Рішення

від 09.12.2024 по справі 917/1269/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 Справа № 917/1269/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Броня», 79035, м. Львів, вул. Бузкова, 2, оф. 301, код ЄДРПОУ 45020713,

до Горбун Людмили Олександрівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

про стягнення 20 163,26 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Броня» до Горбун Людмили Олександрівни про стягнення 20 163,26 грн., з яких 13 680,56 грн. заборгованість за договором поставки № 537 від 01.05.2023 р., 2 561,72 грн. пеня, 682,62 грн. втрати від інфляції, 3 238,36 грн. відсотки річних.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалою від 09.10.2024р. виправлено описку в ухвалі про відкриття провадження у справі. Крім того, судом отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого встановлено припинення підприємницької діяльності відповідачем, та відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з метою визначення підсудності даної справи та місцезнаходження (місце реєстрації проживанння) відповідача.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за договором поставки № 537 від 01.05.2023 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував.

Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі, що направлялась на адресу Горбун Людмили Олександрівни, вказану в Єдиному державному демографічному реєстрі ( АДРЕСА_1 ), була повернута до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження у справі направлялась на адресу відповідача, вказану в реєстрі Полтавської міської територіальної громади, він вважається таким, що повідомлений належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвала суду була своєчасно розміщена судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права.

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

01.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Броня» та Фізичною особою-підприємцем Горбун Людмилою Олександрівною було укладено договір поставки № 537 (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ «Компанія Броня») зобов`язується передавати у власність Покупця (ФОП Горбун Л.О.) товар, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар у порядку, визначеному умовами цього договору та своєчасно повертати тару на умовах, визначених договором.

Пунктом 3.2 договору № 537 від 01.05.2023 р. визначено, що право власності на товар переходить до Покупця з моменту отримання товару Покупцем або представником Покупця. Датою поставки вважається дата отримання товару Покупцем або представником Покупця, відповідно до накладної.

На виконання зазначених норм договору № 537 від 01.05.2023 р. позивач передав у власність відповідача товар на суму 13 680,56 грн., що підтверджується видатковими накладними № БКВ-050853 від 25.11.2023 р. та № БКВ-050863 від 25.11.2023 р. (а.с. 13, 65), підписаними сторонами.

Згідно з п. 6.1 договору № 537 від 01.05.2023 р. розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або, за домовленістю Сторін, готівкою через касу Постачальника (з оформленням розрахункових документів).

Судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 31.07.2024 року припинено підприємницьку діяльність Фізичної особи-підприємця Горбун Людмили Олександрівни.

Згідно з ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

При цьому, відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

У випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов`язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Дані висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 р. по справі № 916/559/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України мають враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Таким чином, зобов`язання Фізичної особи-підприємця Горбун Людмили Олександрівни за договором поставки № 537 від 01.05.2023 р., з урахуванням вищевикладеного, перейшли до фізичної особи Горбун Людмили Олександрівни.

За даними Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Броня» відповідач розрахунки за договором поставки № 537 від 01.05.2023 р. здійснював не в повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з Горбун Людмили Олександрівни 20 163,26 грн., з яких 13 680,56 грн. заборгованість за договором поставки № 537 від 01.05.2023 р., 2 561,72 грн. пеня, 682,62 грн. втрати від інфляції, 3 238,36 грн. відсотки річних. При цьому той факт, що позивач у позові зазначає відповідачем фізичну особу-підприємця (а не фізичну особу), не має визначального значення для правильного вирішення даної справи.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір поставки № 537 від 01.05.2023 р., видаткові накладні № БКВ-050853 від 25.11.2023 р. та № БКВ-050863 від 25.11.2023 р. та ін.

Докази відповідача в спростування вимог Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Броня» в матеріалах справи відсутні.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором поставки № 537 від 01.05.2023 р. щодо передачі товару на суму 13 680,56 грн. Так, судом досліджено видаткові накладні № БКВ-050853 від 25.11.2023 р. та № БКВ-050863 від 25.11.2023 р. та встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити, підписані сторонами, тож приймається судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору № 537 від 01.05.2023 р. на вищевказану суму.

Позивач стверджує, що ОСОБА_1 не сплачено заборгованість за отриманий товар в розмірі 13 680,56 грн.

Доказів на підтвердження виконання зобов`язань за договором № 537 від 01.05.2023 р. щодо здійснення оплати у вказаному розмірі відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 13 680,56 грн. заборгованості за договором поставки № 537 від 01.05.2023 р., підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.1 договору поставки № 537 від 01.05.2023 р. визначено, що у випадку порушення Покупцем термінів оплати вартості одержаного від Постачальника товару, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день порушення термінів оплати.

Позивачем наведено розрахунок пені за прострочення оплати вартості товару за договором № 537 від 01.05.2023 р. в розмірі 2 561,72 грн. за період з 03.12.2023 р. по 29.07.2024 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 5).

Водночас, як зазначено вище, у пункті 6.1 договору № 537 від 01.05.2023 р. сторони узгодили, що розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або, за домовленістю Сторін, готівкою через касу Постачальника (з оформленням розрахункових документів).

Згідно з ч. 4 ст. 116 ГПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, останнім днем строку оплати товару, поставленого згідно з видатковими накладними № БКВ-050853 від 25.11.2023 р. та № БКВ-050863 від 25.11.2023 р., є 04.12.2023 р.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України також визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

До вказаних висновків дійшла Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.10.2024 р. у справі № 911/952/22.

Врахувавши викладене, суд здійснив перерахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки № 537 від 01.05.2023 р. за період з 05.12.2023 р. по 05.06.2024 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 2 009,94 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, сторонами було узгоджено збільшення розміру відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 537 від 01.05.2023 р.

Так, пунктом 7.2 договору визначено, що у випадку, якщо Покупець прострочив виконання грошового зобов`язання, а саме терміни оплати вартості одержаного від Постачальника товару він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 (тридцять шість) процентів річних від простроченої суми заборгованості.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок відсотків річних за прострочення оплати товару за договором поставки № 537 від 01.05.2023 р. в розмірі 3 238,36 грн. за період з 03.12.2023 р. по 29.07.2024 р. та інфляційних втрат в розмірі 22 420,52 грн. за період з грудня 2023 року по червень 2024 року (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 3-5).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Водночас, суд здійснив перерахунок розміру відсотків річних за прострочення здійснення оплати за договором поставки № 537 від 01.05.2023 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 3 203,60 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Броня» в частині стягнення з ОСОБА_1 13 680,56 грн. заборгованість за договором поставки № 537 від 01.05.2023 р., 2 009,94 грн. пеня, 682,62 грн. втрати від інфляції, 3 203,60 грн. відсотки річних. В решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 939,92 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Горбун Людмили Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Броня» (79035, м. Львів, вул. Бузкова, 2, оф. 301, код ЄДРПОУ 45020713) 13 680,56 грн. заборгованість за договором поставки № 537 від 01.05.2023 р.,

2 009,94 грн. пеня, 682,62 грн. втрати від інфляції, 3 203,60 грн. відсотки річних; 2 939,92 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 09.12.2024 р.

Суддя О.С. Мацко