Рішення

від 09.12.2024 по справі 380/17058/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/17058/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОРВАРД УКРАЇНИ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОРВАРД УКРАЇНИ» до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови № UA209230/2024/000878 у митному оформленні товарів за митною декларацією № 24UA209230022912U3, прийняту Львівською митницею;

- визнати протиправним та касувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.03.2024 № UA209000/2024/100145/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.09.2022 між позивачем та компанією «СТАНДАРТ» (STANDARD LLC), Польща (Продавець) укладено Контракт № С200922/1, згідно з умовами якого, продавець продає, а покупець купує, приймає та оплачує товари, зазначені в рахунках (інвойсах) до договору, отриманих протягом дії договору, які є невід`ємною частиною договору. На виконання умов контракту, згідно із рахунком-фактурою (інвойс) від 11.03.2024 № 24ХС0182 позивачем на митну територію України ввезено товар. 14.03.2024 позивач подав до митного оформлення митну декларацію № 24UA209230022912U3. Митна вартість імпортованих товарів визначена за основним методом - за ціною договору. Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 15.03.2024 № UA209000/2024/100145/1 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000878. Позивач вважає вказане рішення та картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 13.08.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 29.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 04.11.2024 суд відмовив у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені у спірному рішенні фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. У зв`язку із цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Представником позивача в спростування наведених заперечень у відзиві на позовну заяву, подано відповідь на відзив.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

20.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОРВАРД УКРАЇНИ» (Покупець) та компанією «СТАНДАРТ» (STANDARD LLC), Польща (Продавець) укладено Контракт № С200922/1, відповідно до якого предметом є те, що продавець продає, а покупець купує, приймає та оплачує товари, зазначені в рахунках (інвойсах) до даного договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання вимог контракту згідно інвойсу від 11.03.2024 № 24ХС0182 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 16 632,00 євро.

14.03.2024 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209230022912U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації:

1. Оксид марганцю з вмістом марганцю 60% Manganese oxide (II)feed CAS-1344-43-0 -паперові мішки по 25кг. Темно-сірий дрібн одисперсний порошок. Призначений для виготовлення преміксів та готових кормів для тварин та птиці.

Див. "електронний інвойс"

2.Місць 18 PX/1 18; XK 864

3.0

На підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано:

-договір купівлі-продажу від 20.09.2022 № С200922/1;

- Додаток від 05.12.2022 № 1 до Договору купівлі-продажу № С200922/1 від 20.09.2022;

-Додаток від 26.12.2023 № 2 до Договору купівлі-продажу № С200922/1 від 20.09.2022;

-Додаток № 3 від 29.02.2024 до Договору купівлі-продажу від 20.09.2022 № С200922/1;

-рахунок-фактуру (інвойс) від 11.03.2024 № 24ХС0182;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті від 06.03.2024 № 22;

-виписку з банківського рахунку від 06.03.2024;

-пакувальний лист від 11.03.2024;

-міжнародну автотранспортну накладну (CMR) від 11.03.2024 № б/н;

-митну декларацію країни відправлення MRN 24PL301010E0318819 від 11.03.2024;

-договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні від 20.12.2023 № П20122023/1;

-рахунок-фактуру на оплату транспортних послуг від 11.03.2024 № 64;

-довідку про транспортні витрати від 11.03.2024 № 64/1 до рахунку № 64 від 11.03.2024;

-договір про надання митно-брокерських послуг від 22.02.2024 № 19;

-комерційну пропозицію від 03.10.2023.

Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів.

У відповідь на вимогу відповідача уповноваженою особою декларанта до Львівської митниці було подано проформу-інвойс, банківський платіжний документ про оплату товару який імпортується; прайс лист виробника; заявку до договору перевезення.

15.03.2024 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100145/1 в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

- частиною 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до ч. 1 пункту 2 Приміток до статті VII ГАТТ, сумісним зі статтею VII було б припущення, що "дійсна вартість" може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими "дійсної вартості", а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Проведеним аналізом поставок, що надходили на адресу інших імпортерів (безпосередньо від виробника товару) встановлено оформлення аналогічного товару із вищою фактурною та відповідно митною вартістю МД 24UА100180001588U2 від 05.02.24. Документально підтверджені обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин відсутні;

- відповідно до вимог п. 11 зовнішньоекономічного контракту від 20.09.2022 № С200922/1 (зі змінами та доповненнями) визначено що Покупець повинен здійснити 100 % передплату на основі виданого Продавцем інвойсу. Даний банківський платіжний документ та проформа інвойс декларантом не надано до митного оформлення що є порушенням вимог даної угоди;

- відповідно до вимог п. 3 зовнішньоекономічного контракту від 20.09.2022 № С200922/1 (зі змінами та доповненнями) визначено що, Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві на кожну партію товару сертифікат якості виробника виданого Продавцем. Даний документ декларантом не надано до митного оформлення;

- відповідно до вимог п. 3 зовнішньоекономічного контракту від 20.09.2022 № С200922/1 (зі змінами та доповненнями) визначено що, кожне відправлення має супроводжуватися наступними документами, у тому числі сертифікатом походження товару. Даний документ декларантом не надано до митного оформлення;

- відповідно до вимог п. 2.1.1 Договору про надання послуг з організації перевезення від 20.12.2023 № П20122023/1 визначено, що вартість транспортно-експедиційних послуг узгоджується між Замовником та Виконавцем окремо на кожне перевезення і обумовлюється у Замовленні, яке являється невід`ємною частиною договору. Даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди.

Отже Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

З приводу застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості: товару № 1 слугувала МД UА100180/2024/001588 від 05.02.2024 де вартість такого товару становить 1.01 дол. США за кг (даного виду товару)..

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000878.

Вважаючи прийняті митним органом рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П.п. 1, 2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як видно з матеріалів справи, декларантом в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію № 24UA209230022912U3.

До декларацій долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: договір купівлі-продажу від 20.09.2022 № С200922/1; Додаток від 05.12.2022 № 1 до Договору купівлі-продажу № С200922/1 від 20.09.2022; Додаток від 26.12.2023 № 2 до Договору купівлі-продажу № С200922/1 від 20.09.2022; Додаток № 3 від 29.02.2024 до Договору купівлі-продажу від 20.09.2022 № С200922/1; рахунок-фактуру (інвойс) від 11.03.2024 № 24ХС0182; платіжну інструкцію в іноземній валюті від 06.03.2024 № 22; виписку з банківського рахунку від 06.03.2024; пакувальний лист від 11.03.2024; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) від 11.03.2024 № б/н; митну декларацію країни відправлення MRN 24PL301010E0318819 від 11.03.2024; договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні від 20.12.2023 № П20122023/1; рахунок-фактуру на оплату транспортних послуг від 11.03.2024 № 64; довідку про транспортні витрати від 11.03.2024 № 64/1 до рахунку № 64 від 11.03.2024; договір про надання митно-брокерських послуг від 22.02.2024 № 19; комерційну пропозицію від 03.10.2023.

Митним органом сформовано вимоги про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу представник позивача подав: проформу-інвойс, банківський платіжний документ про оплату товару який імпортується; прайс лист виробника; заявку до договору перевезення.

За результати розгляду поданих документів відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган вказує, що проведеним аналізом поставок, що надходили на адресу інших імпортерів (безпосередньо від виробника товару) встановлено оформлення аналогічного товару із вищою фактурною та відповідно митною вартістю МД 24UА100180001588U2 від 05.02.2024. Документально підтверджені обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин відсутні.

З цього приводу Верховний Суд неодноразово вказував, що наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі така інформація не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, від 19.02.2019 № 805/2713/16-а, від 30.06.2022 № 280/1824/19.

Ще однією підставою для здійснення коригування митної вартості товарів відповідач визначав, що відповідно до вимог п. 11 зовнішньоекономічного контракту від 20.09.2022 № С200922/1 (зі змінами та доповненнями) визначено, що Покупець повинен здійснити 100 % передплату на основі виданого Продавцем інвойсу. Даний банківський платіжний документ та проформа інвойс декларантом не надано до митного оформлення, що є порушенням вимог даної угоди.

Суд зазначає, що позивач подав проформу Інвойс від 05.10.2023 № 05102023А та платіжне доручення (квитанцію) про SWIFT - переказ від 07.03.2024 № 103.

У графі 44 митної декларації № 24UA209230022912U3 вказаний код 3001 (Банківський платіжний документ, що стосується товару), під яким міститься документ від 07.03.2024.

У графі 44 митної декларації № 24UA209230022912U3 вказаний код 0325 (Рахунок-проформа (Proforma invoice), під яким міститься документ від 05.10.2023 № 05102023А.

Отже, твердження митного органу про неподання банківського платіжного документу та проформи інвойсу декларантом до митного оформлення не відповідає дійсності.

Щодо твердження відповідача про ненадання позивачем до митного оформлення сертифіката якості виробника та сертифіката походження товару, що суперечить умовам контракту, то суд вказує на те, що вони не є тими документами, які містять відомості щодо складових ціни товару, а тому жодним чином не впливають на митну вартість товару.

Так, відповідач в оскарженому рішенні вказує, що відповідно до вимог п. 2.1.1 Договору про надання послуг з організації перевезення від 20.12.2023 № П20122023/1 визначено, що вартість транспортно-експедиційних послуг узгоджується між Замовником та Виконавцем окремо на кожне перевезення і обумовлюється у Замовленні, яке являється невід`ємною частиною договору. Даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди.

Статтею 53 МК України визначений перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості. Серед зазначеного переліку немає замовлень. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, замовлення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Замовлення не має вплив на числові визначення митної вартості.

У свою чергу, відповідачем жодним чином не доведено, як відсутність такого впливає на числові значення митної вартості товару, поданого до митного оформлення.

Крім того, митний орган вказує, що прайс-лист виробника має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб.

Суд зазначає, що вказані обставини не впливають на складові митної вартості товарів та не можуть бути підставою для коригування митної вартості, оскільки прайс-лист є документом інформаційного характеру, який містить список цін та слугує способом для продавця розповсюджувати інформацію про товар, та за жодних умов не може бути первинним документом для визначення митної вартості товару.

Крім того, зі змісту наданого відповідачу при митному оформленні товарів прайс-листа не вбачається жодної адресності чи суб`єктивної спрямованості, оскільки він не містить жодної інформації про те, що ціна в прайс-листі дійсна лише для позивача, або про наявність певних цінових преференцій.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.

Відповідач, в свою чергу, не обґрунтував те, відсутність якої інформації чи розбіжність яких відомостей перешкоджає підтвердженню митної вартості товарів згідно з поданою позивачем митною декларацією.

Крім того, відповідно до п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, у оскарженому рішенні крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 15.03.2024 № UA209000/2024/100145/1 є необґрунтованим.

З огляду на те, що картка відмови № UA209230/2024/000878 прийнята на основі рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та є похідною від нього, таку теж необхідно визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності рішення про коригування митної вартості, а відтак останнє підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як випливає з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 4844 грн 80 коп. Саме таку суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху представником позивача подано переклад українською мовою документів, долучених до позовної заяви.

Відтак, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача витрати, понесення за проведення перекладу українською мовою документів, складених іноземною мовою, у сумі 3400 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно з ч. 3 ст. 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Ч. 5-6 ст. 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

На підтвердження понесених витрат з перекладу документів позивачем подано:

- акт виконаних робіт від 22.08.2024, згідно з яким Приватне підприємство «НЬЮСТРІМ-ЦЕНТР» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОРВАРД УКРАЇНИ» послуги з письмового перекладу та належного засвідчення перекладу документів у сумі 3400 грн 30 коп.;

- рахунок-фактуру від 22.08.2024 № 00282/24 на суму 3400 грн 00 коп.;

- платіжна інструкція від 22.08.2024 № 9532 про оплату 3400 грн 00 коп.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність підстав стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суми сплачених витрат понесених по оплаті послуг з перекладу документів в розмірі 3400 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОРВАРД УКРАЇНИ» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д, корп. літ. 3, оф. 401А; ЄДРПОУ 39613589) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, будинок 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 15.03.2024 № UA209000/2024/100145/1 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000878.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОРВАРД УКРАЇНИ» судовий збір у розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОРВАРД УКРАЇНИ» суму витрат, понесених по оплаті послуг з перекладу документів, в розмірі 3400 грн (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяСидор Н.Т.