Рішення

від 06.12.2024 по справі 380/13600/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2024 рокусправа № 380/13600/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Самбірської окружної прокуратури (вул. Молодіжна 19а, м. Турка, Самбірський р-н., Львівська обл., код ЄДРПОУ 02910031 ) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції (вул. Стрийська 98, м. Львів, код ЄДРПОУ 38057086) до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області (вул. І. Франка 4, смт. Бориня, Самбірського р-н., Львівської обл., код ЄДРПОУ 05290787), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Стрийська 98, м. Львів код ЄДРПОУ 38739037) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання певні вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява керівника Самбірської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної (військової) адміністрації, у якій позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж регіонального ландшафтного парку «Надсянський» загальною площею 11207 га та зобов`язати Боринську селищну раду Самбірського району Львівської області, відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт із винесення меж регіонального ландшафтного парку «Надсянський» загальною площею 11207 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

В обґрунтування позову зазначає, що Самбірською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, передбачених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено факт порушення природоохоронного законодавства, що полягає у невжитті органом місцевого самоврядування заходів для забезпечення охорони і збереження об`єкта природно-заповідного фонду на території Боринської територіальної громади Львівської області. Протягом тривалого часу органом місцевого самоврядування не вжито заходів щодо визначення меж Парку та встановлення їх в натурі (на місцевості), у зв`язку з чим відомості про земельну ділянку на якій розташований вказаний регіональний ландшафтний парк не внесено до Державного земельного кадастру, кадастровий номер земельної ділянки (ділянок) площею 11207 га відсутній, що створює загрозу нецільового використання території та об`єкта природно-заповідного фонду, здійснення в межах об`єкта природного-заповідного фонду забороненої господарської діяльності та можливість незаконного відчуження земельної ділянки під таким об`єктом та свідчить про протиправну бездіяльність органу місцевого самоврядування - Боринської селищної ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж регіонального ландшафтного парку «Надсянський» та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Зазначає, що Державна екологічна інспекція Львівської області, як територіальний орган Держекоінспекції, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Львівській області, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 01.03.2023 № 42, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами- нерезидентами вимог законодавства, у тому числі про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо додержання режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду; звертається до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах. Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 29.03.2024 № 10-13-0.32-1739/2-24 встановлено, що документація із землеустрою щодо відведення земель РЛП «Надсянський» та проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території РЛП «Надсянський» відсутні. Відомості про межу земель (території) вищевказаного Парку, а також про обмеження у використанні земельних ділянок в межах території Парку до Державного земельного кадастру не вносились. Також, за інформацією Державної екологічної інспекції у Львівській області будь-яких перевірок щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж території природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Надсянський» Інспекція не проводила. Прокурор вважає, що відсутність встановлених меж в натурі регіонального ландшафтного парку фактично унеможливить збереження його природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу, у зв`язку з чим наявні підстави для зобов`язання відповідача вжити відповідних заходів по винесенню меж Парку та закріпити його межі в натурі (на місцевості).

Ухвалою суду від 28.06.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що метою виконання охоронного зобов`язання територій РЛП «Надсянський» орієнтованою площею 11207 га, яке оформлено відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» було повідомлено землекористувачів та землевласників про дотримання установленого режиму на територіях відповідного функціонування зонування території, яке є погоджене РЛП «Надсянський» рішення Боринської селищної ради від 02.03.2023 року№1909. Згідно розпорядження голови селищної ради від 08.05.2024 року №110-о «Про скликання тридцять п`ятій позачерговій сесії Боринської селищної ради VIII скликання» було винесені питання па розгляд сесії, зокрема одним з них у підпункті 17.21 пункту 17, питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду регіонально-ландшафтного парку «Надсянський»; на розгляд сесії подано проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду регіонально-ландшафтного парку «Надсянський». За результатами голосування рішення не прийнято. Відповідач позов не визнає.

Третя особа, Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної (військової) адміністрації, правом надання пояснення по суті позову не скористалась.

Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.

Указом Президента України від 11 квітня 2019 року №130/219 на території Турківського району Львівської області створено національний природний парк «Бойківщина». До території національного природного парку «Бойківщина» погоджено в установленому порядку включення 12240 гектарів земель. Згідно п.1.10 Положення про НПП «Бойківщина», до складу території Парку включено частину території регіонального ландшафтного парку «Надсянський» площею 4279 га.

Згідно інформації Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА №31-2191/0/2-24 від 26.03.2024 прокуратурою встановлено, що регіональний ландшафтний парк «Надсянський» передано під охорону Боринській селищні раді Самбірського району площею 11207 га, Турківському ДЛГП «Галсільліс» площею 3435 га, НПП «Бойківщина» площею 4279 га та ДП «Боринське лісове господарство» (на даний час ДП «Ліси України») площею 507 га.

Департаментом екології та природних ресурсів Львівської ОДА Боринській селищній раді Самбірського району видано охоронне зобов`язання №31-2645/0/2-22 від 11.05.2022, яким останню зобов`язано дотримуватись встановленого режиму використання території щодо регіонального ландшафтного парку «Надсянський» площею 11207 га та передано такий під охорону. Також, охоронне зобов`язання надано Турківському ДЛГП «Галсільліс» на площу 3435 га (№ 31-2879/0/2-23 від 19.10.2023).

Рішенням Львівської обласної ради №209 від 31.07.1997 створено один об`єкт природно-заповідного фонду, який на даний час передано під охорону різним землекористувачам, в тому числі Боринській селищній раді Самбірського району площею 11207 га.

Відповідно до п. 1.3 рішення Львівської обласної ради від 3 1.07.1997 № 209 «Про впорядкування природно-заповідного фонду області» установи і підприємства, на території яких розташований регіональний ландшафтний парк «Надсянський» зобов`язано винести межі заповідної території на планово-картографічні матеріали та визначити їх в натурі. Враховуючи, що регіональний ландшафтний парк «Надсянський» знаходиться на території Боринської селищної ради Самбірського району площею 11207 га, саме тому на раду покладено обов`язок винести межі заповідної території та визначити їх в натурі.

Рішенням Львівської обласної ради № 694 від 07 жовтня 2008 року затверджено Положення про регіональний ландшафтний парк «Надсянський». Межі РЛП «Надсянський» виносяться в натуру зі встановленням державних інформаційно-охоронних та інших знаків затвердженого зразка (п.1.8. Положення). Органи місцевого самоврядування на території яких розташований РЛП «Надсянський» сприяють охороні та збереженню території природно-заповідного фонду, виконанню покладених на нього завдань (п.3.6. Положення).

Рішенням Боринської селищної ради від 02.03.2023 № 1909 погоджено зонування території регіонального ландшафтного парку «Надсянський» в межах Боринської селищної ради, тобто в межах визначеної площі 11207 га.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 29.03.2024 № 10-13-0.32-1739/2-24, документація із землеустрою щодо відведення земель РЛП «Надсянський» та проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території РЛП «Надсянський» відсутні. Відомості про межу земель (території) вищевказаного Парку, а також про обмеження у використанні земельних ділянок в межах території Парку до Державного земельного кадастру не вносились.

За інформацією Державної екологічної інспекції у Львівській області будь-яких перевірок щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж території природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Надсянський» Інспекція не проводила.

Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області листом від 10.04.2024 №437/02-25 у відповідь на запит прокуратури повідомила, що Боринській селищній раді не відомо, чи винесені межі РЛП «Надсянський» в натурі (на місцевості). 10.04.2024 селищною радою також здійснено посилання на нечинний проект землеустрою із встановлення меж об`єкту природно-заповідного фонду РЛП «Надсянський» у Турківському районі Львівської області, який розроблено ТзОВ «Інститут геоінформаційних систем», що вказує на повне ігнорування Боринською селищною радою вимог Законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про землеустрій», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про лишнього природного середовища» та ЗК України.

Розпорядженням Турківської РДА №74 від 04.03.2011 затверджено проект землеустрою із встановлення меж об`єкту природно-заповідного фонду РЛП «Надсянський», водночас розпорядженням Турківської РДА №261 від 09.10.2013 попереднє розпорядження №74 відмінено.

Листом від 16.04.2024 №451/02-25 Боринська селищна рада у відповідь на запит прокуратури повідомила, що селищною радою підготовлено проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду РЛП Надсянський», який має розглядатись на найближчому засіданні сесії Боринської селищної ради.

Розпорядженням голови Боринської селищної ради від 08.05.2024 №110-о «Про скликання тридцять п`ятої позачергової сесії Боринської селищної ради VIII скликання» на розгляд сесії, зокрема, винесено питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду регіонально-ландшафтного парку «Надсянський».

Відповідно до протоколу 35 позачергової сесії Боринської селищної ради VIII скликання від 14.05.2024, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду регіонально-ландшафтного парку «Надсянський» (п. 17.21.) депутатами не прийнято.

Вважаючи протиправною бездіяльність Боринської селищної ради щодо не забезпечення організації проведення робіт з винесення меж регіонального ландшафтного парку «Надсянський» загальною площею 11207 га, керівник Самбірської окружної прокуратури звернувся до суду із даним позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року по справі №815/724/15, від 17 жовтня 2019 року по справі № 569/4123/16-а.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 20-1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів належить реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до п. 2 розд. ІІ Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 року № 230 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 р. за № 350/34633), державна екологічна інспекція відповідної області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні.

Згідно пп. 3, 5 п.4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 р. № 275 (далі Положення №275), Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: 3) проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, інформує дозвільні органи про надані приписи суб`єктам господарювання, що провадять діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); 5) обмеження чи зупинення діяльності суб`єктів господарювання і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовин; визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища; тимчасової заборони (зупинення) або припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про оцінку впливу на довкілля.

Відповідно до п.7 Положення №275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Державної екологічної інспекції України від 01.03.2023 №42 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію у Львівській області (нова редакція, ідентифікаційний код 38057086) (далі Положення №42).

Відповідно до п. 1. Положення №42, Державна екологічна інспекція у Львівській області є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Львівської області.

Право Державної екологічної інспекції у Львівській області на звернення до суду передбачено пунктом 6 Розділу ІІ Положення №42.

Таким чином, Держекоінспекція є самостійним органом державної влади, що може здійснювати захист інтересів держави, зокрема, через утворений територіальний орган - Державну екологічну інспекцію у Львівській області.

Підставою звернення до суду керівника Самбірської окружної прокуратури з позовом є встановлення факту невжиття Державною екологічною інспекцією у Львівській області дій щодо захисту інтересів держави, оскільки у відповідь на запит прокуратури щодо здійснення державного нагляду (контролю), Державною екологічною інспекцією у Львівській області листом від №06-985 від 26.03.2024 повідомлено, що заходи позовного характеру з метою встановлення меж регіонального ландшафтного парку «Надсянський» в натурі (на місцевості) Державною екологічною інспекцією не вживались та не планують такі застосовувати.

Така бездіяльність уповноваженого органу державної влади оцінена прокурором як неналежне виконання функцій по захисту інтересів держави, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», є достатньою підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення позову.

По суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III (далі ЗК України) передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 44 ЗК України передбачено, що до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Статтею 45 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Згідно з приписами статті 46 ЗК України до земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об`єкти, що мають особливу наукову цінність. Межі земель іншого природоохоронного призначення закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками. Порядок використання земель іншого природоохоронного призначення визначається законом.

Відповідно до статті 46-1 ЗК України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти.

Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення, крім випадків, передбачених законом.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів регулюються Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року №2456-XII (далі - Закон №2456-XII).

Згідно із преамбулою вказаного Закону, природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №2456-XII землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно із статтею 25 Закону №2456-XII заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Статтею 26 Закону №2456-XII встановлено, що на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог охорони навколишнього природного середовища.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Частинами третьою та п`ятою статті 53 Закону №2456-XII передбачено, що рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Відповідно до частин другої та третьої статті 60 Закону №2456-XII охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природо-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Частиною четвертою статті 7 Закону №2456-XII визначено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV (далі Закон № 858-IV), землеустрій це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Згідно з пунктом «в» частини першої статті 2 Закону № 858-IV землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Відповідно до пункту «в» частини другої статті 25 Закону № 858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Частинами першою - четвертою статті 47 Закону № 858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків можуть розроблятися лише на землях та земельних ділянках, що включаються до складу таких територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.

Згідно із частинами дев`ятою та десятою вказаної статті рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Пунктом 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 01 липня 2021 року, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема: в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади про викуп для суспільних потреб земельних ділянок приватної власності, прийняті до дня набрання чинності цим пунктом, є чинними, а заходи щодо відчуження таких земельних ділянок здійснюються органами, визначеними статтями 8 і 9 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті «е» цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2025 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»). У разі якщо до 1 січня 2025 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

При цьому, як визначено частиною першою статті 26 Закону України «Про землеустрій», замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; б) організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

За змістом підпунктів 34, 37 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами «сезону тиші» з обмеженням господарської діяльності та добуванням об`єктів тваринного світу.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. У разі об`єднання всіх територіальних громад одного району в одну об`єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади, а пов`язані з таким майном права та обов`язки належать об`єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з пунктами 4, 9 частини 6-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту; юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

З матеріалів справи суд встановив, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області листом від 29.03.2024 № 10-13-0.32-1739/2-24 повідомило прокуратуру про те, що у фонді документації із землеустрою та оцінки земель Львівської області відсутні документації із землеустрою щодо відведення земель у постійне користування ЛРП «Надсянський» та/або проект землеустрою щодо організації і встановлення меж його території, на підставі якого встановлювались обмежень у використанні земельних ділянок у межах території парку. Відомості про межу земель (території) вищезгаданого парку, а також про обмеження у використанні земельних ділянок в межах територій парку до Державного земельного кадастру не вносились.

На запит прокуратури, Державна екологічна інспекція у Львівській області листом від 26.03.2024 №06-985 повідомила, що впродовж 2020-2024 років Інспекцією не здійснювались заходи державного нагляду(контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Боринською селищною радою Самбірського району з питань охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Заходи реагування щодо винесення меж об`єкту природно-заповідного фонду РЛП «Надсянський» на місцевості не вживались. Інспекцією не подавався та не планується подання позову про визнання протиправним бездіяльності та зобов`язання Бобринської селищної ради вжити заходів з організації проведення робіт із винесення меж РЛП «Надсянський» та закріплення їх на місцевості, оскільки Інспекцією не здійснювались заходи державного нагляду(контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Боринською селищною радою Симбірського району з питань охорони і використання територій та об`єктів природно- заповідного фонду.

Боринська селищна рада листом від 10.04.2024 №437/02-25 повідомила прокуратуру про те, що територія РЛП «Надсянський» поділяється на три зони: - заповідна зона, зона регульованої рекреації, господарська зона (межі зон визначені на карті парку «Надсянський»). Відповідно до Проекту землеустрою із встановлення межі об`єкту природно-заповідного фонду РЛП «Надсянський» у Турківському районі Львівської області, який розроблено ТзОВ «Інститут геоінформаційних систем» у 2009 році, парк «Надсянський» створено без вилучення земельних ділянок, лісових угідь, та інших природно-охоронних об`єктів у їх власників або користувачів, які здійснюють свою діяльність відповідно до Конституції України тощо, що передбачено п.п. 3.1 п.З Положення про РЛП «Надсянський». Замовником проекту землеустрою РЛП «Надсянський» було державне управління охорони природного навколишнього середовища у Львівській області.

Водночас, прокуратура стверджує, що Проект землеустрою із встановлення межі об`єкту природно-заповідного фонду РЛП «Надсянський» у Турківському районі Львівської області, який розроблено ТзОВ «Інститут геоінформаційних систем» у 2009 році є нечинним, оскільки розпорядженням Турківської РДА №261 від 09.10.2013 відмінено розпорядження цієї ж РДА №74 від 04.03.2011, яким було затверджено проект землеустрою із встановлення меж об`єкту природно-заповідного фонду РЛП «Надсянський».

Листом від 16.04.2024 №451/02-25 Боринська селищна рада повідомила прокуратуру, що селищною радою підготовлено проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду РЛП Надсянський», який має розглядатись на найближчому засіданні сесії Боринської селищної ради.

Проте, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду регіонально-ландшафтного парку «Надсянський» депутатами селищної ради не прийнято, що підтверджується протоколом 35 позачергової сесії Боринської селищної ради VIII скликання від 14.05.2024.

Суд зауважує, що нормами чинного законодавства на Боринську селищну раду, як орган місцевого самоврядування, покладено обов`язок із забезпечення проведення робіт із винесення меж регіонального ландшафтного парку «Надсянський» загальною площею 11207 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Таким чином, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж регіонального ландшафтного парку «Надсянський» загальною площею 11207 га.

Як наслідок, підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання відповідача забезпечити, відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення робіт із винесення меж регіонального ландшафтного парку «Надсянський» загальною площею 11207 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд робить висновок про необхідність задовольнити позовні вимоги повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області (вул. І. Франка 4, смт. Бориня, Самбірського р-н., Львівської обл., код ЄДРПОУ 05290787) щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж регіонального ландшафтного парку «Надсянський» загальною площею 11207 га.

3. Зобов`язати Боринську селищну раду Самбірського району Львівської області (вул. І. Франка 4, смт. Бориня, Самбірського р-н., Львівської обл., код ЄДРПОУ 05290787) забезпечити, відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення робіт із винесення меж регіонального ландшафтного парку «Надсянський» загальною площею 11207 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 06.12.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович