Рішення

від 19.11.2024 по справі 915/949/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Справа № 915/949/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника позивача: Головченко О.А. (в режимі ВКЗ в судовому засіданні 18.11.2024),

представника відповідача-1: Масюткіна С.С. (в судовому засіданні 18.11.2024),

представника відповідача-2: не з`явився,

представника третьої особи: Сергійчук М.М. (в режимі ВКЗ в судовому засіданні 18.11.2024),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справуза позовом: Фермерського господарства «Канон»,

до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

до відповідача-2: Коблівської сільської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2:

ОСОБА_1 ,

про: визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання протиправним та скасування наказу, витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

Фермерське господарство «Канон» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Коблівської сільської ради, в якій з урахуванням заяви б/н від 05.12.2023 (вх.№15999/23 від 05.12.2023) про зменшення розміру позовних вимог, просило суд:

1) визнати за Фермерським господарством Канон право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995 року;

2) визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №9143/0/14-18-СГ від 20.12.2018 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га та скасувати його у цій частині;

3) витребувати у Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області на користь Фермерського господарства Канон земельну ділянку з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га.

Ухвалою суду від 16.06.2023 позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 14.08.2023.

Відповідач-2 - Коблівська сільрада заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на наступне:

- право постійного користування земельною ділянкою до іншої особи, у тому числі у порядку спадкування, не переходить, а тому право постійного користування припиняється одночасно зі смертю фізичної особи засновника фермерського господарства;

- державний акт постійного користування, виданий ОСОБА_2 , втратив закону силу 08.08.2005 в момент його смерті;

- відповідно до статуту ФГ Канон земельна ділянка площею 10,0 га, яка за державним актом на право постійного користування землею серії ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995 була надана померлому ОСОБА_2 , не є власністю такого фермерського господарства.

Відповідач-1 - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на наступне:

- земельна ділянка площею 10,0 га відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995 була надана померлому ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Березанської райради з метою розширення селянського фермерського господарства та майже через рік після створення ФГ Канон;

- у разі смерті громадянина - засновника фермерського господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, переходять до фермерського господарства після його створення та зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку, тобто, жодних інших прав чи обов`язків по відношенню до земельних ділянок набутих за життя засновником як громадянином, окрім земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, за фермерським господарством не може бути визнано після його смерті;

- право постійного користування на земельну ділянку площею 10,0 га набуте померлим ОСОБА_2 за державним актом на право постійного користування землею серії ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995 з цільовим призначенням для розширення селянського (фермерського) господарства не може бути визнано за ФГ Канон;

- на виконання нормативно-правових актів розроблених в межах Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затвердженої розпорядженням КМУ №333-р від 01.04.2024, Держгеокадастром України було прийнято наказ №45 від 15.03.2018 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності»;

- в подальшому, наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області №8259/0/14-18-СГ від 23.11.2018 «Про затвердження документації із землеустрою» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Березанського району Миколаївської області;

- після цього, оспорюваним наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області №9143/0/14-18-СГ від 20.12.2018 земельні ділянки, у т.ч. земельна ділянка з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203, були передані у комунальну власність Коблівської сільради;

- такий наказ жодним чином не стосується позивача, оскільки породжував права та обов`язки для Коблівської сільради та вичерпав свою дію у зв`язку з його виконанням з моменту підписання акту приймання-передачі земельних ділянок, зокрема і земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203;

- Коблівська сільрада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 на законних підставах в силу приписів п.24 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, а не розпорядчого акту ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області;

- належним способом захисту відповідно до ст.16 ЦК України у даному спорі, є визнання правочину недійсним, тобто договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 укладеного 18.11.2022 між Коблівською сільрадою та ОСОБА_1 за умови доведення права позивача на таку земельну ділянку;

- позовні вимоги ФГ Канон не підлягають задоволенню в силу обрання невірного способу захисту, недоведеності правомочностей на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 та пропуску строку позовної давності.

Ухвалою суду від 14.08.2023 ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - Коблівської сільради. Розгляд справи відкладено на 05.09.2023.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на наступне:

- земельна ділянка площею 10,0 га відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995 була надана померлому засновнику ФГ «Канон» ОСОБА_2 через рік після створення такого фермерського господарства, відтак позивач не набув право користування на цю земельну ділянку, а тому таке право не може бути визнано за ним;

- рішенням Новофедорівської сільради Миколаївської області №8 від 12.09.2012 було припинено право користування земельною ділянкою ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, загальною площею 10,0 га із земель запасу сільської ради, за межами населеного пункту, в межах території Новофедорівської сільради Березанського району Миколаївської області у зв`язку із його смертю, та переведено таку земельну ділянку до земель запасу Новофедорівської сільради;

- позивач не зазначає, які поважні причини не давали йому можливості ознайомитись з вказаним рішенням Новофедорівської сільради та оспорюваним наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та звернутись до суду задля захисту своїх прав в межах встановленого законом строку позовної давності;

- з моменту передачі Коблівською сільрадою земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 в оренду ОСОБА_1 за договором від 18.11.2022, останній самостійно вирощує на ній сільськогосподарські культури;

- позов ФГ «Канон» є необґрунтованим та безпідставним, поданий особою, чиї права, свободи та законні інтереси не порушуються та з пропуском строку позовної давності.

05.09.2023, 02.10.2023 та 19.10.2023 судом відкладалось підготовче засідання відповідно на 02.10.2023, 19.10.2023 та 10.11.2023.

10.11.2023 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 10.11.2023 розгляд справи призначено на 13.12.2023.

Ухвалою суду від 13.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.01.2024. Повідомлено учасників справи, що заяви та клопотання пов`язані з розглядом справи, які не були ними заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні, можуть бути надані суду до початку розгляду справи по суті.

17.01.2024 від позивача до суду надійшло клопотання, в якому останній просив суд:

- витребувати у Коблівської сільради та ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області книги записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею (громадянами) за формою згідно з додатком №3, у книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею за формою згідно з додатком №4 згідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею, в яких здійснювались записи видачі Державних актів на право постійного користування землею станом на 1995-1996 роки або повідомити про їх місцезнаходження - для огляду;

- витребувати у ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Березанського району Миколаївської області проведеної на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області №45 від 15.03.2018 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» Миколаївської регіональної філії ДП «Центр ДЗК».

17.01.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 17.01.2024 розгляд справи призначено на 29.01.2024.

Ухвалою від 29.01.2024, до початку розгляду справи по суті, судом частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Березанського району Миколаївської області проведеної Миколаївською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області №45 від 15.03.2018 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності», наслідком розробки якої стало формування земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203. Відкладено підготовче засідання на 22.02.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. у відрядженні, судове засідання призначене у даній справі на 22.02.2024 не відбулось.

29.02.2024 відповідачем-1 - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області на виконання вимог ухвали від 29.01.2024 надано суду технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Березанського району Миколаївської області з урахуванням Перспективного плану формування території Коблівської сільської об`єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядженням КМУ №1002-р від 08.09.2015 в 5 томах.

Ухвалою суду від 01.03.2024 розгляд справи призначено на 27.03.2024.

Під час розгляду справи представником позивача неодноразово наголошувалось на тому, що з наданої відповідачем-1 - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області технічної документації неможливо встановити, чи є земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 10,0 га, яка зазначена у Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність Коблівської сільської об`єднаної територіальної громади та значиться за кадастровим номером 4820983500:08:000:0203, тією земельною ділянкою, право постійного користування на яку було надано Білоусову Л.Г. за Державним актом серії ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995.

27.03.2024, 22.04.2024, 30.04.2024 та 21.05.2024 судом відкладався розгляд справи відповідно на 22.04.2024, 30.04.2024, 21.05.2024 та 13.06.2024 з метою з`ясування у ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області відомостей щодо порядку привласнення відповідних кадастрових номерів земельним ділянкам, визначеним у наданій суд технічній документації; та з`ясування факту тотожності земельної ділянки №430 площею 10,0 га, яка зазначена у Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність Коблівської сільської об`єднаної територіальної громади та значиться за кадастровим номером 4820983500:08:000:0203, тій земельній ділянці, право постійного користування на яку було надано Білоусову Л.Г. за державним актом серії ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995.

У зв`язку з чим, ухвалами від 30.04.2024 та 21.05.2024 суд визнавав обов`язковою явку повноважного представника ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області у судове засідання.

13.06.2024 та 08.07.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 08.07.2024 розгляд справи призначено на 31.07.2024.

Ухвалами від 13.06.2024 та 08.07.2024 суд визнавав обов`язковою явку представника відповідача-1 - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області у судове засідання.

У судовому засіданні 31.07.2024 судом оголошено перерву до 09.09.2024.

09.09.2024 та 03.10.2024 судом відкладався розгляд справи відповідно на 03.10.2024 та 29.10.2024 у зв`язку з неявкою учасників справи.

З метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи ухвалою суду від 29.10.2024 зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області надати суду письмові пояснення щодо надання (в паперовій чи електронній формі) у складі Технічного завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, Державного акту серії ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995 на право постійного користування землею площею 10 га, виданого Білоусову Л.Г., у зв`язку з чим судом було оголошено перерву до 18.11.2024.

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області (відповідач-1) у письмових поясненнях від 14.11.2024 повідомило суду, що вихідні дані, які у 2018 році надавалися головним управлінням розробнику технічної документації з землеустрою щодо проведення інвентаризації земель знищено, як такі, що не мають культурної цінності та втратили практичне значення, про що складено акт від 25.03.2024 №1 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду», у зв`язку з чим головне управління не має можливості підтвердити або спростувати надання у складі вихідних даних Державного акту серії ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995 на право постійного користування земельною ділянкою площею 10 га, виданого ОСОБА_2 .

В ході розгляду справи учасники справи підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

Коблівська сільська рада (відповідач-2) явку повноважного представника у судове засідання 18.11.2024 не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Судом також враховано, що явка представників учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача-2.

У судовому засіданні 18.11.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За приписами ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга).

Відповідно до ст.2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство №2009-XII від 20.12.1991 (втратив чинність з 29.07.2003), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Згідно ч.5 статті 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство, на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Частиною 2 ст.4 Закону України Про селянське (фермерське) господарство визначено, що у постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство, після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Таким чином, обов`язковою умовою створення фермерського господарства була наявність земельної ділянки, оскільки самою суттю фермерського господарства є ведення підприємницької діяльності шляхом вироблення товарної сільгосппродукції, її переробки та реалізації, а таке ведення без земельної ділянки фактично неможливе.

Судом встановлено, що за державним актом на право постійного користування землею серія МК №1165, який зареєстровано 04.03.1994 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №59, виданого на підставі рішення Березанської районної ради народних депутатів від 10.12.1993, ОСОБА_2 передано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 21 га ріллі в межах території Анатолівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

За інформацією з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.05.1994 проведено державну реєстрацію Фермерського господарства «Канон», яке, відповідно до статуту такого господарства, було створене ОСОБА_2 , який і був керівником такого господарства.

За державним актом на право постійного користування землею серія ІІІ-МК №012844, який зареєстровано 09.11.1995 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №206, виданого на підставі рішення Березанської районної ради народних депутатів від 28.03.1995, ОСОБА_2 передано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 10 га ріллі в межах території Новофедорівської сільської ради для розширення селянського фермерського господарства.

Висновок про те, що право користування земельною ділянкою, отриманою фізичною особою для ведення фермерського господарства, фактично переходить до фермерського господарства з дня його державної реєстрації міститься в позиції Великої Палати Верховного Суду в постановах від 13.03.2018 у справах №536/233/16-ц, №348/992/16-ц, від 13.06.2018 у справі №474/100/16-ц, від 12.12.2018 у справах №388/1103/16-ц, №704/26/17-ц, від 13.02.2019 у справі №666/1188/16-ц.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 08.08.2005.

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 по справі №922/989/18 дійшла висновку, що зі смертю засновника фермерського господарства, якому земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з державним актом на право постійного користування землею, таке право не є таким, що припинилось.

За приписами ч.1 ст.117 ЗК України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Згідно ч.4 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01.02.2018 зокрема вказано забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України.

Держгеокадастром України було прийнято наказ №45 від 15.03.2018 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності».

В подальшому, наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області №8259/0/14-18-СГ від 23.11.2018 «Про затвердження документації із землеустрою» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Березанського району Миколаївської області.

Відповідно до ст.ст.15-1, 117, 122 ЗК України, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018, за наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №9143/0/14-18-СГ від 20.12.2018 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передано територіальній громаді сіл, в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з переліком, що додається, загальною площею 5606,3836 га, які розташовані в межах Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Відповідно до такого наказу за актом приймання-передачі від 22.12.2018 вказані у додатку земельні ділянки сільськогосподарського призначення Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області із державної власності передані у комунальну власність Коблівської сільської об`єднаної територіальної громади, зокрема передано і земельну ділянку площею 10 га ріллі, 16.00 Землі запасу, кадастровий номер 4820983500:08:000:0203.

Згідно ч.ч.1-4, 9 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.02.2020 проведено державну реєстрацію права комунальної власності Коблівської сільської ради на земельну ділянку площею 10 га за кадастровим номером 4820983500:08:000:0203.

В подальшому, 18.11.2022 між Коблівською сільською радою, як орендодавцем, та Хорощаком Сергієм Вікторовичем, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності в умовах воєнного стану, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування сільськогосподарські земельні ділянки ріллі з кадастровими номерами 4820983500:06:000:0092 площею 9,5557 га та 4820983500:08:000:0203 площею 10 га, які розташовані за межами населених пунктів Коблівської сільської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області. Зазначений договір оренди укладено терміном до 07.10.2023.

Позивач стверджує, що передана Білоусову Л.Г. за державним актом серія ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995 у постійне користування земельна ділянка загальною площею 10 га ріллі для розширення селянського фермерського господарства в межах території Новофедорівської сільської ради, протиправно, без позбавлення позивача права постійного користування, фактично вибула з користування позивача і віднесення такої земельної ділянки з земель державної власності (запасу) в комунальну власність не свідчить про те, що така земельна ділянка передавалась законно.

До того ж, в обґрунтування клопотання від 17.01.2024 про витребування доказів позивач посилався на те, що з наявних в матеріалах даної справи доказів відсутня можливість встановити, що за оспорюваним наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області №9143/0/14-18-СГ від 20.12.2018 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність було здійснено передачу у комунальну власність Коблівської сільської ради саме спірної земельної ділянки, яка була передана Білоусову Л.Г. за державним актом серія ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995 у постійне користування, і позивач не може отримати ці відомості самостійно.

Відповідно, при розгляді позовних вимог про визнання протиправним наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №9143/0/14-18-СГ від 20.12.2018 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га та скасування його у цій частині; та витребування у Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області на користь Фермерського господарства Канон земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га, судом має бути встановлено, чи мало місце у даному випадку порушення прав позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відзиву на позов, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області повідомлено, що на виконання нормативно-правових актів розроблених в межах Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затвердженої розпорядженням КМУ від 01.04.2024 №333-р, Держгеокадастром України було прийнято наказ від 15.03.2018 №45 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності». В подальшому, наказом від 23.11.2018 №8259/0/14-18-СГ «Про затвердження документації із землеустрою» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Березанського району Миколаївської області. Після цього, оспорюваним наказом №9143/0/14-18-СГ від 20.12.2018 земельні ділянки, у т.ч. земельна ділянка з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203, були передані у комунальну власність Коблівської сільської ради.

Ухвалою від 29.01.2024 судом було витребувано у ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Березанського району Миколаївської області проведеної Миколаївською регіональною філією ДП Центр ДЗК на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 15.03.2018 №45 Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, наслідком розробки якої стало формування земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203.

На виконання вимог суду така технічна документація була надана суду.

Під час розгляду справи представником позивача неодноразово наголошувалось на тому, що з наданої ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області технічної документації неможливо встановити, чи є земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 10 га, яка зазначена у Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність Коблівської сільської об`єднаної територіальної громади та значиться за кадастровим номером 4820983500:08:000:0203, є тією земельною ділянкою, право постійного користування на яку було надано Білоусову Л.Г. за державним актом серії ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995.

З дослідженої судом технічної документації вбачається, що у Схемі прив`язки до геодезичних пунктів державної геодезичної мережі зазначено, що земельна ділянка №430 є землею сільськогосподарського призначення державної власності, що використовується для 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

З метою з`ясування питання, на підставі яких вихідних даних розроблялась надана суду технічна документація із землеустрою; на якому етапі розробки технічної документації земельним ділянкам присвоювались кадастрові номери, та яким чином повідомлявся розробник про правовий статус земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Березанського району, судом неодноразово викликався повноважений представник ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області для надання пояснень. Присутнім у судових засіданнях представником ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області надані пояснення, відповідно до яких розробником наданої Технічної документації із землеустрою було Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» Миколаївська регіональна філія, яким технічна документація розроблялась на замовлення ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області. Вихідні дані для виготовлення технічної документації надавались замовником.

При дослідженні Технічної документації із землеустрою судом встановлено, що у складі Технічного завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності замовником мали подаватись матеріали Державного фонду документації із землеустрою; відомості Державного земельного кадастру у паперовій та електронній формі, у т.ч. Поземельні книги; книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою, координати поворотних точок суміжних земельних ділянок; планово-картографічні матеріали; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи ухвалою від 29.10.2024 судом зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області надати суду письмові пояснення щодо надання (в паперовій чи електронній формі) у складі Технічного завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, Державного акту серії ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995 на право постійного користування землею площею 10 га, виданого Білоусову Л.Г.

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області у письмових поясненнях від 14.11.2024 повідомило суду, що вихідні дані, які у 2018 році надавалися головним управлінням розробнику технічної документації з землеустрою щодо проведення інвентаризації земель знищено, як такі, що не мають культурної цінності та втратили практичне значення, про що складено акт від 25.03.2024 №1 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду», у зв`язку з чим головне управління не має можливості підтвердити або спростувати надання у складі вихідних даних Державного акту серії ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995 на право постійного користування земельною ділянкою площею 10 га, виданого Білоусову Л.Г.

Відповідно із ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто вказана стаття ЦК України передбачає захист лише порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Із змісту наведених норм ГПК України вбачається, що право на звернення до суду виникає в той момент коли право юридичної особи або суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи є порушеним, і тільки в цьому випадку права можуть бути захищені судом.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п.4) ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та витребуваної судом Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Березанського району Миколаївської області проведеної Миколаївською регіональною філією ДП Центр ДЗК на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 15.03.2018 №45 Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, наслідком розробки якої стало, зокрема, формування земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203, суд позбавлений можливості встановити чи є земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 10 га, яка зазначена у Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність Коблівської сільської об`єднаної територіальної громади та значиться за кадастровим номером 4820983500:08:000:0203, тією земельною ділянкою, право постійного користування на яку було надано Білоусову Л.Г. за Державним актом серії ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995.

До того ж, в ході підготовчого провадження з розгляду даної справи позивачем не заявлялось клопотання про проведення у даній справі судової земельно-технічної експертизи для встановлення обставин тотожності земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 тій земельній ділянці, право постійного користування на яку було надано Білоусову Л.Г. за Державним актом серії ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995, та не надавалось суду висновку експерта з такого питання замовленого самостійно.

За такого, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами тотожності земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203, право постійного користування на яку він просить визнати, та яке вважає порушеним оспорюваним наказом №9143/0/14-18-СГ від 20.12.2018, тій земельній ділянці, право постійного користування на яку було надано Білоусову Л.Г. за Державним актом серії ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові з підстав його необґрунтованості та недоведеності порушення прав позивача, то наслідки спливу строку позовної давності судом не застосовуються.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, у разі відмови у позові, судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 29.11.2024 року.

Суддя М.В.Мавродієва