Рішення

від 10.12.2024 по справі 752/12872/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cправа № 752/12872/22

провадження №: 2/752/829/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет» про стягнення безпідставно набутих коштів,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет» про стягнення безпідставно набутих коштів.

Позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 19.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. вчинено виконавчий напис № 593, яким стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за договором про відкриття карткового рахунку та надання і використання заробітної платіжної картки № 006-W/056644 від 05.01.2012 заборгованість у розмірі 29360,43 грн та витрати пов`язані з вчиненням виконавчого напису на користь ТОВ «ФК «Арбімаркет». 29.03.2020 Голосіївським районним судом м. Києва у справі № 752/26233/19 постановлено рішення, яким позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Арбімаркет», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Щелковий Д.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. за реєстровим № 593. При цьому, в рамках вже відкритого виконавчого провадження № 60734364, із заробітної плати позивача була вирахувана заборгованість за вищевказаним виконавчим написом в сумі 33281,29 грн, включаючи суму нібито заборгованості та основну винагороду приватного виконавця.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 29360,43 грн та понесені по справі судові витрати.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.09.2022 відкрито провадження по справі та призначено проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст.ст. 174, 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Враховуючи наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.03.2021позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелковий Денис Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Денисом Михайловичем, за реєстровим № 593, яким стягнуто заборгованість за договором про відкриття карткового рахунку та надання і використання зарплатної платіжної картки № 006-W/056644 від 05.01.2012 та договору № 000123-а про відступлення прав вимоги.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. вчинено виконавчий напис № 593, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Арбімаркет», яке набуло право звернення стягнення за договором про відкриття карткового рахунку та надання використання зарплатної платіжної картки № 006-W/056644, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 від 05.01.2012 на підставі договору № 000123-а про відступленні прав вимоги від 12.06.2018, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет» від 12.06.2018 та згідно з відміткою стягувача про непогашення заборгованості від 25.07.2019 не повернутої суми заборгованості у розмірі 28560,43 грн та витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису 800,00 грн, що разом дорівнює сумі 29360,43 грн. Строк, за який проводиться стягнення з 02.12.2016 по 25.07.2019.

Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2019 на підставі виконавчого напису № 593 від 19.09.2019, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу стягнення приватним виконавцем за виконавчим написом нотаріуса грошових коштів, які були утримані приватним виконавцем з доходів позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, визнаного судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.

Встановлені судом обставини, наведені вище не потребують доказування в силу приписів частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, що стягнені з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, тому отримані відповідачем кошти в сумі 29360,43 грн, підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

За таких обставин, вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет» про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет» (ідентифікаційний код: 38814674, місцезнаходження: м. Київ, просп. Голосіївський, 132) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування безпідставно набутих коштів 29360 (двадцять дев`ять тисяч триста шістдесят) 43 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет» (ідентифікаційний код: 38814674, місцезнаходження: м. Київ, просп. Голосіївський, 132) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя Ю.Ю. Мазур