Вирок

від 10.12.2024 по справі 567/1460/24

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №567/1460/24

Провадження №1-кп/567/154/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі :

головуючий суддя - ОСОБА_1

секретар - ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за №12024181170000162 від 22.06.2024 р. по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Острог Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, розлученого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.2 ст.342 КК України, -

в с т а н о в и в:

Молодший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, обіймаючи посаду старшого навідника 2-го гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 2-го гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 21 червня 2024 року близько 21 години 55 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у громадському місці, а саме на вулиці Київська, поблизу житлового будинку №18, що у місті Острог Рівненської області, прагнучи показати свою зневагу до існуючих загальновизнаних правил та норм поведінки в суспільстві і зневагу до оточуючих, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, висловлюючись нецензурною лайкою в бік оточуючих, підбіг до службового автомобіля комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради марки «Автоспецпром» (на базі «Citroen Jumper»), номерний знак НОМЕР_2 , який приїхав на виклик про надання медичної допомоги ОСОБА_5 , після чого, умисно наніс один удар сокирою по капоту службового автомобіля медичних працівників, чим заподіяв комунальному підприємству «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради майнової шкоди на суму 20 327,52 грн., внаслідок чого спричинив зрив роботи бригади швидкої медичної допомоги, оскільки автомобіль був направлений до станції технічного обслуговування та не використовувався за призначенням та суттєво порушив роботу комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

Також, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, обіймаючи посаду старшого навідника 2-го гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 2-го гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», 21 червня 2024 року близько 21 години 55 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на АДРЕСА_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тримаючи в руках сокиру, достовірно знаючи що перед ним працівник правоохоронного органу, а саме інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_6 , який перебував у форменому одязі та виконував свої службові обов`язки, передбачені ст.ст.23, 31, 45 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема щодо вжиття заходів з метою виявлення та припинення кримінальних та адміністративних правопорушень, усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок вчинення кримінального або адміністративного правопорушення, забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях і інших публічних місцях, а в разі невиконання законних вимог - застосовувати заходи примусу та який прибув на виклик ОСОБА_5 з приводу домашнього насильства, вчиненого ОСОБА_4 , погрожував ОСОБА_6 сокирою, яку виніс із свого подвір`я, у грубій та зухвалій формі відмовлявся виконувати законні вимоги працівника поліції, активно перешкоджав потрапити до житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , для з`ясування працівником поліції обставин справи та припинення вчинення ним домашнього насильства.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.1 ст.296, ч.2 ст.342 КК Українивизнав повністю, підтвердив обставини, викладені у складеному відносно нього обвинувальному акті, та пояснив, що він на даний час є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 та вважається таким, що самовільно залишив військову частину. Вказав, що у день та час, зазначений в обвинувальному акті він у стані алкогольного сп`яніння перебував по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього виник конфлікт зі співмешканкою ОСОБА_5 , яка в подальшому викликала працівників поліції та працівників швидкої медичної допомоги, після приїзду яких він вчинив з ними сварку, оскільки не бажав їх пускати на подвір`я. Зазначив, що у зв`язку з перебуванням у стані алкогольного сп`яніння він слабо контролював свої дії та поведінку. В ході конфлікту з працівниками швидкої медичної допомоги він взяв сокиру та наніс один удар сокирою по капоту службового автомобіля медичних працівників, чим пошкодив такий автомобіль, а також тримаючи сокиру в руці наближався до працівника поліції ОСОБА_6 , погрожував йому та відмовлявся виконувати його вимоги щодо припинення правопорушення, а також перешкоджав поліцейським потрапити до житлового будинку для з`ясування ними обставин вчинення ним домашнього насильства, при цьому поліцейські вказували йому на можливість застосування спецзасобів або зброї щодо нього, на що він не реагував, у зв`язку з чим був затриманий в адміністративному порядку та доставлений до медичного закладу на освідування на стан сп`яніння. Пояснив, що у зв`язку з складним матеріальним становищем матеріальну шкоду, завдану пошкодженням службового автомобіля медичних працівників він на даний час не відшкодував, у вчиненому розкаюється, обіцяє в майбутньому подібного не вчиняти, просив суворо не карати.

Представник потерпілого - КП "Обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф" Рівненської обласної ради в судове засідання не з`явилася, в поданій до суду заяві просила судовий розгляд кримінального провадження здійснювати без її участі, вказуючи на відсутність можливості брати особисту участь у судових засіданнях через зайнятість.

В судовому засіданні встановлено, що обставини справи встановлені даним вироком, а саме місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форма вини і мотиви кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати зач.1 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, та за ч.2 ст.342 КК України як вчинення опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.

При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що позиція учасників судового розгляду щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3ст.349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

Відповідно дост.65 КК Українипри призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно дост.50КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого і зокрема те, що відповідно дост.12 КК Україниобвинуваченим скоєно кримінальний проступок та нетяжкий злочин.

Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що він розлучений, військовослужбовець ЗбройнихСил України, за вікомта станомздоров`яє працездатним,по місцюпроживання характеризуєтьсяпозитивно тапо місцюпроходження військовоїслужби характеризується негативно, завдану кримінальним правопорушенням шкоду не відшкодував.

Згідно довідки КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» № 121 від 10.07.2024 р. ОСОБА_4 під спостереженням лікаря-психіатра не перебуває та перебуває під спостереженням лікаря-нарколога з діагнозом психічні та поведінкові розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю.

ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Відповідно дост.66 КК Українисуд враховує, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

В той же час, відповідно дост.67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується випискою з протоколу КП «Острозька ОПЛ» №89 медичного освідчення на предмет сп`яніння від 21.06.2024 року.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити в межах санкцій ч.1 ст.296 та ч.2 ст.342 КК України, що буде відповідати не тільки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до змісту досудової доповіді, складеної Рівненським районним сектором №4 філії ДУ «Центр пробації» у Рівненській області вбачається, що ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується посередньо, письмових скарг та заяв на його протиправну поведінку по місцю проживання не надходило, розлучений, має середню освіту, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, з особами раніше судимими або які ведуть аморальний спосіб життя зв`язок не підтримує, наркотичні речовини не вживає, іноді вживає алкогольні напої. З врахуванням інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду з боку органу пробації та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосуванняст.75 КК України, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, згідно з вимогамист.75 КК України,якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших злочинів, враховуючи наявність пом`якшуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за ним та постійного контролю за його поведінкою, та вважає за необхідне призначити йому покарання із застосуванням положень ст.ст.75,76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. Такого ж висновку дійшов орган пробації у наданій до суду досудовій доповіді.

Одночасно,при визначеннітривалості іспитовогостроку судвраховує характер,ступінь тяжкостіта кількістьепізодів вчиненихкримінальних правопорушень,вид істрок призначеногопокарання,обставини,що характеризуютьособу обвинуваченого,середовище,в якомувін перебуваєта вважаєза необхідневстановити йогостроком на1рік 6місяців, який є достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.

При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2ст.122КПК України витрати, пов`язані із залученням експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про залучення експерта. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Згідно ч.2ст.124КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення експертизи у даному кримінальному провадженні становлять 4543,68 грн., а відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у вищевказаному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.100, 122, 124, ч.3 ст.349, ст.ст.370,374 КПК України, -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.1 ст.296, ч.2 ст.342 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.296 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

-за ч.2ст.342КК України увиді обмеженняволі строкомна 2(два)роки.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч.4 ст.76 КК України нагляд за поведінкою ОСОБА_4 покласти на командира військової частини, а у разі звільнення ОСОБА_4 з військової служби - на уповноважений орган з питань пробації.

Покласти на ОСОБА_4 відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Повідомити ОСОБА_4 про те, що він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки та попередити його, що він протягом іспитового строку не повинен вчиняти нового кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 4543 (чотири тисячі п`ятсот сорок три) грн. 68 коп. витрат на проведення експертизи.

Речові докази у справі :

- металеву сокиру із дерев`яним руків`ям, яка поміщена у поліетиленовий пакет, скріплений стрічкою із написом «Національна поліція України», та за допомогою нитки прикріплено бирку із пояснювальним надписом та відтиском печатки «202 для пакетів ВП №3» - знищити;

- диск для лазерних систем зчитування інформації «CD-R», на якому наявний надпис «21.06.2024 боді камера» - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_1