Рішення

від 19.11.2024 по справі 160/27586/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Справа № 160/27586/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі: секретаря судового засідання Омельченко А.І. представника позивача представника відповідача Бродської А.В. Єфіменко О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАММА 2020" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

16.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАММА 2020» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.07.2024 №0432630703.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником об`єктів нежитлової нерухомості (комплексу будівель), загальною площею 320914,3 кв.м. Такі нежитлові приміщення позивач використовує для виробництва поліграфічної продукції. Вказує, що відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (далі - ДК 018-2000) до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125), клас "Будівлі промислові" (1251), віднесено криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо за їх функціональним призначенням, підклас 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". Вказані об`єкти складають комплекс промислового призначення, придатний для промислового виробництва та за своїми ознаками дані об`єкти відповідають класу будівель промисловості, і не здані останнім в оренду, лізинг, позичку. Відтак, на переконання позивача, вказаний комплекс будівель не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI. А тому, позивач вважає дії відповідача та винесене податкове повідомлення-рішення від 05.07.2024 №0432630703 протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом. Крім того, позивач вважає, що оскільки контролюючий орган вищого рівня ДПС України, безпідставно залишив скаргу без розгляду і повернув її позивачу, а таким чином надав не обґрунтовану відповідь на скаргу, з огляду на положення пунку 56.9 статті 56 Податкового кодексу, така скарга вважається задоволеною на користь платника податків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАММА 2020» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без руху.

Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів, з моменту отримання копії ухвали, шляхом надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 30280,00 грн, сплаченого на реквізити: отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37988155, рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632, МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

29.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію №0.0.3968161235.1 на суму 30280,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/27586/24 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 12.11.2024.

12.11.2024 підготовче засідання у справі №160/27586/24 відкладено на 19.11.2024.

15.11.2024 представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що згідно з інформаційними базами даних ДПС до 18.02.2021 основним видом діяльності ТОВ «ГАММА 2020» було 68.10 «Купівля та продаж нерухомого майна», який відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом комітету України з питання технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року №530 (далі - ДК 0092010), відноситься до секції L «Операції з нерухомим майном» та не віднесений до секцій В-F КВЕД ДК 009:2010. Таким чином, за період 2020 рік та по 18.02.2021 ТОВ «ГАММА 2020» відповідно до вимог ст. 266 ПКУ повинно було визначати об`єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальних підставах та не мало преференцій передбачених пунктом «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ. Згідно з інформаційними базами даних ДПС з 18.02.2021 основний вид діяльності ТОВ «ГАММА 2020» змінений на 18.12 - «Друкування іншої продукції», який відповідно до ДК 009:2010, відноситься до секції С «Переробна промисловість». Крім того, з періоду реєстрації платником податків та за весь період діяльності ТОВ «ГАММА 2020» не подавало до контролюючого органу Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-0ПI, що свідчить про відсутність необхідного поліграфічного обладнання, оснащення тощо. Разом з тим, ТОВ «ГАММА 2020» до контролюючого органу за 2021 рік не подавалась фінансова звітність та звітність з податку на прибуток підприємств (не платник ПДВ), що свідчить про відсутність провадження фінансово-господарської діяльності суб`єктом господарювання, так як наслідок використання приміщень у виробничій діяльності. Таким чином, на думку відповідача, позивачем в порушення п.п.266.1.1 п.266.1, пп.266.2.1, пп. 266.2.2 п.266.2, п.266.3, п.266.9.1 п.266.9 ст.266 ПКУ ТОВ «ГАММА 2020» занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 10 985 605,94 грн., у тому числі: за 2020 рік - на 4 722 065,44 грн., за 2021 рік - на 6 263 540,5 грн.

19.11.2024 протокольною ухвалою закрито підготовче засідання у справі №160/27586/24 та вирішено перейти до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав вказаних у позові.

Представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити, вказуючи на безпідставність позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАММА 2020» (код ЄДРПОУ 43605385) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.04.2020. Видами діяльності є 18.12 Друкування іншої продукції (основний); 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Станом на момент розгляду справи ТОВ «ГАММА 2020» знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі направлення від 03.06.2024 №4189 та наказу Головного управління ДІС у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГАММА 2020» від 31травня2024 року №2134-п, на підставі п.19-1.1 ст.19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20. п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.л.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГАММА 2020» (код ЄДРПОУ 43605385) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2020-2021 роки.

14.06.2024 за результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГАММА 2020» (код ЄДРПОУ 43605385) за №1630/04-36-07-03/43605385.

Перевіркою встановленні такі порушення ТОВ «ГАММА 2020»:

1) п.п.266.1.1 п.266.1, пп.266.2.1, пп. 266.2.2 п.266.2, п.266.3, пп.266.9.1 п.266.9 ст. 266 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р., зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 10 985 605,94 грн., у тому числі:?? за 2020 рік - на 4 722 065,44 грн., ??за 2021 рік - на 6 263 540,50 грн.

2) пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.49.2 ст.49, пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р., зі змінами та доповненнями, не подана податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 та 2021 роки відповідальність платника передбачена п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010р., зі змінами та доповненнями.

На підставі висновків акту перевірки №1630/04-36-07-03/43605385 від 14.06.2024 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2024 №0432630703, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 10 985 605,94 грн

Представником позивача було складено та направлено скаргу на означене податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України від 23.08.2024 за №25798/6/99-00-06-03-02-06 скаргу на податкове повідомлення-рішення від 05.07.2024 №0432630703 залишено без розгляду.

Відтак, предметом спору у цій справі є правомірність податкового повідомлення-рішення від 05.07.2024 №0432630703.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

01.01.2015 набув чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власники нежитлової нерухомості, яка за своїми окремими характеристиками і площею підпадає під об`єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 31.12.2023) не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

З аналізу цієї норми висновується, що її застосування передбачає наявність таких умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є промисловим товаровиробником, друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у промисловій діяльності, третя - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Також слід зазначити, що встановлена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності промислових товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Суд зазначає, що Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Зі змісту Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ«ГАММА 2020» (код ЄДРПОУ 43605385) за №1630/04-36-07-03/43605385 видно, що ТОВ «ГАММА 2020» у спірний період було власником об`єктів нежитлової нерухомості промислового призначення загальною площею 320914,3 кв.м, за адресою: м. Дніпро, вул. Бориса Кротова, 24.

Отже, належне позивачу приміщення за своїми ознаками та функціональним призначенням відноситься до будівлі промисловості, що не заперечується та підтверджується контролюючим органом.

Водночас сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки з його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №812/1800/18, від 27.01.2022 у справі № 826/6649/17, від 31.05.2022 у справі №420/12318/21.

Тому суд має встановити чи об`єкт нерухомості, щодо якого нараховані податкові зобов`язання, використовується за призначенням у сфері здійснення промислового виробництва, а саме виробництва поліграфічної продукції.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями про такі види діяльності: 18.12 Друкування іншої продукції (основний); 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Згідно з положеннями Національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України 11.10.2010 № 457, види діяльності за кодом 18.12. Друкування іншої продукції (основний. Відноситься до секції «С» Переробна промисловість, тобто виробництво промислової продукції.

Так, на переконання суду, позивачем здійснюється відповідна господарська діяльність за визначеними кодами КВЕД.

При цьому суд вказує, що в акті перевірки контролюючим органом не надано оцінку господарській діяльності позивача, зокрема, на підставі податкового обліку.

Суд звертає увагу, що сама по собі податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість здійснення господарської діяльності з виробництва поліграфічної продукції. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності здійснення господарської діяльності позивачем щодо виробництва поліграфічної продукції, оскільки отримана податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією.

Крім того, суд зауважує, що отримання податковим органом податкової інформації, у якій здійснено відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо позивача не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України).

Достатніми, відповідно до приписів частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з вимогами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вказані норми, суд вказує на наступне.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Потенційний обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.

Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень відповідача також означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №810/3212/16.

Беручи до уваги те, що відповідач не надав заперечень та доказів на спростування аргументів викладених позивачем в скарзі, і таким чином за принципом «мовчазної згоди», погодився із викладеними позивачем підставами для скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2024 №0432630703, разом з тим, у акті перевірки та відзиві №52645/5/04-36-05-04-09 від 14.11.2024 відповідач не заперечує, що вказане нерухоме майно відноситься до будівель промисловості та належать на праві власності позивачу, а також відповідачем не надано суду жодних доказів, які б спростовували позицію позивача щодо використання такого майна за призначенням у господарській діяльності за основним видом діяльності, яка класифікується у секціях B-FКВЕД ДК 009:2010 - 18.12. «Друкування іншої продукції». Також не доведено факт передання позивачем такого майна в користування третім особам.

З огляду на наведене, суд вважає, що об`єкти нежитлової нерухомості, власником яких є позивач, є промисловими будівлями, де здійснюється господарська діяльність - виробництво поліграфічної продукції.

У ході розгляду справи судом не встановлено, а контролюючим органом не доведено, що вказана промислова будівля здавалася у спірному періоді позивачем в оренду, лізинг чи позичку або використовувалася не за призначенням.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд робить висновок, що позивач має право на пільгу в оподаткуванні податком на нерухоме майно за період 2020-2021 роки стосовно спірних нежитлових приміщень.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 05.07.2024 №0432630703 підлягає скасуванню як протиправне.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Згідно з ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім зазначеного, суд вважає за необхідне також звернути увагу на наступне.

Пунктами 56.1. та 56.2. статті 56 ПК України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Відповідно до абзацу першого пункту 56.3 статті 56 ПК України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.07.2024 №0432630703, яке надіслано на адресу позивача засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та отримане позивачем 18.07.2024. Таким чином, останнім днем строку для адміністративного оскарження до ДПС України податкового повідомлення-рішення є 01.08.2024.

Скарга позивача від 01.08.2024 №01/08 на податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.07.2024 №0432630703 направлена до ДПС України засобами поштового зв`язку 01.08.2024. В матеріалах справи наявні докази, надані позивачем, що підтверджують факт прийняття скарги з додатками для відправлення відповідним відділенням зв`язку 01.08.2024.

Позивач вважає, що оскільки ДПС України розглядаючи подану позивачем в адміністративному порядку скаргу на податкове повідомлення-рішення не прийняла вмотивованого рішення по суті скарги, така скарга в силу вимог пункту 56.9. статті 56 Податкового кодексу України, вважається задоволеною на користь платника податку.

Відповідно до пункту 56.4. статті 56 ПК України, під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Відповідно до або 1 пункту 56.3 статті 56 ПК України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Пунктом 56.8. статті 56 ПК України передбачено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.

Перелік підстав, за наявності яких податковий орган має право не розглядати скаргу платника податків, викладений в пункті 56.7 статті 56 ПК України, де зазначено, зокрема, що у разі порушення платником податків вимог пункту 56.3 цієї статті, подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

Згідно із абзацом другим пункту 56.9 статті 56 ПК України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Отже, законодавець поклав на контролюючий орган беззаперечний обов`язок доводити правомірність прийнятого будь-якого рішення та чітко встановив алгоритм дій податкового органу в ході розгляду скарги платника податків у порядку статті 56 ПК України і наслідки його недотримання.

Не направлення впродовж визначених Податковим кодексом строків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня розгляду. Такий самий правовий наслідок настає у разі, якщо рішення контролюючого органу про продовження строків розгляду скарги не було надіслано платнику податків до спливу визначених Податковим кодексом строків для розгляду скарги в процедурі адміністративного оскарження.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПК України строку розгляду скарги платника податків, тобто не направлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги (в тому числі у разі продовження такого строку), є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня. В свою чергу, визнання скарги повністю задоволеною на користь платника податків означає, що оскаржене рішення контролюючого органу з цього часу припинило регулюючу дію та не створює для платника податків юридичного обов`язку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладено, зокрема в постановах від 10.10.2019 року у справі №826/4049/14, від 24.01.2019 № 826/500/15, від 12.12.2019 року № 820/1929/17.

Під час виконання владних управлінських функції на органи публічної влади та їх посадових осіб покладається конституційний обов`язок діяти тільки відповідно до нормативно-правових приписів. Конституція України у ч. 2 ст. 19 встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто діяльність усіх суб`єктів публічної влади повинна бути упорядкована законом. Свої повноваження вони зобов`язані здійснювати лише згідно із буквою закону. Принцип, закладений у зазначеній вище конституційній нормі, можна сформулювати в такій формі: «Заборонено все, крім дозволеного законом». Рекомендація №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами», прийнята 11 березня 1980 р., передбачає, що термін «дискреційне повноваження» означає повноваження, яке надає адміністративному органу ступінь свобод під час прийняття рішення, даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним. Таким чином, у реалізації дискреційних повноважень адміністративний орган має право обирати, як йому діяти у тій чи іншій ситуації для досягнення поставленого результату. Однак навіть тут він має діяти виключно у межах норми права, яка визначає його компетенцію. Виходити за межі приписів закону йому забороняється.

Що саме є вмотивованим або невмотивованим рішенням контролюючого органу на скаргу платника податків, законодавець чітко не встановлює. Це поняття є невизначеним в чинному законодавстві.

Згідно із пунктом 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма ПК України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі ПК України, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З матеріалів справи видно, що контролюючий орган вищого рівня (ДПС України) надіслало позивачу рішення про залишення скарги позивача щодо незгоди з податковим повідомлення-рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.07.2024 №0432630703 без розгляду у зв`язку із порушенням позивачем 10-ти денного терміну оскарження, визначеного п. 56.3. ст. 56 ПК України, та повернув таку скарги позивачу.

Враховуючи, що 18.07.2024 позивачем отримано податкове повідомлення-рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.07.2024 № 0432630703, а скарга на таке рішення до контролюючого органу вищого рівня (ДПС України) була надана до відділення поштового зв`язку 01.08.2024, тобто в межах 10-денного робочого строку визначеного пунктом 56.3. статті 56 ПК України, суд вважає, що контролюючий орган безпідставно залишив без розгляду скаргу та повернув її позивачу, а тому таке рішення є невмотивованим. Крім того, контролюючим органом під час адміністративного оскарження не було доведено правомірність складання податкового повідомлення-рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.07.2024 №0432630703, а також не надано аргументованих заперечень стосовно самої суті скарги.

Таким чином, підстав для незастосування наслідків, визначених абз. 2 п. 56.9 ст. 56 ПК України - немає і відповідно, скарга позивача вважається повністю задоволеною контролюючим органом вищого рівня ДПС України, на користь платника податків - позивача, з дня, наступного за останнім днем розгляду скарги.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд робить висновок, що позовні вимоги ТОВ«ГАММА 2020» до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2024 №0432630703, в тому числі з урахуванням відсутності прийняття ДПС України вмотивованої відповіді на скаргу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви у сумі 30280,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАММА 2020" (пр-т Сергія Нігояна, буд. 22/26, кв. 24, м. Дніпро, 49064, код ЄДРПОУ 43605385) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.07.2024 №0432630703.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАММА 2020" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 03.12.2024.

Суддя Р.З. Голобутовський