Рішення

від 10.12.2024 по справі 754/7309/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3827/24

Справа №754/7309/24

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2024 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя О. Грегуль, секретар судового засідання І. Вакуленко, справа № 754/7309/24

ОСОБА_1 - позивач

ОСОБА_2 - відповідач 1

ОСОБА_3 - відповідач 2

Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - третя особа 1

Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - третя особа 2

Вимоги позивача: позбавлення батьківських прав

Стаценко М.Ф. - адвокат позивача

Спаський А.Ю. - адвокат відповідача 1

Крикун А.Ю. - представник третьої особи 2

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов у якому посилаючись на ухилення відповідачів від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини позивач просить позбавити батьківських прав відповідачів відносно ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Позов обгрунтовується ухиленням відповідачами від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухвалою суду від 22.05.2024 позов залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 28.05.2024 відкрито провадження (загальне).

Внесеною до протоколу судового засідання ухвалою суду від 05.08.2024 залучено до участі у справі третю особу 2.

Внесеною до протоколу судового засідання ухвалою суду від 27.06.2024 судом залучено до участі у справі в якості третьої особи 2 орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації.

Внесеною до протоколу судового засідання ухвалою суду від 24.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Стороною відповідача 1 подано відзив з проханням відмовити в задоволенні позову.

Стороною позивача подано відповідь на відзив з посиланнями на ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені і доступні суду засоби зв`язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, додаток «Дія», а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.

Учасники справи в судове засідання не з`явились і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надали.

Стороною позивача (адвокат Стаценко М.Ф.) подано заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Стороною відповідача 1 (адвокат Спаський А.Ю.) подано заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача 1 з проханням залишити позов без задоволення, а також у цій заяві сторона відповідача 1 повідомила суду про свою відмову від виклику і допиту заявленого нею свідка ОСОБА_6 ..

Третя особа 2 (представник Крикун А.Ю. ) подала заяву про розгляд справи за її відсутністі із посиланням на обґрунтованість позову.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З урахуванням викладеного і ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників.

Вислухавши показання свідків сторони позивача: ОСОБА_8 і ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження від 19.08.2009 ОСОБА_9 (відповідач 1) і ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Згідно ч. 4 - ч. 6 ст. 19 СК України, 4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. 5. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. 6. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно ст. 164 СК України, 1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. 2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. 3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. 4. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. 5. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування. 6. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Наказом служби у справах дітей та сім`ї (третя особа 1) від 18.01.2023 ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) влаштовано в сім`ю дядька ОСОБА_1 (позивач).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 25.07.2024 № 102-3176, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити обох відповідачів батьківських прав відносно ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Також органом опіки та піклування встановлено, що позивач є дядьком ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 у своїх показаннях зазначив, що позивач і відповідач 1 (мати дитини) є його рідними дітьми. Відповідача 2 свідок не знає але колись бачив. На питання суду свідок відповів, що у відповідача 1 мабуть 2 дітей з цих двох дітей він бачив 1, а саме хлопчика якого звати ОСОБА_10 .

Допитаний у судовому засіданні в присутності представника органу опіки та піклування свідок ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у своїх показаннях зазначив, що свого батька (відповідач 2) він ніколи не бачив, а маму (відповідач 1) бачив приблизно більше ніж півроку назад, а може рік. З мамою у свідка жодного контакту немає. Чим мама займається свідок не знає. Кошти свідку дає дядько (позивач), дід та баба. Мати (відповідач 1) свідку ніяких коштів не дає та одяг не придбаває.

Відповідно до укладеного між ОСОБА_1 (позивач діючи в інтересах ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) уклав з Київським фаховим коледжем туризму та готельного господарства договору № 13/ХТ/9/ФМБ/П/К від 22.08.2024 про надання освіти та за яким позивач є замовником оплатних освітніх послуг для здобувача освіти ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід`ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27.11.1992, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07.08.1996, § 78).

Доводи відзиву про те, що відповідач 1 важко і неофіційно працює не підтверджені жодними доказами.

Доводи відзиву про недоведеність ухилення відповідача 1 від виконання від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини спростовуються вищевказаними наказом третьої особи 1 та висновком третьої особи 2, а також показаннями свідків, а саме батька відповідача 1 та сина відповідача 1 і відносно якого порушено питання про позбавлення відповідача 1 батьківських прав.

Доводи відзиву про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а відповідач 1 усвідомив свою поведінку, не бажає уникати виконання своїх батьківських обов`язків та готова стати на шлях виправлення ґрунтуються на припущення, а не на конкретних правових доказах, що протирічить ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

Доводи відзиву про те, що позов поданий з наміром позивача уникнути мобілізації також на порушення ч. 6 ст. 81 ЦПК України ґрунтуються на припущеннях, а не на конкретних правових доказах.

Будь-яких інших конкретних правових доказів у спростування позовних вимог суду не надано.

Вищевикладене дає правові підстави для висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Передбачена ст. 169 СК України можливість поновлення батьківських прав не втрачена.

За таких обставин позов задовольняється.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 3. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суду не надано доказів про звільнення відповідача від сплати судового збору.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП суду не повідомлено) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до позову остання відома адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП суду не повідомлено) батьківських прав відносно ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження № 2401 від 19.08.2009, місце реєстрації відділ реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП суду не повідомлено) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 605,60 грн. - судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до позову остання відома адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП суду не повідомлено) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 605,60 грн. - судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: