Постанова

від 26.11.2024 по справі 922/1792/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1792/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання Громак В.О.

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех",

представник боржника - Камінська М.І., адвокат (не під`єдналася до відеоконференції

розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех" арбітражний керуючий Безпалий С.О. - не з`явився,

кредитор - Фізична особа-підприємець Сазонов С.М.,

представник кредитора - не з`явився,

скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технологічний центр "Технополіс",

представник скаржника - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех"

про ухвалення додаткового рішення

у справі за заявою

фізичної особи-підприємця Сазонова Сергія Миколайовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст руху справи

1. Постановою Верховного суду від 05.11.2024 у справі № 922/1792/24 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технологічний центр "Технополіс" (далі - ТОВ "ІТЦ "Технополіс") залишено без задоволення;

ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 у справі № 922/1792/24 залишено без змін.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех" (далі - ТОВ "НПП Флайтех", заявник) звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги ТОВ "ІТЦ "Технополіс" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2024.

3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви у справі № 922/1792/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.11.2024.

4. Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2024 датою проведення судового засідання визначено 19.11.2024.

5. 18.11.2024 від уповноваженого представника ТОВ "ІТЦ "Технополіс" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

6. Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2024 задоволено заяву представника ТОВ "НПП Флайтех" адвоката Камінської М.І., про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

7. Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2024 відкладено розгляд заяви ТОВ "НПП Флайтех" про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/1792/24.

повідомлено учасників справи, що розгляд заяви ТОВ "НПП Флайтех" про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/1792/24 відбудеться 26.11.2024 о 12:00.

постановлено судове засідання здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

8. В судовому засіданні 26.11.2024 представниця ТОВ "НПП Флайтех" до відеоконференції не приєдналася через технічні причини. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду заяви за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

9. Надаючи оцінку доводам представниці ТОВ "НПП Флайтех" про розподіл витрат на правничу допомогу, колегія суддів враховує таке.

10. Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

11. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

12. Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

13. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

14. Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (див. пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

15. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

16. Тож одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

17. Водночас, процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

18. Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

19. Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

20. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

21. За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

22. Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

23. Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

24. У розумінні приписів частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

25. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

26. Водночас, у частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

27. У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

28. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

29. У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що за змістом практики Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

30. Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

31. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

32. Стаття 221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

33. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

34. Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у частині п`ятій статті 126 та частині п`ятій статті 129 ГПК України.

35. Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства, як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього у цій справі).

36. У цій справі заявник скористався своїм процесуальним правом, передбаченим частиною восьмою статті 129 ГПК України, подав докази понесення ним судових витрат у виді професійної правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, попередньо зробивши про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі.

37. Через систему "Електроннйи суд" 21.10.2024 від представниці ТОВ "НПП ФЛАЙТЕХ" Камінської М.І. надійшов попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс відповідач у зв`язку із розглядом касаційної скарги.

38. У зазначеному документі зазначено, що у зв`язку із розглядом касаційної скарги судові витрати витрат на професійну правничу допомогу, складаються з:

складання повідомлення про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС - 0,1 мзп;

складання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - 0,1 мзп;

складання відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Інженерно-технологічний центр "Технополіс" по справі № 922/1792/24 - 2 мзп;

участь в касаційному розгляді справи - 2 мзп.

39. Заявниця зазначила, що оскільки розмір 1 мінімальної заробітної плати з квітня 2024 року згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" становить 8 000,00 грн., загальна вартість наданих адвокатом послуг склала 33 600,00 грн. (4,2 мзп * 8 000,00 грн.).

40. Заява про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги ТОВ "ІТЦ "Технополіс" подана 12.11.2024 через систему "Електронний суд".

41. До зазначеної заяви додано копії рішення Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 від 21.07.2021 "Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.12.2023, Акта приймання-передачі наданих послуг від 06.11.2024 за Договором про надання правничої (правової) допомоги від 01.12.2023.

42. За змістом Акта про приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги під 01.12.2023 замовник прийняв наступні виконанні роботи та надані послуги:

- складання повідомлення про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС - 0,1 мзп;

- складання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - 0,1 мзп;

- складання відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Інженерно-технологічний центр "Технополіс" у справі № 922/1792/24 - 2 мзп;

- участь в касаційному розгляді справи - 2 мзп.

43. Аналіз змісту зазначеного Акта свідчить про те, що перелік послуг, наданих заявником своєму клієнтові на момент подання попереднього розрахунку не зазнав змін.

44. Надаючи оцінку зазначеним послугам, Верховний Суд звертає увагу на таке.

45. Колегія суддів враховує, що в матеріалах справи наявний відзив на касаційну скаргу ТОВ "Інженерно-технологічний центр "Технополіс" у справі № 922/1792/24, а складення та подання до Верховного Суду відзиву представником є дійсною та необхідною послугою, метою якої є донесення позиції та думки учасника справи щодо наявного спору.

46. Разом з тим, як вбачається з рішень судів попередніх інстанцій і матеріалів справи, правова позиція заявника була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору трьома судовими інстанціями, а адвокатське об`єднання надавало правову допомогу Товариству в усіх цих інстанціях, тому, відповідно представники товариства були обізнані у справі з усіма деталями, які з неї випливають. Тому заявлена заявницею сума до стягнення в розмірі 16 000,00 грн. є такою, що не відповідатиме принципу розумності та співмірності судових витрат.

47. З огляду на зазначене та складність справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що обґрунтованою, розумною та співмірною сумою до стягнення за надану послугу, яка підлягає до стягнення, є - 8 000,00 грн.

48. Також колегія суддів вважає фактичною та неминучою участь в судовому засіданні під час розгляду у касаційному проваджені цієї справи Верховним Судом, яке відбулося 05.11.2024, представника - адвоката Камінської М.І., тому є розумним стягнення на користь заявника цих послуг.

49. Разом з тим, колегія суддів враховує, що участь представника здійснювалася в режимі відеоконференції, що, відповідно, не потребувало витрат на транспорт, часу на доїзд до приміщення суду і очікування тощо.

50. З огляду на зазначене та складність справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що обґрунтованою, розумною та співмірною сумою до стягнення за надану послугу, яка підлягає до стягнення, є - 2 000,00 грн.

51. Верховний Суд звертає увагу на те, що процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідає процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат.

52. З огляду на зазначене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності та співмірності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи (яка, на думку колегії суддів не є занадто складною), беручи до уваги клопотання ТОВ "ІТЦ "Технополіс" про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, судова колегія вважає за необхідне частково відмовити у задоволенні клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу та зменшити розмір судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції та визначити їх розмір, який підлягає відшкодуванню в розмірі 10 000,00 грн.

53. В задоволенні заяви ТОВ "НПП Флайтех" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині слід відмовити, оскільки такі витрати не відповідатимуть принципу розумності та пропорційності складності справи.

Керуючись статтями 126, 129, 244, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех" про винесення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технологічний центр Технополіс" (адреса: Україна, 02090, місто Київ, вул. В. Сосюри, 7; код ЄДРПОУ 37395837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех" (адреса 61017, Харківська обл., місто Харків, пров. Сіриківський, 1А, код ЄДРПОУ 41195441) 10 000,00 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

К.М. Огороднік