Рішення

від 05.12.2024 по справі 917/782/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024 Справа № 917/782/24

за позовною заявою Керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Антона Грицая,1, м.Полтава, 36000 в інтересах держави в особі 1.Міністерства юстиції України, вул.Городецького,13, м.Київ, 01001. 2. Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністрества Юстиції, вул.Нетіченська,14, м.Харків, 61010

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова Компанія "Інвестсервіс", вул.Половка, 76, м.Полтава, 36034

2. Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)", вул.Пушкіна,91, м.Полтава, 36014

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 411 227,78грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі в особі Міністерства юстиції України, м.Київ та Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністрества Юстиції, м.Харків з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова Компанія "Інвестсервіс" та Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)", в якому просить суд:

1.Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 20.01.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021.

2.Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 21.01.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021.

3.Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 18.02.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021.

4.Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 19.02.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021.

5.Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 18.03.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021.

6.Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 22.03.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021.

7.Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 30.06.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021-.

8.Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 21.07.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021.

9.Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 18.08.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021.

10. Визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 03.09.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021.

11. Визнати недійсною Додаткову угоду № 11 від 06.09.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021.

12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТСЕРВІС (код ЄДРПОУ - 38983870) до державного бюджету України в особі Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції надмірно сплачені грошові кошти за договором № 6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021 в сумі 411 227, 78 грн. у вигляді застосування наслідків недійсності додаткових угод №1 від 20.01.2021, №2 від 21.01.2021, №3 від 18.02.2021, №4 від 19.02.2021, №5 від 18.03.2021, №6 від 22.03.2021, №7 від 30.06.2021, №8 від 21.07.2021, №9 від 18.08.2021, №10 від 03.09.2021, №11 від 06.09.2021.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11.06.2024.

03.06.2024 за вхід.№7837 від Міністерства юстиції України надійшли пояснення по справі.

11.06.2024 за вхід.№8197 від Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністрества Юстиції надійшли додаткові пояснення у справі.

Відповідачі відзив на позов не надали.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд встанови:

При вивченні питання дотримання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» прокуратурою опрацьовано дані, розміщені на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (далі веб-портал Уповноваженого органу) та встановлені порушення допущені при укладенні між Державною установою «Полтавська установа виконання покарань (№23)» (далі - ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТСЕРВІС» (далі - ТОВ «ГАЗОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТСЕРВІС») додаткових угод до договору постачання природного газу у кількості 215 000 м3.

Під час опрацювання інформації установлено, що ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» проведено відкриті торги щодо закупівлі природного газу - товару за кодом ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо, в обсягах 215 000 м3, з очікуваною вартістю 1 935 000 грн. 00 коп.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті «Prozorro - публічні закупівлі» за № UA-2020-12-10- 003118-е.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТСЕРВІС» з пропозицією 1 075 000 грн. з ПДВ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ГРУШІ ЛТД» з пропозицією 1 380 300 грн. з ПДВ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» з пропозицією 1 498 550 грн. з ПДВ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» з пропозицією 1 571 650 грн. з ПДВ.

Під час оцінки тендерних пропозицій, яка проводилася автоматично електронною системою закупівель на основі методики оцінки, зазначеної в тендерній документації шляхом застосування процедури електронного аукціону найбільш економічно вигідною пропозицією визнано пропозицію ТОВ «ГАЗОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТСЕРВІС».

За результатом проведення торгів переможцем аукціону визначено вказаного учасника. Між ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» та ТОВ «ГАЗОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТСЕРВІС» укладено договір від 20.01.2021 за № 6-21/ГК/К - 4 про постачання природного газу (далі - Договір) у кількості 215 000 м3.

Згідно п. п. 3.1.2, 3.1.3 Договору ціна природного газу за 1 000 куб. м. - 5 000, 00 грн. (з ПДВ), загальна сума договору - 1 075 000, 00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п.3.9 Договору датою оплати (здійснення розрахунку) визначається дата, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок Постачальника.

Постачальник має право не раніше ніж через 60 днів, з дня підписання договору, збільшувати ціну за одиницю товару, при цьому не більше ніж 10 % (десять відсотків) від ціни за одиницю товару, встановленої на день підписання договору. Така зміна ціни за одиницю товару повинна бути фінансово та економічно обґрунтованою в письмовому вигляді, з наданням документу від уповноваженого на те органу. Не частіше ніж один раз на 60 днів змінювати ціну за одиницю товару, у разі коливання вартості товару на ринку та/або з інших причин, які впливають на формування ціни товару Постачальника, з урахуванням умов визначених в п.5.1.1., але не більше ніж на 10% (десять відсотків) від ціни на одиницю товару, визначеної у Договорі з урахуванням останніх змін та доповнень до Договору (п. 5.1.1,- п.5.1.2. Договру).

Постачальник зобов`язується не збільшувати ціну за одиницю газу за будь-який період, який передує моменту укладання Сторонами угоди щодо коригування ціни газу або суміжних послуг, які включені до його вартості згідно до умов Договору (5.2.9. Договору).

Зокрема, сторонами укладено ряд додаткових угод, якими змінено умови договору, у тому числі неодноразово змінено ціну за одиницю товару:

додатковою угодою № 1 від 20.01.2021 до Договору ціну за 1000 м3 газу збільшено з 5 000 грн. до 5 500 грн.;

додатковою угодою № 2 від 21.01.2021 до Договору ціну за 1000 м3 газу збільшено з 5 500 грн. до 6 050 грн.;

додатковою угодою № 3 від 18.02.2021 до Договору ціну за 1000 м3 газу збільшено з 6 050 грн. до 6 654, 40 грн.;

додатковою угодою № 4 від 19.02.2021 до Договору ціну за 1000 м3 газу збільшено з 6 654,40 грн. до 7 319,17 грн.;

додатковою угодою № 5 від 18.03.2021 до Договору ціну за 1000 м3 газу збільшено з 7 319,17 грн. до 8 050,36 грн.;

додатковою угодою № 6 від 22.03.2021 до Договору ціну за 1000 м3 газу збільшено з 8 050,36 грн. до 8 854, 59 грн.;

додатковою угодою № 7 від 30.06.2021 до Договору ціну за 1000 м3 газу збільшено з 8 854, 59 грн. до 9 722, 79 грн.;

додатковою угодою № 8 від 21.07.2021 до Договору ціну за 1000 м3 газу збільшено з 9 722, 79 грн. до 10 444, 49 грн.;

додатковою угодою № 9 від 18.08.2021 до Договору ціну за 1000 м3 газу збільшено з 10 444,49 грн. до 11 471,52 грн.;

додатковою угодою № 10 від 03.09.2021 до Договору ціну за 1000 м3 газу збільшено з 11 471,52 грн. до 12 601,15 грн.;

додатковою угодою № 11 від 06.09.2021 до Договору ціну за 1000 м3 газу збільшено з 11 471, 52 грн. до 13 843, 63 грн.;

додатковою угодою № 12 від 22.10.2021 зменшено суму Договору, на постачання природного газу №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021 на 85 945, 87 грн.

Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод №1-11 ціну за 1000 м3 з урахуванням ціни, визначеної Договором збільшено з 5 000 грн до 13 843, 63 грн, тобто вцілому на 177 %.

Змінена ціна, відповідно до змісту додаткових угод відмінна від тендерної пропозиції переможця аукціону майже втричі в бік збільшення ціни.

Наведені обставини підтверджуються актами приймання-передачі електричної енергії за січень 2021 року № 65 від 15.02.2021, за лютий 2021 року № 107 від 28.02.2021, за березень 2021 року № 214 від 2021 року, за квітень 2021 року № 359 від 30.04.2021, за травень 2021 року № 359 від 2021 року, за червень 2021 року № 397 від 2021 року, за липень 2021 року № 485 від 2021 року, за серпень 2021 року № 531 від 2021 року, за вересень 2021 року № 551 від 30.09.2021,рахунками фактурами від 15.02.2021 № ПГ-000000006-21/01-21, від 16.03.2021 № ПГ-000000006-21/02-21, 13.05.2021 № ПГ-000000006-21/04-21, 13.07.2021№ ПГ-000000006-21/02-21 -3, 15.09.2021 № РА-000000006-21/08-21, 07.10.2021№ РА-000000006-21/09-21 та платіжними дорученнями від 15.02.2021 №107, 16.03.2021 №213, 13.05.2021 №422, 13.07.2021 №623, 15.09.2021 №854, 08.10.2021№205.

На виконання Договору про закупівлю № 6-21/ГК/К - 4 від 20.01.2021 з врахуванням оспорюваних додаткових угод ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» відповідно до актів приймання-передавання прийнято природний газ та здійснено ряд проплат на рахунок ТОВ «ГАЗОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТСЕРВІС», зокрема:

- акт приймання - передачі природного газу за січень 2021 року № 65 від 15.02.2021у кількості 10, 19427 тис. м10, 19427 тис.м3х5 000 = 50 971, 35 грн. з ПДВ за ціною 61 675, 38 грн. з ПДВ.;

- акт приймання - передачі природного газу за лютий 2021 року № 107 від 28.02.2021у кількості 33, 361 тис. м3 за ціною 244 174, 90 грн. з ПДВ.;

- акт приймання - передачі природного газу за березень 2021 року № 214 від 2021 року у кількості 35, 358 тис. м3 за ціною 313 080, 80 грн. з ПДВ.;

- акт приймання - передачі природного газу за квітень 2021 року № 359 від 30.04.2021у кількості 9, 475 тис. м3 за ціною 83 897, 29 грн. з ПДВ.;

- акт приймання - передачі природного газу за травень 2021 року № 359 від 2021 року у кількості 6, 579 тис. м3 за ціною 58 254, 38 грн. з ПДВ.;

- акт приймання - передачі природного газу за червень 2021 року № 397 від 2021 року у кількості 6, 19 тис. м3 за ціною 60 184, 10 грн. з ПДВ.;

- акт приймання - передачі природного газу за липень 2021 року № 485 від 2021 року у кількості 5, 404 тис. м3 за ціною 56 442, 01 грн. з ПДВ.;

- акт приймання - передачі природного газу за серпень 2021 року № 531 від 2021 року у кількості 5, 608 тис. м3 за ціною 64 332, 29 грн. з ПДВ.;

- акт приймання - передачі природного газу за вересень 2021 року № 551 від 30.09.2021 у кількості 3, 396 тис. м3 за ціною 47 012, 98 грн. з ПДВ.

Прокурор зазначає, що на підставі додаткових угод № 1-11 до Договору надмірно та безпідставно ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» сплачено бюджетних коштів на загальну суму 411 227, 78 грн., які підлягають стягненню з ТОВ «ГАЗОВА КОМПАНІЯ «ШВЕСТСЕРВІС».

Додаткові угоди від 20.01.2021, 21.01.2021, 18.02.2021, 19.02.2021, 30.06.2021, 21.07.2021,18.08.2021. 03.09.2021. 06.09.2021 до Договору від 20.01.2021 щодо зміни ціни до Договору постачання природного газу № 6-21/ГК/К - 4 укладені в порушення вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі та підлягають визнанню недійними.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. За змістом ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), серед способів захисту визначено визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За приписами ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Ч. 1-5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Ч. 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі». Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У справі № 922/2321/22 на вирішення Великої Палати Верховного Суду було поставлено питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Вирішуючи вказане питання, Велика Палата Верховного Суду в постанові № 922/2321/22 від 25.01.2024 зазначила, що норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю з огляду на наступне:

Відповідно до частини першої статті 41 Закону №922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIII) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922- VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19.04.2020 норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19.04.2020 не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» №114-IX від 18.09.2019 (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. При цьому зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу», коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Відповідна правова позиція була викладена в п. 43-63 постанови Великої Палати Верховного Суду № 922/2321/22 від 25.01.2024.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»

Станом на момент підписання договору про постачання природного газу №2-21/ГК/К -4 від 20.01.2021 сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Як встановлено судом, згідно з п. 3.1.2. Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу на момент укладення цього договору разом з ПДВ складала 5000,00 грн.

Державна установа "Полтавська установа виконання покарань (№23)" мала беззаперечне право на отримання природного газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, підписала оспорювані додаткові угоди, внаслідок чого було змінено істотні умови договору, а саме збільшено ціну на газ у кілька етапів. Ціна газу збільшилася загалом на 177% (з 5000,00 грн за 1000 куб.м. газу до 13 843,63 грн за 1000 куб.м.).

Необхідність укладення додаткових угод до Договору відповідачем обґрунтовувалась збільшенням ціни товару (газу).

На підтвердження підстав для укладення додаткових угод для збільшення ціни за одиницю товару відповідач-1 посилався на листи Української енергетичної біржі, в яких вказувалася інформація про рівень середньозважених цін на природний газ ресурсу відповідного місяця, довідки Харківської ТПП, в яких вказана інформація про рівень цін по постачанню природного газу станом на відповідну дату.

Судом береться до уваги, що коливання ціни товару на ринку передбачає динаміку ціни товару у бік збільшення за період з моменту укладення договору та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням. Тобто, повинно бути доведено наявність коливання ціни у бік підвищення на ринку за період з дати укладення основного договору до дати укладення додаткових угод.

Суд вважає, що листи-повідомлення та довідки Харківської ТПП не можуть бути достатньою підставою для збільшення ціни, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, а також не містять аналізу зміни вартості природного газу на конкретну дату укладання додаткових угод у порівнянні з попередніми періодами від дати укладання попередньої додаткової угоди, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно вказана інформація не може підтверджувати коливання ціни на природний газ.

Аналогічних висновків щодо неправомірності використання для змін істотних умов договору закупівлі довідок із відсутністю відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, відсутністю аналізу вартості товару на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору дійшов Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, у постанові від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Виключно коливання цін на ринку природного газу не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.05.2023 у справі № №910/17520/21.

Частиною першою статті 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У п. 90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 викладено правову позицію, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Проте з аналізу додаткових угод слідує, що ціна товару за укладеним між сторонами Договором №2-21/ГК/К-4 у відсотковому значенні збільшилась на 177 % .

За таких обставин, збільшення ціни газу у додаткових угодах № 1-11 по відношенню до погодженої у Договорі №2-21/ГК/К-4 ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

При цьому судом звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку газу; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач не міг не знати про ціни, які склалися на ринку на газ, постачання якого він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

В постанові Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Також Прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з першого відповідача коштів у розмірі 411 227,78 грн - це сума надміру сплачених постачальнику коштів, з урахуванням недійсності додаткових угод.

Вирішуючи позов в цій частині вимог суд приймає до уваги, що гідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Судом встановлено, що за січень 2021 року вересень 2021 відповідач поставив газ загальним об`ємом 115,56527 тис.м.куб. на загальну суму 989 054,13 грн, що підтверджується залученими до матеріалів справи актами прийому-передачі природного газу. Зазначена в актах вартість природного газу сплачена Державною установою "Полтавська установа виконання покарань (№23)"

Таким чином, Державна установа "Полтавська установа виконання покарань (№23)", відповідно до умов укладеного Договору, повинна була сплатити за поставлений газ загальним обсягом 115,56527 тис.м.куб. кошти в розмірі 577 826,35 грн.

Внаслідок неправомірного збільшення ціни на природний газ шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 411 227,78 грн, яка підлягає стягненню з відповідача-1.

Оскільки оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, відтак правовідносини між сторонами щодо ціни газу, поставленого за договором про постачання природного газу, мали регулюватись договором №2-21/ГК/К-4. Внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем-1 були безпідставно отримані грошові кошти на загальну суму 411 227,78 грн, які відповідач зобов`язаний повернути до державного бюджету України в особі Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в силу приписів статей 216, 1212 ЦК України, оскільки підстава їх набуття відпала.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами з`ясування обставин, судом встановлено, що додаткові угоди № 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11 до Договору № 2-21/ГК-К про постачання природного газу від 20.01.2021 укладені між сторонами за відсутності встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» підстав та з перевищенням максимального ліміту щодо можливої зміни ціни на товар (10 %), а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання таких додаткових угод недійсними.

Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на газ шляхом укладання оспорюваних додаткових угод мала місце переплата споживачем грошових коштів в розмірі 411 227,78 грн, тому позовна вимога Прокурора про стягнення з першого відповідача зазначених коштів також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З урахуванням всіх вказаних обставин у їх сукупності, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 20.01.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021, укладену між Державною установою "Полтавська установа виконання покарань (№23)" (код ЄДРПОУ 08564297) та ТОВ «ГК ІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38983870).

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 21.01.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021, укладену між Державною установою "Полтавська установа виконання покарань (№23)" (код ЄДРПОУ 08564297) та ТОВ «ГК ІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38983870).

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 18.02.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021, укладену між Державною установою "Полтавська установа виконання покарань (№23)" (код ЄДРПОУ 08564297) та ТОВ «ГК ІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38983870).

5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 19.02.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021, укладену між Державною установою "Полтавська установа виконання покарань (№23)" (код ЄДРПОУ 08564297) та ТОВ «ГК ІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38983870).

6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 18.03.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021, укладену між Державною установою "Полтавська установа виконання покарань (№23)" (код ЄДРПОУ 08564297) та ТОВ «ГК ІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38983870).

7. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 22.03.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021, укладену між Державною установою "Полтавська установа виконання покарань (№23)" (код ЄДРПОУ 08564297) та ТОВ «ГК ІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38983870).

8. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 30.06.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021, укладену між Державною установою "Полтавська установа виконання покарань (№23)" (код ЄДРПОУ 08564297) та ТОВ «ГК ІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38983870).

9. Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 21.07.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021, укладену між Державною установою "Полтавська установа виконання покарань (№23)" (код ЄДРПОУ 08564297) та ТОВ «ГК ІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38983870).

10. Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 18.08.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021, укладену між Державною установою "Полтавська установа виконання покарань (№23)" (код ЄДРПОУ 08564297) та ТОВ «ГК ІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38983870).

11. Визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 03.09.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021, укладену між Державною установою "Полтавська установа виконання покарань (№23)" (код ЄДРПОУ 08564297) та ТОВ «ГК ІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38983870).

12. Визнати недійсною Додаткову угоду № 11 від 06.09.2021 до Договору №6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021, укладену між Державною установою "Полтавська установа виконання покарань (№23)" (код ЄДРПОУ 08564297) та ТОВ «ГК ІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38983870).

13. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТСЕРВІС (код ЄДРПОУ - 38983870) до державного бюджету України в особі Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції ( код ЄДРПОУ 40867285) надмірно сплачені грошові кошти за договором № 6-21/ГК/К-4 від 20.01.2021 в сумі 411 227, 78 грн.

14. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія ІНВЕСТСЕРВІС», вул. Половки, 76, м. Полтава, 36034, код ЄДРПОУ 38983870 на користь Полтавської обласної прокуратури, вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава (р/р UA118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ код ЄДРПОУ 02910060) 22 822,42 грн судового збору.

15. Стягнути з Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)" (вул.Пушкіна,91, м.Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 05864297) на користь Полтавської обласної прокуратури, вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава (р/р UA118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ код ЄДРПОУ 02910060) 16 654,00грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 10.12.2024

Суддя Кльопов І.Г.