Рішення

від 27.11.2024 по справі 917/1131/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 Справа № 917/1131/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргаз», вул. Балакіна, буд. 20, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 34440221

про стягнення суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: Пясецький Д. В.

від відповідача: Галичева О. М.

Обставини справи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргаз» про стягнення 55 079 479,98 грн основного боргу, 5 804 9921,48 грн штрафу, 3 441 140,83 грн - 3 % річних та 11 827 686,89 грн інфляційних втрат за договором купівлі - продажу природного газу № 2рд_БГр-МРГ від 20.10.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору частині своєчасного здійснення розрахунків за поставлений природний газ.

01.08.2024 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 10419) в якому позовні вимоги про стягнення основного боргу, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов`язання у розмірі 76 153 300,18 грн не визнає. Зазначає, що введення воєнного стану, руйнування та знищення, втрата контролю над власним рухомим та нерухомим майном через тимчасову окупацію міста Маріуполя та територіальних громад Маріупольського району, втрата контактів із своїми споживачами (більшість з яких стала біженцями або проживають на тимчасово окупованих територіях) зупинення господарської діяльності підприємства за місцезнаходженням засобів виробництва та об`єктів газоспоживання на які здійснювалося постачання природного газу споживачам, неможливість здійснення абсолютною більшістю працівників підприємства свої трудових обов`язків перешкоджають відповідачу здійснювати повноцінну підприємницьку діяльність під час ведення воєнного стану, що загалом має наслідком неможливість виконання обов`язків перед позивачем за Індивідуальним договором до закінчення зазначених обставин саме внаслідок військової агресії рф.

Водночас у пункті 7.5 Рамкового договору сторони передбачили, що строк виконання сторонами своїх зобов`язань автоматично відкладається відповідно до часу протягом якого будуть діяти такі обставини. Тобто строк виконання сторонами своїх обов`язків за договором продовжується на період дії таких обставин, тому з`ясування наявності чи відсутності обставин непереборної сили впливає на визначення строку виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Отже, відповідач вважає, що має право розраховувати на застосування пункту 7.5 рамкового договору в частині відкладення строку виконання зобов`язань, тому граничний строк оплати за період поставки лютий -березень 2022 року не настав через автоматичне відкладення цього строку, відповідно до часу протягом якого діятимуть форс-мажорні обставини, тому і прострочення оплати ще не настало і не має підстав для нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Щодо штрафу у розмірі 5 804 992,48 грн за не підписання Комерційного акту відповідно до пункту 6.4 Рамкового договору, відповідач зазначає, що пунктом 3.10 передбачено, що Покупець підписує, скріплює печаткою отриману скановану копію Комерційного акту та направляє підписану ним скановану копію на електрону адресу Продавця вказану у розділі 11 цього договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від Продавця Комерційного акту та повертає один примірник підписаного Покупцем комерційного акту Продавцю не пізніше 12-го числа місяця, наступного за періодом поставки на поштову адресу Продавця вказану у розділі 11 цього договору. Отже, договором передбачено обов`язок Продавця, тобто позивача, скласти, підписати, скріпити своє печаткою комерційний акт та направити на підпис Покупцю його скановану копію, чого зроблено не було.

З огляду на викладене, відповідачем не було порушено порядок підписання Комерційного акту встановленого договором.

05.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 10542), в якій заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що Сторони договору у випадку настання форс-мажорних обставин передбачили необхідність надання відповідачем позивачу сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини, оскільки саме сертифікат ТПП є документом на засвідчення обставин непереборної сили. Проте, відповідач не надавав позивачу жодної інформації та документів про початок дії для нього форс-мажорних обставин.

Отже, відповідачем не доведено та не надано доказів дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження відповідача про застосування в цьому випадку форс-мажору.

13.08.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 10871), в яких заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на те, що для настання відповідальності передбаченою частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України необхідним є факт прострочення виконання грошового зобов`язання, але відповідач вважає, що він має право розраховувати на застосування пункту 7.5 рамкового договору в частині відкладення строку виконання зобов`язань, тому граничний строк оплати за період поставки лютий - березень 2022 року не настав через автоматичне відкладення цього строку відповідно до часу протягом якого діятимуть форс-мажорні обставини, тому і прострочення оплати ще не настало і не має підстав для нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Зазначає, що до відзиву на позовну заяву було долучено копію листа № 31 від 04.07.2023, яким відповідач надав позивачу інформацію про те, що для нього починаючи із 24 лютого 2022 року почали діяти обставини непереборної сили (військова агресія рф, війна, бойові дії, тимчасова окупація) які унеможливлюють виконання зобов`язань ТОВ МАРГАЗ за Договором перед ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг із посиланням на пункт 7.5 договору, відкритий лист ТПП України, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022, який підтверджує, що вся територія Маріупольського району є тимчасово окупованою рф. Після цього листа відповідач не отримав жодних претензій, листів від позивача щодо невизнання ним обставин форс - мажору, які настали для ТОВ МАРГАЗ або щодо зауважень чи заперечень щодо їх підтвердження неналежними документами. Водночас також заслуговує на увагу те, що лист ТПП від 28.02.2022, яким з метою спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин, позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану на підставі статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні було засвідчено форс-мажорні обставини, військову агресію російської федерації, є документом загального інформаційного характеру, та адресований Всім кого це стосується (https://ucci.org.ua/press-center/ucci-news/protsedura-zasvidchennia-forsmazhornikh-obstavin-z-28-02-2022)., знаходження міста Маріуполя у епіцентрі активних бойових дій починаючи з 24.02.2022 року, військовій блокаді, тимчасовій окупації з 05.03.2022, масоване знищення критичної та цивільної інфраструктури внаслідок обстрілів, численні людські жертви, відсутність у місті будь-яких комунікацій під час бойових дій які тривали 86 днів, є загальновідомими обставинами.

Крім цього, відповідач вказує, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через неповідомлення або несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (постанова ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21, від 31.08.22 у справі № 910/15264/21). Умовами укладеного сторонами договору не передбачено подібних наслідків порушення строку повідомлення про форс- мажорні обставини.

13.08.2024 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафу та розстрочення виконання рішення суду (вх. № 10872) на 12 місяців рівними частинами.

13.08.2024 від позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву) на зменшення штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення суду (вх. № 10917), з посиланням на те, що оскільки відповідачем не підписано Комерційні акти за періоди поставки - лютий та березень 2022 року, тому відповідно до пункту 6.4 Рамкового договору, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача штраф у розмір 10 % від договірної вартості за відповідні періоди поставки у загальному розмірі 5 804 992,48 грн. Отже, відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору в частині не підписання комерційного акту на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору.

17.09.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 12226), в якому просить поновити відповідачеві строк для надання доказів та приєднати до матеріалів справи № 917/1131/24 у якості доказів копію Сертифікату Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-24-1700 від 13.09.2024, копію супровідного листа № 24 від 13.09.2024 та копію опису вкладення до цінного листа та накладної Укрпошти.

Суд визнав причини пропуску подання доказів поважними та долучив зазначені докази до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.07.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі № 917/1131/24, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 11:20 01.08.2024.

Судове засідання, призначене на 11:20 01.08.2024 не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

У підготовчому судовому засіданні 17.09.2024 суд оголосив перерву до 15:10 01.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.10.2024 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 11:00 30.10.2024, зобов`язав позивача викласти свою позицію щодо заявлених відповідачем клопотань про долучення доказів (вх. № 12226 від 17.09.2024), про зменшення розміру штрафу та розстрочення виконання рішення суду (вх. № 10872 від 13.08.2024).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 11:00 31.10.2024.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

20.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Маргаз» (далі відповідач) уклали Рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-МРГ.

Відповідно до пункту 1.1. Рамкового договору цей договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини Сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується «Індивідуальний Договір». Форма індивідуального договору наведена у Додатку 1, що є невід`ємною частиною договору.

Індивідуальний договір повинен бути укладений, з урахуванням умов цього договору, у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками Сторін, і складає невід`ємну частину цього договору (пункт 1.2 Рамкового договору).

Відповідно до пункту 1.3 Рамкового договору умовами Індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, Пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором. У разі якщо інше не передбачено умовами Індивідуального договору, застосовуються положення цього Рамкового договору.

За умовами пункту 1.4 Рамкового договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю природний газ в обсягах та у строки, що погоджені Сторонами у відповідному Індивідуальному договорі, а Покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним Індивідуальним договором та цим Рамковим договором.

Продавець передає Покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у Індивідуальному договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором, якщо інше не передбачено Індивідуальним Договором (пункт 3.1 Рамкового договору).

Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання Сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Право власності на природний газ переходить від Продавця до Покупця у ВТТ (пункт 3.3 Рамкового договору).

Відповідно до пунктів 3.9 та 3.10 Рамкового договору після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за Періодом поставки, якщо інше не передбачено Індивідуальним договором, Продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою Комерційний акт та направляє на підпис Покупцю його скановану копію на електронну адресу Покупця вказану у Розділі 11 цього Договору. Комерційний акт вважається отриманим Покупцем в день направлення його Продавцем на електронну адресу Покупця, також Продавець надсилає на підпис Покупцю оригінали Комерційного акту у двох примірниках підписані та скріплені печаткою Продавця на поштову адресу Покупця вказану у Розділі 11 цього договору.

Покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію Комерційного акту та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу Продавця вказану у розділі 11 цього договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від Продавця комерційного акту та повертає один примірник підписаного Покупцем комерційного акту Продавцю, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за періодом поставки на поштову адресу Продавця, вказану у Розділі 11 цього договору.

Пунктами 3.10.1 та 3.11 Рамкового договору визначено, що сторони погодили, що скан-копії підписаних Сторонами комерційних актів, що надіслані електронною поштою на адреси, визначені у розділі 11 договору, мають повну юридичну силу нарівні з оригіналами до моменту фактичного обміну оригіналами, можуть бути подані в якості належних доказів і не можуть заперечуватись Стороною, від імені якої вони були відправлені.

У разі неповернення підписаного Покупцем переданого йому комерційного акту у визначений договором строк, такий акт вважається підписаним Покупцем.

Так, за періоди поставки лютий та березень 2022 року відповідачем не підписано відповідні акти приймання-передачі природного газу, які направлялись на електронну адресу відповідача у зв`язку з цим, враховуючи дані інформаційної платформи щодо підтверджених торгових сповіщень, а також враховуючи положення пункту 3.11 Рамкового договору, обсяги спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі.

Разом із цим, відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі «Кодекс ГТС»).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:

- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як Продавець та Покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення зазначених дій вебдодаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Водночас, на адвокатський запит представника позивача, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надано лист-відповідь від 20.02.2024 № ТОВВИХ-24-2162 щодо підтверджених торгових сповіщень.

Крім цього, на підтвердження здійснення господарської операції (факту поставки природного газу) в періоди за які відповідач не підписав акти приймання - передачі, позивач надає зареєстровані податкові накладні за відповідні періоди.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо

реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно - матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Зазначений висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.

Продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між Продавцем та Покупцем на умовах Індивідуального договору (пункт 4.2 Рамкового договору).

Договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок Продавця. Договірна вартість кожного договірного обсягу газу визначається на умовах Індивідуального договору та округлюється до 2-х знаків після коми (пункт 4.3 Рамкового договору).

Відповідно до пункту 4.4 Рамкового договору Покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених Індивідуальним договором.

Згідно з підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 Рамкового договору покупець має право на отримання газу в обсягах, визначених Індивідуальним договором, за умови належного виконання своїх зобов`язань, у тому числі здійснення повного розрахунку, надання забезпечення в порядку, передбаченому договором та Індивідуальним договором.

У пункті 6.1 Рамкового договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, договором та Індивідуальним договором.

Згідно з пунктом 6.3. Рамкового договору за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором та/або Індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п`ять) робочих днів, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця додатково штраф, розмір якого становить 10 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до пункту 6.4 Рамкового договору у випадку не підписання Покупцем Комерційного акту у порядку, передбаченому цим договором та або/ Індивідуальним договором, Покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця штраф у розмірі 10 % (десять відсотків) від договірної вартості за відповідний період поставки, за який не підписаний Комерційний акт згідно з Індивідуальним договором.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під обставинами непереборної сили сторони розуміють обставини, що мають надзвичайний та невідворотний характер, які виникли після укладення договору та виключають або частково унеможливлюють належне виконання договору. Настання таких обставин не залежить від волі та бажання сторін (пункт 7.1 Рамкового договору).

В пункті 7.2 Рамкового договору передбачено, що до обставин непереборної сили сторони відносять, зокрема суспільні явища - війни або військові дії.

Відповідно до пункту 7.3 договору Сторона, яка опинилася під впливом дії обставин непереборної сили зобов`язана негайно (без затримки, в максимально короткий термін) як тільки стане відомо про можливість їх настання чи припинення повідомити про це іншу Сторону будь-якими припустимими засобами з наступним протягом (трьох) робочих днів письмовим повідомленням.

Згідно з пунктом 7.4 Рамкового договору достатнім доказом дії обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою або іншим органом, уповноваженим чинним законодавством України на засвідчення обставин непереборної сили. Надання вказаного доказу іншій стороні повинно бути здійснено в розумні строки, що необхідні для його отримання від уповноваженого органу, але не пізніше 14 днів з дати виникнення таких обставин.

Відповідно до пункту 7.5 Рамкового договору строк виконання зобов`язань автоматично відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

Так, 20.10.2021 Сторони уклали Індивідуальний договір № БГр-21/22-МРГ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-МРГ від 20.10.2021.

Загальний період поставки з 01.11.2021 по 30.04.2022 (пункт 1 Індивідуального договору).

Плановий договірний обсяг природного газу за загальний період поставки складає 32 150,000 тис. куб. м (пункт 3 Індивідуального договору).

Протягом 3-х (трьох) робочих днів після отримання Продавцем Заявки, Сторони укладають відповідну Додаткову угоду до Індивідуального договору, в якій визначають договірний обсяг природного газу на період поставки, відповідно до поданої Заявки та його договірну вартість (пункт 7 Індивідуального договору).

Сторони за змістом пункту 8 Індивідуального договору погодили, що договірна вартість газу за період поставки розраховується як добуток договірного обсягу відповідно до укладеної Сторонами Додаткової угоди та наданої Покупцем Заявки та договірної ціни, визначеної в пункті 10 Індивідуального договору.

Так, пунктом 10 Індивідуального договору договірна ціна природного газу, який буде придбаний Покупцем на умовах цього Індивідуального договору, за загальний період поставки буде становити 7 420,00 грн.

Відповідно до пункту 12 Індивідуального договору оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок Продавця протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

Відповідно до додаткової угоди № 11-БГр-МРГ від 22.10.2021 до Індивідуального договору від 20.10.2021 № БГр-21/22-МРГ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-МРГ від 20.10.2021, сторони домовились:

1. Пункт 1 Додаткової угоди № 11-БГр-МРГ від 22.10.2021 до Індивідуального договору: «Обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у періоді поставки «Листопад 2021» складає 5 000,000 тис. куб. м».

2. пункт 2 Додаткової угоди № 11-БГр-МРГ від 22.10.2021 до Індивідуального договору: «Договірна ціна природного газу за Загальний період поставки, розрахована відповідно до пункту 10 Індивідуального договору, становить 7 420 грн 00 коп. з ПДВ за 1000 куб. м».

3. пункт 3 Додаткової угоди № 11-БГр-МРГ від 22.10.2021 до Індивідуального договору: «Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального договору, що договірна вартість за період поставки «Листопад 2021» складає 30 916 666,67 грн, без ПДВ, крім того ПДВ 6 183 333,33 грн, разом 37 100 000,00 грн».

Факт поставки природного газу визнається відповідачем та підтверджується Комерційним актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 № 1_11-БГр-МРГ (листопад 2021), підписаним з боку позивача та відповідача.

Відповідно до додаткової угоди № 12-БГр-МРГ від 17.11.2021 до Індивідуального договору № БГр-21/22-МРГ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-МРГ від 20.10.2021, сторони домовились:

1. пункт 1 Додаткової угоди № 12-БГр-МРГ від 17.11.2021 до Індивідуального договору: «Обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у Періоді поставки «Грудень 2021» складає 5 900,000 тис. куб. м».

2. пункт 2 Додаткової угоди № 12-БГр-МРГ від 17.11.2021 до Індивідуального договору: «Договірна ціна природного газу за загальний період поставки, розрахована відповідно до пункту 10 Індивідуального договору, становить 7 420 грн 00 коп. з ПДВ за 1000 куб. м».

3. пункт 3 Додаткової угоди № 12-БГр-МРГ від 17.11.2021 до Індивідуального договору: «Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального договору, що Договірна вартість за період поставки «Грудень 2021» складає 36 481 666,67 грн, без ПДВ, крім того ПДВ 7 296 333,33 грн, разом 43 778 000,00 грн».

Факт поставки природного газу визнається відповідачем та підтверджується Комерційним актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 № 1_12-БГр- МРГ (грудень 2021), підписаним з боку позивача та відповідача.

Відповідно до додаткової угоди № 01-БГр-МРГ від 10.12.2021 до Індивідуального договору № БГр-21/22-МРГ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-МРГ від 20.10.2021, сторони домовились:

1. пункт 1 Додаткової угоди № 01-БГр-МРГ від 10.12.2021 до Індивідуального договору: «Обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у Періоді поставки «Січень 2022» складає 6 000,000 тис. куб. м».

2. пункт 2 Додаткової угоди № 01-БГр-МРГ від 10.12.2021 до Індивідуального договору: «Договірна ціна природного газу за загальний період поставки, розрахована відповідно до пункту 10 Індивідуального договору, становить 7 420 грн 00 коп. з ПВ за 1000 куб. м».

3. пункт 3 Додаткової угоди № 01-БГр-МРГ від 10.12.2021 до Індивідуального договору: «Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального договору, що договірна вартість за період поставки «Січень 2022» складає 37 100 000,00 грн, без ПДВ, крім того ПДВ 7 420 000,00 грн, разом 44 520 000,00 грн».

Факт поставки природного газу визнається відповідачем та підтверджується Комерційним актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 № 1_01-БГр- МРГ (січень 2022), підписаним з боку позивача та відповідача.

Відповідно до додаткової угоди № 02-БГр-МРГ від 12.01.2022 до Індивідуального договору № БГр-21/22-МРГ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-МРГ від 20.10.2021, сторони домовились:

1. пункт 1 Додаткової угоди № 02-БГр-МРГ від 12.01.2021 до Індивідуального договору: «Обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у періоді поставки «Лютий 2022» складає 5 950,000 тис. куб. м».

2. пункт 2 Додаткової угоди № 02-БГр-МРГ від 12.01.2022 до Індивідуального договору: «Договірна ціна природного газу за загальний період поставки, розрахована відповідно до п.10 Індивідуального договору, становить 7 420 грн 00 коп. з ПДВ за 1000 куб. м».

3. пункт 3 Додаткової угоди № 02-БГр-МРГ від 12.01.2022 до Індивідуального договору: «Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального договору, що договірна вартість за період поставки «Лютий 2022» складає 36 790 833,33 грн, без ПДВ, крім того ПДВ 7 358 166,67 грн, разом 44 149 000,00 грн».

Згідно з пунктами 3.9 та 3.10 Рамкового договору позивачем був підготовлений Комерційний акт приймання-передачі природного газу № 1_02-БГр-МРГ за лютий 2022 відповідно до умов Індивідуального договору та направлена його сканована копія на електронну адресу відповідача. Комерційний акт не було повернуто відповідачем.

Факт поставки природного газу, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо підтверджених торгових сповіщень, а також враховуючи положення пункту 3.11 Рамкового договору, є встановленим, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами у вищезазначеній Додатковій угоді.

Відповідно до додаткової угоди № 03-БГр-МРГ від 09.02.2022 до Індивідуального договору № БГр-21/22-МРГ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-МРГ від 20.10.2021, сторони домовились:

1. пункт 1 Додаткової угоди № 03-БГр-МРГ від 09.02.2021 до Індивідуального договору: «Обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у періоді поставки «Березень 2022» складає 5 800,000 тис. куб. м».

2. пункт 2 Додаткової угоди № 03-БГр-МРГ від 09.02.2022 до Індивідуального договору: «Договірна ціна природного газу за загальний період поставки, розрахована відповідно до пункту 10 Індивідуального Договору, становить 7 420 грн 00 коп. з ПДВ за 1000 куб. м».

3. пункт 3 Додаткової угоди № 03-БГр-МРГ від 09.02.2022 до Індивідуального договору: «Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального договору, що договірна вартість за період поставки «Березень 2022» складає 35 863 333,33 грн, без ПДВ, крім того ПДВ 7 172 666,67 грн, разом 43 036 000,00 грн».

Враховуючи ту обставину, що відповідач припинив відбір природного газу після 09.03.2022, то фактичний обсяг спожитого природного газу у березні 2022 року склав 1 873,440 тис. куб. м на загальну вартість 13 900 924,80 грн, то позивач направляв на електронну адресу відповідача відповідну Додаткову угоду № 1 від 31.03.2022 до Додаткової угоди № 03-БГр-МРГ від 09.02.2022 до Індивідуального договору № БГр-21/22-МРГ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-МРГ від 20.10.2021 щодо корегування замовлених обсягів природного газу та його вартості на період поставки березень 2022 року. Підписана відповідачем додаткова угода не була останнім повернута.

Як зазначає позивач, згідно з пунктами 3.9 та 3.10 Рамкового договору ним підготовлений Комерційний акт приймання-передачі природного газу № 1_03-БГр-МРГ за березень 2022 відповідно до умов Індивідуального договору та направлена його сканована копія на електронну адресу відповідача, проте комерційний акт не було останнім повернуто.

Факт поставки природного газу, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо підтверджених торгових сповіщень, а також враховуючи положення пункту 3.11 Рамкового договору, є встановленим, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами у Додатковій угоді № 03-БГр-МРГ від 09.02.2022.

Отже, на виконання умов Рамкового договору, позивач, у період листопад 2021 березень 2022 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 183 447 924,80 грн, що підтверджується відповідними Комерційними актами приймання-передачі природного газу.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково, в розмірі 128 368 444,82 грн та не виконав повністю зобов`язання у визначений строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 4.4 Рамкового договору та пункту 12 Індивідуального договору.

Факт часткової оплати відповідачем отриманого природного газу підтверджується листом АТ «Ощадбанк» від 01.02.2024 № 16/2-09/12174/2024, а також заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.04.2022 № 125/3-1247 та від 12.05.2022.

Сума несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Рамковим договором складає 55 079 479,98 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтями 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Матеріалами справи підтверджується, що виконання умов Рамкового договору, позивач, у період листопад 2021 березень 2022 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 183 447 924,80 грн

Як установив суд оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково, в розмірі 128 368 444,82 грн.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 55 079 479,98 грн основного боргу.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачеві 3 441 140,83 грн - 3 % річних та 11 827 686,89 грн інфляційних втрат.

Відповідач вважає, що має право розраховувати на застосування пункту 7.5 Рамкового договору в частині відкладення строку виконання зобов`язань, вважає, що граничний строк оплати за період поставки лютий-березень 2022 року не настав через автоматичне відкладення цього строку, відповідно до часу протягом якого діятимуть форс-мажорні обставини, тому і прострочення оплати ще не настало і не має підстав для нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Відповідно до змісту пункту 7.1 Рамкового договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Отже, перед тим як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з`ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин (постанова Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21) .

Відповідно до пункту 7.3 договору Сторона, яка опинилася під впливом дії обставин непереборної сили зобов`язана негайно (без затримки, в максимально короткий термін) як тільки стане відомо про можливість їх настання чи припинення повідомити про це іншу Сторону будь-якими припустимими засобами з наступним протягом (трьох) робочих днів письмовим повідомленням.

Водночас відповідно неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Зазначену правову позицію викладено в постанові Верховного суду від 31.08.2022 у пункті 50 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі також вказано у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Умови укладеного Сторонами договору не містять зазначеного пункту.

Крім того, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів негайного повідомлення, як це передбачено пунктом 7.3 договору, позивача про форс-мажорні обставини та надання останньому з дня їх виникнення доказів про неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за спірним договором у зв`язку із настанням відповідних форс-мажорних обставин.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву було долучено копію листа № 31 від 04.07.2023, яким відповідач надав позивачу інформацію про те, що для нього починаючи з 24 лютого 2022 року почали діяти обставини непереборної сили (військова агресія рф, війна, бойові дії, тимчасова окупація) які унеможливлюють виконання зобов`язань ТОВ МАРГАЗ за договором перед ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг із посиланням на пункт 7.5 договору.

Однак зазначений лист датований 04.07.2024, тобто наданий позивачу з пропуском строку, визначеного пунктом 7.3 договору та не є доказом своєчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.

Згідно з пунктом 7.4 Рамкового договору достатнім доказом дії обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою або іншим органом, уповноваженим чинним законодавством України на засвідчення обставин непереборної сили. Надання вказаного доказу іншій стороні повинно бути здійснено в розумні строки, що необхідні для його отримання від уповноваженого органу, але не пізніше 14 днів з дати виникнення таких обставин.

Проте 14-ти денний термін надання сертифікату, як передбачено пунктом 7.4 договору, був також пропущений відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, Сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-24-1700 про підтвердження виникнення обставин непереборної сили у Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргаз», був отриманий відповідачем лише 13.09.2024, суду наданий суду 17.09.2024.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З частин першої-другої статті 614 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до положень абз. 1 частини першої статті 617 Цивільного кодексу та статті 218 Господарського кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з цим частина друга статті 625 Цивільного кодексу України (яка є правовою підставою при поданні позову у цій справі) визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Водночас сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18.

Отже, нарахування, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.

Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3 % річних, що передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю, встановленою статтею 611 Цивільного кодексу України та статтею 217 Господарського кодексу України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція при вирішенні питання чи звільняють форс-мажорні обставини сторону від сплати нарахувань за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу (річні та інфляційні) була висловлена Верховним Судом, зокрема, у справі № 910/8741/22 від 13.09.2023.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним.

Вимоги про стягнення вказаних 3 441 140,83 грн - 3 % річних трьох процентів річних та 11 827 686,89 грн інфляційних втрат є законними та обґрунтованими і тому, підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафу в розмірі 5 804 9921,48 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з вимогами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 7.3 договору Сторона, яка опинилася під впливом дії обставин непереборної сили зобов`язана негайно (без затримки, в максимально короткий термін) як тільки стане відомо про можливість їх настання чи припинення повідомити про це іншу Сторону будь-якими припустимими засобами з наступним протягом (трьох) робочих днів письмовим повідомленням.

Водночас відповідно неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Зазначену правову позицію викладено в постанові Верховного суду від 31.08.2022 у пункті 50 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі також вказано у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Умови укладеного Сторонами договору не містять зазначеного пункту, тому відповідач не позбавлений права посилатись на форс - мажорні обставини.

Відповідно до положень абз. 1 частини першої статті 617 Цивільного кодексу та статті 218 Господарського кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності

На підтвердження виникнення обставин непереборної сили у Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргаз», відповідач надав суду Сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-24-1700 від 13.09.2024.

З огляду на викладене, суд відмовляє в позову в частині стягнення штрафу.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 10872), слід зазначити наступне.

Відповідач просить суд врахувати об`єктивні, непереборні, надзвичайні, невідворотні та виняткові обставини для надання розстрочки виконання рішення суду, адже вони значно ускладнюють вчасне виконання рішення суду способом одночасного стягнення всієї суми позову.

Також відповідач просить врахувати, те, що хоча військова агресія рф вплинула на всіх без винятку суб`єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність в Україні, зокрема і на позивача, проте просить суд врахувати що ступінь впливу відповідних обставин на позивача і відповідача є різним, як і можливості для повноцінного ведення господарської діяльності за даних умов.

Розстрочення виконання рішення суду надасть можливість ефективно виконати рішення суду зберігаючи ресурси для існування підприємства у період воєнного стану враховуючи відсутність можливостей для повноцінного ведення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 239 Господарського процесуального кодексу, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

З огляду на понесені від військової агресії збитки та матеріальний стан, у якому опинився відповідач, враховуючи вид господарської діяльності останнього, дію воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, суд дійшов висновку про можливість розстрочення виконання судового рішення рівними частинами - по 5 862 358,97 грн протягом одного року з дня ухвалення рішення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргаз» (вул. Балакіна, буд. 20, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 34440221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) 55 079 479,98 грн основного боргу, 3 441 140,83 грн - 3 % річних, 11 827 686,89 грн інфляційних втрат та 783 211,09 грн судового збору.

В решті позову - відмовити.

Розстрочити виконання рішення рівними частинами - по 5 862 358,97 грн протягом одного року з дня ухвалення рішення, а саме:

- грудень 2024 року - 5 862 358,97 грн,

- січень 2025 року - 5 862 358,97 грн,

- лютий 2025 року - 5 862 358,97 грн,

- березень 2025 року - 5 862 358,97 грн,

- квітень 2025 року - 5 862 358,97 грн,

- травень 2025 року - 5 862 358,97 грн,

- червень 2025 року - 5 862 358,97 грн,

- липень 2025 року - 5 862 358,97 грн,

- серпень 2025 року -5 862 358,97 грн,

- вересень 2025 року - 5 862 358,97 грн,

- жовтень 2025 року - 5 862 358,97 грн,

- листопад 2025 року - 5 862 358,97 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 09.12.2024.

Суддя Дмитро СІРОШ