Рішення

від 10.12.2024 по справі 140/7685/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7685/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фондова компанія» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська фондова компанія» (далі ТзОВ «Волинська фондова компанія») звернулося з позовом до Волинськоїмитниціпро визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.09.2016 між ТзОВ «Волинська фондова компанія» (Покупець) та компанією BEZALIN S.A. (Продавець-Виробник) було укладено Договір № 22/1, зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 02.04.2018, додатковою угодою № 2 від 21.05.2019, додатковою угодою №3 від 01.09.2020, додатковою угодою №5 від 05.03.2024.

Відповідно до умов пунктів 1.1 та 1.2. даного Договору Продавець-Виробник продає, а Покупець купує товари: сітка та шпагат. Остаточний тип, кількість і ціна Товару буде визначатися в окремих додатках (специфікації) та/або фактурах-проформах, які будуть невід`ємною частиною даного Договору. Пунктом 5.2. Договору визначено, що сторони погодилися, що Покупець передплачує 100% від вартості замовлених товарів перерахуванням на розрахунковий рахунок Продавця - Виробника на підставі специфікації та/або фактури-проформи, отриманої та погодженої Покупцем, які будуть невід`ємною частиною даного Договору. У пунктах 3.1. 3.2. Договору встановлено умови поставки: FCA 43-300, вул.Пястковська, 43, Бельсько-Бяла, Польща, доставка на склад Покупця вул. Вахтангова,16, 43006, м. Луцьк, Україна, та зазначено, що умови постачання кожної партії товару вказуються в окремим специфікаціях та/або фактурах-проформах.

Згідно зі експортним рахунком (проформою) 1/2/2024 від 13.02.2024 та інвойсом №48/2/2024 від 03.04.2024 компанія BEZALIN S.A. поставила позивачу наступний товар:

- поліпропіленовий шпагат РР2000-Z/1/5/1% UV (500 м/кг.) натурально-білий, в кількості 5000 кг, ціною - 1,73 євро за 1 кг, на загальну суму - 8 650,00 євро;

- поліпропіленовий шпагат РР2500-Z/1/5/1% UV (400 м/кг.) натурально-білий, в кількості 5000 кг, ціною - 1,73 євро за 1 кг, на загальну суму - 8 650,00 євро;

- поліпропіленовий шпагат РР7700-Z/1/9/1% UV (130 м/кг.) натурально-білий, в кількості 7056 кг, ціною - 1,71 євро за 1 кг, на загальну суму - 12065,76 євро;

- сітка сільськогосподарська BezaNet PE 123х3000 - 112 шт., ціною 97 євро за 1 шт, на загальну суму: 10864,0000 євро.

18.04.2024 з метою митного оформлення товару «поліпропіленовий шпагату» позивачем подано до митного поста Волинської митниці митну декларацію (далі МД) №24UA205140026263U2, а також документи, на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордону України.

Проте, Волинська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000072/2 від 22.04.2024, а також прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/000966. Приймаючи таке рішення, відповідач виходив з того, що митна вартість товарів, що ввозяться в адресу ТзОВ «Волинська фондова компанія», не може бути визнана за основним методом, адже подані документи містять ряд розбіжностей.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням та вважає, що Волинська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини справи та усі подані документи, прийнявши протиправне рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач стверджує, що при визначенні митної вартості ввезеного товару ТзОВ «Волинська фондова компанія» було дотримано усі встановлені митним законодавством вимоги, тому будь-які сумніви щодо неправильно визначеної та непідтвердженої митної вартості імпортованих товарів виключаються. Митний орган безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, а надані до митного оформлення документи є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості усього товару. Оскаржувані рішення прийняті з порушеннями вимог частин п`ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України (далі МК України), оскільки не були проведені письмові консультації з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, а також з порушеннями вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містять наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у них відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митницею, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000072/2 від 22.04.2024.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.57).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 60-69) представник відповідача Лебідь Д.Д. позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення.

Вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товарів за МД від 18.04.2024 №24UA205140026263U2 не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту у всіх випадках надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, проте, декларант не надав інших документів для підтвердження митної вартості, у зв`язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, які скасуванню не підлягають. Рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме за МД №UA209170/2024/24772 від 26.03.2024, де митна вартість товару становить 3,52 дол. США/кг.

В поданій до суду відповіді на відзив (а.с.97-101) представник позивача адвокат Дзюрило А.Р. підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

24.09.2024 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Дзюрила А.Р. про уточнення позовних вимог у частині реквізитів оскаржуваного рішення: визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000072/2 від 22.04.2024 (а.с.120).

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Волинська фондова компанія» через уповноваженого декларанта ТзОВ «Волинська фондова компанія» на митний пост Волинської митниці подано МД від 18.04.2024 №24UA205140026263U2 (а. с. 76), за якою задекларовано ввезення, зокрема, такого товару: «Шпагат сільськогосподарський, виготовлений із поліпропіленової нитки …», ціна товару згідно графи 42 МД від 18.04.2024 №24UA205140026263U2 29365,76 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: пакувальний лист №WZexp 889/200/2024 від 03.04.2024 (а. с. 23); експортний рахунок (проформа) 1/2/2024 від 13.02.2024 (а. с. 23 зворот); інвойс № 48/2/2024 від 03.04.2024 (а. с. 24); товаро-транспортна накладна №009 від 09.04.2024 (а. с. 24 зворот); міжнародна товарно-транспортна накладна CMR А№012069 від 04.04.2024 (а. с. 25); книжка МДП (TIR carnet) ХН.85516613 (а. с. 25 зворот - 26); сертифікат EUR.1 №PL/MF/AS 0220020 від 04.04.2024 (а. с. 27); платіжна інструкція №32JBKLO2 від 29.02.2024 (а. с. 28); платіжна інструкція №Р2403258759003 від 25.03.2024 (а. с. 28 зворот); рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №119 від 04.04.2024 (а. с. 29); довідка про транспортні витрати №б/н від 04.04.2024 (а. с. 29 зворот); довідка уточнення №б/н від 04.04.2024 (а. с. 30), цінник на шпагат та сітку №б/н від 12.02.2024 (а. с. 30 зворот); прайс-лист виробника №16 від 12.02.2024 (а. с.31); Договір №22/1 від 01.09.2016 (а. с. 14 зворот - 17); додаткова угода №1 від 02.04.2018 до Договору №22/1 від 01.09.2016 (а. с. 18-19), додаткова угода №2 від 21.05.2019 до Договору №22/1 від 01.09.2016 (а. с. 19 зворот - 20), додаткова угода №3 від 01.09.2020 до Договору №22/1 від 01.09.2016 (а.с.21); додаткова угода №5 від 05.03.2024 до Договору №22/1 від 01.09.2016 (а. с. 22); договір №02/04 про надання транспортно-експедиторських послуг від 02.04.2024 (а. с. 31 зворот - 32); карта технічна № 18 від 12.02.2024 (а. с. 32 зворот); карта технічна №19 від 12.02.2024 (а. с. 33); карта технічна № 20 від 12.02.2024 (а. с. 33 зворот); експортна декларація 24PL335010Е0413068 від 04.04.2024 (а. с. 34).

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару за МД не була визнана митним органом у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності:

- в декларації країни відправлення товару №24PL335010E0413068 від 04.04.2024 загальне числове значення вартості товару становить 182783 Злотих, що суперечить вартості товару зазначеній в інвойсі №48/2/2024 від 03.04.2024 29365,70 Євро;

- в пункті 3.1 контракту №22/1 від 01.09.2016 умови поставки FCA Bielsko-Biala, а в проформі-інвойс №1/2/2024 від 13.02.2024 EXW;

- прайс-лист товару б/н від 12.02.2024 є лише пропозицією (oferta) на кожну окрему поставку. Проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу;

- в прайс-листі № 16 від 12.02.2024 ціна залежить від кількості замовлення. Тобто: - на товар №1, арт. 206K-16-21200-324-000в кількості 5000 кг вартість відповідно до прайс-листа повинна становити 1,75Є/кг, однак в інвойсі становить 1,73 Є/кг; - на товар №2, арт. 206K-16-21250-324-000 в кількості 5000 кг вартість відповідно до прайс-листа повинна становити 1,75Є/кг, однак в інвойсі становить 1,73 Є/кг; - на товар №3, арт. 206K-16-21770-511-000 в кількості 7056кг вартість відповідає ціні прайс-листа та становить 1,71Є/кг (а. с. 38 зворот - 39).

В зв`язку із наявністю розбіжностей та відповідно до частин другої, третьої статті 53 МК України у вказаних випадках митного оформлення декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) заявку на транспортування; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом на вимогу митниці для підтвердження митної вартості надано наступні документи: лист відправника № 21 від 19.04.2024 (а. с. 37) та заяву № 14 від 19.04.2024 (а.с.36), яка є повідомленням, в якому викладено позицію ТзОВ «Волинська фондова компанія» щодо поданих до митного оформлення документів.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000072/2 від 22.04.2024 (а. с. 38 зворот - 39).

З графи 33 вказаного рішення вбачається, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Митну вартість визначено за резервним методом (стаття 64 МК України). Рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме за МД №UA209170/2024/24772 від 26.03.2024, де митна вартість товару становить 3,52 дол. США/кг.

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/000966, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів (а. с. 37 зворот - 38).

В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205140027412U9 від 23.04.2024 (а. с. 52 зворот - 54).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у вказаній вище МД митну вартість товару, зокрема: пакувальний лист №WZexp 889/200/2024 від 03.04.2024 (а. с. 23); експортний рахунок (проформа) 1/2/2024 від 13.02.2024 (а. с. 23 зворот); інвойс № 48/2/2024 від 03.04.2024 (а. с. 24); товаро-транспортна накладна №009 від 09.04.2024 (а. с. 24 зворот); міжнародна товарно-транспортна накладна CMR А№012069 від 04.04.2024 (а. с. 25); книжка МДП (TIR carnet) ХН.85516613 (а. с. 25 зворот - 26); сертифікат EUR.1 №PL/MF/AS 0220020 від 04.04.2024 (а. с. 27); платіжна інструкція №32JBKLO2 від 29.02.2024 (а. с. 28); платіжна інструкція №Р2403258759003 від 25.03.2024 (а. с. 28 зворот); рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №119 від 04.04.2024 (а. с. 29); довідка про транспортні витрати №б/н від 04.04.2024 (а. с. 29 зворот); довідка уточнення №б/н від 04.04.2024 (а. с. 30), цінник на шпагат та сітку №б/н від 12.02.2024 (а. с. 30 зворот); прайс-лист виробника №16 від 12.02.2024 (а. с.31); Договір №22/1 від 01.09.2016 (а. с. 14 зворот - 17); додаткова угода №1 від 02.04.2018 до Договору №22/1 від 01.09.2016 (а. с. 18-19), додаткова угода №2 від 21.05.2019 до Договору №22/1 від 01.09.2016 (а. с. 19 зворот - 20), додаткова угода №3 від 01.09.2020 до Договору №22/1 від 01.09.2016 (а.с.21); додаткова угода №5 від 05.03.2024 до Договору №22/1 від 01.09.2016 (а. с. 22); договір №02/04 про надання транспортно-експедиторських послуг від 02.04.2024 (а. с. 31 зворот - 32); карта технічна № 18 від 12.02.2024 (а. с. 32 зворот); карта технічна №19 від 12.02.2024 (а. с. 33); карта технічна № 20 від 12.02.2024 (а. с. 33 зворот); експортна декларація 24PL335010Е0413068 від 04.04.2024 (а. с. 34).

На думку суду, відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа № 140/1713/19), від 21.10.2021 (справа № 420/4820/19).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість спірного товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Так, договором від 01.09.2016 №22/1 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця (а. с. 14 зворот - 17).

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД від 18.04.2024 №24UA205140026263U2 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі № 48/2/2024 від 03.04.2024 - 29365,76 євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

При цьому, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (за МД 18.04.2024 №24UA205140026263U2 60360,20 грн), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією довідкою про витрати перевізника (а. с. 30).

Відтак, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Твердження відповідача про наявність розбіжностей у вартості товару в євро, зазначеній в інвойсі, та у декларації країни експорту, яка зазначена в злотих (при конвертації валют), не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту вартість товару визначається в євро. Згідно з наданим до митного оформлення інвойсом вартість товару визначалась в євро. Тобто, вартість товару у польських злотих сторонами контракту взагалі не визначалась.

Крім того, суд зазначає, що експортна декларація це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару. Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

Окрім того, KOMUNIKAT IE599 до декларації країни відправлення товару MRN №24PL335010E0413068 від 04.04.2024, підтверджує, що загальне числове значення вартості товару відповідає вартості товару по інвойсу № 48/2/2024 від 03.04.2024, а саме - 40 229,76 Євро.

Стосовно того, що в пункті 3.1 контракту №22/1 від 01.09.2016 визначені умови поставки FCA Bielsko-Biala, а в проформі-інвойс №1/2/2024 від 13.02.2024 EXW, то суд зазначає, що декларантом на вимогу митниці надано лист відправника від 19.04.2024 № 21 (а.с. 37), який не взято до уваги митним органом, де вказується про помилковість зазначення умов поставки в товаросупровідних документах, а саме в проформі від 13.02.2024 №1/2/2024 та не зазначенням в Інвойсі від 03.04.2024 №48/2/2024 з проханням вірними вважати наступні умови поставки в проформі від 13.02.2024 №1/2/2024 та Інвойсі від 03.04.2024 №48/2/2024 FCA 43-300, вул. Пястовська, 43, Бельсько-Бяла, Польща.

Також однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що подані прайс-листи містять інформацію не виробника товару, а відправника.

Стосовно цього суд зазначає, що до митного оформлення щодо поставки надавався документ з назвою «прейскурант (прайс-лист)». Поданий прейскурант (прайс-лист) оформлений на фірмовому бланку, в якому міститься інформація про вартість за одиницю товару. Прайс-лист оформлений для широкого кола осіб, адже не містить конкретного адресата, поданий прейскурант (прайс-лист) скріплений печаткою та підписами посадових осіб компанії, тому не повинен викликати будь-яких сумнівів у його належності.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд наголошує, що вимога про надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

Суд звертає увагу на те, що за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить задовольнити.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З позовної заяви (а. с. 1) вбачається, що різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, становить 216376,10 грн, що є ціною позову; ставка судового збору за подання цього позову становить 3245,64грн, який сплачений позивачем відповідно до платіжної інструкції від 16.07.2024 (а. с. 9).

Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, оскільки позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2596,51 грн (3245,64 грн х 0,8 = 2596,51грн), що підлягав сплаті за подання цього позову, решту судового збору в сумі 649,12грн може бути повернуто ухвалою суду позивачу за окремо поданим ним клопотанням, на підставі статті 7 Закону № 3674-VI.

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує такі положення КАС України та правові висновки Верховного Суду.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 17.04.2023 № 17/04/23, укладений між ТзОВ «Волинська фондова компанія» (далі Клієнт) та адвокатським об`єднанням «Дзюрило Анастасії» (а. с. 13); додаткову угоду №4 від 23.04.2024 до договору про надання правової допомоги від 17.04.2023 № 17/04/23 (а. с. 14); акт №46 про надання послуг професійної правничої допомоги від 10.09.2024 (а. с. 111), калькуляція вартості надання професійної правничої допомоги №46 від 10.09.2024 (а. с. 112), платіжна інструкція про оплату послуг в сумі 8000,00грн (а.с.135).

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 17.04.2023 №17/04/23 Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів, представництво та захист інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади (а. с. 13).

Додатковою угодою № 4 від 23.04.2024 до Договору сторони погодили, що вартість послуг за надання правничої допомоги у справі щодо визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці від 22.04.2024 №UA205140/2024/000072/2 у Волинському окружному адміністративному суді, в т.ч. підготовка позовної заяви, збір доказів, аналіз судової практики та чинного законодавства, підготовка процесуальних заяв, клопотань та заперечень та вчинення інших дій, які на думку Бюро є необхідними для належного представництва інтересів Клієнта становить 8000,00 грн (а. с. 14).

Як вбачається з акту приймання-передачі послуг від 10.09.2024 (а. с. 111), Адвокатом було надано Клієнту наступні послуги: підготовка та подання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці від 22.04.2024 №UA205140/2024/000072/2, в т. ч. аналіз судової практики та чинного законодавства, збір доказів, що становить 5000,00 грн (з кількістю затрачених годин 5 год), підготовка та подання відповіді на відзив, що становить 3000,00 грн (з кількістю затрачених годин 3 год).

Послуги з аналізу чинного законодавства та судової практики охоплюються загальною діяльністю адвоката та мали на меті складання позовної заяви, що врегульовані одними нормативними актами.

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат (а. с.122-124), дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 4000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 6596,51,00 грн (з них: судовий збір в сумі 2596,51 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000072/2 від 22 квітня 2024 року.

Стягнути з Волинської митниці (44350, Волинська область, с.Римачі, ідентифікаційний код ВП 43958385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фондова компанія» (43006, Волинська область, м.Луцьк, вул.Мирослава Скорика, 16, ідентифікаційний код 40390708) судові витрати в загальному розмірі 6596 гривень 51 копійка (шість тисяч п`ятсот дев`яносто шість гривень п`ятдесят одна копійка).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Валюх