Рішення

від 02.12.2024 по справі 757/49595/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49595/24-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань - Ємець Д.О.,

розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за заявою Головного управління ДПС в Одеській області, зацікавлені особи: Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», ОСОБА_1 про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року заявник звернувся до суду із заявою, у якій просив cуд зобов`язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації, що містить банківську таємницю та зобов`язати дану банківську установу надати до Головного управління ДПС в Одеській області оригінали (належним чином засвідчені копії) роздруківок про обсяг та обіг коштів по розрахунковим рахункам ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в даній банківській установі та отримання інформації про рахункам ОСОБА_1 , відкриті в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Мотивуючи подану заяву представник вказує, що метою проведення розкриття банківської таємниці є підтвердження отримання грошових коштів від установ та організацій, неплатників ПДВ, а також встановлення розміру отриманих коштів від інших суб`єктів господарювання та фізичних осіб за поставлені роботи/послуги, визначення ухилення від сплати податків ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду у справі відкрито провадження.

Представник заявника у судове засідання не з`явився, про час, дату і місце проведення якого повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Представники заінтересованих осіб у судове засідання не з`явились, про час, дату і місце проведення якого повідомлені належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.

За приписами частини 2 ст. 349 ЦПК України, неявка в судове засідання без поважних причин заявника та (або) особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, чи їх представників або представника банку не перешкоджає розгляду справи, якщо суд не визнав їхню участь обов`язковою.

На підставі ст. 247 ЦПК України, фіксування технічними засобами, не здійснювалось.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів у матеріалах справи, та оцінивши у сукупності, вважаючи за можливе розглянути справу за відсутності представника банку, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судовим розглядом встановлено, що управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС в Одеській області проведено попередній аналіз фінансово-господарської діяльності ФОП « ОСОБА_2 » РНОКПП НОМЕР_1 , що приймала участь у відкритих торгах (тендерах) та отримувала державні грошові кошти.

В ході такого аналізу заявником було встановлено, що ФОП « ОСОБА_2 » РНОКПП НОМЕР_1 . Основний вид діяльності - малярні роботи та скління. Взятий на облік в податковому органі - 15.09.2021. Перебуває на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку ІІІ групи (ставка 5%).

Згідно інформації щодо проведення процедур закупівель, відображеної на сайті prozorro.gov.uа, встановлено, що між КУ "ЦЕНТР ФІНАНСУВАННЯ ТА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ ТА УСТАНОВ СИСТЕМИ ОСВІТИ КИЇВСЬКОГО РАЙОНУ М. ОДЕСИ" (код ЄДРПОУ 40703015), яке іменується «ПЛАТНИК», з однієї сторони, Фізична особа підприємець ОСОБА_3 , що іменується «ПІДРЯДНИКОМ», з другої сторони, та Одеський ліцей «Гармонія» Одеської міської ради, яке іменується «ЗАМОВНИК» з третьої сторони, уклали договір від 13.10.2023 р. №244 про «Капітальний ремонт частини підвального приміщення - захисної споруди цивільного захисту (найпростішого укриття) Одеського ліцею Гармонія Одеської міської ради за адресою: м.Одеса, вул. Олександра Невського, 43/2а» на загальну суму 6473246,45 грн. Відповідно до даних Єдиного веб - порталу використання публічних коштів, протягом листопада 2023 року на рахунок ФОП ОСОБА_4 , зараховано 6473246,45 грн. у якості оплати за капітальний ремонт частини підвального приміщення - захисної споруди цивільного захисту (найпростішого укриття) Одеського Ліцею "Гармонія", за адресою: вул. Олександра Невського,43/2а,за листопад 2023 року; договір 244 від 13.10.2023 року,ду1в07.11.23/2в29.11.23/3в29.11.23.акт приймання виконаних буд.робіт №1/ довідка про вартість виконаних буд.робіт та витрати* б/н від 07.11.2023 року та №2/ довідка про вартість виконаних буд.робіт та витрати* б/н від 29.11.2023 року ; Без ПДВ.».

В ході проведеного аналізу наявних трудових ресурсів встановлено, що обсяг фактично оформлених ФОП « ОСОБА_2 » РНОКПП НОМЕР_1 операцій на реалізацію робіт/послуг передбачає значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (Форма № 20-ОПП) ФОП « ОСОБА_2 » РНОКПП НОМЕР_1 також не подавалися.

Тобто, вбачається відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих господарських операцій щодо реалізації ремонтних робіт від ФОП « ОСОБА_2 » РНОКПП НОМЕР_1 для Одеського ліцею «Гармонія» Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25914971).

Відтак, на думку заявника, ймовірно операції ФОП « ОСОБА_2 » РНОКПП НОМЕР_1 стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, матеріально-технічної бази та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, не можливо підтвердити, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

Таким чином, враховуючи отриману контролюючим органом інформацію щодо виконання різноманітних ремонтних робіт, в короткий проміжок часу та відсутності даних щодо найманих працівників ФОП « ОСОБА_2 » РНОКПП НОМЕР_1 , вказані обставини можуть свідчити про неналежне виконання договорів підряду та, як наслідок, можливе заволодіння бюджетними коштами, виділеними на фінансування робіт.

Враховуючи викладене вище, з метою об`єктивного встановлення обставин щодо суті та предмету фінансово-господарських операцій в тому числі про залишки та рух грошових коштів, на адресу ФОП « ОСОБА_2 » було надано запит. На вказаний запит від ФОП « ОСОБА_2 » відповідь не надходила.

Враховуючи вказане, з метою підтвердження отримання грошових коштів від бюджетних установ та організацій, а також встановлення розміру отриманих коштів від інших суб`єктів господарювання та фізичних осіб за поставлені товари, роботи, послуги, визначення можливе ухилення від сплати податків ФОП « ОСОБА_2 » РНОКПП НОМЕР_1 , на адресу АТ КБ «ПРИВАТБАНК»", в якому були відкриті або використовувались банківські рахунки, було направлено запит та отримана відповідь 20.1.0.0.0/7-240904/33037 від 23.09.2024 (вх. 109198/6 від 02.10.2024), якою відмовлено у наданні відомостей.

На підставі зазначеного вище, заявник звернувся до суду з заявою про розкриття банківської таємниці.

Таким чином, суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до статті 1076 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), банк гарантує таємницю банківського рахунку, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України, банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.

Пунктом 2 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.

Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб`єктом господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких проведення перевірки є неможливим або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №761/43384/16-ц.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Однією з істотних умов договору банківського рахунка є гарантування банком збереження банківської таємниці.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 646/3518/19 (провадження № 61-196св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 761/21850/19 (провадження № 61-8131св21) та від 08 грудня 2021 року у справі № 686/4972/21 (провадження № 61-10767св21), від 23 березня 2023 року у справі № 752/18896/21 (провадження № 61-1578св23).

Відповідно до статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

У пункті 73.3 статті 73 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Таким чином, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви.

Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у справах № 761/10955/19, № 761/26078/19.

Так, статтею 348 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що в заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено, зокрема обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.

Згідно з частиною другою статті 350 Цивільного процесуального кодексу України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні заяви.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Наведене в сукупності свідчить, що у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.

Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, в межах цивільної справи можливе лише щодо юридичної або фізичної особи, стосовно якої вимагається розкриття інформації, а не її контрагентів.

Схожий за змістом висновок Верховний Суд зробив у постановах від 19 травня 2022 року у справі № 386/17441/21, від 08 червня 2022року у справі № 686/17998/21, від 18 лютого 2020 року у справі № 761/4673/19, від 27 червня 2022 року в справі № 686/17906/21, від 21 липня 2022 року у справі № 686/17914/21, від 21 квітня 2022 року у справі № 761/8629/19.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що фізична особа вибула із податкової адреси, а також про неможливість вручення їй повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки, доказів проведення якої суду не надано.

Також, заява містить лише загальні посилання на норми податкового законодавства, без зазначення конкретних обставин проведення податкової перевірки, що свідчить про безпідставність заяви про розкриття банківської таємниці, оскільки її вимоги на день розгляду є передчасними.

Відповідно до ч. 2 ст. 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.

При цьому, суд враховує положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Звернення із заявою про розкриття банківської таємниці є втручанням в гарантоване статтею 8 Конвенції право заявника на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, а відтак має здійснюватись з урахуванням так званого «трискладового тесту», напрацьованого практикою Європейського суду з прав людини.

Так, дотримання правомірності втручання в право особи на повагу до приватного життя передбачає оцінку: 1) законності втручання у здійснення цього права; 2) наявності легітимної мети втручання; 3) пропорційності співвідношення між обраною мірою втручання у право та тієї легітимною метою, якої очікується досягти.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, заявником не доведено належними та допустимими доказами, що розкриття банківської таємниці відповідатиме таким критеріям, як законність втручання, наявність легітимної мети та пропорційність втручання.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки вона є необгрунтованою.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 67 Конституції України, ст.ст. 60, 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 20, 73, 78 Податкового кодексу України, ст.ст. 1-19, 23, 76-81, 95, 263-265, 268, 272, 293, 294, 349, 350, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Головного управління ДПС в Одеській області, зацікавлені особи: Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», ОСОБА_1 про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, -

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Заявник має право у п`ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення до апеляційного суду в установленому порядку.

Повний текст судового рішення виготовлено 02.12.2024.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА