Рішення
від 14.11.2024 по справі 925/1137/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року Справа № 925/1137/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Сизько Д.Б. адвокат,

від відповідача Захарова Т.В. адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КРОЗ, с. Антипівка,

Золотоніського району, Черкаської області

до товариства з обмеженою відповідальністю Триплекс Плюс,

м. Дніпро

про стягнення 872 885 грн. 63 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю КРОЗ до товариства з обмеженою відповідальністю Триплекс Плюс про стягнення 872 885 грн. 63 коп. збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з переробки насіння ріпаку №28062024 від 28 червня 2024 року.

Позов подано до Господарського суду Черкаської області з урахуванням положень ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (за місцем виконання договору).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 17 жовтня 2024 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 17 жовтня 2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 12 год. 00 хв. 14 листопада 2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що між сторонами було укладено договір про надання послуг з переробки насіння ріпаку.

Проте, відповідач допустив порушення своїх зобов`язань з поставки сировини.

Водночас, виконання договірних зобов`язань по переробці насіння ріпаку, яке мало поставлятись відповідачем, задіювало всі виробничі потужності ТОВ КРОЗ та, як наслідок, весь штат працівників на 100%, у зв`язку з чим в договорі були чітко визначені не лише строки поставки сировини, її переробки та відвантаження виготовленої продукції, а й конкретні гранично можливі об`єми такої переробки.

Тому внаслідок допущеного відповідачем прострочення виконання зобов`язань склалася ситуація за якої позивач на період часу починаючи з 28 червня 2024 року до 01 листопада 2024 року не лише не зміг приступити до переробки сировини, яку відповідач зобов`язався надати вчасно і у погодженому об`ємі, а і не зміг укласти інші договори на надання аналогічних послуг іншим контрагентам, не взяв на переробку іншу сировину на цей же період і був орієнтований виключно на виконання укладеного між сторонами по справі договору, тому через недопоставку відповідачем сировини в необхідній для початку переробки кількості завод ТОВ КРОЗ перебуває в режимі фактичного простою, що не приносить жодного доходу, але тягне значні витрати, пов`язані з функціонуванням підприємства.

Позивач вказував, що до прямих витрат (збитків) за липень 2024 року відносяться:

1) витрати на сплату заробітної плати працівникам - 681 353,40 грн.;

2)оплата ЄСВ - 133 436,60 грн.;

3)оплата за спожиту електроенергію - 52 006,21 грн.;

4)оплата за спожитий природний газ та послуги з транспортування і розподілу - 6 089,42 грн.

Отже, через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачу були заподіяні збитки у розмірі 872 885,63 грн., які згідно із нормами, закріпленими у статтях 611, 612, 615 ЦК України, мають бути відшкодовані за рахунок відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та вказував, що товариством не було порушено господарське зобов`язання щодо поставки сировини на переробку, оскільки довготривале відключення електроенергії унеможливлювало виконання позивачем своїх зобов`язань за договором про надання відповідних послуг.

При цьому позивач на своїй офіційній інтернет-сторінці фейсбук самостійно заявляв, що завод понад місяць стоїть без електроенергії, в той час, як для початку роботи потужностям потрібно щонайменше 12 годин безперервної роботи електроенергії.

Отже, відповідач стверджував, що в даному випадку відсутня протиправна поведінка відповідача та існування причинного зв`язку між такою поведінкою із заподіяними збитками,

При цьому відповідач зазначав, що заробітна плата, яку позивач сплачував своїм робітникам не є збитками в розумінні ст. 225 ГК України, оскільки відповідно до норм трудового законодавства сплачувати заробітну плату всім працівникам товариства у розмірі згідно трудового договору, але не менше мінімального є базовим обов`язком роботодавця, так само як і утримувати з цієї заробітної плати податки.

Відповідно до норм ст.113 КЗпП України, навіть в умовах простою (зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи) роботодавець зобов`язаний сплачувати працівнику заробітну плату. Тобто не існує обставин, в яких роботодавець міг би не сплачувати заробітну плату або відправити працівника у відпустку без його на те згоди.

Податок з доходів фізичних осіб підприємство не сплачує, а сплачує працівник, підприємство лише утримує цей податок відповідно до положень п.161.1.1. ст. 161 Податкового кодексу України.

Позивачем в якості доказів надано суду платіжні інструкції про нібито понесення ним збитків у вигляді заробітної плати, в той час, як частина з цих платіжних інструкцій на суму 143 327,53 грн. взагалі підтверджують оплату відпускних, лікарняних та відповідно ПДФО, ЄСВ та ВЗ з них.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Інших заяв по суті спору від сторін до суду не надходило.

В судовому засіданні, яке відбулося 14 листопада 2024 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1137/24.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 28 червня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю Триплекс Плюс (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю КРОЗ (виконавець) було укладено договір надання послуг з переробки насіння ріпаку №28062024.

Відповідно до п.1.1 вищевказаного договору предметом договору є послуги з приймання, зберігання та переробки насіння ріпаку (далі - сировина) зберігання і відвантаження замовнику виробленої готової продукції.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Сторони домовились про переробку сировини у обсязі 7 200 тонн протягом 90 діб. Зазначений об`єм і строки можуть бути змінені за домовленістю сторін (п. 1.3. договору).

Виконавець зобов`язаний прийняти сировину на умовах цього договору. Переробити насіння ріпаку на умовах цього договору в строки узгоджені сторонами в додатковій угоді (п. 2.1. договору).

Вартість послуги, зазначеної в п.1.1 договору складає 1 900,00 грн. за тонну залікової ваги сировини переданої на переробку, з урахування ПДВ 20%.

Зазначена вартість послуги переробки насіння ріпаку розрахована з урахуванням діючих цін та розцінок на складові собівартості послуги, при умові планового об`єму переробки сировини на рівні 86 +/- 10% тонн на добу, що складає 2400 тонн на місяць (п. 5.1. договору).

Згідно п. 2.1.5 договору виконавець зобов`язаний приступити до переробки сировини при наявності необхідної кількості (у об`ємі планової 10- денної переробки) на складі виконавця.

Пунктом 2.2.1 договору визначено, що замовник зобов`язаний поставити на переробку в узгоджений термін сировину, що відповідає умовам договору за кількістю і якістю на умовах DDP склад виконавця за адресою:с. Антипівка, вул. Незалежності, 126, Золотоніський район, Черкаська область, згідно з правилами Інкотермс в редакції 2010 року, за винятком, застережень в передбачених в цьому Договорі - надалі склад виконавця.

Постачання сировини здійснюється замовником на склад виконавця автомобільним транспортом за рахунок замовника у кількості необхідній для виконання умов цього договору, визначених п.2.1.5., п.п.3.2,-3.3, з визначенням наступних показників:

-за кількістю згідно з результатами зважування на повірених вагах виконавця, здійсненого в присутності представника замовника та/або номінованого ним належного сюрвейєра;

-за якістю згідно з результатами досліджень, проведених лабораторією виконавця;

-ріпак врожаю 2023-2024 років буде перероблятися за згодою сторін, з 01 липня 2024 року (п. 3.1. договору).

Виконавець переробляє поставлену замовником сировину згідно з умовами цього договору. Переробка починається при наявності на складі виконавця запасу сировини не менше обумовленого у п. 2.1.5 договору об`єму (п. 4.1. договору).

Отже, сторони домовилися, що станом на 01 липня 2024 року відповідач зобов`язаний був поставити позивачу для переробки насіння ріпаку у об`ємі не менше планової 10- денної переробки, тобто 860 +/- 10% тонн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 02 липня 2024 року поставив позивачу лише 52,32 тонн насіння ріпаку, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №02/1, №02/2 від 02 липня 2024 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач порушив взяте на себе зобов`язання за договором.

Доводи відповідача стосовно того, що довготривале відключення електроенергії унеможливлювало виконання позивачем своїх зобов`язань за договором про надання відповідних послуг суд відхиляє, оскільки своєчасна поставка сировини відповідачем позивачу не залежала від наявності, або відсутності електроенергії у позивача.

Сторони не вносили будь-яких змін у договір щодо умов поставки сировини та її подальшої переробки, у зв`язку з істотною зміною обставин.

Сторони п.6.4 договору передбачили, що в разі порушення замовником своїх зобов`язань з поставки сировини, та/або в разі порушення замовником інших зобов`язань, передбачених договором (у тому числі зобов`язань зі сплати штрафних санкцій та/або відшкодування збитків), виконавець відповідно до статей 594 та 856 Цивільного кодексу України має право притримати сировину та/або готову продукцію замовника, що знаходяться у виконавця.

Притриманих сировини та/або готової продукції здійснюється виконавцем до дня виконання замовником своїх зобов`язань належним чином.

Виконавець, що притримує сировину та/або готову продукцію замовника зобов`язаний негайно письмово повідомити про таке притримання замовника. У такому письмовому повідомленні виконавець зазначає зміст і загальний розмір порушеного замовником зобов`язання, найменування та кількість предмета притримання.

Позивач стверджував, що оскільки відповідач допустив порушення зобов`язань з поставки сировини, то позивач реалізував своє право на притримання сировини у вигляді 52,32 тонн насіння ріпаку, закріплене в п.6.4 договору та нормами ст.594 ЦК України, до дня виконання відповідачем договірних зобов`язань, про що письмово повідомив відповідача.

Судом враховано, що за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності з ч. 2 названої норми Закону, під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв`язок між ними; вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (ст. 162 ПК України).

Згідно п. 164.1. ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п. 164.2.1. ст. 164 ПК України).

Тобто податок з доходу фізичних осіб утримується підприємством із заробітної плати працівника.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 311 970,89 грн. було сплачено (витрачено) позивачем на оплату відпускних, лікарняних, податку з доходу фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору.

Грошові кошти в розмірі 533 805 грн. було сплачено працівникам товариства в якості заробітної плати, а також за спожиту підприємством електроенергію, природний газ та послуги з транспортування і розподілу газу.

Доказів щодо решти витрат на суму 27 109, 74 грн. суду не надано.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач мав інші замовлення, пропозиції або укладені контракти про надання послуг з іншими контрагентами, проте не зміг їх виконати з вини відповідача.

За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача, що в даному випадку відсутній причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та здійсненими витратами позивача.

На думку суду, позивач не був позбавлений можливості нарахувати не одержані ним доходи, які б він одержав у разі належного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позову про стягнення збитків немає, а тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу складає 80 000 грн.

11 листопада 2024 року від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених відповідачем витрат на правничу допомогу на суму 41 000 грн. 00 коп.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги від 30 вересня 2024 року за №3009/24 укладеного між відповідачем та адвокатський об`єднанням СНАРК розмір гонорару адвоката з надання правової допомоги за цим договором становить:

-підготовка процесуальних документів, з супутніми діями розраховується окремо, відповідно до кількості використаних годин. З розрахунку 4 000 грн. одна година роботи адвоката;

-підготовка та подання інших заяв, клопотань, тощо та вчинення інших супутніх дій розраховується окремо, відповідно до кількості використаних годин. З розрахунку 3 000 грн. одна година роботи адвоката;

-участь у судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи (ЄСІТС), зокрема підсистем Електронний кабінет, Електронний суд та підсистеми відеоконференцзв?язку 10 000 грн. кожне засідання.

Згідно акту приймання передачі наданих послуг від 04 жовтня 2024 року №1 адвокатським об`єднанням було надано відповідачу наступні послуги:

-вивчення судової практики у правовідносинах, подібних то тих, що склалися між клієнтом та позивачем 1 год. вартістю 4 000 грн.;

-вивчення та опрацювання позовної заяви з додатками, ознайомлення з матеріалами справи. Формування попередньої правової позиції у справі - 2 год. вартістю 8 000 грн.;

-підготовка відзиву на позовну заяву - 4 год. вартістю 16 000 грн.

Згідно акту приймання передачі наданих послуг від 17 жовтня 2024 року №2 адвокатським об`єднанням було надано відповідачу наступні послуги:

-участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи (ЄСІТС), зокрема підсистем Електронний кабінет, Електронний суд та підсистеми відеоконференцзв?язку 17 жовтня 2024 року - 10 000 грн. за одне засідання.

Згідно акту приймання передачі наданих послуг від 05 листопада 2024 року №3 адвокатським об`єднанням було надано відповідачу наступні послуги:

-підготовка та подання інших заяв, клопотань та вчинення інших супутніх дій - 1 год. вартістю 3 000 грн.

Станом на момент ухвалення судом рішення відповідачем було сплачено адвокату гонорар у розмірі 41 000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних інструкцій №№8295-8297 від 06 листопада 2024 року,

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

За ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Також судом враховано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

До суду не надходило клопотань від позивача про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте судом враховано, що відповідач просить суд разом з іншими понесеними витратами на послуги адвоката також відшкодувати за рахунок позивача витрати в розмірі 3000,00 грн. за підготовку та подання до суду додаткових письмових пояснень.

Водночас, судом враховано, що відповідно до відповаідно до ч.1, 5 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

11 листопада 2024 року від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення у справі.

Разом з тим, вказані додаткові пояснення судом не було взято до уваги з урахуванням положень ч.1 ст.161 ГПК, оскільки вони були надані суду без відповідного дозволу, та за власною ініціативою відповідача.

Отже, вказані витрати відповідача в розмірі 3000,00 грн. не були справді необхідними для розгляду справи, а тому суд покладає їх на самого відповідача.

Тобто, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, в даному випадку суд вирішив не присуджувати відповідачу всі його витрати на професійну правову допомогу, а тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 38 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю КРОЗ, вул. Незалежності, 126 с. Антипівка, Золотоніського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 36774750 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Триплекс Плюс, пр.-т Яворницького Дмитра, 107 а, м. Дніпро, ідентифікаційний код 44684506 - 38 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 21 листопада 2024 року.

Суддя А.В.Васянович

СудГосподарський суд Черкаської області
Дата ухвалення рішення14.11.2024
Оприлюднено12.12.2024
Номер документу123641079
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг

Судовий реєстр по справі —925/1137/24

Ухвала від 03.02.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сибіга О.М.

Ухвала від 13.01.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сибіга О.М.

Ухвала від 16.12.2024

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Васянович А.В.

Рішення від 14.11.2024

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Васянович А.В.

Рішення від 02.12.2024

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Васянович А.В.

Ухвала від 20.11.2024

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Васянович А.В.

Ухвала від 09.10.2024

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Васянович А.В.

Ухвала від 19.09.2024

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Васянович А.В.

Ухвала від 17.09.2024

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Васянович А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні