Рішення

від 06.12.2024 по справі 947/7159/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/7159/24

Провадження № 2/947/2475/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючогосудді Петренка В.С.

за участю секретаряТоргонської В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управдом» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій з урахуванням уточнення, просить стягнути з останньої заборгованість у загальній сумі 35967,91 грн., у тому числі основний борг у розмірі 30737,55 грн., інфляційні витрати у розмірі 3682,83 грн. та три відсотки річних в розмірі 1547,53 грн., а також просить стягнути витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Управдом» на постійній основі надає житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 . Проте ОСОБА_1 , як власник квартири АДРЕСА_2 , порушує свої обов`язки щодо своєчасної оплати наданих їй послуг. На досудову вимогу та пропозицію щодо реструктуризації боргу відповідачка відповідь не надала. Неоплата відповідачкою отриманих нею послуг призводить до неможливості проведення позивачем своєчасних розрахунків з постачальниками газу, води та світла, що ставить під загрозу подальше постачання тепла та води в зазначеному будинку. Зазначив, що ТОВ «Управдом» є власником обладнання котельні та теплопунктів, водопровідної насосної станції та трансформаторної станції в багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , а також є власником нежитлових приміщень, в яких зазначене обладнання знаходиться. Позивач маючи чинну ліцензію на здійснення виробництва та постачання теплової енергії, а також на підставі договірних відносин з АТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на постійній основі здійснює закупівлю природного газу для виробництва та подальшого постачання теплової енергії споживачам, в тому числі власникам приміщень в будинку. Крім того, позивач на підставі колективного договору №10141 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 23.11.2019 року як колективний споживач здійснює розподіл між індивідуальними споживачами об`ємів спожитих послуг з водопостачання та водовідведення в будинку. Також, позивач здійснює обслуговування частини внутрішньо будинкових систем будинку, із використанням яких здійснюється надання послуг тепло-, водо- та електропостачання споживачам цих послуг за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: трансформаторної підстанції, зовнішньо майданчикових електричних мереж, водопровідної насосної станції, 2-х господарських питних резервуарів, зовнішньомайданчикових мереж, внутрішньобудинкових та магістральних мереж теплопостачання та зливної каналізації. Таким чином, ТОВ «Управдом» на постійній основі здійснює господарську діяльність, яка спрямована на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях в будинку за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: надає послуги з постачання теплової енергії, розподіляє об`єми спожитих послуг з водопостачання та водовідведення, а також обслуговує частину внутрішньо будинкових систем вказаного будинку. На підставі укладених з відповідачем договорів, та у відповідності до чинного законодавства України, ТОВ «Управдом» зобов`язується надавати послуги ОСОБА_1 , як власнику квартири АДРЕСА_4 , а остання зобов`язана щомісячно в повному обсязі сплачувати позивачу вартість наданих їй послуг. Так, позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, а саме: донарахування до мінімального рівня споживання опалення в сумі 3919,69 грн., розподіл витрат на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення в сумі 4156,54 грн., за період з березня 2017 року по грудень 2023 року обслуговування внутрішньобудинкових інженерних споруд і мереж, водонасосної станції в сумі 22661,32 грн. Так, через порушення відповідачем зобов`язань за нею рахується заборгованість, яку позивач просить стягнути, а також інфляційні витрати та три відсотки річних.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 28.02.2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі, у строки передбаченіст. 275 ЦПК України.

Визначено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала судді була направлена на адресу відповідача за якою вона зареєстрована.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої вона не погоджуючись з вимогами позивача, зазначає, що останній маніпулює з опалювальною площею та розрахунками, розподіляє долю 15% від загального обсягу тепла не на усі опалювальні квадратні метри, а лише на квартири з лічильниками тепла; крім того на першому поверсі будівлі житлового комплексу розміщений торговий комплекс, який межує з опалюваною площею будинку, площа якого має бути прийнята до розрахунків і розподілу тепла. Також, вказує, що розрахунок обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення проведений некоректно. Відповідач ОСОБА_1 зазначила, що несплата нею двох складових пов`язана з незгодою з договором оферти від ТОВ «Управдом» на постачання теплової енергії, розрахунками та тарифами. Вказує, що регулярно сплачувла нарахування за тепло відповідно до показів квартирного лічильника тепла і не має заборгованості по цій складовій оплати за тепло. Відповідач не погодилася з сумами боргу, зазначеними позивачем. Вказує, що неодноразово зверталася до керівництва ТОВ «Управдом» з проханням обґрунтування постійного підвищення тарифів на опалювання та обслуговування ВІС, відповідей не отримала. Відповідно до відзиву відповідачка визнає заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових інженерних споруд і мереж за 2021-2023 роки, на суму 5925,34 грн., в іншій частині позовних вимог просить відмовити, а також відмовити у стягненні з неї витрат на правову допомогу.

Заявою від 27.05.2024 року представником позивача було уточнено позовні вимоги, та позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість в загальній сумі 35967,91 грн., у тому числі основний борг у розмірі 30737,55 грн., інфляційні витрати в розмірі 3682,83 грн. та три відсотки річних в розмірі 1547,53 грн., також стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до наданої позивачем відповіді на відзив, представник позивача ТОВ «Управдом» не погоджується з твердженнями відповідача, вважає їх недоведеними та необґрунтованими, підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідачкою були надані заперечення, відповідно до яких вона не погодилася з твердженнями позивача у відповіді на відзив, вважає їх необґрунтованими. Безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами.

Суд, дослідивши докази, обставини справи та норми права, які регулюють спірні правовідносини, вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Управдом» є юридичною особою та діє на підставі Статуту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осібпідприємців та громадський формувань.

Встановлено, що 26.05.2004 року між ТОВ «Управдом» та ТОВ «Прогрес-Строй» було укладено договір купівлі-продажу за умовами якого ТОВ «Прогрес-Строй» продав, а ТОВ «Управдом» придбав технологічне обладнання для забезпечення обслуговування житлового комплексу, розташованого по АДРЕСА_3 .

07.09.2004 року між ТОВ «Управдом» та ТОВ «Прогрес-Строй» було укладено додаткову угоду №1до договору купівлі-продажу від 26 травня 2004 року за умовами якого ТОВ «Прогрес-Строй» про передачу у власність ТОВ «Управдом» обладнання котельної в комплекті згідно Додатку №1 до цього Договору; обладнання водопровідної насосної станції в комплекті згідно Додатку №1 до цього Договору; обладнання трансформаторної станції в комплекті згідно Додатку №1 до цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , та співвласником багатоквартирного житлового будинку,який обслуговується ТОВ «Управдом».

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 15.02.2024 року за ОСОБА_1 на праві приватної власності зареєстрована квартира АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу №14636 від 15.12.2009 року.

ТОВ «Управдом» отримано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової серія АГ №594994, та відповідно до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №923/A-2017 від 06.10.2017 року товариству надано безстрокову ліцензію на виробництво та постачання теплової енергії.

Судом в встановлено, що позивач ТОВ «Управдом» за адресою: АДРЕСА_3 на постійній основі надає послуги з центрального опалення, постачання холодної води до будинку; обслуговування внутрішньо будинкових споруд і мереж, ВНС (за загальною площею), до нарахувань якої входить: обслуговування транспортної підстанції, зовні майданчикових електричних мереж; обслуговування водопровідної насосної станції, 2-х господарських питних резервуарів; дератизація приміщень; інші витрати, що підтверджується укладеними позивачем договорами постачання природного газу, водопостачання, постачання електричної енергії, затвердженими плановими калькуляціями собівартості теплової енергії.

Позивачем зазначено, що ТОВ «Управдом» свої зобов`язання перед відповідачем виконує щоденно, шляхом надання житлово комунальних послуг належної якості, а боржник отримує їх, використовує вчасно.

Вказував, що відповідач не виконує в повній мірі свої обов`язки по сплаті комунальних послуг та інших платежів, тому за відповідачем на час звернення позивача до суду утворилась заборгованість з постачання теплової енергії, а саме: донарахування до мінімального рівня споживання опалення в сумі 3919,69 грн., розподіл витрат на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення в сумі 4156,54 грн., за період з березня 2017 року по грудень 2023 року обслуговування внутрішньобудинкових інженерних споруд і мереж, водонасосної станції в сумі 22661,32 грн.

Частина 1ст. 901 ЦК Українипередбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Уст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»вказано, що до житлово-комунальних послуг належать: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до ч. 4ст. 319 ЦК Українивласність зобов`язує.

Згідно зістаттею 322 ЦК Українивласник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 761/43664/18 вказано, що частиною першоюстатті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 20 цього Законуспоживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьоїстатті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Згідно зістаттею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цьогоЗакону.

У ч. 1 ст. 10 Закону вказано, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Статтею 509 ЦК Українивизначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК Українивизначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установленихст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогамиЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

За ч. 1ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, передбачене частиною другоюстатті 625 ЦК Українинарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Як слідує із доданого до позовної заяви оновленого розрахунку заборгованості, уточненого заявою представника позивача від 27.05.2024 року, заборгованість відповідача за надані послуги за період з березня 2017 року по грудень 2023 року, складає у загальному розмірі 35967,91 грн.. з яких 30737,55 грн. основний борг, 3682,83 грн. інфляційні витрати та 1547,53 грн. три відсотки річних.

Доводи позивача про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати послуг та наявність заборгованості знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а відтак стягненню з ОСОБА_1 підлягає сума заборгованості в розмірі 35967,91 грн.. з яких 30737,55 грн. основний борг, 3682,83 грн. інфляційні витрати та 1547,53 грн. три відсотки річних.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявності заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до положеньстатті 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. за подання позовної заяви.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Згідно з положеннями ч. 1, п. 1, 2 ч. 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-4статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

ТОВ «Управдом» в особі директора Орехова Є.А. 01.03.2023 року укладено договір про надання правової допомоги № 23-1 з адвокатом Дригулою Н.О.

Згідно з договором № 23-1 від 01.03.2023 про надання правової допомоги слідує, що розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами, у додаткових угодах до цього договору (п. 3.1).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 14 до договору про надання правової допомоги № 23-1 від 01.03.2023 від 28 серпня 2023 року сторони погодили, що розмір гонорару за цією додатковою угодою за послуги, які визначені нижче, є фіксованим та складає 4000 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №3891 від 30.08.2023, ТОВ «Управдом» сплатило адвокату Дригулі Н. О. за додатковою угодою № 14 від 28.08.2023 до Договору про надання правової допомоги № 23-1 від 01.03.2023, рах № 23-1-14 від 28.08.2023 суму в розмірі 4000,00 гривень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 (справа № 904/4507/18) вказано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Ураховуючи, що позивачем надано належні докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність витрат на правничу допомогу у даній справі в розмірі 4000,00 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.12,81,280-284,263,265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» (ЄДРПОУ 32901991, адреса: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, приміщення 510) заборгованість у загальній сумі 35967 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят сім гривень) грн. 91 коп., у тому числі основний борг у розмірі 30737,55 грн., інфляційні витрати у розмірі 3682,83 грн. та три відсотки річних в розмірі 1547,53 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» (ЄДРПОУ 32901991, адреса: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, приміщення 510) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В. С. Петренко