Ухвала

від 09.12.2024 по справі 915/1475/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

09 грудня 2024 року Справа № 915/1475/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши заяву (вх. № 14877/24 від 27.11.2024) заявника фізичної особи Проніна Юрія Олександровича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про видачу судового наказу за вимогою до боржника Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93), с. Новоданилівка, Казанківський район, Миколаївська область, 56022 (код ЄДРПОУ 08680543) про стягнення грошових коштів за договором оренди № 3/16 від 01.03.2016 та договором про відступлення права вимоги № 19-12 від 02.04.2021, а саме: 24 905, 85 грн. - інфляційних втрат та 10 563, 29 грн. - 3 % річних.

без повідомлення (виклику) учасників.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулась фізична особа Пронін Юрій Олександрович із заявою про видачу судового наказу, в якій заявник просить суд видати судовий наказ про стягнення з Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» на користь фізичної особи підприємця Проніна Юрія Олександровича інфляційні втрати в сумі 24 905, 85 грн. та 3 % річних в сумі 10 563, 29 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору 242, 24 грн. стягнути з боржника.

В обґрунтування поданої заяви заявником зазначено, що 01.03.2016 між ТОВ «Майнінг Групп» та боржником укладено договір оренди № 3/16, згідно з яким відповідач отримав в оренду верстат розпилювання каміння PELLEGRINI TDI 55 (S) SUPER, 2004 року виготовлення, серійний номер 3915.

Договір оренди № 3/16 від 01.03.2016 розірвано 31.10.2019, а предмет оренди повернуто власнику.

02.04.2021 між ТОВ «Майнінг Групп» та фізичною особою підприємцем Проніним Ю.О. укладено договір № 19-12, відповідно до якого ТОВ «Майнінг Групп» (первісний кредитор), відповідно до ст. 512-519 ЦК України, передало ФОП Проніну Ю.О. (новий кредитор) право вимоги по стягненню з відповідача суми основного боргу, інфляційних втрат, трьох процентів річних, що належали первісному кредиторові за договором оренди № 3/16 від 01.03.2016року.

Рішеннями Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 у справі № 915/480/21 та від 27.11.2023 у справі № 915/1120/23 з боржника стягнуто на користь ФОП Проніна Ю. О. 255 000, 00 грн. - основного боргу, а також 3 % річних та інфляційні втрати. Проте, судові рішення боржником не виконано, у зв`язку з чим заявником нараховано (продовжено нарахування) 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання.

Розглянувши заяву фізичної особи Проніна Юрія Олександровича (вх. № 14877/24 від 27.11.2024) та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ГПК України умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Відповідно до приписів п. 16 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Відповідно до ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказаному або спрощеному провадженні на свій вибір.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 152 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.

Отже, в силу приписів ч. 1, 4 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного та позовного провадження. В свою чергу умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. Розділом ІІ "Наказне провадження" передбачено умови, за який господарський суд має право розглянути справи в порядку наказного провадження.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 147 ГПК України заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Вказаний перелік є вичерпним, тобто розширеному тлумаченню не підлягає.

Із заявою про видачу судового наказу (вх. № 14877/24 від 27.11.2024) звернувся Пронін Ю. О. як фізична особа, тобто вимоги заявника про видачу судового наказу про стягнення грошових коштів в спірному випадку в силу умов ч. 3 ст. 147 ГПК України не можуть бути розглянуті в порядку наказного провадження, оскільки не відповідають суб`єктному складу (стягувач зазначений не фізичною особою-підприємцем, а фізичною особою), що є підставою для відмови у видачі судового наказу на підставі п. 1, 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено:

- перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються:

- копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу, суд встановив, що вказана заява також не відповідає вимогам п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України, а саме: заявником не подано договір оренди № 3/16 від 01.03.2016 та договір про відступлення права вимоги № 19-12 від 02.04.2021.

З огляду на наведене вбачається, що подана заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Враховуючи, що заявником подано заяву, яка не відповідає вимогам ст. 148, 150 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п. 1, 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Відповідно до ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 147-148, 150-153, 233-235, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити фізичній особі Проніну Юрію Олександровичу (заява вх. № 14877/24 від 27.11.2024) у видачі судового наказу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255-259 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 09.12.2024

СуддяЕ. М. Олейняш