Рішення

від 10.12.2024 по справі 757/49817/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49817/23-ц

пр. 2-4430/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/49817/23-ц

учасники справи:

позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2»

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесках по утриманню будинку та прибудинкової території, внесках на організацію охорони та безпеки будинку, -

представник позивача - адвокат Стригунов О. М.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» заборгованість зі сплати внесків на управління будинком, внесків на розвиток ОСББ, внесків на організацію охорони та безпеки будинку у розмірі 25 097, 91 грн, індекс інфляції у розмірі 323, 14 грн, 3 % річних у розмірі 884, 02 грн; судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 25 вересня 2020 року у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» (далі - ОСББ «ІП-2») про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців номер: 1000701020000089091.

28.09.2020 року правління ОСББ «ІП-2» прийняло рішення щодо відмови від подальшого користування житлово-комунальними послугами, що надаються ТОВ «ЖК «СЕРВІС ГРУП», починаючи з 01 грудня 2020 року, а саме:

1.1. Відмовитись від користування житлово-комунальними послугами, що надаються ТОВ «ЖК СЕРВІС ГРУП» співвласникам будинку, починаючи з 1 грудня 2020 року.

1.2. Голові Правління Гуцулу В.С. за 2 місяці (до 1 жовтня 2020 р.) повідомити ТОВ «ЖК СЕРВІС ГРУП» про розірвання індивідуальних договорів щодо надання житлово-комунальних послуг між співвласниками будинку та ТОВ «ЖК СЕРВІС ГРУП» з 1 грудня 2020 року.

Таким чином, фактичну діяльність із управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 ОСББ «ІП-2» розпочало з 01 грудня 2020 року.

На загальних зборах співвласників ОСББ «ІП-2», що відбулися 07.11.2020 року, був затверджений кошторис на 2020/2021 рік, а також затверджений перелік та розмір внесків.

Відповідно до Протоколу № 2 загальних зборів ОСББ «ІП-2» від 07.11.2020 року по питанню № 4 порядку денного «Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків співвласників на управління будинком» прийнято рішення затвердити: щомісячний внесок за управління будинком за 1 кв. м. у розмірі 11, 05 грн (п. 4.3. Протоколу, оплата щомісячних внесків здійснюється не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, у випадку оплати щомісячного внеску за управління будинком після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, та при наявності заборгованості за минулі періоди, такі прострочені внески сплачуються за тарифом.

Відповідно до Протоколу № 2 загальних зборів ОСББ «ІП-2» від 07.11.2020 року по питанню № 5 порядку денного «Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків співвласників по організації охорони та безпеки будинку» прийнято рішення затвердити: внесок на організацію охорони та безпеки будинку у розмірі 300 грн на місяць.

На загальних зборах співвласників ОСББ «ІП-2», що відбулися 16.01.2022 року, був затверджений кошторис на 2022/2023 рік, а також затверджений перелік та розмір внесків.

ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Вказує, що оскільки, відповідач не сплачувала щомісячні внески на утримання будинку, на утримання котельні та теплових мереж, опалення, одноразового внеску на розвиток ОСББ, внеску на організацію охорони та безпеки будинку, то у відповідача утворилась заборгованість перед об`єднанням, яка становить 25 097, 91 грн, та складається із заборгованості: по внесках на управління будинку - 16 016, 67 грн; по внесках на розвиток ОСББ - 400, 00 грн, по внесках на утримання котельні та теплових мереж - 1 683, 54 грн, по внесках на опалення - 2 097, 70 грн, по внесках на організацію охорони та безпеки будинку - 4 900, 00 коп.

Крім того, відповідач як боржник, що прострочила виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов`язана сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової у розмірі 323, 14 грн та 3% річних у розмірі 884, 02 грн, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Просить розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а. с. 77).

Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того позивачем було направлено копію позовної заяви з додатками відповідачу. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи (а. с. 78).

На адресу суду повернувся лист з копією ухвали про відкриття провадження, направлений на адресу позивача, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 81), відповідно до довідки ухвалу було доставлено до електронного кабінету позивача та його представника - 24.11.2024 року (а. с. 107-108), на електронну пошту позивача ухвалу доставлено - 24.11.2023 року (а. с. 79-80).

На адресу суду повернувся лист з копією ухвали про відкриття провадження, направлений на адресу відповідача, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 82).

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

Відповідач правом подати відзив на позов не скористалась.

24.07.2024 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» заборгованість зі сплати внесків на організацію охорони та безпеки будинку за період із грудня 2020 року по лютий 2024 року у розмірі 33 251, 10 грн, індекс інфляції у розмірі 323, 14 грн, 3 % річних у розмірі 884, 02 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов?язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 25 вересня 2020 року у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців номер: 1000701020000089091 (а. с. 43).

28.09.2020 року правління ОСББ «ІП-2» прийняло рішення щодо відмови від подальшого користування житлово-комунальними послугами, що надаються ТОВ «ЖК «СЕРВІС ГРУП», починаючи з 01 грудня 2020 року, а саме:

1.1. Відмовитись від користування житлово-комунальними послугами, що надаються ТОВ «ЖК СЕРВІС ГРУП» співвласникам будинку, починаючи з 1 грудня 2020 року.

1.2. Голові Правління Гуцулу В.С. за 2 місяці (до 1 жовтня 2020 р.) повідомити ТОВ «ЖК СЕРВІС ГРУП» про розірвання індивідуальних договорів щодо надання житлово-комунальних послуг між співвласниками будинку та ТОВ «ЖК СЕРВІС ГРУП» з 1 грудня 2020 року (а. с. 50).

Таким чином, фактичну діяльність із управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , ІІ у місті Києві ОСББ «ІП-2» розпочало з 01 грудня 2020 року.

На загальних зборах співвласників ОСББ «ІП-2», що відбулися 07.11.2020 року, був затверджений кошторис на 2020/2021 рік, а також затверджений перелік та розмір внесків (а. с. 36-41).

Відповідно до Протоколу № 2 загальних зборів ОСББ «ІП-2» від 07.11.2020 року по питанню № 4 порядку денного «Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків співвласників на управління будинком» прийнято рішення затвердити: щомісячний внесок за управління будинком за 1 кв. м. співвласника квартири, велокімнати, кладової у розмірі 11, 05 грн, нежитлового приміщення - 18, 00 грн, паркінгу «-1» рівня - 13, 21 грн, паркінгу «-2» рівня - 16, 02 грн. Внесок на розвиток ОСББ: співвласника квартири, велокімнати, кладової у розмірі 400, 00 грн, нежитлового приміщення - 400, 00 грн, паркінг «-1» рівня - 200, 00 грн, паркінгу «-2» рівня - 200, 00 грн. (п. 4.3. Протоколу, оплата щомісячних внесків здійснюється не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, у випадку оплати щомісячного внеску за управління будинком після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, та при наявності заборгованості за минулі періоди, такі прострочені внески сплачуються за тарифом підвищеним на 10 %).

Відповідно до Протоколу № 2 загальних зборів ОСББ «ІП-2» від 07.11.2020 року по питанню № 5 порядку денного «Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків співвласників по організації охорони та безпеки будинку» прийнято рішення затвердити: внесок на організацію охорони та безпеки будинку співвласника квартири у розмірі 150, 00 грн на місяць (або 290, 00 грн у разі двох охоронців цілодобово), нежитлового приміщення - 300, 00 грн (500, 00 грн), паркінгу «-1», «-2» рівня, велокімнати - 41, 00 грн (69, 00 грн).

16.01.2022 року рішенням Загальних зборів ОСББ «ІП-2» 01.08.2020 року затверджено нову редакцію Статуту ОСББ «ІП-2» (а. с. 53-62).

На загальних зборах співвласників ОСББ «ІП-2», що відбулися 16.01.2022 року, був затверджений кошторис на 2022/2023 рік, а також затверджений перелік та розмір внесків (а. с. 63-70).

ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а. с. 32).

З матеріалів справи вбачається, що ОСББ «ІП-2» забезпечує належне утримання будинку та прибудинкової території багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , Рішення загальних зборів ОСББ «ІП-2» у встановленому порядку не були визнані недійсними.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об`єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.

Частина 5 ст. 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлює, що для накопичення коштів на ремонт неподільного та загального майна і термінового усунення збитків, що виникли в результаті аварій чи непередбачених обставин, в обов`язковому порядку створюються ремонтний та резервний фонди об`єднання. Кошти цих фондів акумулюються на рахунку об`єднання у банківських установах і використовуються виключно за цільовим призначенням.

Частка в загальному обсязі обов`язкових платежів на утримання і ремонт неподільного та загального майна, в інших спільних витратах у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

При цьому, ч. 5 ст. 24 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що невикористання власником приміщень, що йому належить або відмова від користування неподільним та загальним майном не є підставою для звільнення власника від участі в спільних витратах на обслуговування і ремонт неподільного та загального майна в житловому комплексі.

Неможливість здійснення заходів з утримання будинку, через відмову відповідачів сплачувати внески до ремонтного фонду, порушує законні права та інтереси інших співвласників багатоквартирного будинку.

У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов`язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об`єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником приміщення і, в свою чергу, співвласником будинку, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку однак не є членом цього об`єднання, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі не здійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.

Саме такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 3-945гс15 та від 27 січня 2016 року № 3-1028гс15.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Змістовний аналіз зазначених норм свідчить про те, що відповідачі в силу Закону є співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак на нього покладається зобов`язання дотримуватися обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, які утворили ОСББ «ІП 2» для належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

ОСОБА_1 , як власниця квартири АДРЕСА_3 , зобов`язана здійснювати оплату встановлених ОСББ платежів з утримання будинку та прибудинкової території.

З врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про те, що у спірних правовідносинах заборгованість відповідача перед позивачем обґрунтованою, а обов`язок відповідача оплачувати дані послуги випливає з вимог закону.

Суд звертає увагу на те, що доказів, які б спростовували факт надання та отримання вказаних послуг щодо майна відповідача, як і доказів невірності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості відповідача, відповідачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Суд вважає вірним розрахунок, наданим позивачем, а отже у відповідача перед позивачем наявна заборгованість станом на 12.03.2024 року (включно по лютий 2024 року), яка становить 33 251, 10 грн, а саме: заборгованість по внеску на управління будинку - 20 924, 97 грн, заборгованість по внеску на розвиток ОСББ - 400, 00 грн, заборгованість по внеску на утримання котельні та теплових мереж - 2 757, 57 грн, заборгованість по внеску на опалення - 2 468, 56 грн; заборгованість по внеску на організацію охорони та безпеки будинку - 6 500, 00 грн, заборгованість по додатковому внеску - 200, 00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та індексу інфляції, суд зазначає наступне.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), а також у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/4878/16-ц (провадження №61-1625св18).

Доказів виконання зобов`язання відповідачем перед позивачем матеріали справи не містять.

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №464/3790/16-ц (14-465цс18).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 535/757/17 (провадження № 61-30148св18) зробив аналогічний висновок щодо подібних правовідносин.

У частині 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем з відповідача на користь позивача слід стягнути індекс інфляції у розмірі 323, 14 грн, та 3 % річних у розмірі 884, 02 грн.

Суд перевіривши розрахунок позивача, вважає його вірним. При цьому суд зазначає, що позивачем в цій частині позовні вимоги за час розгляду справи в суді не збільшувалися, іншого розрахунку суду не надано.

Відповідач жодного обґрунтованого розрахунку чи доказу на спростування розрахунку позивача суду не надав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Крім того, у п. п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07 листопада 2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов`язаннями.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Крім того, у п. п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07 листопада 2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов`язаннями.

Згідно із ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не скористався можливістю подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, однак у поданих представником поясненнях зазначено, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є завищеними.

Поряд з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, позивачем у прохальній частині позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу орієнтовний розмір якої становить 9 000, 00 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 19.05.2023 року, укладений між позивачем ОСББ «ІП 2» та адвокатом Стригуновим О. М. (а. с. 45-49), ордер (а. с. 11), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність (а. с. 51-52), додаткову угоду №1 від 19.05.2023 року до договору про надання правової допомоги від 19.05.2023 року (а. с. 35), акт приймання-передачі наданих послуг №5 від 05.07.2023 року за договором про надання правової допомоги від 19.05.2023 року (а. с. 26), рахунок на оплату послуг від 05.07.2023 року у розмірі 5 000, 00 грн (а. с. 14), акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 17.06.2024 року за договором про надання правової допомоги від 19.05.2023 року (а. с. 100), рахунок на оплату послуг від 17.06.2024 року у розмірі 4 000, 00 грн (а. с. 99).

Згідно із акту приймання-передачі наданих послуг №5 від 05.07.2023 року за договором про надання правової допомоги від 19.05.2023 року (а. с. 26) позивачу були надані наступні послуги:

- консультація клієнта щодо передбачених чинним законодавством можливостей стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати внесків по квартирі АДРЕСА_4 на користь ОСББ, у тому числі порядку та строків позовного провадження (30 хв., вартість 1 000, 00 грн);

- написання позовної заяви про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати внесків по квартирі АДРЕСА_4 та додатків до неї, розрахунку боргу, індексу інфляції, 3 % річних, переведення додатків у електронну форму формату .pdf, відправка до суду через систему ЄСІТС (2 год., вартістю 4 000, 00 грн).

Разом з тим, суд враховує, що надання таких послуг як консультація клієнта щодо передбачених чинним законодавством можливостей стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати внесків по квартирі АДРЕСА_4 на користь ОСББ, у тому числі порядку та строків позовного провадження, хоча й виділені як окремі послуги, однак фактично охоплюються послугою з підготовки позовної заяви.

Перелік видів правової допомоги хоча і є невичерпним, однак виокремлення різних видів робіт, які поглинають або виключають чи дублюють одну і ту саму роботу і мають як наслідок аналогічні результати і при цьому має місце зазначення адвокатом надміру затраченого часу на такі роботи, суд вважає протиправними та вчиненими на шкоду іншій стороні.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими витрати на правову допомогу в частині написання позовної заяви про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати внесків по квартирі АДРЕСА_4 та додатків до неї, розрахунку боргу, індексу інфляції, 3 % річних (2 год., вартістю 4 000, 00 грн).

Щодо акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 17.06.2024 року за договором про надання правової допомоги від 19.05.2023 року (а. с. 100), то відповідно до нього позивачу були надані наступні послуги:

Надання правової допомоги - консультації ОСББ «ІП-2» щодо порядку та підстав уточнення (збільшення) позовних вимог у справі №757/49817/23-ц про стягнення на користь ОСББ з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати внесків по квартирі АДРЕСА_3 . Підготовка по кв. АДРЕСА_4 заяви про збільшення позовних вимог та додатків до неї (друк паперових примірників, складення опису вкладення у цінний лист, переведення електронних документів у електронну форму формату .pdf, сканування додатків та оформлення їх у форматі .pdf) для подальшого розміщення у кабінеті ЄСІТС, розміщення у ЄСІТС та відправка позову з додатками відповідачу «Укрпоштою» та до суду через систему ЄСІТС (2 год., вартістю 4 000, 00 грн).

Стосовно часу витраченого адвокатом на надання такої послуги як підготовка та подання до суду заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог, то на переконання суду, наведені вище адвокатом стадії поглинаються такою послугою як складання та подання заяви проуточнення (збільшення) позовних вимог, а тому вказаний час (2 год.) не відповідає критеріям реальності та розумності.

Відтак, визначений розмір гонорару адвокатом щодо сплати його послуг за складання та подання заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог не є співмірним із виконаною адвокатом роботою, а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідної роботи (надання послуг), а отже суд приходить до висновку про зменшення судових витрат у цій частині до 1 000, 00 грн.

Крім того, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості із внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна ОСББ; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Таким чином, дослідивши надані представником позивача документи на підтвердження оплати професійних послуг адвоката, суд дійшов висновку, про задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн, такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн підлягає стягненню із відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 322, 328, 524, 533-535, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 13, 17, 20, 21, 23, 24 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 137, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесках по утриманню будинку та прибудинкової території, внесках на організацію охорони та безпеки будинку - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» заборгованість зі сплати внесків на управління будинком, внесків на розвиток ОСББ, внесків на організацію охорони та безпеки будинку за період із грудня 2020 року по лютий 2024 року у розмірі 33 251, 10 грн, індекс інфляції у розмірі 323, 14 грн, 3 % річних у розмірі 884, 02 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2», адреса: вул. Іоанна Павла ІІ, 11, м. Київ, 01042, РНОКПП 43839156.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Г.О. Матійчук