Рішення

від 21.11.2024 по справі 947/28184/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/28184/24

Провадження № 2/947/5430/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Торгонської В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

09.09.2024 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Іванцову Зою Анатоліївну звернувся до Київськогорайонного судум.Одеси зпозовною заявоюдо Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь 537403,36 грн. у відшкодування втрачених грошових доходів внаслідок незаконних дій, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду; стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь152000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу в розмірі 90000,00 грн., шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 21.01.2023 року ОСОБА_1 до Роздільнянського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 185 КК України.

16.04.2024 року ФОП ОСОБА_1 подано чергову заяву про залучення до провадження в якості потерпілого.

Постановою слідчого Роздільнянського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області Тишкула Едуарда Петровича від 31.08.2023 р. кримінальне провадження N»12023162390000090 від 07.02.2023 р. було закрито.

Позивач вказує, що листом від 11.08.2023 року №67/12039 заступник начальника слідчого відділу Ольваніка В. з цього приводу повідомляла, що кримінальне провадження було закрито, адже вважала, що майно ФОП є спільною сумісною власністю.

Також, зазначає, що ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 13.09.2023 р. у справі № 511/2793/23 констатовано незаконністьпостанови слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Тишкула Едуарда Петровича від 31.05.2023 р. про закриття кримінального провадження N»12023162390000090 від 07.02.2023 року.

Так, листом виконувача обов`язків керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області Котелевського О. від 03.10.2023 року, що надійшов на адресу представника потерпілого адвоката Іванцової З.А., зазначено,що досудоверозслідування проводилосяз порушеннямст.2КПК України, у зв`язку із чим було відсторонено слідчого ОСОБА_2 та доручено проведення розслідування групі слідчих на чолі зі слідчою ОСОБА_3 , надано письмові вказівки з встановленням строку їх виконання.

15.09.2023 року ФОП ОСОБА_1 подав до Роздільнянського ВП - заяву про залучення його до провадження в якості потерпілого.

Однак, листом від 16.10.2023 року слідчий повідомив, що розгляд заяви не у його компетенції. Заява залишилася не розглянутою.

Позивач вказує, що зважаючи на явне небажання здійснювати досудове розслідування, ігнорування заяви про визнання потерпілим, ФОП ОСОБА_1 повторно подав заяву про визнання потерпілим.

Постановою від 16.05.24 року слідчою ОСОБА_4 відмовлено у визнанні потерпілим.

Ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 31.05.2023 р. у справі № 511/2793/23 вищевказану постанову скасовано.

21.06.2024 постановою слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області про відмову у визнанні потерпілим постановлено відмовити ФОП ОСОБА_1 у визнанні його потерпілим.

Ухвалою від 05.07.2024 по справі № 511/2793/23 постанову слідчої від 21.06.2024 про відмову у визнанні потерпілим скасовано.

Позивач зазначає, що єдиною підставою для відмови у визнанні потерпілим слідчою визначено відсутність форми ведення обліку товарних запасів згідно порядку №496.

Листом від 13.07.2024 №23918/6/15-32-24-10-06 ГУ ДПС в Одеській області надало відповідь на індивідуальну податкову консультацію, якою повідомлено, що ФОП ОСОБА_1 не повинен вести облік товарних запасів згідно порядку №496.

08.07.2024 року постановою слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області про відмову у визнанні потерпілим вкотре постановлено відмовити ФОП ОСОБА_1 у визнанні його потерпілим.

Позивач вказує, що підставою для відмови знову визначено, що ніби то викрадене майно було спільною сумісною власністю, а не власністю ФОП (на цій підставі постанова вже скасовувалася і слідчий відповідно замінявся через його некомпетентність і незнання законодавства (власність ФОП не може бути спільною сумісною).

Ухвалою суду від 30.08.2024 року по справі № 511/2793/23, номер провадження: 1-кс/511/788/24 серед іншого постановлено «Скаргу адвоката Іванцової Зої Анатоліївни, яка представляє інтереси ФОП ОСОБА_1 , на постанову про відмову у визнанні потерпілим - задоволено. Скасувано постанову слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Ткачук Юлії від 08 липня 2024 року про відмову у визнанні потерпілим».

Постановою від 04.09.2024 року ФОП ОСОБА_1 визнано потерпілим.

Таким чином, через невизнання його тривалий час потерпілим у кримінальному провадженні, позивач зазначає, що йому було спричинено значної шкоди майновим правам, порушені його права, слідчими не були застосовані всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування, що свідчить про халатне ставлення до виконання своїх посадових обов`язків, що в свою чергу є проявом недотримання й службової дисципліни.

Позивач вказує, що внаслідок вищевказаної незаконної відмови у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12023162390000090 від 07.02.2023 р., за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України йому було спричинено майнову та моральну шкоду, які він просить стягнути на свою користь.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.09.2024 року було прийнято позовну заяву дорозгляду тавідкрито провадженняпо цивільнійсправі запозовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури. Розгляд справипризначено впорядку загальногопозовного провадження.Призначено підготовче засідання.

25.09.2024 року від представника Державної казначейської служби України Богдан Ілони Сергіївни надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вона просила у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки Казначейство жодної шкоди не заподіювало позивачу, у правовідносини з ним не вступало, отже не може нести відповідальність за можливу шкоду, заподіяну йому діями інших державних органів. При цьому, кримінальне провадження №12023162390000090 в якому позивач має правовий статус потерпілого досі триває і жодного рішення ані слідчим, ані судом винесено не було, а тому позовні вимоги позивача про відшкодування шкоди є передчасними та не підлягають задоволенню. До того ж, незаконність рішення, дії чи бездіяльності особи, яка завдала шкоди повинна бути доведена. Незаконність/протиправність рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади встановлюється в судовому рішенні. При цьому, в жодній із ухвал не встановлено незаконність чи протиправність дій/бездіяльності СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області, Роздільнянської окружної прокуратури, а тим більше Одеської обласної прокуратури.

16.10.2024 року у підготовчому засіданні було закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання 21.11.2024 року позивач та його представник не з`явилися, 21.11.2024 року позивач телефонограмою просив розглядати справу за відсутності його та його представника.

Відповідачі в судове засідання 21.11.2024 року не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки не відомі.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позову.

Згідно матеріалів справи вбачається, що в СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до ЄРДР за №12023162390000090 від 07.02.2023 року, за попередньою правовою кваліфікацією ч.4 ст.185 КК України, за фактом крадіжки будівельних матеріалів з приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно постанов слідчих СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області від 16.05.2024 року, 21.06.2024 року, 08.07.2024 року було відмовлено ФОП ОСОБА_1 у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні №12023162390000090 від 07.02.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Відповідно до постанови слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області від 04.09.2024 року визнано ФОП ОСОБА_1 потерпілим по кримінальному провадженню №12023162390000090 від 07.02.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Статтею 16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зіст. 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальними положеннями, передбаченимист. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У свою чергу, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеніст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплює ч.1ст.1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відповідно до ч.2ст.1176 ЦК Україниправо на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Статтею 1Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відповідно до положень цьогоЗакону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно розшукових заходів, передбаченихзаконами України«Про оперативно розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в рамках вказаного вище кримінального провадження не був визнаний підозрюваним, а тим більше обвинуваченим/виправданим, до нього не застосувалися заходи, передбачені ч.1ст.1176 ЦК Українита ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а відтак ОСОБА_1 не має права на відшкодування шкоди із застосуваннямст.1176 ЦК Українита ст. 1 зазначеного Закону.

За відсутності підстав для застосування ч.1ст.1176 ЦК Українив інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з огляду на загальні правила про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовими та службовими особами (ст.ст.1173,1174 ЦК України).

Так, ст.ст.1173,1174 ЦК Українипередбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, ці правові норми передбачають, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їхньої вини не є обов`язковою.

Втім, ці норми не заперечують обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про відшкодування шкоди.

Отже, на відміну від загальної норми (ст.1166 ЦК України), яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювана шкоди), спеціальні норми (ст.ст.1173,1174 ЦК України) допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є одночасна наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Аналогічних висновків дійшов Касаційний цивільний суд Верховного Суду від 22.12.2020 у постанові, винесеній по справі № 686/24223/17, зокрема про то, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. ст.1166, 1167, 1174ЦК Українидоказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Так, із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 , слідчими СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області, за його заявами, тривалий період часу не визнавався потерпілим по кримінальному провадженню №12023162390000090 від 07.02.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у зв`язку з чим, на його думку, йому було спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, з позовними вимогами позивач звернувся до Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України щодо відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства.

При цьому, позивачем у позові не зазначено та суду не надано жодного доказу на підтвердження завдання йому Одеською обласною прокуратурою та Державною казначейською службою України або їх службовими особами матеріальної шкоди, а також душевних страждань, приниження честі і гідності, чи ділової репутації, або ж інших немайнових втрат, у яких може полягати моральна шкода.

Так, відповідно до ч. 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 обов`язковому з з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно зі ст. ст. 12, 76, 81 ЦГЖ України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами в цивільній справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння йому шкоди відповідачами, та причинний зв`язок між діями посадових осіб Одеської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України щодо не визнання його потерпілим по кримінальному провадженню №12023162390000090 від 07.02.2023 року та настанням шкоди.

Крім того, позивач в позовній заяві взагалі не порушує питання неправомірності дій Одеської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України відносно нього, наявності шкоди, спричиненої саме Одеською обласною прокуратурою та Державною казначейською службою України та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

При цьому Одеська обласна прокуратура та Державна казначейська служба України не приймали жодних рішень та не вчиняли жодних дій/бездіяльності, які призвели або могли призвести до порушення прав позивача.

Ураховуючи викладене, підстави для відшкодування позивачу втрачених грошових доходів в розмірі 537403,36 грн., моральної шкоди та витрат на правову допомогу внаслідок незаконних дій, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відсутні.

Аналізуючи викладене, суд вважає не доведеними та не обґрунтованими вимоги позивача, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст.4,12,89,259,263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 доДержави Українав особіОдеської обласноїпрокуратури,Держави Українав особіДержавної казначейськоїслужби Українипро відшкодуванняшкоди завданоїнезаконним рішеннямі діямиорганів досудовогослідства,прокуратури залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В. С. Петренко