Рішення

від 10.12.2024 по справі 640/19902/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 року № 640/19902/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал СМС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2018,

в с т а н о в и в:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал СМС» подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві, а саме:

- податкове повідомлення - рішення № 0001601401 від 14 лютого 2018 року;

- податкове повідомлення - рішення № 0001611401 від 14 лютого 2018 року;

- податкове повідомлення - рішення № 0001631401 від 14 лютого 2018 року;

- податкове повідомлення - рішення № 0001641401 від 14 лютого 2018 року;

- податкове повідомлення - рішення № 0001621401 від 14 лютого 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року в адміністративній справі № 640/19902/18 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал СМС" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року залишено без змін.

При цьому, постановою Верховного Суду від 27 травня 2021 року вказані вище рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний судміста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/19902/18 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 справу прийнято до провадження та визначено, що її розгляд здійснюватиметься у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал СМС» не було повідомлене про призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року та, відповідно, не мало можливості надати пояснення та первинні документи.

Відповідачем надіслано суду відзив на позовну заяву, згідно якого контролюючий орган запевняє, що при призначенні та проведенні перевірки дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, не допущено жодних порушень.

Дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи документи, заслухавши пояснення сторін, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 24 листопада 2017 року №13731, була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ГЛОБАЛ СМС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами якої складено Акт від 31 січня 2018 року №31/26-15-14-01-05/38241382.

У ході вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

- пункту 57.1 статті 57 ПК України, внаслідок порушення строків сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 225,0 грн при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов`язання;

- пункту 44.1 статті 44, статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 194.1 статті 194, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, статті 203 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму всього 491912 грн;

- пункту 203.1 статті 203 ПК України, внаслідок неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2015 року та жовтень 2016 року;

- пункту 57.3 статті 57 ПК України, внаслідок порушення строків сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 63857,60 грн при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання;

- пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок несвоєчасної реєстрації податкових накладних з перевищенням терміну реєстрації на 15 і менше календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 2887,81 грн, від 16 до 30 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 11,25 грн, від 61 і більше календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 350,03 грн.

14 лютого 2018 року на підставі вищеозначеного Акта перевірки контролюючим органом було винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0001641401 на суму 22,50 грн - за порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України;

- №0001601401 на загальну суму 737 868,00 грн - за порушення пункту 44.1 статті 44, статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 194.1 статті 194, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, статті 203 ПК України;

- №0001631401 на суму 340,00 грн - за порушення пункту 203.1 статті 203 ПК України;

- №0001621401 на суму 6385,76 грн - за порушення пункту 57.3 статті 57 ПК України;

- №0001611401 на суму 431,04 грн - за порушення пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Вважаючи неправомірними дії контролюючого органу щодо проведення документальної планової виїзної перевірки, а також вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами такої перевірки, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Як свідчить зміст мотивувальної частини постанови Верховного Суду у даній справі від 27 травня 2021 року, підставою направлення адміністративної справи на новий розгляд є те, що вирішуючи даний спір по суті, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції не досліджували та не перевіряли обставин вручення позивачу такого наказу, так само як і не аналізували решти доводів позивача, які стосувались порушення податковим органом порядку проведення документальної планової виїзної перевірки.

З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають дослідженню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України).

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальні позапланові виїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Встановлене ст.75-81 ПК України правове регулювання визначає певні обов`язкові умови, за наявності яких перевірка може вважатися такою, що проведена належним чином.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом п.77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За змістом абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З системного аналізу зазначених норм ПК України випливає, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення.

З матеріалів справи вбачається, що спірна позапланова перевірки була проведена відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 24 листопада 2017 року №13731.

Проте, позивач наголошував, зокрема у відповіді на відзив, на тому, що він не отримував наказу ГУ ДФС у м. Києві від 24 листопада 2017 року №13731 про проведення документальної планової виїзної перевірки до її проведення, що унеможливило його оскарження.

Як вбачається зі змісту заяв позивача по суті справи, на його переконання, суперечливим вимогам податкового законодавства є те, що контролюючий орган розпочав проведення перевірки до моменту вручення платнику податків наказу, яким вона призначена.

Суд звертає увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

У постановах від 11.06.2020 по справі №823/1606/17 та від 12.08.2021 по справі №640/3605/19, Верховний Суд застосував норми ст.42, п.79.2 ст.79 ПК України у правовідносинах, в яких спір стосувався правомірності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки як підстава позову про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

З огляду на встановлення в ході розгляду цієї справи факту повернення за закінченням терміну зберігання поштою наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки, направленого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням, Верховний Суд зробив висновок, що наказ був надісланий контролюючим органом в порядку, встановленому законом.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №820/1864/17, від 23.05.2022 у справі №810/3116/18.

Суд наголошує, що у п.42.2. ст.42 ПК України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

У той же час, досліджуючи обставини надіслання відповідачем за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 24 листопада 2017 року №13731, судом встановлено наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідачем стверджується, що копії наказу контролюючого органу та письмового повідомлення надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 01.12.2017, та згідно даних інформаційного ресурсу ПАТ «Украпошта» поштове відправлення за номером 0411620862495 вручено 07.02.2018.

Проте, доводячи вищеозначену обставину, контролюючим органом долучено до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відомості якого дають підстави для висновку про те, що згідно наданого бланку, поштовим відправленням був не наказ про проведення перевірки.

Так, у наявному в матеріалах справи рекомендованому повідомленні датою подання є 31.01.2018, у той час, як датою видання наказу про проведення перевірки є 24.11.2017. Разом з цим, у нижній частині бланку відповідачем здійснено напис «акт». Тому, враховуючи те, що датою акту про результати проведення перевірки є 31.01.2018, очевидним є те, що поштовим відправленням за номером 0411620862495 відповідачем направлявся не наказ про проведення перевірки, а акт про її проведення.

Інших доказів пред`явлення відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки уповноваженій особі позивача відповідачем до суду не надано.

За наведених вище обставин, наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 24 листопада 2017 року №13731 про проведення перевірки не може вважатись належним чином врученим позивачу.

Водночас, суд звертає увагу сторін на правову позицію, сформовану у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, що полягає у тому, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні й проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Наведене дає підстави вважати що у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені ПК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.

У даному випадку, як свідчать наявні у справі матеріали, працівники ГУ ДПС у м. Києві були без заперечень допущені позивачем до проведення виїзної документальної перевірки. Також у ході її проведення ГУ ДПС мало доступ до усіх необхідних документів у присутності уповноваженої особи позивача. Отже, можна зробити висновок, що контролюючий орган у наведений спосіб забезпечив право платника податків на участь у перевірці із наданням документів та пояснень, а останній, у свою чергу, не заперечив проти проведення перевірки у вказаному порядку. Це відповідно нівелює доводи позивача про допущення відповідачем істотних порушень норм податкового законодавства під час проведення перевірки, які б могли зумовити протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень виключно з причини недотримання процедури проведення документальної перевірки.

Таким чином, виходячи із сукупності встановлених у справі обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що допущенні відповідачем порушення при проведенні перевірки істотно не вплинули на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами цієї перевірки рішень.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.