Рішення

від 06.11.2024 по справі 333/7196/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/7196/24

Провадження № 2-а/333/105/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Круглікової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Сметаніної А.А.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за адміністративним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2

про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття проваження у справі, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі за текстом ОСОБА_1 ) звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 201-1 КУпАП та закриття провадження у справі. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою від 13.08.2024 року № 513 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Як пояснював позивач, 10.08.2024 його зупинили на блокпосту працівники поліції та повідомили, що позивач з 02.08.2024 перебуває у розшуку та у цей же день відносно нього складено протокол № 613 про адміністративне правопорушення за ч. 6 ст. 258 КУпАП, де було зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 13.08.2024 о 09 год. 00 хв. Позивач вказував, що не отримував повістку 21.07.2024, не розписувався в ній, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , оновив свої дані у додатку Резерв, що підтверджується військово-обліковим документом Резерв+ та проходив ВЛК і станом на 22.07.2024 був на черговому огляді у лікаря-стоматолога. Протокол про адміністративне правопорушення від 10.08.2024 № 613, складений відносно позивача, не містить який саме абзац ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було порушено позивачем, а оскаржувана у цій справі постанова не містить абзацу ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відсутність посилання у протоколі про адміністративне правопорушення на конкретну норму законодавства, тобто, відповідний абзац відповідної частини статті Закону унеможливлює конкретизацію порушення, за яке притягнуто позивача до відповідальності, та ще й за умови цих розбіжностей між протоколом та постановою. Як вказує позивач, останньому не вручались документи (повістки, мобілізаційні розпорядження, тощо) для призову для фактичного проходження військової служби, а згідно з постанови йому було вручено 21.07.2024 повістку «для визначення призначення на особливий період». З огляду на викладене, просить суд позов задовольнити, скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 201-1 КУпАП та закрити провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, в якій просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначив, що 21.07.2024 групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 вручено ОСОБА_1 повістку про виклик на 08 год 00 хв 22.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для визначення призначення на особливий період. Вказану повістку позивач отримав особисто під підпис, проте у вказаний у повістці час до відповідача не з`явився. У зв`язку з чим, уповноваженою особою відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення від 10.08.2024 № 613, в якому сповіщено позивача про місце і час розгляду справи 13.08.2024 о 9:00 год в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 . На розгляді справи ОСОБА_1 від пояснень відмовився, належних та допустимих доказів щодо поважності причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 не надав. Отже, як стверджує відповідач, ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому відповідачем і винесено оскаржувану у цій постанову від 13.08.2024 № 513. Представник відповідача вважає заявлені вимоги безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази в їх сукупності,

судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Законом України «Про оборону України» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ведення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшим продовженням, станом на сьогодні.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентуються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 1Закону України«Про військовийобов`язок івійськову службу»встановлено,що захистВітчизни,незалежності татериторіальної цілісностіУкраїни єконституційним обов`язкомгромадян України(ч.1). Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч. 3).

Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів (ч. 10).

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Аналогічні правові норми містить ч. 9 ст. 16 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 10.08.2024 командиром 3 відділення 2 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 складено відносно ОСОБА_1 протокол № 613 про адміністративне правопорушення, яким визначено, що 22.07.2024 військовозобов`язаний ОСОБА_1 не з`явився за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 , про причини неявки не повідомив.

Зі змісту наведеного вище протоколу слідує, що своїми діями ОСОБА_1 порушив, зокрема, вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_5 за справою про адміністративне правопорушення від 13.08.2024 № 513 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1).

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч. 2).

З огляду на викладене, судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення від 10.08.2024 № 613 містить положення про порушення ОСОБА_1 , зокрема, вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за змістом якої під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:

1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;

2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;

3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

4) місце, день і час явки за викликом;

5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;

6) реєстраційний номер повістки;

7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Водночас оскаржувана у цій справі постанова ІНФОРМАЦІЯ_5 за справою про адміністративне правопорушення від 13.08.2024 № 513 містить посилання про порушення ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Отже, наведене вище свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення від 10.08.2024 № 613 та складена на підставі вказаного протоколу оскаржувана у цій справі постанова містять різні частини статті ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в яких визначаються різні обов`язки громадянина України щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Також судом враховано, що ІНФОРМАЦІЯ_8 при складанні протоколу № 613 про адміністративне правопорушення та ІНФОРМАЦІЯ_3 при складані постанови за справою про адміністративне правопорушення від 13.08.2024 № 513 не визначено конкретного абзацу частини 3 та частини 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно, який було порушено ОСОБА_1 .

За таких обставин, враховуючи наведенівище розбіжностіу протоколіпро адміністративнеправопорушення від10.08.2024№ 613та вскладеній напідставі вказаногопротоколу постанові від 13.08.2024 № 513, які не містять визначення конкретного правопорушення, тобто відповідного абзацу відповідної частини статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за яке притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення від 13.08.2024 № 513 та закриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом п. 1 ч. 3 вказаної вище статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5).

Позивач у позовній заяві просить суд покласти на відповідача 10000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Судом прийнято до уваги, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, на підтвердження заявлених вимог, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17 та від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17.

Як встановлено судом жодних доказів на підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено позивачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10000 грн. у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, судовий збір в сумі 605,60 грн. покладається судом на суб`єкта владних повноважень відповідача у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 241-244, 246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 за справоюпро адміністративнеправопорушення від13.08.2024№ 513 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження усправі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) - судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Повне рішення складено 09.12.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова