Рішення

від 29.11.2024 по справі 302/869/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/869/24

Провадження № 2-о/302/67/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2024 с-ще Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Царь О.В.,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Оленич Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Міжгір`я цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (мешкаєза адресою: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області (ЄРДПОУ - 04350910, місце знаходження с-ще Міжгір`я, вул.Шевченка, 77 Хустського району, Закарпатської області), Приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєв ЮрійМиколайович (місце знаходження с-ще Міжгір`я, вул.Головацького буд.7 Хустського району, Закарпатської області), Міжгірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 26031205, с-ще Міжгір`я вул.Шевченка, 77), про встановлення фактів, що мають юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В :

25.06.2024 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 вказує, що вона, заявник ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ), є дочкою ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Та зазначає заявниця, що коли їй було три роки, її батьки розлучилися, і мати повернула собі дівоче прізвище ОСОБА_5 .

Після розлучення із батьком, її мати вийшла заміж, уклавши шлюб із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після реєстрації шлюбу мати взяла прізвище чоловіка та переїхала проживати до нього в АДРЕСА_2 .

Також заявниця вказує, що 31.01.2003 року її мати отримала у приватну власність чотири земельні ділянки загальною площею 0,2586 га, які розташовані на території Репинської сільської ради, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії II-3К №005841 від 31.07.2003 року, а саме: в урочищі «Чертежики» площею 0,0902 га; в урочищі «Застаровець» площею 0.0859 га; в урочищі "Застаровець" площею 0,0209 га; та в урочищі «Потарь» площею 0.061 га.

ІНФОРМАЦІЯ_4 її мати, ОСОБА_7 померла. Її чоловік за другим шлюбом ОСОБА_6 помер за півроку до смерті матері. Та заявниця вказує, що останні роки свого життя її матір хворіла на гіпертонічну хворобу та цукровий діабет, і після смерті свого чоловіка, її мати повернулася в с.Репинне, до будинку за місцем проживання заявниці та її сім`ї, при цьому реєстрацію місця свого проживання, її мати ОСОБА_7 не змінила.

Згідно довідки старости с Сойми від 21.05.2024 року за №199, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована в АДРЕСА_2 та на день смерті по даній адресі разом з нею ніхто не був зареєстрований та не проживав.

Згідно довідки від 16.05.2024 року за №312, яку видав староста с.Репинне, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 зареєстрована за місцем проживання в АДРЕСА_2 , а була постійною мешканкою АДРЕСА_1 . Разом з нею в зазначеному будинку проживали і були зареєстрованими: дочка ОСОБА_1 , 1976 року народження; зять ОСОБА_8 , 1969 року народження; внук ОСОБА_9 , 2000 року народження; внук ОСОБА_8 , 2001 року народження.

Заявник ОСОБА_1 також зазначає, що по тій причині, що на день смерті її матері ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) вона хоч і проживала разом із нею, заявницею, але не була зареєстрована в одному будинку ( АДРЕСА_1 ), вона не має можливості реалізувати свої права на спадщину після смерті матері ОСОБА_7 , тому змушена звернутися до суду з даною заявою.

Також у поданій до суду заяві ОСОБА_1 вказує, що на теперішній час наявні інші питання, які не можуть бути вирішені в позасудовому порядку, при цьому заявник зазначає про наступне.

Заявниця вказує, що 02.05.1998 вона уклала шлюб з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що було видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_1 від 02.05.1998 року. Однак, при реєстрації шлюбу прізвище її чоловіка та її прізвище у свідоцтві про укладення шлюбу вказано як " ОСОБА_10 ", так само як у свідоцтві про народження чоловіка. Натомість, у паспорті громадянина України, прізвище її чоловіка зазначено як « ОСОБА_11 ».

Після одруження вона отримала паспорт України, в якому її прізвище також значиться як « ОСОБА_11 ».

Заявниця у поданій заві вказує, що 28.01.2008 року її мати ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений секретарем Репинської сільської ради та яким заповіла їй вищезгадані земельні ділянки. У даному заповіті прізвище її (заявника) вказано так, як зазначено у свідоцтві про укладення шлюбу « ОСОБА_10 ».

12.06.2024 року заявниця звернулася до Міжгірського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області із заявою про виправлення описки у написанні її прізвища при реєстрації шлюбу. Проте, їй надано письмову відповідь за вих.№45/31.11-64 від 13.06/2024 року, в якій повідомлено, що у її випадку правильне написання прізвище " ОСОБА_10 ", так як її прізвище набуте у зв?язку з державною реєстрацією шлюбу. Відтак, у внесенні змін їй було відмовлено.

Також заявниця вказує, що не була задоволена її заява від 12.06.2024 року про видачу копій актових записів (або інформаційних довідок) про шлюб її батьків та про розірвання їх шлюбу, а також про укладення другого шлюбу її матері. На вказане звернення вона отримала відповідь Міжгірського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області від 13.06.2024 року №46/31.11-64, в якій зазначено, що її неможливо ідентифікувати як особу, яка звернулася із заявою, оскільки: згідно паспорта її прізвище « ОСОБА_11 », а згідно свідоцтва про укладення шлюбу « ОСОБА_10 ».

Та заявниця стверджує, що через неоднакове написання її прізвища у свідоцтві про укладення шлюбу ( ОСОБА_10 ) та у виданому їй паспорті громадянина України ( ОСОБА_11 ), вона має серйозні перешкоди при реалізації своїх законних прав та охороняємих законом інтересів, а тому змушена звернутися до суду із даною заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та в якій просить: встановити факт родинних відносин, а саме те, що вона являюся дочкою ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , також встановити факт постійного проживання її, заявниці ОСОБА_1 разом з її матір`ю ОСОБА_7 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.07.2024 відкрито провадження у даній цивільній справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання, з викликом (повідомленням) учасників судового розгляду (а.с.26-27).

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник підтримали у повному обсязі заявлені ОСОБА_1 вимоги та просять заяву про встановлення фактів, що мають юридичне значення задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у заяві, викладеній в редакції від 25.06.2024 року.

Заінтересована особа: приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Дунаєв Ю.М. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним, проте на адресу суду подано ним письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю, вимоги ОСОБА_1 просить вирішити на розсуд суду, за наявними у справі матеріалами.

Представник заінтересованої особи: Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду подано заяву (а.с.41), в якій викладено прохання розглянути справу за заявою ОСОБА_1 , без участі їх представника, доповнень, клопотань, заяв у цій справі не мають, просять розглянути справу за наявними у ній матеріалами, заперечень проти заяви ОСОБА_1 , не подано.

Представник заінтересованої особи: Міжгірського відділу ДРАЦС у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним, про причини неявки суду не повідомлено, заперечень на заяву ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, на адресу суду не подано.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням представника заявника, в якості свідка ОСОБА_12 суду пояснила, що вона тривалий час проживає в АДРЕСА_1 та поруч з нею, у сусідньому дворогосподарстві, в будинку АДРЕСА_1 мешкає ОСОБА_13 разом зі своєю сім`єю. Також свідок пояснила, що мати заявниці ОСОБА_14 в останні роки життя хворіла на цукровий діабет, та за півроку до її смерті, з весни 2017 року, донька ОСОБА_1 забрала мати до себе додому, де доглядала її та вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Похованням своєї матері ОСОБА_15 , яка померла наприкінці 2017 року, та організацією поминальних обідів займалася ОСОБА_13 .

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_16 в свої показах пояснила суду, що вона проживає в АДРЕСА_3 , по сусідству із заявницею ОСОБА_17 , та підтримує з нею добросусідські відносини, інколи приходила до них у гості та їй відомо, що з весни 2017 року ОСОБА_13 забрала свою мати ОСОБА_18 проживати до себе додому за адресою: АДРЕСА_1 та остання мешкала за вказаною адресою до дня своєї смерті. Також їй відомо, що ОСОБА_14 мала ряд захворювань. ОСОБА_1 доглядала свою матір, надавала їх допомогу, завжди підтримувала. Бачила як інколи ОСОБА_7 виходила самостійно на подвір`я будинку. Та почату грудня 2017 року стан здоров`я ОСОБА_15 погіршився, її забрала швидка допомога у Міжгірську лікарню, де вона і померла. Похованням матері ОСОБА_15 займалася її донька ОСОБА_1 .

Вислухавши в судовому засіданні пояснення заявника ОСОБА_1 , представника заявника адвоката Оленич Р.А., показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , повно та всебічно дослідивши матеріали справи №302/869/24, з`ясувавши всі обставини у даній цивільній справі, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цієї справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост.ст.13,43,81ЦПК України,суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 3 статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася ОСОБА_19 в селі Репинне Міжгірського району Закарпатської області, що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_2 від 14.04.1976 року та відповідно до якого вказано, що батьками ОСОБА_19 вказані: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та копія вказаного свідоцтва є в матеріалах справи (а.с.5).

З витребуваного судом повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб за № 00047330445 від 05.10.2024 року, виданого Хустським відділом ДРАЦСу вбачається, що 26 січня 1974 року виконавчим комітетом Репинської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1 та після реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище дружини « ОСОБА_5 » змінено на прізвище « ОСОБА_2 ». У вказаному Витязі також наявні відомості щодо розірвання шлюбу 18.01.1980 року відділом ДРАЦСу Міжгірського РУЮ Закарпатської області.

З повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу за № 000473329751 від 05.10.2024 року, виданого Хустським відділом ДРАЦСу вбачається, що 18 січня 1980 року відділом ДРАЦСу Міжгірського РУЮ Закарпатської області зареєстровано актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 2 та після розірвання шлюбу дошлюбне прізвище дружини змінено з « ОСОБА_2 » на прізвище « ОСОБА_5 ». Вказані відомості внесені на підставі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.12.1979 р.

З повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб за № 00047330141 від 05.10.2024 року, виданого Хустським відділом ДРАЦСу вбачається, що 25 січня 1996 року виконкомом Соймівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 1 та після реєстрації шлюбу дружині « ОСОБА_5 » присвоєно прізвище « ОСОБА_22 ».

Як вбачається з свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 02.05.1998 року, ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_9 уклала шлюб з ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який був зареєстрований 02 травня 1998 року виконкомом Репинської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області. Та після реєстрації шлюбу дружині змінено дошлюбне прізвище з « ОСОБА_2 » на прізвище « ОСОБА_10 » (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_10 помер вітчим заявниці ОСОБА_21 у віці 69 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 08.06.2017 року (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_11 померла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 63 роки, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 11.12.2017 року (а.с.7).

Згідно довідки, виданої старостою села Сойми Хустського району Закарпатської області за № 199 від 21.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на день смерті була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 та разом з нею ніхто не був зареєстрований та не проживав (а.с.9).

Згідно довідки, виданої Репинським старостинським округом Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області за вих.№ 312 від 16.05.2024 року вбачається, що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 була зареєстрована в АДРЕСА_2 , але була постійною мешканкою АДРЕСА_1 , та разом з нею на момент її смерті, у будинку проживали і були зареєстровані: дочка ОСОБА_1 , 1976 року народження, зять ОСОБА_8 , 1969 року народження, внук ОСОБА_9 , 2000 року народження та внук ОСОБА_8 , 2001 року народження (а.с.10).

З наданої приватним нотаріусом Хустського РНО Дунаєвим Ю.М інформації за вих.№ 216/01-16/ від 08.10.2024 року вбачається, що після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкова справа ним не заводилася.

Згідно інформаційної довідки із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 78655613 від 08.10.2024 року, сформованого приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М., за померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , інформація відсутня.

Згідно інформаційної довідки із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 78655567 від 08.10.2024, сформованого приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М., вбачаються відомості щодо заповіту, складеного при житті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_5 ), який посвідчений 28.01.2008 року Репинською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області (номер в реєстрі нотаріальної дії №45 від 28.01.2008 року), а також заповіту, складеного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_5 ), який посвідчений 22.12.2009 Репинською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області (номер в реєстрі нотаріальної дії №39 від 2.12.2009 року), та стан відомостей про вищевказані заповіти «чинні».

Як вбачається зі змісту заповіту, копія якого додана до матеріалів цієї справи (а.с.18), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ), на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належну їй земельну ділянку в розмірі 0,2586 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 005841, виданий Репиською сільської радою 31.07.2003 року за № 454, заповіла дочці ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Даний заповіт посвідчений 28.01.2008 року секретарем Реинської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області (а.с.18).

При зверненні заявниці ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , листом від 30.05.2024 року за №97/01-16 приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Дунаєв Ю.М. повідомив заявниці ОСОБА_1 про те, що спадкова справа за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 не заводилася, згідно витягу зі спадкового реєстру № 77147671 від 30.05.2024. ОСОБА_7 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 , згідно наданої заявниом довідки, виданої Репинстким старостинським округом Міжгірської селищної ради Закарпатської облсті за № 312 від 16.05.2024 року. Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 282/20595, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем (Підпункти 3.21, 3.22 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку). У зв`язку з тим, ОСОБА_1 у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини не подала і спадщину вона не прийняла шляхом постійного спільного проживання із спадкодавцем на момент її смерті, так як місце реєстрації ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_7 відмінне від місця реєстрації проживання померлої, тому відкрити спадкову справу за майном померлої ОСОБА_7 не бачається за можливе, у зв`язку з чим нотаріус рекомендував ОСОБА_1 звернутися до суду для вирішення питання щодо продовження строку для прийняття спадщини за майном померлої ОСОБА_7 чи встановлення факту спільного проживання з померлою (а.с.11).

Відповідно до ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст.ст 1217-1219 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та припинились внаслідок його смерті, крім прав та обов`язків, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Із змісту ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1268ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

При цьому, суд враховує, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п.п.4.10 п.4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

Відповідно до правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зістаттею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Так, заявниця ОСОБА_1 вказує, що вона спадщину після смерті своєї матері прийняла, оскільки вони проживали разом на час відкриття спадщини.

За змістом частин першої-третьоїстатті 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п.16Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.

Метою заявниці при зверненні до суду є встановлення факту її постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку, на підставі ч.3ст.1268 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.1268ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цьогоКодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п.211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку: «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч.3 ст.1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.»

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Встановлення заявлених ОСОБА_1 фактів має для заявника юридичне значення, оскільки з ними пов`язане виникнення, зміна або припинення майнових прав, а саме, від встановлення цих фактів залежить реалізація заявником ОСОБА_1 майнових спадкових прав.

Виходячи з вищезазначеного, всебічно дослідивши матеріали справи №302/859/24, вислухавши в судовому засіданні показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , приймаючи до уваги думку заінтересованих осіб, які згідно поданих ними заяв, не заперечують проти заявлених ОСОБА_1 вимог, та дослідивши докази, надані заявником в обґрунтування заявлених нею вимог, оцінивши у сукупності докази, наявні у справі та які мають значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що подана ОСОБА_1 заява про встановлення факту родинних відносин є обґрунтованою та підтверджена належними доказами, а тому суд вважає необхідним заяву ОСОБА_1 задовольнити, також суд вважає доведеним факт постійного проживання заявниці ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_7 на час відкриття спадщини, а тому заява ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: факту проживання заявниці ОСОБА_1 із спадкодавцем, та факту встановлення родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є доведеними в ході судового розгляду справи, а тому підлягають задоволенню.

Встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем ОСОБА_7 , відповідно до законодавства має для заявника юридичне значення та діючим законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин справи, аналізуючи докази по даній цивільній справі в їх сукупності, враховуючи відсутність заперечень про встановлення цього юридичного факту зі сторони заінтересованих осіб, суд вважає, що факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а відтак вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню за вищенаведеними підставами.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 293, 315, 318, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, Приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєв Юрій Миколайович, Міжгірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення фактів, що мають юридичне значення - задовольнити.

Встановити фактродинних відносинміж ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ,РНОКПП НОМЕР_6 )та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначивши, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 разом з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Міжгірський районний суд Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно зі статтею 273 ЦПК України.

Повне рішення складено 02.12.2024 року.

Суддя

Міжгірського районного суду Ю.В. СИДОРЕНКО

Закарпатської області