Ухвала

від 04.12.2024 по справі 160/2003/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

04 грудня 2024 рокуСправа №160/2003/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кучугурної Н.В.

секретаря судового засідання Храмцова Є.В.

за участю:

від позивача: Талан О.Л., адвокат;

від відповідача: Волошина В.В., представник;

від третьої особи (Дніпровської міської ради): Григоренко А.В., представник;

від третьої особи (Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області): не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Логос» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, треті особи - Дніпровська міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/2003/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Логос» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, треті особи - Дніпровська міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

05.07.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання представника позивача про повернення до підготовчого провадження у справі. В обгрунтування клопотання зазначено, що у главі 3 розділу ІІІ КАС України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу диспозитивності адміністративного судочинства у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв`язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Відповідно до статті 192 КАС України, завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням адміністративного судочинства. Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року). Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі №234/11607/20 зроблено висновок: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Посилаючись на висновки Верховного Суду, зокрема у постанові від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, позивач указує, що обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до дій, що проводяться на стадії підготовчого провадження, з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій судового процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Представник позивача, який вступив у справу лише 18.06.2024, вважає, що сторонами по справі (в більшій ступені Відповідачем) не в повній мірі виконані вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо вчинення дій, які мають бути вчинені на стадії підготовчого судового засідання, в тому числі не встановлені обставини та не надано доказів на підтвердження або спростування цих обставин, які, відповідно до вказівок Верховного Суду, зазначених у постанові Верховного Суду у цій справі від 18.05.2023, якою справу повернуто на новий розгляд мають бути встановлені під час нового розгляду, що, на думку позивача є вагомою та виключною обставиною для повернення до стадії підготовчого провадження. Щодо дисконтування кредиторської заборгованості, позивач зазначає, що оскільки відповідачем за цим «порушенням» встановлено заниження позивачем фінансового результату до оподаткування за 1 квартал 2019 року у сумі 31469946 грн та заниження податку на прибуток у сумі 5 664 590 грн, відсутність в матеріалах справи обґрунтованого розрахунку цього порушення та пояснень відповідача щодо методики цього розрахунку та показників, які ним застосовані при здійсненні розрахунку, є, на думку позивача підставою для повернення у підготовче провадження. Щодо заниження доходу по взаємовідносинам із ТОВ «Рівер Таун Девелопмент», наведені в Акті перевірки бухгалтерські проводки Д-т 68 Кр-т 36 із доданням, що розрахунки в безготівковій формі проведені по рах. 311 (не відображено в кореспонденції з яким рахунком) свідчать виключно про відображення в бухгалтерському обліку отриманої попередньої оплати в рахунок майбутньої поставки. Натомість, матеріали справи не містять жодних первинних бухгалтерських документів, які свідчать про здійснення господарської операції. Зокрема, в матеріалах справи відсутні як платіжні доручення на отримання передплати від ТОВ «Рівер Таун Девелопмент», так і документи, які свідчать про передачу майнових прав по отриманій передплаті. Зокрема, в матеріалах справи не міститься Акт б/н від 03.04.2018 року, на який посилається Відповідач в акті перевірки. Також в контексті даного питання в матеріалах справи не містяться документи, які є підставою для передання майнових прав, зокрема, докази введення в експлуатацію об`єкту, по яким реалізовані майнові права. Таким чином, за доводами позивача, відповідач, посилаючись на вчинення позивачем порушення податкового законодавства, не розкриває суть господарської операції, не посилається на первинні бухгалтерські документи які, на його думку, свідчать про вчинення позивачем порушення податкового законодавства. Щодо консультаційних послуг, позивач зазначає, що як встановлено в Акті перевірки, між Позивачем та ТОВ «Дрінк Дістрібушен Сістем» укладені договори про інформаційно консультаційне обслуговування, відповідно до яких Позивач отримав від цього Товариства письмові та усні консультації. Відповідачем в таблиці в Акті перевірки (т. 1 а.с. 56) зазначено, що позивач отримав послуги на суму 1 400 000,00 грн, в тому числі ПДВ 233 333,33 грн. за актом №ОУ-000273 від 31.07.2017. Натомість, в матеріалах справи міститься Акт №ОУ-000273 від 31.07.2017, який свідчить про те, що за цим актом позивач отримав від свого контрагента послуг на загальну суму 51 067,37 грн., в тому числі ПДВ 8 511,23 грн. (т. 9 а.с. 194). Така невідповідність відомостей, зазначених Відповідачем в акті перевірки, фактичним даним мала місце у зв`язку із тим, що, розраховуючи витрати, які не визнані відповідачем, та податковий кредит, відповідачем приховано від суду наступну інформацію: 28.07.2017 позивачем здійснено ТОВ «Дрінк Дістрібушен Сістем» передплату за договором №300617-УСЛ від 30.06.2017 року на загальну суму 1 400 000,00 грн, в тому числі ПДВ 233 333,33 грн. В той же час, позивачем не тримані від контрагента послуги на зазначену суму, у зв`язку із чим ТОВ «Дрінк Дістрібушен Сістем» в березні 2018 року повернули передплату за зазначеним договором на загальну суму 1 348 938,63 грн., в тому числі ПДВ 224 823,11 грн. Те, що відповідач знав про повернення передплати підтверджується розрахунком невизнаних витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Дрінк Дістрібушен Сістем», який наведений в Акті перевірки, в якому відповідач не визнав витрати з урахуванням Акту №ОУ-000273 від 31.07.2017 року. В той же час розрахунок з ПДВ, наведений на цьому ж аркуші Акту перевірки, здійснено відповідачем виключно по сумі отриманої передплати без врахування того, що левова частина цієї передплати була повернута позивачеві. Щодо взаємовідносин із ТОВ «Копір-Центр Україна» та ТОВ «Роял-Прінт» позивач указує про те, що, як свідчать матеріали справи, станом на дату подання цього клопотання жодною стороною не надані пояснення та не подані докази в обґрунтування таких пояснень, які б надали можливість суду з`ясувати обставини придбання рекламної продукції у ТОВ «Копір-Центр Україна» та ТОВ «Роял-Прінт» в контексті яким чином зазначена рекламна продукція була використана у господарській діяльності. Так, ні Акт перевірки, ні процесуальні документи відповідача не містять інформації стосовно того, в яких саме, на думку відповідача, операціях з перелічених у пункті 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, використана рекламна продукція. Так, в Акті перевірки відповідачем наведено посилання на підпункт «в» пункту198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що дозволяє дійти висновку про те, що відповідачем здійснено спробу кваліфікувати напрям використання рекламної продукції як «для невиробничого використання» або «не у господарській діяльності». Натомість, на сторінці 41 Акту перевірки (передостанній абзац) міститься твердження протилежного змісту, а саме про те, що рекламна продукція призначена для безпосереднього використання у господарській діяльності позивача. Крім того, в матеріалах справи відсутні регістри бухгалтерського обліку, які свідчать про використання рекламної продукції. позивач надає їх разом із цим клопотанням. Однак, як було зазначено вище, докази не можуть подаватись сторонами на стадії розгляду справи по суті. В контексті з`ясування обставин використання рекламної продукції у господарській діяльності позивач вважає за необхідне також звернути увагу суду на наступне. Відповідно до національних П(С)БО рекламні брошури, буклети не відповідають терміну «запаси», як про це зазначив Відповідач в Акті перевірки. Так, відповідно до пункту 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Також таке рекламне джерело інформації не може бути кваліфіковане як «нематеріальний актив», а повинно відображатися як витрати періоду:. Відповідно до пункту 9 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені: витрати на дослідження; витрати на підготовку і перепідготовку кадрів; витрати на рекламу та просування продукції на ринку; витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємств або їх частини; витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків). Відповідно до пункту 3.1 ДСТУ 3017-95 «Видання», видання це документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам Державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення і поліграфічного виконання. Таким чином, брошури, каталоги, буклети належать до джерела інформації та є виключно носієм інформації, а отже вони взагалі не відповідають такому поняттю, як активи. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що активами вважають ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічної вигоди у майбутньому. Натомість, отримання брошур, буклетів, каталогів не несе жодної економічної вигоди їх одержувачу в майбутньому і, як наслідок, такі носії інформації не можуть вважатися активами. З іншого боку, підпунктом 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що товари це матеріальні та нематеріальні активи, що використовуються у будь-яких операціях. Відтак, замовлення, виготовлення та подальша роздача носіїв інформації не може вважатися операціями з придбання та продажу товарів, оскільки вони не підпадають під визначення активів. Як було зазначено вище, брошури, каталоги, буклети надаються виключно в якості інформації про товари/послуги підприємства, а отже їх не можна використовувати ані в господарській діяльності, ані в інший спосіб, окрім як в якості джерела інформації про товар / послуги / саме підприємство. Крім цього, як свідчать матеріали справи (зокрема, пояснення представника відповідача від 06.11.2023, вх. №94536/23 від 06.11.2023 року), представником відповідача здійснено розрахунок орендної плати за землю за 2018 рік, в якому при застосуванні коефіцієнтів 2,0 та 2,5, представником визначено розмір орендної плати 14 191 339,35 грн., а сума штрафної санкції 7 095 669,67 грн. При цьому, відповідно до розрахунку до податкового повідомлення-рішення №000270501 від 02.10.2019 року розмір орендної плати за землю за 2018 рік визначено в сумі 15 841 529,06 грн., а суми штрафної санкції 7 920 764,53 грн. Пояснень щодо таких розбіжностей Відповідачем не надано. В податковому повідомленні-рішенні №000268501 від 02.10.2019 відповідачем зазначено, що встановлено відсутність складання та/або реєстрації податкових накладних, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, на суму ПДВ 120 547,00 грн. та застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 63 273,50 грн. Однак, простий математичний розрахунок свідчить про те, що 50% від 120 547,00 грн. складає 60 273,50 грн. При цьому, позивач указує, що відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, навіть при новому розгляді справи в певній мірі ухилився від покладених на нього зобов`язань у сприянні всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подані всіх наявних в нього документів та матеріалів.

16.08.2024 до суду від позивача були надані доповнення до клопотання про повернення у підготовче провадження. У цьому клопотанні позивач зазначає, що Верховним Судом у постанові від 23.05.2023, якою ця справа була направлена на новий розгляд, в розділі щодо оцінки судових рішень щодо податкового повідомлення-рішення від 02.10.2019 року №000270501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб, зазначено: «У зв`язку з відсутністю розрахунку сум податкового зобов`язання, суд позбавлений можливості перевірити правильність його нарахування повністю або частково». Позивачем у Клопотанні про повернення до підготовчого провадження у справі від 04.07.2024 року було вже зазначено, що матеріали справи (пояснення представника відповідача від 06.11.2023 року, вх. №94536/23 від 06.11.2023 року) свідчать про те, що представником відповідача здійснено розрахунок орендної плати за землю за 2018 рік, в якому при застосуванні коефіцієнтів 2,0 та 2,5 визначено розмір орендної плати 14 191 339,35 грн., а сума штрафної санкції 7 095 669,67 грн. При цьому, відповідно до розрахунку до податкового повідомлення-рішення №000270501 від 02.10.2019 року розмір орендної плати за землю за 2018 рік визначено в сумі 15 841 529,06 грн., а суми штрафної санкції 7 920 764,53 грн. Пояснень щодо таких розбіжностей відповідачем не надано. Однак, крім цих розбіжностей, позивачем під час вивчення матеріалів справи було виявлено, що відповідач визначив податкові зобов`язання в податковому повідомленні-рішенні виключно шляхом порівняння власного розрахунку з розрахунком податкових декларацій позивача. Однак, за доводами позивача, такий розрахунок повністю спотворює дійсні обставини. Зокрема, Відповідачем не взято до уваги фактично здійснені позивачем платежі з орендної плати за період, що перевірявся. Хоча інтегрована картка платника податків містить ці відомості. Відповідач, в порушення абзацу другого частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду інформацію про здійснені позивачем сплати орендної плати за землю за увесь період, що перевірявся. Натомість, наявні у позивача документи свідчать про те, що позивачем були здійснені платежі орендної плати за землю за: 3 квартал 2016 року в сумі 1 071 019,79 грн.; 2017 рік в сумі 3 960 822,73 грн.; 2018 рік в сумі 3 960 940,68 грн.; 1 квартал 2019 року в сумі 990 452,17 грн. Як свідчать матеріали справи (т.1 а.с. 86-92) сума орендної плати за землю, фактично перерахована позивачем за перевіряємий період, перевищує розмір орендної плати за землю, задекларований позивачем. Відтак, навіть якщо брати будь-який з наведених відповідачем розрахунків, він не враховує здійснені позивачем платежі, що, в свою чергу, робить такий розрахунок нікчемним та таким, що не відображає дійсний стан розрахунків позивача по цьому платежу. Відповідач, у процесі підготовчого засідання по цій справі не надав суду цієї інформації, хоча володів нею.

До клопотань позивачем були надані: акт приймання-передачі майнових прав від 03 квітня 2018 року; лист від 03.04.2018 №47 про тлумачення умов договору в порядку статей 213, 637 Цивільного кодексу України; сертифікат серія ІУ №163190810133; акт готовності об`єкта до експлуатації від 14.03.2029; платіжні інструкції в національній валюті від 26.03.2018 №134, від 28.07.2017 №1657, від 23.03.2018 №132, від 16.03.2018 №107; картка рахунку: 631; журнал-ордер та відомість по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками; картка рахунку: 131; журнал-ордер і відомість по рахунку 70 доходи ід реалізації; платіжні інструкції в національній валюті про сплату орендної плати за землю.

03.09.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення відповідача на клопотання позивача про повернення у підготовче провадження. Відповідач указує, що позивачем додаються лист щодо тлумачення умов договору по ТОВ «Рівер Таун Девелопмент» від 03.04.2018 №47», картка рахунку 631- контрагенти ДРИНК ДИСТИБУШН СИСТЕМ за 01.01.17-31.03.19, платіжні інструкції за 2018 рік, журнал ордер та відомість по рахунку 631- розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.10.2016-31.03.19, акт готовності об`єкта до експлуатації від 14.03.2019, картка рахунку 131 необоротні активи вагончик за 01.05.18-31.03.19, журнал ордер і відомість по рахунку 70 Доходи від реалізації за 01.01.17 -31.03.19, акт готовності об`єкта до експлуатації від 14.03.2019. Тобто всі ці документи були в наявності у платника податків у 2019 році. Водночас причини ненадання цих документів до підготовчого засідання при новому колі розгляду справи платником податків не наводяться. По всім видам порушень ГУ ДПС у Дніпропетровській області було надано пояснення у відзиві від 27.06.2023 № 24106/5/04-36-05-05-10. По всім видам порушень було надано розрахунки, долучені до клопотання від 17.10.2023 №39318/5/04-36-05-05-10. У поясненнях від 02.11.2024 зроблено розрахунок з урахуванням висновків постанови КАС ВС від 18.05.2023 у справі№160/2003/20 щодо застосування коефіцієнтів. Дані пояснення надають відповідь на питання визначення розміру орендної плати за землю, що на думку позивача, залишились не з`ясованими на стадії підготовчого провадження. Щодо дисконтування кредиторської заборгованості, відповідач зазначає, що ГУ ДПС у Дніпропетровські області були надані письмові пояснення від 17.06.2624 №28508/5/04-36-05-05-10, від 02.11.2023 №42120/5/04-36-05-05-05-10, подано розрахунок сум дисконту по довгостроковим фінансовим зобов`язанням ТОВ фірма «Логос» від 25.05.2020. З розрахунку видно, що кількість періодів - років ТОВ «КУА «Альтус Ассетс Актівітіс» складає 8 періодів/років, по Elistiko FinanceInvestments LTD - 9 періодів/ років, формулу наведено в розрахунку. При розрахунку було використано Національні, а не Міжнародні бухгалтерські стандарти. Щодо взаємовідносин з ТОВ «Рівер Таун Девелопмент». Так, позивач зазначає, що матеріали справи не містять жодних первинних бухгалтерських документів, які свідчать про здійснення господарської операції. Водночас не надає жодних поважних причин неможливості їх надання в ході підготовчого провадження, з урахуванням того, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 було прийнято до провадження адміністративну справу. Підготовче засідання призначено на 28.06.2023 та ухвалою від 06.03.2024 закрито підготовче провадження. Щодо консультаційних послуг. Як свідчить зміст адміністративного позову та заяви про зміну підстав позову у справі 160/2003/20, позивач не обґрунтовував свої позовні вимоги поверненням передплати, зокрема, зазначає позивач у клопотанні: (28.07.2017 позивачем здійснено ТОВ «Дрінк Дістрібушен Сістем» передплату за договором №300617-УСЛ від 30.06.2017 року на загальну суму 1 400 000,00 грн, в тому числі ПДВ 133 333,33 грн. В той же час, позивачем не отримані від контрагента послуги на зазначену суму, у зв`язку із чим ТОВ «Дрінк Дістрібушен Сістем» в березні 2018 року повернули передплату за зазначеним договором на загальну суму 1 348 938,63 грн., в тому числі ПДВ - 224 823,11 грн. Позивач зазначає, що документи на повернення передплати можуть бути надані при поверненні до підготовчого судового засідання.». Слід також зауважити, що до заперечень на акт перевірки позивачем також не було надано документів на повернення передплати, про що свідчить зміст заперечень та відсутність додатків до нього. Пояснення щодо порушень по взаємовідносинам з ТОВ «Дрінк Дістрібушен Сістем» викладені у відзиві на позовну заяву та в поясненнях від 17.06.2024 №28508/5/ 04-36-05-05-5. Щодо взаємовідносин із ТОВ «Копір-Центр Україна» та ТОВ «Роял-Принт» клопотання обґрунтоване незгодою позивача з правовою позицією ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Повернення до підготовчого провадження ніяким чином не вплине на правову позицію ГУ ДПС у Дніпропетровській області з даного питання. Щодо зауважень позивача, викладених клопотанні, а саме «В податковому повідомленні-рішенні N0000268501 від 02.10.2019 відповідачем зазначено, що встановлено відсутність складання та/або реєстрації податкових накладних, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, на суму ПДВ 120 547,00 грн. та застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 63 273.50 грн. Однак, простий математичний розрахунок свідчить про те, що 50% від 120 7,00 грн. складає 60 273,50 грн.». З цього приводу слід зауважити, що до податкового повідомлення рішення №000268501 від 02.10.2019 надано розрахунок в якому детально прописано період, суму ПДВ по зареєстрованим податковим накладним та суму штрафу за кожний період, який є невід`ємною частиною даного податкового повідомлення - рішення. В самому податковому повідомленні- рішенні чітко зазначено суму штрафу. Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматись як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Даних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду в постановах від 19.05.2020 у справі №820/2300/18, від 30.04.2020 №810/384/16, від 17.03.2020 №6808/4140/15, від 25.01.2019 №812/1112/16. Щодо доповнення до клопотання від 16.08.2024, позивачем зазначається, що податковий орган визначив податкові зобов`язання з орендної плати за землю виключно на підставі податкових декларацій позивача. З цього приводу слід зауважити, що згідно з пунктом 46.1. статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і оплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску. Відповідно до підпункту 47.1.1 пункту 47.1 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, резиденти або нерезидент України, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Згідно з пунктом 286.2статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходження земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Позивач до доповнення до клопотання від 16.08.2024 додає платіжні інструкції за 2018 - 1квартал 2019 року. Слід зазначити, що в ході проведення перевірки було встановлено заниження орендної плати за землю за 2018 - 1 квартал 2019 року, про що свідчить акт перевірки від 12.08.2019 та відповідь про результати розгляду заперечень. Отже, платіжні доручення за 2016-2017 рік не мають відношення до справи №160/2003/20. Питання щодо сплати орендної плати за землю за 2017 рік були предметом розгляду по справі №160/1998/19 за позовом ТОВ фірма «Логос» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпровська міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 14.08.2019 №0024941417, яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати за основним платежем - 15 841 529,06 грн та за штрафними санкціями - 3 960 382,27 грн. Як свідчать матеріали справи №160/1998/19 з 14.08.2018 по 20.08.2018 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Логос» (код ЄДРПОУ 23363633) з питань повноти нарахування орендної плати за земельні ділянки, що перебувають в Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Логос» на підставі укладених договорів оренди землі: площею 6,5558 (кадастровий номер - 1210100000:03:305:0090), площею 3,8767 (кадастровий номер - 1210100000:03:305:0101), площею 3,5428 (кадастровий номер - 1210100000:03:305:0100) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року. Рішенням Дніпропетровського окружного, адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №160/1998/19 адміністративний позов ТОВ фірми «Логос» до ГУ ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 14.08.2019 №0024941417 в частині збільшення орендної плати за землю за 2017 рік на суму грошового зобов`язання 7 128 680 грн. 16 коп. та за штрафними санкціями 1 782 170 грн. 04 коп. В решті позову відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.07.2024 в задоволенні апеляційної скарги ТОВ фірми «Логос» відмовлено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №160/1998/19 залишено без змін. Ухвалою КАС ВС від 16.08.2024 повернуто касаційну скаргу ТОВ фірми «Логос» З приводу розрахунків орендної плати за землю, слід зауважити, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області у поясненнях від 02.11.2024 зроблено розрахунок з урахуванням висновків постанови КАС ВС від 18.05.2023 у справі №160/2003/20 щодо застосування коефіцієнтів. Проте аналогічних розрахунків на виконання вимог постанови КАС ВС від 18.05.2023 у справі №160/2003/20 позивачем зроблено не було. Верховний Суд у своїх постановах від 21 травня 2020 року у справі №824/257/18-а, від 03 вересня 2019 року у справі №806/2049/18, від 26 грудня 2018 року у справі №2а/0370/3780/11, штрафних (фінансових) санкцій, боргу (недоїмки), яких стосуються позовні вимоги, визначені позивачу за конкретними окремими підставами, які відображені в акті перевірки, а при вирішенні відповідного спору суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб`єкта владних повноважень в частині та, за встановлення у судовому процесі об`єкту оподаткування та його вартісного вираження, не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов`язань суму, яка збільшена правомірно. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом поновлення порушених прав, інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду. Вказаних висновків при розгляді аналогічного питання дійшов Касаційний адміністративний Суд у складі Верховного Суду у постанові від 10.08.2023р. у справі №160/1998/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Логос» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Дніпровська міська рада, про визнання протиправним га скасування податкового повідомлення - рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлене клопотання, представник відповідача та представник третьої особи (Дніпровської міської ради) проти задоволення клопотання заперечували.

Розглянувши клопотання, суд зазначає про таке.

Згідно з ч.1 ст.179 Кодексу адміністративного судочинства України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Відповідно до статті 173 частини 1 Кодексу адміністративного судочинства України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Принцип незалежності та безсторонності суду закладений у статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року), згідно з положеннями якої кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до пункту 1 частини 7 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» безсторонній розгляд і вирішення судових справ відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства є одним з основних обов`язків судді.

При цьому слід зазначити, що надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм і вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, зважаючи на обставини конкретної справи, і необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів у адміністративному судочинстві може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

До того ж, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відтак, виходячи із завдань адміністративного судочинства, з метою проведення всіх підготовчих дій, які необхідні для забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, вчинення яких можливе лише на стадії підготовчого провадження, враховуючи обґрунтування, наведені у клопотанні позивача та запереченнях відповідача, суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника позивача про повернення до стадії підготовчого провадження та приєднання до матеріалів справи наданих позивачем документів.

Водночас відповідно до частин, 1, 3, 4 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Поряд з цим, суд зазначає, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.90 КАС України).

Керуючись ст. ст. 167, 173, 179, 180, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Логос» про повернення до підготовчого провадження у справі задовольнити.

Повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні.

Призначити підготовче судове засідання у справі на 09 січня 2025 року на 14:00 год.

Приєднати до матеріалів справи документи, додані позивачем до клопотання, яке надійшло до суду 05.07.2024, та клопотання, яке надійшло до суду 16.08.2024.

Встановити учасникам справи строк до 19 грудня 2024 року на подачу додаткових пояснень у справі (у разі їх наявності) з одночасним наданням доказів їх надіслання всім учасникам справи.

Засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, зала судових засідань №4.

Учасники справи, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд, відповідно до частини другої статті 131 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі. Особам, які беруть участь у справі, направити повістки про виклик до суду.

Інформацію щодо цієї адміністративної справи особи, які беруть участь у справі, можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).

Ухвала набирає законної сили 04.12.2024 та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 09.12.2024.

Суддя Н.В. Кучугурна