Ухвала

від 10.12.2024 по справі 320/59063/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

10 грудня 2024 року м. Київ320/59063/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви та доданими до неї матеріалами

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «КАНТІС НОРД»доГоловного управління ДПС у Дніпропетровській областіпрозабезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2024 року через систему Електронний суд Товариство з обмеженою відповідальністю «КАНТІС НОРД» звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд:

- зупинити дію розпорядження ГУ ДПС у Київській області № 1615-р від 29.11.2024 року про анулювання ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями - сидром та перрі (без додання спирту) № 990209202400027 терміном дії з 19.04.2024 року до 19.04.2029 року ТОВ «КАНТІС НОРД» та про анулювання ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) №990209202400035 терміном дії з 19.04.2024 року до 19.04.2029 року ТОВ «КАНТІС НОРД» до набрання законної сили судовим рішенням у судовій справі.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає, що фактично вся господарська діяльність ТОВ «КАНТІС НОРД» залежить від наявності ліцензії.

Як вказує заявник, прийняття відповідачем Розпорядження, та як наслідком Витягу-1 та Витягу-2, є незаконним, оскільки заявник дійсно здійснює свою господарську діяльність, в тому числі без порушення вимог законодавства. В тому числі здійснює свою господарську діяльність за місце провадження діяльності, яка підлягає ліцензування.

Крім того, відповідач не надсилав заявнику ані Розпорядження, ані акт про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню, чим було порушено вимоги Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», чим також не доведено факт відсутності позивача за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

Зазначає, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав заявника у разі вирішення спору на його користь, оскільки заявник буде змушений зупинити свою господарську діяльність на невизначений термін до моменту набрання рішенням, ухваленого на користь заявника, законної сили.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 заяву передано на розгляд судді Жуковій Є.О.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.

У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Варто зауважити, що у прохальній частині заявник просить зупинити дію розпорядження ГУ ДПС у Київській області № 1615-р від 29.11.2024 року про анулювання ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями - сидром та перрі (без додання спирту) № 990209202400027 терміном дії з 19.04.2024 року до 19.04.2029 року ТОВ «КАНТІС НОРД» та про анулювання ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) №990209202400035 терміном дії з 19.04.2024 року до 19.04.2029 року ТОВ «КАНТІС НОРД», натомість відповідачем у заяві вказує Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Суд розцінює наведені розбіжності як описку.

В той же час, до матеріалів заяви про забезпечення позову, будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності докладати значні зусилля для відновлення прав позивача - суду не надано. А протиправність оскаржуваного розпорядження може бути встановлена судом лише під час розгляду справи по суті.

Тобто, на думку суду, заявником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття рішення у справі, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, чи необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

В той же час, наявність ознак протиправності дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень може бути встановлена судом на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Порядок анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним врегульовано нормами Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (надалі - Закон №481) шляхом прийняття органом ліцензування, який видав ліцензію, письмово розпорядження.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

За вказаною справою суд зауважує, що оскільки спірне рішення (Розпорядження) є актом індивідуальної дії та його строк чи тривалість не вказана, дія його вичерпана, відсутні підстави для зупинення такої дії.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) про те, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Оскільки наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову до подачі такого до суду не доведено, заява є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Однак, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19 та від 29.01.2020 у справі № 280/4367/19.

Разом з тим, сама ж лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТІС НОРД" про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Жукова Є.О.