Рішення

від 10.12.2024 по справі 340/4356/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4356/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Україна» (вул. Тараса Карпи, б. 84, кімн. 411, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 06686234)

до відповідача: Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 5936/0406 від 03.05.2024 року та 5938/0406 від 03.05.2024.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що, на думку позивача, податковим органом не наведено доказів вини позивача у вчиненні податкового правопорушення, а отже позивача протиправно притягнуто до відповідальності за його вчинення.

Ухвалою суду від 05.07.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено порядок та строки вчинення процесуальних дій (а.с. 23).

Від відповідача до суду 18.07.2024 року надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити.

Відповідач у відзиві зазначив, що під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення позивачем строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, що у відповідності до п. 124.1 ст. 124 ПК України є підставою для притягнення платника податку до відповідальності у вигляді штрафу у встановленому законом розмірі, у даному випадку у розмірі 5% та 10% від погашеної суми податкового боргу. За наслідками проведеної перевірки винесені спірні податкові повідомлення-рішення, якими до позивача застосовано штраф у сумі, відповідно, 14693,08 грн. та 47927,63 грн. Вважає спірні ППР правомірними а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають (а.с. 26-27).

Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено камеральну перевірку ТОВ "Агродар-Україна" щодо питання дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання за період 03.05.2022 по 14.12.2023, за наслідками якої складено Акт №4747/11-28-04-06/06686234 від 18.04.2024 (а.с. 30-31).

Відповідно до Акту, податковим органом за наслідками проведення камеральної перевірки встановлено порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників за період з 03.05.2022 по 14.12.2023.

На підставі Акту №4747/11-28-04-06/06686234 від 18.04.2024 відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 03.05.2024 №5936/0406, відповідно до якого відповідачем у відповідності до п. 124.1 статті 124 ПК України до позивача застосовано штраф у розмірі 5% від простроченого зобов`язання, сума застосованого штрафу 14693,08 грн. (а.с. 32), а також податкове повідомлення-рішення від 03.05.2024 №5938/0406, відповідно до якого відповідачем у відповідності до п. 124.1 статті 124 ПК України до позивача застосовано штраф у розмірі 10% від простроченого зобов`язання, сума застосованого штрафу 47927,63 грн (а.с. 33).

Даних щодо оскарження позивачем спірних ППР в адміністративному порядку до ДПС України матеріали справи не містять.

Водночас, не погоджуючись з такими рішеннями податкового органу, позивачем ініційовано розгляд даної справи у Кіровоградському окружному адміністративному суді.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно зі статтею 1 ПК України порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.

Законом України від 16.01.2020 N 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон N 466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Законом N 466-IX визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Так, податковим правопорушенням, у відповідності до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 112.1, п. 112.2 ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Ужиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються недостатніми, платник податків вважається винним у вчиненні правопорушення.

ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст.112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Тобто обов`язок доведення вини ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Так, згідно п. 109.3 ст. 109 Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, проте лише у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу.

У всіх інших випадках, визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

Як встановлено судом, спірні ППР винесено контролюючим органом за наслідками та на підставі проведеної камеральної перевірки.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути, серед іншого, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Отже, суд приходить до висновку, що контролюючий орган мав повноваження на з`ясування під час проведення камеральної перевірки питання щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, проте суд не вбачає можливим установлення в межах камеральної перевірки обставин, що могли б свідчити про винність та умисність діянь платника податків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до Акту перевірки, контролюючим органом наведено усі випадки несвоєчасності сплати позивачем сум узгодженого податкового зобов`язання, зазначено кількість днів прострочення, що у даному випадку становить від 22 до 213 днів, суми несвоєчасно сплачених податкових зобов`язань.

Позивачем не наведено жодних спростувань зазначеним обставинам.

Суд також зазначає, що зі змісту позову та доданих до нього матеріалів неможливо встановити, що ж саме та які саме обставини стали на заваді позивачу своєчасно сплатити суми узгоджених податкових зобов`язань; позивач у своєму позові взагалі не торкається причин порушення ним вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, не оспорюючи разом з тим самого факту вчинення ним такого порушення.

З матеріалів справи судом встановлено, що у даному випадку підставою притягнення позивача до відповідальності є п. 124.1 статті 124 ПК України, що прямо зазначено в оскаржуваних ППР та підтверджується іншими матеріалами справи.

Згідно з п. 124.1 статті 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2023 року, справа №520/22505/21.

Разом з тим, відповідно до п. 124.2 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Крім цього, відповідно до п. 124.3 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Отже аналіз положень пунктів 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України дають змогу дійти висновку, що на відміну від положень пункту 124.1 статті 124 ПК України, необхідною умовою для застосування штрафних санкцій у відповідності до зазначених норм закону є умисність таких дій, що у відповідності до пункту 109.3 статті 109 ПК України передбачає обов`язок у контролюючого органу встановити наявність вини у платника податку, який допустив відповідні порушення податкового законодавства.

Водночас, як вже встановлено судом, спірні податкові повідомлення-рішення обґрунтовані виключно пунктом 124.1 статті 124 ПК України, відповідно до положень якого штраф підлягає застосуванню до платника податку в будь-яких випадках прострочення ним сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату, а вимоги пункту 109.3 статті 109 ПК України, що передбачає обов`язок у контролюючого органу встановити наявність вини у платника податку, який допустив відповідні порушення податкового законодавства, не розповсюджують свою дію на застосування п. 124.1 статті 124 ПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу не виникав обов`язок доведення вини позивача під час застосування до нього штрафу на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірного рішення підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях податкового органу під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги щодо визнання їх протиправними та скасування є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню не підлягають.

Доказів понесення відповідачем судових витрат у справі до суду не надано.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити фактично понесеними.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО