Рішення

від 09.12.2024 по справі 240/10322/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/10322/24

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан інгредієнти" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколан інгредієнти" із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №101000/2024/000038/1 від 20.02.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що уповноваженою особою позивача подано до Житомирської митниці Держмитслужби митну декларацію для митного оформлення імпорту товару. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару за ціною договору, разом з митною декларацією декларант надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Однак відповідач безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, що відповідно призвело до надмірної сплати митних платежів в розмірі 37 452,69 грн. При цьому, жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності всіх відомостей відповідач не надав.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив. Вказав, що під час проведення відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, встановлено розбіжності у поданих документах та запропоновано декларанту надати додаткові документи. На вимогу митного органу були позивач не надав додаткових документів, тільки пояснення, проте вони також не підтвердили заявлену митну вартість товару, а тому митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару. З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством, тому у задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою суду від 10.07.2024 у задоволенні клопотання представника Житомирської митниці про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що наведені у позовній заяві доводи не спростовано відповідачем.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, де навів повторно аргументи відзиву.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду №01-50В від 10.07.2024 та №01-70В від 12.09.2024 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в періоди з 29.07.2024 по 12.08.2024 та з 26.09.2024 по 09.10.2024 включно.

Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

19.01.2024 до відділу митного оформлення №1 митного поста "Житомир-центральний" з метою імпорту товару "METHYL TETRA-HYDRO PHTHALIC ANHYDRIDE (MTHPA) HC2000, метілтетрагідрофталевий ангідрид (MTHPA, світло-жовта рідина, формула: C9H10O3", що ввозився на адресу ТОВ "Еколан інгредієнти", подано митну декларацію №24UA101020002043U1.

Заявлена митна вартість визначена за основним методом на рівні 1,798 доларів США за кілограм.

Разом з митною декларацією подавалися товаросупровідні документи на вказані товари.

За результатами перевірки поданих документів відповідачем встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України аналогічного товару.

Відповідно до ризику АСУР 105-2 посадовою особою митного органу декларанту було направлено авторизоване повідомлення про надання додаткових документів.

За результатами опрацювання отриманих від декларанта додаткових документів Житомирською митницею Держмитслужби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.02.2024 №UA101000/2024/000038/1.

Митну вартість визначено за методом 2а вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну, яка визначена на підставі МД № 23UA209230101639U6 від 25.09.2023.

У подальшому товар випущено у вільний обіг на підставі митної декларації № 24UA101020006473U9 від 20.02.2024 із застосуванням забезпечення сплати митних платежів у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України 37 452,69 грн.

Відповідно до ч.8 ст.55 Митного кодексу України позивач звернувся 30.04.2024 до митного органу із заявою №164 по скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20.02.2024 №UA101000/2024/000038/1 та надав додаткові документи, проте ця заява залишена без задоволення (лист від 09.05.2024).

Позивач, не погоджуючись із такими рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 (далі МК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - за основним методом - за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 7 ст.55 МК України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Відповідно до ч.8 ст.55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Згідно із ч.9 ст.55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд враховує наступне.

Як видно із матеріалів справи, до митної декларації позивачем подавалися такі документи:

контракт № 23 від 03.10.2023;

додаткова угода № 3 від 27.09.2023 до контракту № 23 від 03.10.2023;

інвойс № 43921 від 22.10.2023;

прайс-лист № б/н від 01.10.2023;

пакувальний лист № 3673 від 22.10.2023;

коносамент № ZH231000206 від 22.10.2023;

УМВС накладна № 2151001271 від 24.12.2023;

супровідний документ Т1 № 23PL321030NS6D0516 від 22.12.2023;

документ, що підтверджує вартість страхування № 1552308003849 від 22.10.2023;

договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 828/15 від 24.02.2015;

рахунок на оплату № 029987 від 28.12.2023;

довідка про транспортні витрати № 1794 від 28.12.2023;

договір про надання послуг з митного оформлення вантажів;

копія митної декларації країни відправлення № 422720230000949790 від 19.10.2023.

Митним органом на виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України подібних/схожих товарів.

Також митним органом встановлено, що згідно із відомостями інвойсу №43921 від 22.10.2023 ціна товару становить 1,66 доларів США за кілограм. Поставка оцінюваного товару на митну територію України здійснюється за посередницьким контрактом. Згідно із наданим митному органу прайс-листом від 01.10.2023 та копією митної декларації країни відправлення № 422720230000949790 від 19.10.2023 посередник (продавець за контрактом № 23 від 03.10.2022) придбав товар з митної території Китаю за ціною 1,60 доларів США за кілограм для подальшого продажу даного товару отримувачу (покупець за контрактом № 23 від 03.10.2022) в Україну.

Згідно із умовами поставки товару на територію України (CIF Gdansk) посередник за власний рахунок застрахував товар, про що надав страховий поліс № 1552308003849 від 22.10.2023 та поніс відповідні витрати.

Крім того, посередником товар придбаний в Китаї на умовах FOB Qingdao, що створило для нього витрати по доставці вантажу із зазначеного порту в Китаї до порту Гданськ у Польщі.

Згідно із даними коносаменту № ZH231000206 товар транспортувався в 20-ти футовому контейнері. Згідно із відомостями, викладеними у листі ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 16.01.2024 № 81, середня вартість морського перевезення з порту Ningbo (Китай) до порту Гданськ (Польща) 20-ти футового контейнера з товаром становить 4602,75 доларів США. Порти Qingdao та Ningbo знаходяться вздовж однієї берегової смуги східної частини Китаю, тому митний орган вважає їх співставними для застосування інформації про вартість перевезення. Таким чином, для продажу товару в Україну посередник поніс такі витрати: 28160,00 доларів США (вартість товару) + 4602,75 доларів США (вартість транспортування товару морем) + вартість страхування вантажу. Таким чином фактично понесені покупцем витрати за товар складають не менше 32762,75 доларів США або 1,86,2 доларів США за кілограм товару.

Виявлені обставини, на думку митного органу, свідчать про те, що господарська операція з поставки оцінюваного товару не спрямована на досягнення економічного результату отримання прибутку, у ній відсутня економічна ефективність, що виражається у негативному співвідношенні корисних кінцевих результатів для продавця до витрачених ним ресурсів. Задекларована вартість товару є нижчою за вартість схожих товарів, що ввозяться на митну територію України, а тому, беручи до уваги вищезазначені розрахунки не є «дійсною вартістю».

Суд враховує, що відповідно до підпункту а) пункту 2 ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), положення якої входять до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, по якій розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції (підпункт b) п. 2 ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947).

Судом встановлено, що 03.10.2022 року між ТОВ "Еколан інгредієнти" (покупець) та LLC "Larchfield Limited" (продавець) укладено контракт №23, відповідно до якого продавець зобов`язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати на умовах контракту товари.

Відповідно до інвойсу №4392l від 22.10.2023 продавець зобов`язувався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар на загальну суму 29 216,00 доларів США.

Згідно із наданим митному органу прайс-листом від 01.10.2023 та копією митної декларації країни відправлення № 422720230000949790 від 19.10.2023 LLC "Larchfield Limited" придбав товар з митної території Китаю за ціною 1,60 доларів США за кілограм та у подальшому його було продано позивачу за ціною 1,66 доларів США за кілограм.

При цьому, LLC "Larchfield Limited" було оплачено 630 доларів США згідно заявки про надання транспортно-експедиторських послуг №12 Puyang #108 від 01.11.2023, а не 4602,75 доларів США, як помилково припускає митний орган.

Суд враховує презумпцію правомірності правочину, яка передбачена ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також слід врахувати й принцип свободи договору, зокрема відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи, що сторони контракту №23 від 03.10.2022 року - ТОВ "Еколан інгредієнти" (покупець) та LLC "Larchfield Limited" (продавець) погодили шляхом складення заявки про надання транспортно-експедиторських послуг №12 Puyang #108 від 01.11.2023 умови щодо оплати морського фрахту Qingdao,CHINA - Gdansk (Poland) компанією Larchfield Ltd, UК в розмірі 630 USD/20HQ, дані умови є чинними та мали бути прийняті митним органом.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що заявлена позивачем ціна не є дійсною вартістю товару.

Також митний орган вказав, що згідно із п.2.3 контракту №23 від 03.10.2023 покупець здійснює оплату за поставлений товар на умовах, визначених у відповідних інвойсах на поставку. Згідно із відомостями інвойсу №43921 від 22.10.2023 товар підлягає оплаті до 20.01.2024. Станом на 16.02.2024 оплата за товар повинна бути здійснена покупцем.

Разом з тим, всупереч вищезазначених вимог декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч.2 ст.53 Митного кодексу України. В даному випадку суд погоджується із твердженням митного органу щодо наявності підстав для витребування додаткових документів у зв`язку із неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Також митний орган вказав, що згідно із накладною ЦІМ/УМВС № 2151001271 від 24.12.2023 транспортування товару залізничним транспортом з Гдині (Польща) здійснював суб`єкт господарювання АО «ПКП КАРГО». Для підтвердження витрат на транспортування товару надано довідку про транспортні витрати №1794 від 28.12.2023, рахунок на оплату № 029987 від 28.12.2023, складені ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК». Для підтвердження існування правовідносин між імпортером та ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК» надано договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів № 828/15 від 24.02.2015. Однак, згідно із п.8.1 даного договору він діє до 31.12.2015. Договір автоматично продовжується, якщо жодна із сторін у встановлений термін не повідомить іншу сторону про його розірвання. Відомості про настання умов передбачених договором щодо продовження дії договору митниці не надано, а тому не можна однозначно стверджувати, що договір є чинним.

Суд критично оцінює дане твердження, оскільки воно ґрунтується на припущеннях митного органу, що є недопустимим та не вказано, які саме відомості, на думку митного органу, мав надати декларант про настання умов передбачених договором щодо продовження дії договору, враховуючи, що надані документи підтверджують існування договірних відносин за цим договором.

Крім того, митний орган вказав, що згідно із п.8.9 договору він діє з урахуванням наявного протоколу розбіжностей, який на розгляд митниці не надано.

Також зазначив, що згідно із даними розділу 1 договору він укладений з приводу надання транспортно-експедиторських послуг щодо необмеженої кількості вантажів клієнта, а пунктом 2.1 договору передбачено, що організація послуг здійснюється на підставі заявки, яка є невід`ємною частиною договору, в якій зазначається характеристика вантажу, вага, кількість, інші дані, що можуть підтверджувати факт існування правовідносин між сторонами договору з приводу перевезення саме оцінюваної партії товару, однак такий документ на розгляд митниці не надано. Крім того, згідно із даними коносаменту № ZH231000206 від 22.10.2023 товар прибув в порт Гданськ (Польща), тоді як згідно із документами, що на думку декларанта підтверджують витрати на транспортування покупця, надано відомості про вартість транспортування товару з м. Гдиня. Таким чином, документи не містять даних про вартість перевезення товару по маршруту Гданськ Гдиня (23 км) та не надано транспортний (перевізний) документ, на підставі якого здійснювалось переміщення товару на даній ділянці шляху. Таким чином, митний орган дійшов висновку, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавило митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості. В даному випадку суд погоджується із твердженням митного органу щодо наявності підстав для витребування додаткових документів у зв`язку із неповнотою поданих документів та наявністю розбіжностей у поданих документах щодо витрат на транспортування.

Відповідно до ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларанту запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

На вимогу митного органу декларантом додатково надані такі документи:

-комерційний інвойс № W4-20231014A від 14.10.2023;

-платіжна інструкція в іноземній валюті № 316 від 13.11.2023;

-протокол розбіжностей від 24.02.2015 до Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 828/15 від 24.02.2015;

-платіжний документ від 06.12.2023 на суму 28160,00 доларів США;

-офіційне положення від 01.11.2023 з перекладом на українську мову.

За результатами опрацювання додатково наданих документів встановлено, що додатково надані на вимогу митного органу інвойс № W4-20231014A від 14.10.2023, офіційне положення компанії Puyang Huicheng Electronic Material Co., Ltd від 01.11.2023, платіжний документ від 06.12.2023 на суму 28160,00 доларів США не спростовують вищезазначені висновки митного органу та виявлені невідповідності.

В порядку ч.8 ст.55 МК України листом №164 від 30.04.2024 позивачем надано додаткові документи, проте рішення про коригування митної вартості залишено без змін.

Суд критично оцінює висновки митного органу з огляду на наступне.

На підтвердження оплати товару згідно інвойсу №43921 від 22.10.2023 позивачем надано платіжна інструкція в іноземній валюті № 316 від 13.11.2023, де вказано, що оплата проводиться саме на підставі вказаного інвойсу та контракту №23 від 03.10.2023, платіжний документ від 06.12.2023 на суму 28160,00 доларів США, тобто спростовано сумніви митного органу щодо оплати товару.

Також позивачем додатково подано протокол розбіжностей від 24.02.2015 до договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 828/15 від 24.02.2015, на відсутності якого наголошував митний орган.

В листі від 01.11.2023 виробник товару Puyang Huicheng Electronic Material Со., Ltd повідомив: "Ціна на малеїновий ангідрид почала падати в травні 2023 року, а потім знову почала зростати в липні. Ціна є нестабільною. Проте на ринок зайшло кілька нових виробників, які почали пропонувати набагато нижчу ціну на МІНР А. У відповідь на конкуренцію ми ще більше скоротили нашу маржу, що призвело до зниження ціни."

Як пояснює позивач, саме тому станом на 14.10.2023 ціна для продавця товару Larchfield Ltd виявилася меншою, ніж станом на період замовлення товару за МД №23UA209230101639U6 від 25.09.2023, яка взята до уваги відповідачем при обґрунтуванні ціни аналогічного товару - 1,996 доларів США за кілограм.

Щодо транспортних витрат позивач додатково зазначив, що ТОВ "Еколан інгредієнти" договору з АО "ПКП КАРГО" не укладало, і відповідно, платежів не здійснювало.

Послуги ТОВ "Еколан інгредієнти" надавало саме ТОВ "ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК" відповідно до договору №825/l5 від 24.02.2015 та заявки про надання транспортно-експедиторських послуг №12 Puyang #108 від 01.11.2023. Надання послуг саме ТОВ "ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК" підтверджується також і актом, платіжною інструкцією та витягом з банківської виписки, які надавалися відповідачу в порядку ч.8 ст.55 МК України листом №164 від 30.04.2024.

Також у листі №164 від 30.04.2024 позивач пояснив митному органу, що початково контейнер мав прибути в порт Гданськ, як і вказано в коносаменті. Однак, через здійснення блокування кордону з Польщею термінал у м. Гданськ був переповнений. Тому судноплавна лінія прийняла рішення вивантажити контейнер в порту Гдиня. При цьому, витрати на перевезення не змінилися. На підтвердження цього відповідачу надано трекінг із сайту лінії, на якому видно порт судозаходу Гдиня.

Суд враховує, що згідно п.3.2 договору №825/l5 від 24.02.2015 експедитор в разі необхідності змінює вид транспорту, маршрут, порядок перевезення та виконання транспортно-експедиторських послуг, діє в інтересах клієнта.

При цьому, відповідно до довідки по транспортні витрати №1794 від 28.12.2023, яка подавалася митному органу, включено вартість міжнародних послуг з перевезення залізничним транспортом саме з порту Гдиня, що узгоджується із наданими позивачем поясненнями.

Також суд враховує, що згідно із п.3.1.2. договору №825/l5 від 24.02.2015 експедитор укладає від свого імені договори, в тому числі, з перевізниками, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення перевалку, збереження вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги.

Тобто укладення ТОВ "ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК" від свого імені договору із третьою особою, в даному випадку АО "ПКП КАРГО" передбачено умовами договору, й розрахунки здійснюються лише між даними суб`єктами господарювання, тоді як позивач оплачує лише послуги ТОВ "ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК", а тому не повинен подавати до митного органу документи щодо взаємовідносин та оплати послуг АО "ПКП КАРГО".

Отже, позивачем надано пояснення до митного органу із підтверджуючими документами, які спростовують зауваження, наведені відповідачем.

Таким чином, в ході даного судового розгляду суд дійшов висновку, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України та поданих в порядку ч.8 ст.55 Митного кодексу України та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Тобто, позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб`єкт владних повноважень дійшов хибного висновку щодо неможливості їх врахування для митного оформлення товару за основним методом.

З огляду на викладене, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару є надуманими та ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення Житомирської митниці Державної митної служби України №101000/2024/000038/1 від 20.02.2024 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

За результатами розгляду справи витрати на залучення перекладача підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, до заяви про стягнення судових витрат з відповідача у розмірі 14410,54 грн додано рахунки на оплату (постачальник ТОВ ТВК "Пілот Продакшн"):

- №440 від 06.06.2024 року за послуги перекладу 20,407 сторінок, сума без ПДВ 5628,38 грн та послуги із засвідчення перекладу 24 документа сума без ПДВ 5280,00 грн. (220,00 грн. 1 документ), всього сума без ПДВ 10908,78 грн, із ПДВ -13090,54 грн.;

- №84 від 07.06.2024 року за послуги перекладу на суму без ПДВ 1320,00 грн.

Також в матеріалах справи наявні акти надання послуг №438 від 06.06.2024, №83 від 07.06.2024, платіжні інструкції №779 від 07.06.2024, №787 від 07.06.2024., виписка із банківського рахунку, сформована 03.07.2024.

Отже, позивачем документально підтверджено понесені витрати на оплату робіт (послуг) залученого ним для перекладу документів на виконання вимог ухвали суду, перекладача.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В свою чергу, відповідачем не наведено будь-яких конкретних доводів чи заперечень щодо неспівмірності вказаних витрат.

Твердження відповідача про те, що вказані документи у перекладі не були об`єктом дослідження при митному оформленні товару, а тому не можуть прийматись судом, суд оцінює критично з огляду на принцип офіційного з`ясування судом обставин справи, тобто суд має дослідити зміст документів, незважаючи на те, що такий переклад не подавався до митного органу.

Крім того, відповідно до ст. 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Тобто, митний орган має приймати до розгляду документи, складені офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що митний орган витребовував переклад документів й декларант такий переклад не надав.

Отже, зміст поданих документів й без наданого перекладу мав бути зрозумілим для відповідача, тоді як судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою, а тому суд й витребував переклад документів, які складені іноземною мовою, що зумовило для позивача понесення вищевказаних витрат на переклад.

З огляду на вказане, наявні підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 14410,54 грн витрат на послуги із залучення перекладача.

Крім того, згідно із платіжною інструкцією №494 від 20.05.2024 позивачем сплачено 3028,00 грн судового збору, який також підлягає стягнення з відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України №101000/2024/000038/1 від 20.02.2024.

Стягнути з Житомирської митниці Держмитслужби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколан інгредієнти" 14410 (чотирнадцять тисяч чотириста десять) грн 54 коп. витрат на послуги із залучення перекладача та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст складено: 09 грудня 2024 р.

09.12.24