Рішення

від 10.12.2024 по справі 280/7903/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Справа № 280/7903/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства «Електротехнологія» (69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд. 3; код ЄДРПОУ 05402335)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Електротехнологія» (далі позивач, ПрАТ «Електротехнологія») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Запорізькій області №37/4-0801 від 06.06.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Шкабуро О.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1142047 від 25.09.2023.

В обґрунтування позову зазначено, що 06.06.2023 уповноважена особа ГУ ДПС у Запорізькій області прийняла рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу № 37/4-0801, в якому зазначено, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України (далі ПК України) вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 368 689,23 грн шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах ПрАТ «Електротехнологія». За повідомленням контролюючого органу, сума боргу у розмірі 368689,23 грн складається з податкового боргу з податку на додану вартість, з орендної плати з юридичних осіб та земельного податку з юридичних осіб. Водночас, позивач наголошує на відсутності податкового боргу з податку на додану вартість та вказує, що податкове зобов`язання за податковими деклараціями, на які посилається контролюючий орган, повністю та своєчасно оплачені. Крім того, щодо податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб та орендної плати з юридичних осіб, то зазначена інформація виникла внаслідок неврахування платником податків вимог підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України щодо нарахування плати за землю за земельні ділянки, розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованій території. Так, 18.07.2023 позивачем подано до податкового органу уточнюючу податкову звітність з земельного податку та 21.07.2023 з орендної плати з юридичних осіб, відповідно до яких зменшено нарахування з плати за землю. Вважає, що у відповідача взагалі були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного рішення в частині стягнення боргу з податку на додану вартість, а починаючи з 21.07.2023 перестали існувати і підстави для його стягнення з плати за землю. Проте, відповідач після цієї дати стягував кошти з розрахункового рахунка позивача. Позивач посилається на те, що спірним рішенням вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу позивача, у тому числі, з рахунків у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Проте, приписами пункту 95.5. статті 95 ПК України, які стали підставою для прийняття рішення, не передбачено погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів з рахунків такого платника в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Також зазначає, що зі змісту оскаржуваного рішення відповідача не можливо встановити періоду та структури боргу, за яким його прийнято, що свідчить про його необґрунтованість. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 02.10.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 01.11.2023.

30.10.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають, зазначає, що на підставі спірного рішення контролюючим органом виставлено платіжні інструкції про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість, з орендної плати з юридичних осіб та з земельного податку з юридичних осіб. Вказує, що форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу є Додатком до Порядку №1244, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 зі змінами. Вважає спірне рішення правомірним, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Призначене на 01.11.2023 підготовче засідання перенесено на 08.11.2023 у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні.

Ухвалою суду від 08.11.2023 відкладено підготовче засідання на 27.11.2023.

22.11.2023 позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що суми податку на додану вартість, визначені відповідачем як податковий борг, сплачені позивачем в повному обсязі, а податкові зобов`язання з земельного податку та орендної плати погашені за рахунок переплати, що виникла у зв`язку з поданням уточненої податкової звітності.

Ухвалою суду від 27.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 18.12.2023.

Ухвалою суду від 18.12.2023 зупинено провадження у справі до 22.01.2024, призначено наступне підготовче засідання на 22.01.2024.

Ухвалою суду від 22.01.2024 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 22.01.2024 витребувано у відповідача докази по справі, зупинено провадження у справі до 12.02.2024, призначено наступне підготовче засідання на 12.02.2024.

Ухвалою суду від 12.02.2024 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 12.02.2024 зупинено провадження у справі до 04.03.2024, призначено наступне підготовче засідання на 04.03.2024.

Ухвалою суду від 04.03.2024 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 04.03.2024 зупинено провадження у справі до 01.04.2024, призначено наступне підготовче засідання на 01.04.2024.

Ухвалою суду від 01.04.2024 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 01.04.2024 зупинено провадження у справі до 24.04.2024, призначено наступне підготовче засідання на 24.04.2024.

Ухвалою суду від 24.04.2024 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 24.04.2024 зупинено провадження у справі до 09.10.2024, призначено наступне підготовче засідання на 09.10.2024.

Ухвалою суду від 09.10.2024 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 09.10.2024 зупинено провадження у справі до 06.11.2024, призначено наступне підготовче засідання на 06.11.2024.

Ухвалою суду від 06.11.2024 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 06.11.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 04.12.2024.

04.12.2024 представники сторін звернулись до суду з клопотаннями про розгляд справи в порядку письмового провадження, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача наполягав на відмові в задоволенні позову.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З урахуванням викладеного, суд розглянув справу на підставі наявних матеріалів.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

06 червня 2023 року уповноважена особа ГУ ДПС у Запорізькій області Олена Павлих прийняла Рішення №37/4-0801 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, в якому зазначено, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 368689,23 грн шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах, Приватного акціонерного товариства «Електротехнологія».

За результатами розгляду адвокатського запиту представника позивача від 04.07.2023, ГУ ДПС у Запорізькій області листом від 07.07.2023 №27303/6/08-01-13-05-09 повідомило, що 06.06.2023, на підстав рішення уповноваженої особи ГУ ДПС у Запорізькій області №37/4-0801 від 06 червня 2023 року, з боку ГУ ДПС у Запорізькій області виставлено платіжні інструкції про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, з орендної плати з юридичних осіб та з земельного податку з юридичних осіб на суму 368689,23 грн. також надано інформацію про структуру податкового боргу станом на 01.07.2023.

Вважаючи протиправним Рішення №37/4-0801 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу від 06.06.2023, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд ви ходить з того, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і в подальшому в редакції станом на момент винесення спірного рішення) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктами 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Абзацом 2 пункту 95.5 статті 95 ПК України встановлено, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу затверджена наказом Державної податкової служби України від 06.12.2019 № 199 Про затвердження примірних форм рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; журналу реєстрації рішень, прийнятих відповідно до статті 95 Податкового кодексу України.

Затверджена форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу не передбачає зазначення в ньому конкретної суми стягнення податкового боргу та підставі його виникнення.

Верховним Судом в постанові від 17.06.2021 у справі № 440/4736/19 сформульовано правовий висновок стосовно правових наслідків відсутності суми податкового боргу в рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Так, судом касаційної інстанції вказано, що необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана, із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.

Відповідач стверджує, що податковий борг з податку на додану вартість позивача обліковується за позивачем тривалий час безперервно, починаючи з несплати податкового зобов`язання за декларацією з податку на додану вартість №9256389320 від 18.12.2015 з терміном сплати 30.12.2015, отже, такі суми податкового боргу у відповідності до вимог ст.87 ПК України підлягають погашенню в порядку черговості його виникнення першочергово, до погашення податкового боргу, щодо якого прийнято спірне рішення №37/4-0801 від 06.06.2023.

Суд зазначає, що даними інтегрованої картки платника податків ПрАТ «Електротехнологія» з податку на додану вартість дійсно підтверджується наявність безперервного податкового боргу у позивача і жодними наданими позивачем письмовими доказами не підтверджено факт повного погашення податкового боргу з податку на додану вартість на якусь певну дату. У свою чергу, факт наявності боргу, його тривалість та історія виникнення чітко вбачається з інтегрованої картки платника з податку на додану вартість за 2014 2023 роки, що є належним доказом у справі.

Проте, як вбачається з листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 07.07.2023 №27303/6/08-01-13-05-09, спірне рішення винесене щодо стягнення усієї суми податкового боргу позивача з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, з орендної плати з юридичних осіб та з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 368689,23 грн.

Водночас, з оскаржуваного рішення №37/4-0801 від 06.06.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу на суму 368689,23 грн не вбачається, що воно стосується тільки певного та конкретно визначеного податкового боргу, який не сплачується протягом 90 календарних днів, як не вбачається і того, що він стосується податкового боргу з різних податків податку на додану вартість, земельного податку та орендної плати з юридичних осіб.

Крім того, за даними інтегрованої картки платника податків з податку на додану вартість ПрАТ «Електротехнологія», як станом на дату спірного рішення, так і за 90 календарних днів до його прийняття (станом на 07.03.2023) такий борг існував в розмірі 687016,10 грн.

За даними інтегрованої картки платника податків з орендної плати з юридичних осіб ПрАТ «Електротехнологія» станом на 31.01.2023 податковий борг позивача становив 149457,48 грн, а з земельного податку 1332371,98 грн станом на 31.05.2023, та 941065,18 грн станом на 02.03.2023 (за 90 календарних днів).

Тобто, як станом на 06.06.2023, так і за 90 календарних днів до цієї дати, сукупний борг позивача з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, з орендної плати з юридичних осіб та з земельного податку з юридичних осіб значно перевищував суму 368689,23 грн, вказану в оскаржуваному рішенні.

Отже, за даними інтегрованих карток платника податків неможливо підтвердити розмір податкового боргу, зазначений у спірному рішенні в сумі 368689,23 грн, встановити підстави та конкретний період його виникнення, а також сплив 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.

Не наведено відповідних посилань і у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях ГУ ДПС у Запорізькій області, наданих під час судового розгляду даної справи.

Вирішуючи спір про правомірність такого рішення суб`єкта владних повноважень, суд погоджується з доводами позивача про те, що спірне рішення не дає можливості перевірити правильність суми податкового боргу, щодо погашення якого його прийнято. Відсутність у рішенні вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині 2 статті 2 КАС України.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що положення абзацу 2 пункту 95.5 статті 95 ПК України наділяють у визначених випадках керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу повноваженнями на прийняття рішення, без звернення до суду, лише щодо стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей.

Водночас, спірне рішення прийнято, у тому числі, щодо стягнення безготівкових коштів позивача з рахунків у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не відповідає приписам абзацу 2 пункту 95.5 статті 95 ПК України.

Наведене у сукупності дозволяє дійти висновку про протиправність оскаржуваного рішення та наявність підстав для його скасування.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження поданими до матеріалів справи письмовими доказами, є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 5530,36 грн, інших судових витрат не заявлено.

Таким чином, з урахуванням положень частини 1 статті 139 КАС України у зв`язку із задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №37/4-0801 від 06.06.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Приватного акціонерного товариства «Електротехнологія» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5530,36 грн (п`ять тисяч п`ятсот тридцять гривень 36 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Електротехнологія», місцезнаходження: 69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд. 3; код ЄДРПОУ 05402335.

Відповідач Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ ВП 44118663.

Повне судове рішення складено 10.12.2024.

Суддя М.О. Семененко