаходиться в зазначених приміщеннях.

Позивач листами № 196,198 від 28 березня 2023 року повідомив відповідні органи влади. Також 28 березня 2024 року та 04 квітня позивач звернувся до органів поліції з заявами про вчинення кримінального правопорушення.

За твердженнями позивач, доступу до приміщень він не має, інші послуги, роботи передбачені договором про співпрацю також не надаються, проте й досі на позивача згідно пунктів 5.1. - 5.4. договору покладаються обов`язки запобігати пошкодженню та псуванню майна, своєчасно та в повному обсязі сплачувати оплату за надані послуги, забезпечувати збереження майна, здійснювати заходи пожежної безпеки, здійснювати поточний ремонт, прибирання майна та території. Зазначені обов`язки позивач не може виконувати належним чином, оскільки не має доступу до майна.

Листом від 29 березня 2024 року позивач повідомив відповідача про бажання розірвати договір співпраці у зв`язку з ненаданням доступу до приміщень (заміною замків). Відповіді на вказаний лист позивач не отримав.

Крім того, як повідомив позивач, з 01 лютого 2024 року сторони погодили збільшити плату за договором та визначили її в розмірі 11700,00 грн. 12 березня 2024 року відповідно до платіжних інструкцій кредитового переказу коштів № 73 та № 107 позивачем на рахунок відповідача було перераховано плату за березень 2024 року в розмірі 11700,00грн згідно з виставлених останнім рахунків № 196 від 01 березня 2024 року. Проте, 27 березня 2024 року відповідач порушив умови спірного договору, послуги не надавалися. З 29 березня 2024 року відповідачу стало відомо про бажання позивача розірвати договір. Відтак, за твердженням позивача, по договору співпраці виникла переплата за березень 2023 року в розмірі 754,84 грн за два дні місяця (30, 30 березня 2024 року).

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не дотримано істотних умов договору в частині вчинення дій, які перешкоджають позивачу користуватися майном на умовах договору. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області та просить:

1.Визнати розірваним з 29 березня 2024 року Договір співпраці укладений 02 березня 2023 року між Благодійною організацією Благодійне товариство Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД м. Львів та Приватним акціонерним товариством ІРОКС.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства ІРОКС на користь Благодійної організації Благодійне товариство Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД м. Львів 754,84 грн переплати за Договором співпраці.

Відповідач відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просить зобов`язати відповідача до виконання зобов`язань за договором, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1» відповідно до умов договору.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи, сторони уклали договір співпраці від 02.03.2023, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині.

Договір укладено строком до 31 жовтня 2023 року, якщо до кінця строку дії договору ні одна із сторін не заявить про зміну умов договору або його припинення, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах і на той же термін (п. 11.1. договору).

Спір виник у зв`язку із тим, що 27.03.2024 відповідач вчинив дії, згідно з якими позивач втратив доступ до майна, яке є предметом договору. Про факт відсутності доступу до спірних приміщень 28.03.2024 відділом поліції складено протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію.

Листом від 29 березня 2024 року позивач повідомив відповідача про бажання розірвати договір співпраці у зв`язку з ненаданням доступу до приміщень. Відповіді на вказаний лист від відповідача позивач не отримав.

Відповідач вказаних фактів не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Щодо вимоги позивача про визнання розірваним з 29 березня 2024 року договору співпраці від 02.03.2023 суд зазначає таке.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)).

У справі, що розглядається, позивач просить зобов`язати до виконання зобов`язань за договором.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд Львівської області вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством не передбачено такого матеріально-правового способу захисту права, як визнання розірваним договору. Такий спосіб не є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

При цьому, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, саме шляхом застосування способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України, може вирішуватися питання про відновлення порушеного права.

Виходячи із наведеного, в Господарського суду Львівської області відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про визнання розірваним договору співпраці через невідповідність обраного позивачем способу захисту приписам статті 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України.

Стосовно вимоги про стягнення 754,84 грн переплати суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3.1. договору, оплата на надані послуги починає нараховуватись з 02 березня 2023 року та завершується датою повернення нерухомого Майна Стороні 1.

Відповідно до пункту 3.2. договору, базова сума оплати за надані послуги за домовленістю сторін по даному Договору з 02 березня 2023 р. незалежно від результатів господарської діяльності Сторони 2, становить: 10700,00 грн за 1 місяць за надані послуги з податком на додану вартість, без індексу інфляції. Протягом 1 банківського дня від дня підписання договору Сторона 2 сплачує за надані послуги Стороною 1 за перший місяць наданих послуг, згідно п. 3.2.

Відповідно до пункту 3.6. оплата за надані послуги сплачується Стороною 2 Стороні 1 щомісячно не пізніше 2 числа поточного місяця.

Як встановлено судом, оплата за надані послуги за договором співпраці здійснювалася позивачем щомісячно за поточний місяць згідно виставлених відповідачем рахунків на банківський рахунок відповідача.

З 01 лютого 2024 року сторони погодили збільшити плату за договором та визначили її в розмірі 11700,00 гривень.

12 березня 2024 року відповідно до платіжних інструкцій кредитового переказу коштів № 73 та № 107 позивачем на рахунок відповідача було перераховано плату за березень 2024 року в розмірі 11700,00грн згідно з виставлених останнім рахунків № 196 від 01 березня 2024 року. Проте, 27 березня 2024 року відповідач порушив умови спірного договору, послуги не надавалися, предмет договору 30-30 березня 2024 року не використовувався. З 29 березня 2024 року відповідачу стало відомо про бажання позивача розірвати договір.

Отже, по договору співпраці виникла переплата за березень 2023 року в розмірі 754,84 грн за два дні місяця (30, 30 березня 2024 року) = 11700,00 грн (місячна плата за договором співпраці) / 31 (кількість днів у поточному місяці) * 2 (кількість днів, за які відповідач не надав послуги).

Доказів наявності заборгованості позивача перед відповідачем матеріали справи не містять.

Беручи до уваги, що користування предметом договору припинено з волі ПАТ Ірокс й суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 754,84 грн переплати є підставними та підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства Ірокс (79034, Львівська область, місто Львів, вулиця Буйка, 17а, ідентифікаційний код 23958651) на користь Благодійної організації Благодійне товариство Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД (79014, Львівська область, місто Львів, вулиця Личаківська, 217, ідентифікаційний код 34768441) 754,84 грн переплати та 3028,00грн судового збору.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 09.12.2024.

Суддя Уляна ДІЛАЙ