Рішення

від 09.12.2024 по справі 160/25869/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 рокуСправа №160/25869/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АСЕРО ГРУП» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішенні та карток відмови, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю АСЕРО ГРУП до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002477 та рішення про коригування митної вартості товарів від 08.08.2024 №UA209000/2024/9000648/2 винесені Львівською митницею;

- визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002478 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 08.08.2024 №UA209000/2024/9000649/2 винесені Львівською митницею.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що ним було подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач визначив митну вартість товару за ціною договору/контракту, яка зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі). На підтвердження заявленої вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Позивач не погоджується із вказаними рішеннями та вважає його протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АСЕРО ГРУП» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішенні та карток відмови залишено без руху із наданням часу на усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від Львівської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржувані рішення та картки відмови є правомірними та такими, що прийнято відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митних деклараціях та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.05.2024 між позивачем (Покупець) та Gazki LTD (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №98 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2 Договору найменування, ціна, валюта кількість, асортимент Товару вказуються у Специфікації та/або інвойсі/проформі, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно її. З Договору умови поставки: FCA, якщо інше не зазначено у відповідній специфікації.

Пунктом 7 Договору визначено, що матеріал повинен бути оплачений в повному обсязі відповідно до інвойсу або проформи протягом 10 (десяти) днів з моменту виставлення, якщо інші умови оплати не вказані у відповідній специфікації.

Відповідно до специфікації №2506 від 25.06.2024 до даного Договору сторони обумовили асортимент товару, умови та терміни постачання та оплати.

Сторони погодили загальну вартість товару у розмірі 10 261,86 євро.

Позивач за допомогою SWIFT-переказу провів платежі згідно платіжного доручення від 27.06.2024 №4 у розмірі 10 261,86 євро на рахунок Продавця.

На виконання умов Договору Gazki LTD відвантажив товар на суму 10 261,86 євро.

Так, на виконання умов зазначеного вище Договору, Gazki LTD поставив, а позивач придбав товари згідно наступних митних декларацій:

1. №24UA209170062559U8 від 31.07.2024 - прокат плоский з легованої сталі, оцинкована сталь у рулонах, гарячого цинкування, завширшки більш як 600 мм: листи оцинковані алюмінізовані в рулонах, марка сталі USIBOR 1500+А8, товщина 1,62 мм, ширина 1602 мм - 14,467 мт. Ціна товару 7 667,51 євро.

До декларації позивачем долучено сертифікат якості №2307 від 23.07.2024, пакувальний лист №187 від 23.07.2024, рахунок-проформа №2006 від 20.06.2024, рахунок-фактура №187 від 23.07.2024, автотранспортна накладна від 23.07.2024, сертифікат про походження товару №2400010509 від 26.07.2024, банківський платіжний документ №4 від 27.06.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №МЛ0725-0009 від 25.07.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення від 25.07.2024, заявка №МЛЗ-240530-1-10 від 19.07.2024, зовнішньоекономічний контракт №98 від 22.05.2024, специфікація№2506 від 25.06.2024, договір про надання митного брокера №БД-07062024 від 07.06.2024, договір про перевезення №МЛЗ-240530-1 від 30.05.2024, №МЧЗ-240401-1 від 01.04.2024, №МЧП-240604-1 від 04.06.2024, перепустка Е-265263 від 28.07.2024, копія митної декларації країни відправлення 24HU1062002CD39003 від 26.07.2024.

2. №24UA209170062560U0 від 31.07,2024 - прокат плоский з вуглицевої сталі, оцинкована сталь у рулонах, електролітично оцинковані, завширшки більш як 600 мм: листи електрооцинковані в рулонах, марка сталі GR3, товщина 0,81 мм, ширина 1775 мм - 4,895 мт. Ціна товару 2 594,35 євро.

До декларації позивачем долучено сертифікат якості №2507 від 25.07.2024, пакувальний лист №189 від 25.07.2024, рахунок-проформа №2006 від 20.06.2024, рахунок-фактура №189 від 25.07.2024, автотранспортна накладна від 25.07.2024, сертифікат про походження товару №2400010509 від 26.07.2024, банківський платіжний документ №4 від 27.06.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №МЛ0726-0010 від 25.07.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення від 25.07.2024, заявка №МЛЗ-240530-1-11 від 26.07.2024, зовнішньоекономічний контракт №98 від 22.05.2024, специфікація№2506 від 25.06.2024, договір про надання митного брокера №БД-07062024 від 07.06.2024, договір про перевезення №МЛЗ-240530-1 від 30.05.2024, №МЧЗ-240401-1 від 01.04.2024, №МЧП-240604-1 від 04.06.2024, перепустка Е-265263 від 28.07.2024, копія митної декларації країни відправлення 24HU1062002CD39003 від 26.07.2024.

Під час контролю за правильністю визначення позивачем митної вартості товару на підставі поданих митних декларацій у відповідача виникли сумніви стосовно достовірності наданих позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару, тому, згідно з вимогами ст. 53 Митного кодексу України, відповідач зобов`язав позивача надати додаткові документи,

З урахуванням додатково наданих документів на підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивачем було подано відповідачу по кожній з митних декларацій наступні документи:

-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу та специфікація до нього;

-сертифікати якості на товар (технічні описи);

-сертифікат про походження товару;

-пакувальні листи;

-рахунок-проформа (інвойс);

-рахунок-фактура (інвойс);

-банківський платіжний документ, ідо підтверджує вартість товару;

-митна декларація країни відправлення;

-договір транспортного експедирування між ТОВ «АСЕРО ГРУП» та 'ГОВ «МОРІТАН ЛОГІСТИК»;

-заявки до договору транспортного експедирування;

-рахунки на оплату транспортно експедиційних послуг;

-довідки про транспортно-експедиційні витрати;

-договір перевезення між ГОВ «МОРІТАН ЛОГІСТИК» та ФОН ОСОБА_1 ;

-договір перевезення між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ЕКСПРЕС ТРАНС»;

-перепустка №14265263;

-договір про надання послуг митного брокера;

-довіреність.

За результатами розгляду митної декларації №24UA209170062559U8 від 31.07.2024 та доданих до неї документів, відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209170/2024/0024 77 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 08.08.2024 № UA 209000/2024/9000648/2, відповідно до яких митна вартість товару визначена за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Також, за результатами розгляду митної декларації №24UA209170062560U0від 31.07.2024 та доданих до неї документів, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, про що склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209170/2024/002478 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 08.08.2024 № UA 209000/2024/9000649/2, відповідно до яких митна вартість товару визначена за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

У зв`язку з цим, з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг, позивач, сплатив митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів та сплатив різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів.

Позивач не погоджується із вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови та вважає їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч. ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також, за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 року в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Підставою для коригування митної вартості в обох оскаржуваних рішенням контролюючим органом зазначено:

1. Рішення про коригування митної вартості товарів: від 08.08.2024 №UA209000/2024/9000648/2;

- декларантом для підтвердження витрат на транспортування до митного оформлення надано СМР б/н від 23.07.2024, рахунок на оплату транспортно- експедиційних послуг №МЛ 0725-0009 від 25.07.2024, довідку про транспортно-експедиційні витрати №МЛЗ-240530-1-10 від 25.07.2024, заявку на перевезення ММЛЗ-240530-1-10 від 19.07.2024. У всіх вищезазначених документах маршрутом перевезення вантажу був: Anglern: Бельгія пункт пропуску Рава Руська м. Львів/с. Латиська Львівської області, Україна. Слід зазначити, що відповідно до гр. 29 поданої до митного оформлення МД 24UA209170062559U8 пунктом перетину кордону зазначено пункт пропуску Рава Руська-Хребеннє, однак декларантом надано до митного оформлення експортну декларацію країни відправлення (Угорщина) №24HU1062002CD39003 від 26.07.2024, що суперечить вищезазначеному маршруту переміщення вантажу, гак як будь які документи, що підтверджують перебування оцінюваної о вантажу на території Угорщини декларантом до митного оформлення не надано;

- у гр. 16 та гр.23 наданої до митного оформлення СМР б/н від 23.07.2024, наявні штампи перевізника Ekspress Trans LTD, однак рахунок на оплату транспортно- експедиційних послуг №МЛ 0725-0009 від 25.07.2024, виписано ТОВ «Морітан Логістик» з посиланням на Договір транспортної о експедирування ММЛ-240530 від 30.05.2024, який до митного оформлення декларантом не надано. Документи, що визначають договірні відносини з Ekspress Trans LTD відсутні;

- відповідно до гр.31 поданої до митного оформлення МД 24 UA 2091700625591Г8, інвойсу №І87 від 23.07.2024 та проформи-інвойсу №2006 від 20.03.2024, маркою товару (сталі), що імпортується є USIBOR 1500+А 3, торгівельна марка: ArcelorMittal, виробник: ArcelprVittal France, однак відповідно до Специфікації М2506 від 23.06.2024, яка є невід`ємною частиною зовнішньоекономічного Договору М98 від 22.03.2024, маркою імпортованого товару є ТУРЕ HCT59OХ, а виробником Synergy Tradekco NV.

Рішення про коригування митної вартості товарів від 08.08.2024 №UA209000/2024/9000649/2:

- декларантом для підтвердження витрат на транспортування до митного оформлення надано СМР б/н від 25.07.2024, рахунок на оплату транспортно- експедиційних послуг MMЛ0726-0010 від 25.07.2024, довідку про транспортно-експедиційні виграти ММЛЗ-240530-1-11 від 25.07.2024, заявку на перевезення MMJI3-2405301 11 від 26.07.2024. У всіх вищезазначених документах маршрутом перевезення вантажу був: Единя, Польша - пункт пропуску Рава-Руська - м. Львів/с. Делійська Львівської області, Україна. Слід зазначити, що відповідно до гр. 29 поданої до митного оформлення МД 24 UA 209170062560U0 пунктом перетину кордону зазначено пункт пропуску Рава Руська-Хребенне, однак декларантом надано до митного оформлення експортну декларацію країни відправлення (Угорщина) від 26.07.2024, що суперечить вищезазначеному маршруту переміщення ватажу, гак як будь які документи, що підтверджують пересування оцінюваного вантажу на території Угорщини декларантом до митного оформлення не надано;

-у гр. 16 та гр. 23 наданої до митного оформлення СМР б/н від 25.07.2024 наявні штампи перевізника Mispress Trans LTD, однак рахунок на оплату транспортно- експедиційних послуг ММЛ0726-00І0 від 25.07.2024 виписано ТО В «Морітан Логістик» з посиланням на Договір транспортного експедирування №MМJI3240530-1 від 30.05.2024, який до митного оформлення декларантом не надано. Документи, що визначають договірні відносини з Ekspress Trans LTD відсутні;

-відповідно до гр.31 поданої до митного оформлення МД 24UA209170062560U0 торгівельна марка імпортованого прокату Salzgitter, а виробник Salzgitter Elahcst.ahl GmbH, однак відповідно до Специфікації №2506 від 25.06.2024, яка є невідємною частиною зовнішньоекономічного Договору №98 від 22.05.2024 виробником оцінюваного товару є Synergy Тгасіексо NV.

Щодо транспортних витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з п.5 ч.10.ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до ч, 2 ст. 53 Кодексу, якщо витрати на транспортування не включено до ціни товарів, декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Перелік таких документів встановлений положеннями наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, зокрема, відносяться:

- рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг;

- заявка на здійснення послуг по доставці товарів;

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Позивачем під час митного оформлення товарів разом з митними деклараціями подавався договір транспортного експедирування від 30.05.2024 №МЛ3-240530-1 укладений між ТОВ «АСКРО ГРУШІ» (клієнт) та ТОВ «МОРІТАНС ЛОГІСТИК» (експедитор).

Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що за цим Договором Клієнт доручає, а експедитор приймає на себе зобов`язання від імені та за рахунок клієнта організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та за межами країни, у міжнародному сполученні. З метою виконання перевезення, Експедитор залучає перевізників (експедиторів), або діючи самостійно, здійснює перевезення власним або орендованим транспортним засобом.

На підтвердження факту надання ТОВ «МОРІТАН ЛОГІСТИК» послуг за договором транспортного експедирування позивачем надавалися заявки на перевезення, рахунки на оплату, довідки про транспортно-експедиційні витрати, СМР б/н від 23.07.2024, від 25.07.2024.

Також, позивачем подавалися договори з якими можливо прослідити договірні взаємовідносини з перевізником Ekspress Irans LTD, а саме:

- договір перевезення від 01.04.2024 №МЧЗ-240401-1 укладений між ТОВ «МОРІТАН ЛОГІСТИК» (експедитор) та ФОН «Чайковський М.В. (перевізник);

- договір перевезення від 04.06.2024 №МЧП-240604-1 укладений між ФОП ОСОБА_1 (експедитор) та ТОВ «ЕКСПРЕСС ТРАНС» (перевізник).

Таким чином позивач надано всі необхідні документи, щодо підтвердження транспортних витрат.

Щодо відсутності документів, що підтверджують перебування оцінюваного вантажу на території Угорщини, на яку посилається митний орган у зв`язку з поданням декларантом копії митної декларації країни відправлення.

Суд зазначає, що дана декларація не є документом, що підтверджує чи спростовує заявлену митну вартість товару.

Стосовно посилання митного органу на невідповідність торгівельної марки та виробника товару суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, компанія Synergy Tradeco NV зазначена в специфікації №2506 від 25.06.2024 до договору купівлі-продажу №98 від 22.05.2024 є постачальником компанії «Gazki» ltd, а не виробником. Щодо марки сталі Type НСТ590Х вказаної в специфікації №2506 від 25.06.2024 до договору купівлі-продажу №98 від 22.05.2024 згідно до пояснень позивача, така назва марки сталі є загальною. В свою чергу, марка сталі визначена в інвойсі №187 від 23.07.2024, а саме, USIBOR1500+AS є торговою марка однієї цієї сталі в ArcelorMittal.

За наведених обставин, у даній справі судом не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору.

Крім того, надісланий митним органом електронний запит не містить інформації, що дозволяла б з`ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.

Суд зазначає, що вказані митним органом недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд робить висновок, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року в справі №809/257/17.

З урахуванням викладеного суд робить висновок, що відповідач протиправно відмовив позивачу в визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Оскільки на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 7267,20 грн.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 7267,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Так позивачем долучено до позову орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

Згідно із частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Разом з тим, жодних доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу останнім не надано, за таких обставин суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АСЕРО ГРУП» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішенні та карток відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002477 та рішення про коригування митної вартості товарів від 08.08.2024 №UA209000/2024/9000648/2, винесені Львівською митницею.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002478 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 08.08.2024 №UA209000/2024/9000649/2, винесені Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСЕРО ГРУП» (вул. Королеви Єлизавети ІІ, буд. 2, м. Дніпро, 49000) судові витрати за подачу позову до суду у розмірі 7267 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна