Рішення

від 09.12.2024 по справі 380/16515/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/16515/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» (далі позивач ТзОВ «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ»), в інтересах якого діє адвокат Тасліцький Герман Ігорович, звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100275/2 від 22.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на митну територію України було ввезено товар. З метою декларування та митного оформлення імпорту товару подано до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209230045891U8 та документи для підтвердження заявленої митної вартості. Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості (за ціною контракту). Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідач надіслав вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. У відповідь на запит декларант надав усі наявні в нього документи. Однак відповідачем 22.05.2024 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100275/2 та відмовлено у митному оформлені товару згідно до картки відмови у зв`язку з прийняттям рішенням про коригування митної вартості. Вважає оскаржені рішення та картку відмови протиправними та просить такі скасувати.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Під час розгляду поданих для митного оформлення документів митним органом було виявлено такі розбіжності: відсутній зовнішньоекономічний контракт; у рахунку на перевезення від 20.05.2024 №1 зазначена загальна сума перевезення за маршрутом: Польща-Київ без розбивки до кордону та після; у даному рахунку міститься посилання на договір-заявку перевезення, яка до митного оформлення не подавалась; у цьому рахунку зазначений номер CMR інший, ніж поданий до митного оформлення; у графах 16 та 23 зазначений інший перевізник, ніж у поданому рахунку на перевезення від 20.05.2024 №1. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару; прайс-лист виробника містить інші умови поставки та ціни, та не є документом, а являється інформацією з мережі Інтернет; банківський документ не стосується даної поставки товару; на офіційному сайті виробника AIT представлені товари у розділі «Будівництво» стосовно продукції: «PR 3,5», «PR 3,5 ADH», «LAMIX», «LAMIX ING», «PR3,5 10v, «Parquemix 202». Проте інформація щодо товару LAMIX5KG (1200x1200) FP00232 HLE178- відсутня; Також, з метою встановлення діяльності компанії VIBROFIX GMBH, шляхом перевірки відповідних реєстрів Німеччини встановлено, що зазначена компанія має вебсайт «vibrofix.com», що створений на міжнародному домені, у розділі контакти є пряме посилання на компанію ТОВ «Акустик Інжиніринг», що дає змогу встановити зв`язок, проте інформація щодо цін відсутня, а отже, перевірити достовірність цін у рахунку фактурі № 241104 від 03.05.2024 не вбачається за можливе. В документі (код 9000) № FUE/2024/00183 від 17.05.2024, що виставлений компанією AIT на компанію VIBROFIXGmbH, відсутня печатка продавця; у даному документі телефон продавця (VIBROFIX GmbH зазначено номер українського оператора телефонного зв`язку), та адреса доставки зазначена країна агресора - даний документ є посередницькою фактурою, не може бути взятий до уваги, оскільки виставлений пізніше, ніж рахунок-фактура (03.05.2024). Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Вказує, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, проте на вимогу декларантом не надано жодних документів, які спростовують попередньо зазначені розбіжності. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 05.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 16.08.2024 (вх. №62643) подано відзив на позовну заяву.

Позивачем 22.08.2024 ( (вх. №63864) подано відповідь на відзив.

Позивачем 23.09.2024 (вх. №70925) та 10.10.2024 (вх. №75559) подано заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідачем 24.09.2024 (вх. №72046) подано заперечення на заяву про зменшення витрат на правничу допомогу.

Позивачем 01.10.2024 (вх. №72983) та (вх. №73114) подано заперечення на заяву про зменшення витрат на правничу допомогу.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із присвоєнням коду ЄДРПОУ 44854552.

Між Компанією «Віброкс ГмбХ» (Продавець) та ТзОВ «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» (Покупець) укладено контракт №UA150523-01 від 15.05.2023.

Відповідно до пункту 1 контракту Продавець продає, а покупець купує звукоізоляційні матеріали, іменовані надалі Товар.

Кількість і ціни Товару для кожної поставки зазначаються в Специфікаціях і Інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно до пункту 2 контракту загальна вартість товару складає суму 900 000 євро всіх партій товару, вказаних в Інвойсах до цього контракту.

Відповідно до пункту 3 контракту продавець здійснює поставку товару на умовах вказаних в Специфікації або інвойсі згідно ІНКОТЕРМС 2000.

Компанія «Віброкс ГмбХ» на виконання умов контракту №UA150523-01 відвантажила на адресу ТзОВ «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» товар на суму 15 120 EUR, що підтверджується інвойсом від 03.05.2024 №241104.

Транспортне перевезення товару здійснювалось за договором-замовленням №1505 від 15.05.2024, укладеного між ТзОВ «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» та ФОП ОСОБА_1 .

Оплата послуг перевезення товару на підставі договору-замовлення №1505 підтверджується рахунком на оплату №1 від 20.05.2024.

Позивач з метою митного оформлення партії товару подав митному органу електронну митну декларацію №24UA209230045891U8, в якій визначив митну вартість такого товару, що імпортується, за основним методом за ціною договору (контракту). Разом з митною декларацією позивач надав контролюючому органу такі документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № UA150523-01 від 15.05.2023. та специфікація до контракту № 9 від 03.05.2024 на суму 15120,0 EUR;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа № 241104 від 03.05.2024 на суму 15120 EUR;

- договір-замовлення № 1505 від 15.05.2024 на транспортне перевезення на суму 55680,0 грн за перевезення товару, що декларується;

- договір № 01-12.02.2024 про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.02.2024 між ФОП ОСОБА_2 (Перевізник) та ФОП ОСОБА_1 (Експедитор);

- довідка про транспортні витрати 20-05/24-1 від 20.05.2024, відповідно до якої їх вартість, що включена в митну вартість складає 35 680,00 грн (вартість перевезення за межами митної території України);

- Рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 1 від 20.05.2024.

Відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/100275/2 від 22.05.2024.

Рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/100275/2 від 22.05.2024 є предметом оскарження.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Окрім цього, суд зазначає, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Судом при розгляді справи взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Даючи оцінку наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Як вказано у спірному рішенні №UA209000/2024/100275/2 від 22.05.2024, відповідач за результатами опрацювання документів дійшов висновку про відсутність у них всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар на підставі такого:

- у рахунку на перевезення від 20.05.2024 №1 зазначена загальна сума перевезення за маршрутом: Польща-Київ без розбивки до кордону та після.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом до митного оформлення надавався Договір між ТОВ «Акустик інжиніринг» та ФОП ОСОБА_1 на транспортне перевезення №1505 від 15.05.2024, а також додатково договір між ФОП ОСОБА_2 (Перевізник) та ФОП ОСОБА_1 (Експедитор). Числові значення вартості послуг з перевезення за маршрутом Sosnowiec-Ягодин (кордон України) зазначені у відповідній Довідці про транспортні витрати, виданої ФОП ОСОБА_1 як виконавця замовлення на перевезення відповідно до договору № 1505 від 15.05.2024. При цьому відомості, зазначені в довідці про транспортні витрати до рахунку № 1 від 20.05.2024., є лише розкриттям інформації щодо структури витрат на транспортні послуги за межами і в межах митної території України, що не су перечить Наказу Міністерства фінансів України № 599.

З наведених документів вбачається, що ФОП ОСОБА_1 є експедитором та відповідно до статті 932 Цивільного кодексу України має право залучати до надання послуг третіх осіб.

За змістом статті 929 Цивільного кодексу України, положення кодексу про транспортне експедирування поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Вказане зумовило залучення ФОП ОСОБА_1 до надання послуг перевізника ФОП ОСОБА_3 .

Таким чином, наданими декларантом митному органу документами документально підтверджується витрати щодо перевезення вантажу за вказаним маршрутом.

- у даному рахунку міститься посилання на договір-заявку перевезення, яка до митного оформлення не подавалась;

Суд звертає увагу, що декларант разом заявою № 26-06/2024 від 26.06.2024 надав додатково лист-роз`яснення № б/н від 23.05.2024, відповідно до якого перевізник ФОП ОСОБА_1 зазначила про описку в рахунку від 20.05.2024 №1. Перевізник зазначив, що помилково було вказано невірний номер CMR 00000371 та договір-заявка №3 від 16.05.2024 р. При цьому, така описка на вартість послуг не вплинула.

Тому перевізник просив вважати вірним номером CMR 17/05/2024 та договір заявка №1505 від 15 травня 2024.

До заяви було додано відповідну копія листа і оновленого рахунку від 20.05.2024 №1.

- Прайс-лист виробника містить інші умови поставки та ціни, та не є документом, а являється інформацією з мережі Інтернет;

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, прайс-лист, по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний за змістом висновок сформовано Верховним Судом і у постанові від 08.12.2022 у справі № 420/2792/19.

Отже, у митного органу є право, або прийняти наданий прайс-лист як документ, передбачений ч. 3 статті 53 Митного кодексу, або його відхилити, зазначивши підстави такого відхилення. Але митний орган не вправі встановлювати вимоги щодо форми та змісту зазначеного документу.

- Банківський документ не стосується даної поставки товару;

Зі змісту позовної заяви вбачається, що декларантом додатково до митної декларації подавався банківські платіжні документи, що стосуються оплати ідентичного вантажу минулого періоду платіжна інструкція №7 від 07.11.2023 та інвойс №231111 від 23.11.2023.

При цьому, митному органу відомо із наданих документів про встановлення продавцем відтермінування з оплати товару. Отже, фактичних платіжних документів щодо оплати саме товару, що декларувався немає.

- З метою встановлення діяльності компанії VIBROFIX GMBH, шляхом перевірки відповідних реєстрів Німеччини встановлено, що зазначена компанія має вебсайт «vibrofix.com», що створений на міжнародному домені, відтак, у розділі контакти є пряме посилання на компанію ТОВ «Акустик Інжиніринг», що дає змогу встановити зв`язок, проте інформація щодо цін відсутня, а отже, перевірити достовірність цін у рахунку фактурі № 241104 від 03.05.2024 не вбачається за можливе.

Верховний Суд у постанові від 22.04.2021 у справі 826/3094/16 у спорі із митними органами зазначив: «Суд вважає необґрунтованими доводи митного органу про пов`язаність позивача та його контрагента за наведеним контрактом, оскільки у відповідності до частини п`ятнадцятої статті 58 Митного кодексу України передбачено, що декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Проте необхідно підкреслити, що наведене положення закріплює за декларантом право, а не обов`язок.

Таке тлумачення цього положення забезпечує його узгодженість із частинами дванадцятою, тринадцятою та чотирнадцятою статті 58 Митного кодексу України, згідно із приписами яких, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів».

Отже, обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, покладається на митний орган. У разі якщо митний орган не справляється із цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 Митного кодексу України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

- В документі (код 9000) № FUE/2024/00183 від 17.05.2024, що виставлений компанією AIT на компанію VIBROFIXGmbH, відсутня печатка продавця;

Згідно до статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд стверджує, що відсутність підписів сторін договору перевезення у транспортних документах не може бути підставою для сумнівів у виконання контрактних зобов`язань між сторонами.

З приводу доводів відповідача щодо адреси доставки країни-агресора суд зазначає, що адреса доставки країни агресора, про яку зазначає Львівська митниця, є назвою транспортної австрійської компанії RUSSIA Fachspedition (lassmann-logistics.com), яка здійснює вантажні перевезення країнами ЄС та яка в 2022 році змінила назву на Lassmann International GmbH (https://shorturl.at/r8aG0).

З урахуванням встановлених обставин, суд зазначає, що зауваження відповідача до пред`явлених позивачем для митного декларування документів жодним чином не є доказами неможливості визнання задекларованої митної вартості та не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки саме по собі не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Таким чином, вказані розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Встановлені судом фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу, які підтверджують митну вартість товару.

Натомість відповідач не довів, що подані декларантом у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі, містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У оскарженому рішенні про коригування митної вартості відповідач не навів обґрунтованих підстав для висновку про наявність розбіжностей числових значень складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Суд також зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд вказує, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З огляду на викладене, суд виснує, що у відповідача було достатньо підстав для підтвердження числових значень усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару на підставі наданих декларантом документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Натомість оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів містить лише посилання на дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, однак жодне з них не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Встановлені судом фактичні обставини в сукупності із наявними у справі належними та допустимими доказами свідчать про необґрунтованість висновку митного органу про розбіжності у поданих до митного оформлення документах та про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість коригування митної вартості.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного обов`язку не виконано, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100275/2 від 22.05.2024.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірному рішенню про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/100275/2 від 22.05.2024, суд виснує про не відповідність його критеріям до такого роду рішень, встановлених частиною 2 статті 2 КАС України, та нормам Митного кодексу, тому таке рішення слід визнати протиправним та скасувати, задовольнивши позов в цілому.

Позивач також просить вирішити питання про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат.

При вирішенні цього питання, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом встановлено, що професійна правова допомога позивачу надавалася адвокатом Тесліцьким Г.І. (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 29.03.2017 серія ДН №4803) на підставі договору про надання правової допомоги від 19.02.2024 №04 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 26.06.2024 серії ВС №1459484, які наявні у матеріалах справи.

Вид наданих ТзОВ «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом наданих послуг від 30.08.2024 №24, обліком об`єму наданої правової допомоги (затрачених годин) за замовленням згідно п. 1.2. додатку 3 до Договору №04 від 19.02.2024, який є додатком до акту №24 від 30.08.2024 та рахунком на оплату №27 від 01.08.2024

Згідно з вказаним актом витрати на правничу допомогу адвоката становлять 39 961 грн 44 к. та включають:

- ознайомлення із матеріалами клієнта 1 год;

- ознайомлення з матеріалами від клієнта, зустріч з клієнтом щодо майбутнього позову 1 год;

- аналіз правових позиції ВС 1 год;

- напрацювання аргументів на зауваження відповідача, опрацюваня нормативно-правових актів, на які посилається відповідач в рішенні про коригування митної вартості і листі-відповіді 1 год;

- створення та направлення адвокатського запиту №12 від 29.05.2024 1 год;

- ознайомлення з відповіддю Київської митниці на адвокатський запит 0,5 год;

- підготовка позову 5 год;

- формування позову в кабінеті Електронний суд, підпис КЕП, направлення в суд 0,5 год;

- підготовка та подання відповіді на відзив 4 год.

загальна кількість робочих годин згідно з вказаним актом становить 15 годин.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Таким чином, додані до матеріалів справи документи підтверджують надання адвокатом Тесліцьким Г.І. професійної правової допомоги позивачу на підставі договору про надання правової допомоги від 19.02.2024 №04 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 26.06.2024 серії ВС №1459484, а акт надання послуг по договору про надання правової допомоги №№24 від 30.08.2024 та рахунок на оплату №27 від 01.08.2024 підтверджує отримання позивачем правової допомоги.

Суд при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Відповідач, заперечуючи проти визначеного позивачем розміру витрат на правову допомогу, який вважає високим, вказує про те, що з наданого позивачем розрахунку сум гонорару за надану професійну правничу допомогу вбачається, що ряд послуг, які надавалися позивачу не є видом правової допомоги; не є доцільними, не мали впливу на хід розгляду справи та не потребують спеціальних професійних навиків. Просить зменшити суму понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Суд враховує вказані відповідачем обставини та розцінює подання таких на виконання передбаченого частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язку доведення митним органом неспівмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу.

Ураховуючи викладене в сукупності, суд виснує, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Вказане зумовлює висновок суду про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 9 000 грн.

Відповідно до статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору на загальну суму 8 571 грн. 28 к., сплаченого за платіжної інструкцією №443 від 29.07.2024.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» (вул. Дніпровська набережна, буд. 3, м. Київ, 02098 код ЄДРПОУ 44854552) до Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100275/2 від 22.05.2024.

Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» (вул. Дніпровська набережна, буд. 3, м. Київ, 02098 код ЄДРПОУ 44854552) 8 571 (вісім тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн 28 к., судових витрат у виді судового збору.

Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» (вул. Дніпровська набережна, буд. 3, м. Київ, 02098 код ЄДРПОУ 44854552) 9 000 (дев`ять тисяч) грн судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. П. Хома