Рішення

від 28.11.2024 по справі 301/2175/24

ІРШАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 301/2175/24

2/301/918/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2024 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Бобик О.І.,

з участю секретаря судового засідання Бабинець В.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Іршава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітейЗарічанської сільської ради,про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітейЗарічанської сільської ради,про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивач перебувала у шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Іршавського районного суду від 27.03.2019 року шлюб між сторонами розірвано. Оскільки відповідач не надавав допомоги з утримання дитини позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів. Згідно рішення суду від 05.06.2019 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1500,00 гривень щомісячно до досягнення нею повноліття.

Після розлучення, відповідач з моменту коли дитині ще не виповнилось року і до сьогоднішнього дня жодного разу не проявив бажання зустрітися із своєю дочкою чи принаймні поспілкуватися по телефону. Дитина відвідує садочок, але відповідач жодного разу не з`являвся до ДНЗ і не цікавився життям та потребами доньки. Також за весь період медичного супроводу дитини, за нею веде догляд виключно мати. У відповідача із дочкою немає близького контакту, що зумовлено його умисним та свідомим небажанням виконувати свої батьківські обов`язки та ухиленням від виконання таких, що є підставою позбавлення його батьківських прав.

З висновком органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав вони не погоджуються та вважають його таким, що прийнятий з неповним з`ясуванням обставин справи, оскільки відповідач на засідання опікунської ради жодного разу не з`явився і не просив його відкласти, при прийнятті даного висновку було взято до уваги характеристику ОСОБА_3 , яка не характеризує його як батька, взято до уваги письмову відповідь адвоката Буташ М.М., який діє в інтересах ОСОБА_3 , за якою ОСОБА_3 після повернення в Україну бажає врегулювати зустрічі з дитиною та приймати участь у вихованні малолітньої дочки, а також зазначено, що мати дитини робить перешкоди відповідачу у спілкуванні з дитиною, однак доказів на підтвердження даного твердження в матеріалах справи як і в комісії відсутні.

Відтак, оскільки батько ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, то з посиланням на приписи ст.164 СК України, просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Іршавського районного суду від 03.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Іршавського районного суду від 29.10.2024 підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Відзиву на позов відповідач ОСОБА_3 не подавав.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов та просила його задовольнити. Зазначила, що у неї були важкі пологи, відповідача поруч не було. Також відповідач застосовував до неї фізичну силу. З часу народження дитини ОСОБА_3 не цікавиться дитиною. Вже три місяці не сплачує аліменти.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позов та просив його задовольнити з підставі зазначених у позовній заяві. Зазначив, що відповідач взагалі не цікавиться дитиною, просив не брати до уваги висновок органу опіки та піклування про недоцільності позбавлення батьківських, як такий, що прийнятий з неповним з`ясуванням обставин справи.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, клопотань не заявляв, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. У зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

Представник служби у справах дітейЗарічанської сільської ради М.Кормош для у часті в розгляді справи не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Свідок ОСОБА_6 , яка є рідною сестрою позивача суду показала, що її сестра важко народжувала, а відповідача поруч не було. Він не забрав сестру із пологового, не приходив до дитини, а ще міг сестру побити. Ні відповідач, ні його родичі жодного разу не намагалися зв`язатися з ними для побачення та спілкування з дитиною. У садочок також жодного разу не приходили.

Свідок ОСОБА_7 , яка є сусідкою позивача, суду показала, що в ОСОБА_1 була важка вагітність, її підтримували тільки батьки і сестри, відповідача поруч не було. На хрещенні дочки його також не було. Відповідач не приходив у садочок до дитини. Ні відповідач, ні його родичі не передавали подарунки дитині.

Суд, заслухавши позивача та її представника, покази свідків, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави позовної заяви, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У судовому засіданні встановлено, що сторони з 15.09.2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Іршавського районного суду від 27.03.2019 року розірвано (а.с. 7-8).

Від даного шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 22).

Рішенням Іршавського районного суду від 05.06.2019 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500 грн щомісячно до досягнення нею повноліття (а.с.9-15).

Згідно довідки Заболотнянського закладу дошкільної освіти № 14 від 09.10.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує Заболотнянський ЗДО. Мати, ОСОБА_1 , турбується про виховання дитини, відвідує заклад, приймає участь у всіх батьківських заходах. Батько, ОСОБА_3 , жодного разу не відвідував закладу, не цікавиться життям дитини, не бере участі у її вихованні (а.с. 11).

Згідно довідки Амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. В.Раковець №123 від 19.05.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,перебуває на «Д»-обліку в сімейного лікаря. ДЗ:Часто-тривало хворіюча дитина (а.с. 12).

Відповідно до висновку служби у справах дітей Зарічанської сільської ради від 30.05.2024 року №40, позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є недоцільним (а.с.13-14). У даному висновку зокрема зазначено, що малолітня ОСОБА_5 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 .. Матеріально-побутові умови матері дитини на даний час задовільні. За весь період медичного супроводу дитини, догляд за нею веде мати. З часу народження дитини її батько не приходив до неї, вихованням доньки не займається, не спілкується з нею, не виявляє щодо своєї дитини батьківського піклування, що стверджено поясненнями сусідів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .. Батько дитини, ОСОБА_3 , станом на даний час знаходиться за кордоном. 28.05.2024 під час розгляду питання щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав в телефонному режимі заперечував щодо позбавлення його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 , та висловив бажання брати участь у її вихованні, однак зауважив, що мати дитини робить йому перешкоди. Станом на травень 2024 ОСОБА_3 немає заборгованості по аліментах, що підтверджено довідкою Іршавського ВДВС від 05.04.2024 № 24.10-30.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Також слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд повинен зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Повертаючись до обставин даної справ, суд вважає, що позивачем не надано достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження факту свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками по відношенню до малолітньої дочки.

У висновку органу опіки та піклування вказано, що батько дитини ОСОБА_3 заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно доньки та висловив бажання брати участь у її вихованні, що свідчить про те, що він зацікавлений у збереженні зв`язку з дитиною, а отже не можна стверджувати про те, що змінити його поведінку у кращу сторону неможливо. Також установлено, що наразі батько дитини ОСОБА_3 перебуває за кордоном. Даний факт також визнається позивачем, а також відображений у висновку органу опіки та піклування. Отже невідвідування батьком дитини, зокрема за місцем проживання, пов`язане перш за все з постійним перебуванням відповідача за межами України, і таке на думку суду не може бути розцінено як свідоме та винне ухилення відповідача від участі у вихованні доньки. Крім того, у висновку вказано, що відповідач зауважив, що мати дитини робить йому перешкоди.

Також, представлені стороною позивача докази про те, що ОСОБА_3 не відвідував садок, не спростовує бажання батька брати участь у вихованні дитини.

Щодо твердження позивача про наявність заборгованості відповідача по сплаті аліментів за три місяці, то суд констатує, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру такої заборгованості, зокрема розрахунку державного виконавця. У висновку органу опіки та піклування сказано, що станом на травень 2024 ОСОБА_3 немає заборгованості по аліментах, що підтверджено довідкою Іршавського ВДВС від 05.04.2024 № 24.10-30. Окрім того наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав (постанова Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі №761/2855/17).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Відтак, на думку суду, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності у даному випадку тих виняткових обставин, для можливості застосування такого крайнього заходу як позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини.

Узагальнюючи наведене суд констатує, що пред`явлений позов є не доведеним та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.164, 166 СК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітейЗарічанської сільської ради,про позбавлення батьківських прав- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 09.12.2024.

Суддя Іршавського

районного суду: О. І. Бобик