Постанова

від 26.11.2024 по справі 543/245/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 543/245/23 Номер провадження 22-ц/814/3465/24Головуючий у 1-й інстанції Смілянський Є. А. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: Пікуля В.П., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Сальної Н.О.,

прокурора Вороненко А.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) адвоката Симоненка Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури І. Титарчука на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 29 липня 2024 року

у справіза позовом керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Кінаша Івана в інтересах держави в особі позивачів Полтавської обласної військової адміністрації та Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа - Комунальний заклад «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності

УСТАНОВИВ:

У березні 2023 року керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до суд із вказаним позовом в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації та Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, відповідно до якого просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 941 від 06.12.2022, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 стосовно земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 5323684202:02:005:0002, посвідчений приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Черненко О.О.;

- зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Полтавській обласній державній адміністрації земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002, розташовану на території Оржицької селищної ради в с. Тарасівка, Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 5323684202:02:005:0002, розташовану на території Оржицької селищної ради в с. Тарасівка Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області;

- стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову у сумі 8052,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням шостої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 23.03.2021 № 81 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовно площею 0,37 га за рахунок земель запасу комунальної власності сільського призначення, що обліковуються сільськогосподарськими землями - сіножаті в межах населеного пункту, не наданих у власність та користування, що знаходяться на території Оржицької селищної ради в с. Тарасівка Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області.

На виконання договору № 100 від 19.04.2021 про проведення робіт Приватним підприємством «Проектант» (код ЄДРПОУ32413222) на замовлення ОСОБА_2 виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (згідно з КВЦПЗ - 01.01.03) на території Оржицької селищної ради с. Тарасівка, Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області.

Рішенням дев`ятої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області № 50 від 11.06.2021 затверджено проєкт землеустрою та передано ОСОБА_2 безоплатно в приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства на території Оржицької селищної ради в с. Тарасівка Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області, кадастровий номер № 5323684202:02:005:0002.

Державним реєстратором виконавчого комітету Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області Слинько Ю.П. 23.06.2021 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002 за ОСОБА_2 (запис про право власності 58886980 від 23.06.2021).

У подальшому між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 941 від 06.12.2022 вказаної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Черненко О.О., яким також 06.12.2022 було проведено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , індексний номер рішення - 65679019.

Разом із цим, при передачі спірної земельної ділянки у приватну власність було допущено ряд порушень вимог земельного законодавства, зокрема ст. ст. 84, 122 ЗК України, Закону України «Про охорону культурної спадщини», яка забороняє передачу у приватну власність земель державної власності історико-культурного призначення, а спірна земельна ділянка знаходиться у межах пам`ятки археології «Городище «Круча», часу Київської Русі, Х-ХІІІ століть (далі по тексту - «Городище «Круча»), яке розташоване в с. Тарасівка колишньої Плехівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, нині - Оржицької об`єднаної територіальної громади Лубенського району Полтавської області, на правому березі річки Сули, що є пам`яткою археології місцевого значення, взята на облік рішенням виконкому Полтавської облради народних депутатів від 23.04.1982 № 287 та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури, молоді та спорту від 25.02.2020 №1062 (охоронний № 2680-Пл). Площа перетину становить 0,32 га.

Звернення до Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації та до Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради з приводу відведення чи погодження відведення у приватну власність спірної земельної ділянки не надходили.

27.10.2022 Лубенською окружною прокуратурою Полтавської області розпочато кримінальне провадження № 42022172040000074 від 27.10.2022 за ч. 1 ст. 367 КК України за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами Оржицької селищної ради Лубенського району, які усупереч Закону України «Про охорону культурної спадщини» передали у приватну власність фізичних осіб земельні ділянки в межах пам`ятки археології місцевого значення «Городище «Круча».

Оскільки уповноваженими органами у спірних правовідносинах не вчинено дій на повернення земельної ділянки у володіння держави, прокурор у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Оржицькогорайонного судуПолтавської областівід 29липня 2024року відмовлено у задоволені позову керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Кінаша Івана в інтересах держави в особі позивачів Полтавської обласної військової адміністрації та Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа - Комунальний заклад «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності.

Відмову обґрунтовано недоведеністю прокурором позовних вимог, обранням прокурором неналежного способу юридичного захисту, а також добросовісністю відповідачів, які набули земельну ділянку на законних підставах, а тому її повернення буде втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Вказане рішення оскаржене заступником керівника Полтавської обласної прокуратури І. Титарчуком.

В апеляційній скарзі просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов прокурора задовольнити у повному обсязі та здійснити перерозподіл судових витрат у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що пам`ятка археології «Городище «Круча» часу Київської Русі, Х-ХІІ ст, паспортизована, внесена ще у 1982 році до списків пам`яток історії та культури Полтавської області, взятих на державний облік та охорону. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність прокурором позовних вимог в частині накладення меж спірної земельної ділянки на землі історико-культурного призначення пам`ятки археології «Городище «Круча» часу Київської Русі, Х-ХІІ ст. Місцевий суд не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема: інформації Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської міської ради, викладеній у листах від 23.01.2023 № 01-21/39, від 22.03.2023 № 01-21/119, від 08.05.2023 № 01-21/183; поясненням Полтавської обласної військової адміністрації від 26.07.2023 № 02.1-07/1901, що є належними та допустимими доказами у справі.

Висновок місцевого суду про добросовісність набуття відповідачами у приватну власність спірної земельної ділянки не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки документація із землеустрою, надана на замовлення ОСОБА_2 , з органом охорони культурної спадщини не погоджувалась всупереч вимогам Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідний висновок ОСОБА_2 не видавався. Тоді як листом від 06.03.2020 № 01-65/1452 Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації повідомляв, зокрема, голів селищних рад, про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України на виконання наказу Міністерства культури, молоді та спорту України від 25.02.2020 № 1062. Інформація про занесення пам`ятки археології місцевого значення «Городище «Круча» часу Київської русі, Х-ХІІ ст, до вказаного державного реєстру міститься на офіційному вебсайті Міністерства культури і інформаційної політики України і є загальнодоступною. Отже, як Оржицька селищна рада, так і відповідачі знали і повинні були знати про встановлені законом обмеження щодо набуття у приватну власність земельної ділянки у межах даної пам`ятки археології.

Нерозроблення уповноваженим органом проєкту землеустрою земельної ділянки, на якій знаходиться пам`ятка археології, та не внесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень та можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності громадян. Вказане відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 557/303/21, який місцевим судом безпідставно не був прийнятий до уваги.

Таким чином, відсутність у Державному земельному кадастрі меж земельної ділянки пам`ятки археології місцевого значення «Городище «Круча» часу Київської русі, Х-ХІІ» ст, не свідчить про відсутність обмежень щодо режиму її використання та можливість передачі її частини у приватну власність.

Щодо недолучення прокурором до позову копії оскаржуваного договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, то прокуратура не має у володінні даного документу, а відомості про існування такого договору вбачаються з реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідачами, в свою чергу, копію договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки не було долучено до відзиву на позов всупереч процесуальному обов`язку.

Також, прокурором зазначено на помилковість висновку місцевого суду про те, що обраний прокурором спосіб юридичного захисту не є належним. Оскільки перебування спірної земельної ділянки в межах зазначеної пам`ятки археології взагалі виключає можливість її перебування у приватній власності за законом, а можлива лише державна форма власності на землі такого призначення (посилання в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 22.05.2019 № 751/1776/17, від 02.12.2020 № 734/519/15-ц; від 17.05.2023 № 748/1335/20), то заволодіння такими земельними ділянками громадянами та юридичними особами слід розглядати як порушення права власності держави, непов`язане з позбавленням права володіння держави на таку земельну ділянку, отже, належним способом захисту інтересів держави є заявлення вимоги про повернення земельної ділянки у власність держави, що відповідає вимозі негаторного позову, з яким у даній справі звернувся прокурор.

У постанові 05.10.2022 у справі № 557/303/21 Велика Палата Верховного Суду, до розгляду якої місцевий суд зупиняв провадження у даній справі, не відступала від правового висновку щодо належності способу захисту інтересів держави шляхом повернення земельної ділянки історико-культурного призначення у власність держави, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 557/303/21, яку місцевий суд не врахував.

Також, в апеляційній скарзі на рахунок висновку суду першої інстанції про неправомірне втручання у право відповідача (останнього власника) на мирне володіння майном, зазначено, що у спорах стосовно повернення у власність держави земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (як у даному випадку землі історико-культурного призначення), таке витребування земель у власників, які отримали їх у власність всупереч передбаченому законом порядку, переслідує легітимну мету - контролю за використанням цього майна відповідно до загальних інтересів суспільства щоб таке використання відбувалось за цільовим призначенням. У даному випадку, для гарантування збереження культурної пам`ятки суспільний інтерес переважає над приватним. У цій справі повернення спірної земельної ділянки у державну власність не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

04.11.2024 до Полтавського апеляційного суду поштовим відправленням в межах встановленого судом процесуального строку від представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 адвоката Симоненка Т.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній прохав апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказував, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що прокурор повинен був звернутися до суду із віндикаційним позовом, а тому вимога про повернення земельної ділянки не відповідає належному способу юридичного захисту, що є підставою для відмови у позові. Також, до розробленої на замовлення ОСОБА_2 технічної документації на спірну земельну ділянку долучено перелік обмежень щодо використання земельних ділянок, у якому відсутнє зазначення про будь-які обмеження; інформація щодо будь-яких наявних пам`яток археології в документації відсутня. Прокурором недоведено факту незаконності передачі спірної земельної ділянки у приватну власність відповідача ОСОБА_2 , оскільки рішення Оржицької селищної ради щодо передачі у власність останнього спірної земельної ділянки прокурором не оскаржується, а в межах кримінального провадження № 42022172040000074 від 27.10.2022, порушеного за фактом неналежного виконання обов`язків службовими особами Оржицької селищної ради Лубенського району своїх службових обов`язків, слідчим прийнято рішення про його закриття. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є добросовісними набувачами спірної земельної ділянки, до того ж, ОСОБА_1 не був учасником правовідносин з приводу вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, а придбав її за нотаріально-посвідченим договором купівлі-продажу, тобто з передбачених законом підстав. На даний час технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж пам`ятки археології місцевого значення «Городище «Круча» часу Київської русі, Х-ХІІ» ст, не виготовлена, обмеження у вигляді охоронної зони навколо цього об`єкта не внесені до Державного земельного кадастру, тому стороною відповідача не визнається факт знаходження спірної земельної ділянки в фактичних межах вказаної пам`ятки археології.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Місцевим судом установлено, що рішенням шостої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 23.03.2021 року № 81 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовно площею 0,37 га за рахунок земель запасу комунальної власності сільського призначення, що обліковуються сільськогосподарськими землями - сіножаті в межах населеного пункту, не наданих у власність та користування, що знаходяться на території Оржицької селищної ради в с. Тарасівка Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області.

На виконання договору № 100 від 19.04.2021 про проведення робіт Приватним підприємством «Проектант» (код ЄДРПОУ32413222) на замовлення ОСОБА_2 виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (згідно з КВЦПЗ - 01.01.03) на території Оржицької селищної ради с. Тарасівка, Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області.

Рішенням дев`ятої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області №50 від 11.06.2021 затверджено проєкт землеустрою та передано ОСОБА_2 безоплатно в приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства на території Оржицької селищної ради в с. Тарасівна Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області, кадастровий номер № 5323684202:02:005:0002.

Державним реєстратором виконавчого комітету Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області Слинько Ю.П. 23.06.2021 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002 за ОСОБА_2 (запис про право власності 58886980 від 23.06.2021).

У подальшому між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 941 від 06.12.2022 земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002.

Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Черненко О.О. та 06.12.2022 проведено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , індексний номер рішення: 65679019.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, площею 0, 5 га, зареєстровано 06.12.2022 року за ОСОБА_1 .

Зазначені обставини визнаються сторонами та підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічною документацією із землеустрою.

Встановивши вказані обставини, місцевий суд зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули спірну земельну ділянку законним шляхом, тому є добросовісними набувачами нерухомого майна; правочини щодо придбання земельної ділянки (рішення сільської ради, договір купівлі-продажу) в даний час ніким не оскаржені та не скасовані. Крім того, прокурор не надав до суду сам договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що прокурором не було надано доказів на підтвердження затвердження проєкту землеустрою меж території вказаної пам`ятки археології та зони її охорони, як і не доведено факту внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру. Наявні в матеріалах справи планографічні матеріали та фотозображення містять лише загальний план розміщення даної пам`ятки археології, а також план самого комплексу, що унеможливлює встановлення фактичного місцезнаходження спірної земельної ділянки саме у межах вказаної пам`ятки археології місцевого значення. Науково-проєктна документація на вказаний об`єкт культурної спадщини відсутня, а остання паспортизація об`єкта культурної спадщини відбулася у 1974 році, що підтверджується паспортом об`єкта від 29.11.1974, згідно з яким межі охоронної зони затверджені рішенням виконкому Полтавської обласної ради від 08.07.1975 № 301. Відповідно схематичного генплану місця розташування пам`ятки межами охоронної зони є річка Сула, старе кладовище, житловий будинок та дорога. Визначити місце розташування земельної ділянки відповідача неможливо, оскільки генплан є схематичним та на ньому відсутні будь-які земельно-кадастрові позначення, зокрема, неможливо визначити межі і режими використання охоронюваної археологічної території.

Окрім цього, місцевий суд також зазначив про обрання прокурором неналежного способу захисту, оскільки у даному випадку має бути заявлений віндикаційний позов про витребування спірної земельної ділянки, а не про її повернення (негаторний позов), а оскарження договору купівлі-продажу при віндикаційному позові не є ефективним способом захисту.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції, що обґрунтовується наступним.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Районний суд, ухвалюючи рішення про відмову в позові, зазначив про те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, а тому належним способом захисту вважав пред`явлення віндикаційного позову.

Між тим, предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майно, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

До земель історико-культурного призначення належать землі, зокрема, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі). (стаття 53 ЗК України).

Землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель (пункт «г» ч. 1 ст. 150 ЗК України).

Відповідно до пункту «г» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідального фонду, історико-культурного таоздоровчого призначення,що маютьособливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Отже, землі історико-культурного значення, на яких розташовані пам`ятки археології, віднесено до категорії особливо цінних земель і такі землі за законом не можуть передаватись у приватну власність взагалі.

Згідно з частинами першою-другою, шостою статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством.Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власностіабо вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до таких осіб права володіння цими землями), є неможливим за законом. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника. Відтак,зайняття земельноїділянки,на якійрозташована пам`яткаархеології,слід розглядатияк непов`язанез позбавленнямволодіння порушенняправа власностідержави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати якнегаторний позов,який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року справа № 557/303/21 (провадження № 61-3305св22), від 17 травня 2023 року справа № 748/1335/20 (провадження № 61-11516св22).

Таким чином, власник земельної ділянки (держава), на якій розташовані пам`ятки археології, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, вимагаючи повернути таку ділянку у його володіння, що відповідає вимогам негаторного позову і є належним способом юридичного захисту інтересів держави.

Щодо об`єкту культурної спадщини «Городище «Круча» та визначення його меж.

Згідно з інформацією Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації від 25.08.2022 № 01-20/1130 (а.с. 43 т.1) «Городище «Круча» часу Київської Русі, Х-XIII ст, є пам`яткою археології місцевого значення та знаходиться за адресою: с. Тарасівка колишнього Оржицького району Полтавської області, на правому березі річки Сула.

Межі даноїпам`ятки археологіївизначені планамита описамиу складіпам?яткоохоронної документаціїу 1971та 1974роках.У листопаді 2019 року оновлена пам?яткоохоронна облікова документація (зокрема на основі досліджень 2014 - 2015 років), де встановленіта відображенібільші площіпам`ятки за рахунок окреслених селищ, що не мають виразних рельєфних ознак, а тому раніше не обліковувалися, а лише фіксувалися дослідниками як наявні.

Дана пам`яткарішенням Полтавськоїоблради №287від 23.04.1982була зарахованадо складупам`яток археологіїПолтавської областімісцевого значення(охороннийномер №2680-Пл)та занесенадо Державногореєстру нерухомихпам`яток Українинаказом Міністерствакультури,молоді таспорту Українивід 25.02.2020 № 1062.

Апеляційний суд зазначає, що станом на 1971-1974 роки діяв Закон України «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», який втратив чинність у 2000 році у зв`язку із набранням чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Статтею 8 Закону України «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» було передбачено, що виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Стаття 29 Закону України «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» визначала, що зони охорони пам`яток історії та культури встановлюються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів за поданням відповідних державних органів охорони пам`яток. Зони охорони пам`яток історії та культури включаються в проекти планування, забудови і реконструкції відповідних міст та інших населених пунктів.

08.06.2020 набув чинності Закон України «Про охорону культурної спадщини» (норми вказаного Закону, а також норми Земельного кодексу України підлягають застосуванню до спірних правовідносин в редакції, що діяла станом на дату ухвалення органом місцевого самоврядування у даній справі рішення про передачу спірної земельної ділянки у приватну власність - 11.06.2021).

Так, згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України«Про охоронукультурної спадщини»(у редакції від 16.10.2020, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

У квітні 2021 року Главу 10 Земельного Кодексу України було доповнено статтею 54-1, яка передбачала наступне. З метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини … встановлюються обмеження відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (частина 1). Обмеження у використанні земель у межах території пам`ятки культурної спадщини… поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об`єктів землі незалежно від їх цільового призначення. Межі території, на якупоширюються такіобмеження, визначаються відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» і зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації, науково-проектній документації у сфері охорони культурної спадщини. Відомості про зазначені обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру. (частина 2).

Частиною 3 вказаної статті Закону визначено, що режим використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини … визначається науково-проектноюдокументацією усфері охороникультурної спадщини,а дозатвердження такоїдокументації -Законом України«Про охоронукультурної спадщини». {Частина третя статті 54-1 набирає чинності з 26.05.2022}

Згідно зч.3Розділу X«Прикінцеві положення» Закону України«Про охоронукультурної спадщини»об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.1969 за участю представника відділу культурно-освітньої роботи виконкому Оржицької районної ради народних депутатів трудящих Полтавської області, інспектора райвідділу культури, представника колгоспу «Іскра» Плехівської сільради проведено технічний огляд археологічного пам`ятника Городище і селище навколо, у с. Тарасівка, на березі р. Сула Плехівської сільради, урочище «Круча» або «Лиса гора», та який передано під охорону колгоспу «Іскра», про що складено відповідний Акт технічного огляду пам`ятника від 20.05.969 та відповідне охоронне зобов`язання. (а.с. 54-55 т. 1)

У 1971 році складений паспорт пам`ятки археології «Городище» за адресою Полтавська обл, Оржицький р-н, с. Тарасівка, за списком пам`ятників археології, затвердженим рішенням Полтавського облвиконкому від 10.12.1970 № 529, до якого долучений схематичний план «Городище «Круча», та зазначено, що на Плехівську сільраду покладено охоронне зобов`язання 1972 року № 995 зі збереження пам`ятника археології. (а.с. 47-49, 53 т. 1).

29.11.1974 складено паспорт пам`ятника археології «Городище «Круча», часу Київської Русі, Х-ХІІІ ст, Полтавська обл, Оржицький р-н, Плехівська сільрада, с. Тарасівка, до якого додано: фото загального вигляду території пам`ятника археології, фото фрагментів; генплан пам`ятника археології, схематичний план охоронної зони (а.с. 50-51 т.1). У цьому паспорті також зазначено, що пам`ятник археології взятий під охорону рішенням виконкому Полтавської обласної Ради депутатів трудящих № 529 від 10.12.1970; границі охоронної зони затверджені рішенням виконкому Полтавської обласної Ради депутатів трудящих № 301 від 08.07.1975 (див.схематичний генпланмісця розташуванняпам`ятника)(а.с.52т.1).

У листопаді 2019 року оновлена пам?яткоохоронна облікова документація.

Так, з наявного в матеріалах справи Акту технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини від 13.11.2019 № 07, складеного за участю представника Комунального закладу « Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради у присутності представника органу охорони культурної спадщини відділу культури і туризму Оржицької райдержадміністрації Полтавської області та голови сільської ради, вбачається, що площа земель під комплексом близько 8,14 га, територія використовується за різноманітним призначенням. До акту додано: фото комплексу городищ та селищ давньоруського часу, а також загальний план розміщення пам`ятки. (а.с. 56-60 т.1)

Згідно із обліковою картою об`єкта культурної спадщини Тарасівка І, комплекс городища та селищ давньоруського часу, літописного міста Горошин (Грошин), «Городище «Круча» Х-ХІІІ ст», «Городище «Бурти», загальна площа бл. 13,69 га, перелік складових: дитинець бл. 1,03 га, укріплений посад 4,22 га, селище І бл. 6,77 га, селище ІІ бл. 1,67 га; рік розроблення науково-проектної документації 29 листопада 1974 рік. (а.с. 61-72 т.1)

Згідно з листом Міністерства культури та інформаційної політики України від 03.10.2023 облікова картка об`єкта культурної спадщини Тарасівка І знаходиться на стадії доопрацювання. ( а.с. 186-187 т.2)

Підсумовуючи вищевикладене, «Городище «Круча»,часу Київської Русі, Х-ХІІІ ст є пам`яткою археології, межі якої з урахуванням чинного на 1971-1974рокизаконодавства, визначались планамита описамиу складіпам?яткоохоронної документації1971,1974років,та уточнювалисьв 2019році, атому висновок суду першої інстанції про неможливість встановлення меж охоронної території через відсутність науково-проектної документації на пам`ятку археології «Городище «Круча», є неспроможним.

Вказана пам`ятка археології взята під охорону рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів № 529 від 10.12.1970.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів № 301 від 08.07.1975 визначено охоронну зону навколо пам`ятки.

Рішенням Полтавської обласної ради № 248 від 23.04.1982 «Городище «Круча» зараховано до складу пам`яток місцевого значення та наказом Міністерства культури, молоді та спорту України від 25.02.2020 № 1062 дану пам`ятку археології занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (охоронний номер № 2680 - Пл).

Нерозроблення уповноваженим органом проєкту землеустрою земельної ділянки, на якій знаходиться пам`ятка археології та не внесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень та можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності громадян.

Вказане відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 557/303/21, який місцевим судом безпідставно не був прийнятий до уваги.

Доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є обґрунтованими.

Прокурор у позові зазначав, що площа накладенняспірної земельноїділянки зкадастровим номером5323684202:02:005:0002,площею 0,5га,становить 0,32 га.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про недоведеність прокурором факту місцезнаходження спірної земельної ділянки саме у межах вказаної пам`ятки археології місцевого значення, взагалі не дослідив та не надав оцінки доказам, що надавались прокурором на підтвердження даної обставини.

На підтвердження обставин накладення спірної земельної ділянки на землі історико-культурного призначення - пам`ятки археології«Городище «Круча» позивачем долучено до справи наступні докази.

На запитипрокурора Лубенськоїокружної прокуратуриПолтавської областіщодо наданняінформації пронакладення спірноїземельної ділянки з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002, на межі пам`ятки археології місцевого значення «Городище «Круча», Комунальним закладом «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради листом від 23.01.2023 № 01-21/39 повідомлено, що всі шість запитуваних земельних ділянок (у тому числі спірна) знаходяться у межах території даної пам`ятки археології. Зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002 більшою мірою (бл. 0,32 га) знаходиться у межах пам`ятки археології, визначених ще у 1974 році. У межах вказаної земельної ділянки, відведеної для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , площею 0,50 га, частково розміщений котлован, де були проведені земляні роботи (площа руйнувань у межах ділянки бл. 150 кв.м). Ділянка зі зруйнованим культурним шаром (котлованом) повністю розміщена в межах пам`ятки археології. Додатком № 1 до цього листа Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» долучена Загальна схема, а Додатком № 2 Детальна схема розміщення земельних ділянок (у тому числі спірної) у межах даної пам`ятки археології за документацією 1980-х р.р. (а.с. 92-94 т.1, а.с. 138-139 т.2), з яких наглядно вбачається факт часткового накладення земельної ділянки з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002, пл. 0,50 га, на межі пам`ятки археології.

Аналогічна за змістом інформація міститься у листі Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» від 22.03.2023 вих. № 01-21/119 (а.с. 103-104 т. 2)

Відповідно до Статуту Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради, затвердженого наказом начальника Управління майном Полтавської обласної ради № 163 від 23.22.2021 (а.с. 103-106 т. 1) Комунальний заклад «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради (Центр) - науково-дослідний, памяткоохоронний та культурно-освітній заклад музейного типу, заснований на майні, що є спільною (комунальною) власністю територіальних громад сіл, селища і міст Полтавської області та переданий в управління Департаменту культури і туризму Полтавської ОДА. Згідно з п. 3.3. розділу ІІІ даного Статуту, основними завданнями Центру є моніторинг об`єктів археологічної культурної спадщини Полтавської області; складання, виготовлення облікової документації на об`єкти культурної спадщини; проведення науково-пошукових робіт у сфері охорони археологічної спадщини; проведення досліджень на об`єктах археологічної спадщини у разі виникнення загрози їх знищення або пошкодження тощо. Відповідно до п. 6.1 розділу VI Статуту, Центр має право, зокрема, проводити науково-дослідну діяльність; утворювати, у разі потреби комісії та експертні групи з питань, що належать до його компетенції.

Отже, висновок Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради щодо порушення охоронної зони пам`ятки археології «Городище «Круча» може розцінюватись як висновок спеціаліста.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 26.10.2022 за фактом незаконного передання посадовими особами Оржицької селищної ради Лубенського р-ну, Полтавської області у власність фізичних осіб земельних ділянок (у тому числі спірної), які знаходяться у межах пам`ятки археології «Городище «Круча», було порушено кримінальне провадження № 42022172040000074 від 27.10.2022 за ч. 1 ст. 367 КК України. (а.с. 77 т.1)

В межахвказаного кримінальногопровадження вході проведенняслідчої дії оглядумісця подіїіз залученнямспеціалістів (працівників Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології»), було виявлено, що, зокрема, земельна ділянка зкадастровим номером5323684202:02:005:0002знаходиться натериторії пам`яткиархеології «Городище«Круча»,про щоскладено протокологляду від25.11.2022(а.с.81-89т.1).

Вказаний протокол, здобутий в межах кримінального провадження, також є законним і належним доказом, на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування у справі.

Доводи сторони відповідача про те, що вказане кримінальне провадження, порушене за фактом неналежного виконання службовими особами Оржицької селищної ради своїх службових повноважень, закрито, не спростовують законності зібраних під час досудового розслідування доказів та їх доказового значення в межах цивільної справи, та не свідчать про законність розпорядження Оржицькою селищною радою спірною земельною ділянкою.

Відповідно до принципу змагальності у цивільному судочинстві (ч. ч. 3, 4 ст. 2 ЦПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ізстаттею 78ЦПК України (допустимість доказів) суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Надані прокурором докази, протокол огляду та відомості Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології», викладені у листах від 23.01.2023 вих. № 01-21/39 та від 22.03.2023 вих. № 01-21/119 є належними, допустимими і достатніми доказами у справі, а їх достовірність сторона відповідача не заперечувала.

Відповідачі, всупереч принципу змагальності у цивільному судочинстві, факт частково накладення спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на землі історико-культурного призначення - пам`ятки археології «Городище «Круча», не спростували, відповідних доказів не надали, клопотання про призначення судової експертизи у справі не заявляли.

З урахуванням вищевикладеного, висновок районного суду про недоведеність позову суперечить матеріалам справи.

Зібраними у справі доказами підтверджується, що спірна земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології місцевого значення «Городище «Круча» (наявне часткове накладення) та не могла бути у зв`язку із цим передана у приватну власність.

Висновок місцевого суду щодо обрання прокурором неналежного способу юридичного захисту є помилковим та суперечить правовим висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Апеляційний суд відхиляє доводи адвоката відповідачів, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що прокурором у даній справі не були оскаржені рішення органу місцевого самоврядування (Оржицької селищної ради), на підставі яких спірну земельну ділянку було передано у приватну власність ОСОБА_2 , а також, що подальше набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку відбулось на законних правових підставах (за цивільно-правовою угодою).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 22 червня 2022 року в справі № 676/1795/20 (провадження № 61-21233св21) зазначено, що: «рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. […] cуд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Згідно зінформацією Департаментукультури ітуризму Полтавськоїобласноївійськової адміністрації, викладеної у листі від 25.08.2022 № 01-20/1130, вбачається, що листом від 06.03.2020 № 01-65/1452 Полтавська обласна державної адміністрація повідомляла, у тому числі, головам виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та виконання наказу Міністерства культури, молоді та спорту України № 1062 від 25.02.2020, та доручено інформувати власників або уповноважені ними органи, осіб, які набули права володіння, користування чи управління об`єктів культурної спадщини про занесення відповідних об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, та про їх обов`язки, умови й обмеження щодо зазначених пам`яток культурної спадщини. (а.с. 43 т. 1)

Незважаючи на наявність охоронного зобов`язання щодо збереження земель пам`ятки архітектури «Городище «Круча», та всупереч нормам ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. 122 ЗК України, Оржицька селищна рада протиправно розпорядилась спірною земельною ділянкою, оскільки не наділена повноваженнями щодо розпорядження землями історико-культурного призначення, а земельна ділянка із відповідним цільовим призначенням не може перебувати у приватній власності.

Неправомірність рішення дев`ятої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області № 50 від 11.06.2021, яким затверджено проєкт землеустрою та передано ОСОБА_2 безоплатно в приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства на території Оржицької селищної ради в с. Тарасівка Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області, кадастровий номер № 5323684202:02:005:0002, має наслідком незаконність подальшого оформлення на неї права власності ОСОБА_2 , а також її подальше відчуження останнім на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу № 941 від 06.12.2022.

Факт укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 останніми, як відповідачами у справі, не заперечувався та підтверджений Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, долученою прокурором до позову (а.с. 40-41 т.1), тому відсутність в матеріалах справи копії такого договору не свідчить про недоведеність позивачем обставин, на які він посилався, як на підстави своїх вимог. При цьому, місцевий суд безпідставно поклав на прокурора процесуальний обов`язок надання копії цього документа, оригінал якого перебуває у володінні відповідачів.

З урахуванням вищевикладеного, ефективним способом захисту порушеного права держави на спірну земельну ділянку є її повернення у власність держави від останнього набувача. Оспорення рішень органу місцевого самоврядування, а також правочину з відчуження земельної ділянки не є необхідним для ефективного способу захисту прав та інтересів держави.

У даній справі із позовом до суду з метою захисту інтересів держави звернувся прокурор в особі органів, уповноважених державою на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах - Полтавської обласної військової адміністрації та Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації.

Звернення прокурора до суду із вказаним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішення суспільно-значимого питання - повернення особливо цінних земель у власність держави, які не можуть перебувати у приватній власності, та які незаконно вибули з володіння держави.

З матеріалів справи вбачається, що прокурором дотримано вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо попереднього звернення до уповноважених органів у спірних правовідносинах та обґрунтовано підстави для здійснення представництва інтересів держави внаслідок бездіяльності останніх.

Так, на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 19.10.2022 за № 53-6044вих22 (а.с. 107 т. 1) на адресу Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації та 23.12.2022 за № 53-7592вих22 (а.с. 111 т. 1) на адресу Полтавської обласної військової адміністрації прокурором Лубенської окружноїпрокуратури Полтавськоїобластібуло скеровано листи, в яких зазначено на виявлені порушення інтересів держави щодо спірної земельної ділянки та запропоновано вжити заходів щодо їх усунення.

В подальшому, листами від 23.12.2022 № 53-7593вих-22 на адресу Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації (а.с 109 т. 1) та від 02.02.2023 № 53-778вих-23 (а.с 113 т. 1) на адресу Полтавської обласної військової прокурором скеровані повідомлення про намір представництва прокуратурою інтересів держави в суді.

У відповідь на зазначені повідомлення 02.01.2023 Департаментом культуриі туризмуПолтавської обласноївійськової адміністрації (а.с. 108 т. 1) та 13.02.2023 Полтавською обласноювійськовою адміністрацією(а.с.115т.1) повідомленоЛубенську окружнупрокуратуру Полтавськоїобластіпро уточнення підстав для вжиття відповідних заходів реагування.

Листом від 09.03.2023 за вих. № 53/1-1678вих-23 керівником Лубенської окружної прокуратури Полтавської області І. Кінаш повідомлено Полтавську обласну військову адміністрацію та Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації про звернення прокуратури до суду із позовом в інтересах держави в особі позивачів Полтавської обласної військової адміністрації та Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,третя особа- Комунальний заклад «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності. (а.с. 116 т. 1)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що у даній справі повноважні органи у розумний строк з моменту отримання повідомлення прокурора і до фактичної подачі ним позову до суду (із січня по березень 2023 року) не вжили заходів щодо повернення спірної земельної ділянки у володіння держави (до суду не звернулись), а, враховуючи цільове призначення спірної земельної ділянки і факту руйнування зони пам`ятки археології проведенням на ній будівельних робіт, вжиття таких заходів потребувало якнайскоріших дій з боку держави.

Щодо дотримання добросовісності набувачів та правомірності втручання держави у право мирного володіння майном, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. (п. 39-42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17)

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

У даному випадку, порушення вищенаведених критеріїв не встановлено, втручання у право особи (відповідача ОСОБА_1 , як останнього набувача) на мирне володіння своїм майном є законним та переслідує легітимну мету, враховуючи що особливо цінні землі (як у даному випадку) не можуть перебувати у приватній власності за законом, тому їх повернення у власність держави, як таких, що незаконно вибули з її володіння, свідчить про перевагу суспільного інтересу над приватно-правовим.

У випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувачки, в якого придбав спірну земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-251015 (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15- (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3)).

Відповідач у справі за прямою забороною закону не могли набути у приватну власність земельну ділянку історико-культурного призначення, про що вони могли та мали дізнатися перед таким набуттям, щонайменше, співвіднісши чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості. За цієї ситуації немає підстав вважати, що «помилки» мали місце лише з боку органу влади (селищної ради), а також що перед безоплатним отриманням земельної ділянки первинний набувач ( ОСОБА_2 ), так і перед придбанням у нього цієї ділянки кінцевим набувачем ( ОСОБА_1 ), існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця зробити висновки щодо режиму спірної земельної ділянки. З огляду на вказане відповідачі не могли не знати про те, де саме розміщена спірна земельна ділянка, і якими є її межі на місцевості. Тому немає жодних підстав вважати, що відповідачі були добросовісними та не могли співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості. Крім того, законодавство України надає фізичним особам у такому випадку ефективні засоби відновлення їхніх прав, якими вони на цей час, виходячи зі змісту матеріалів справи, не скористалися.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладених висновків апеляційного суду, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог прокурор лише в частині зобов`язання останнього набувача (відповідача ОСОБА_1 ) повернути спірну земельну ділянку у власність держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації.

Щодо розподілу судового збору.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатом апеляційного перегляду справи фактично задоволено одну позовну вимогу немайнового характеру (про повернення земельної ділянки), тому з відповідача ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури необхідно стягнути 2 684 грн судового збору за подачу позову до суду, та 4 026 грн - за подачу апеляційної скарги, а всього: 6 710 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури І. Титарчука задовольнити частково.

Рішення Оржицькогорайонного судуПолтавської областівід 29липня 2024року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

Позов керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Кінаша Івана до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути у власність держави в особі Полтавської обласної військової (державної) адміністрації земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002, розташовану на території Оржицької селищної ради в с. Тарасівка, Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури 6710 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 грудня 2024 року.

Головуючий суддя Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль