Рішення

від 10.12.2024 по справі 380/344/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 рокусправа № 380/344/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (м. Бориспіль 1, Київська область, ЄДРПОУ 19477064), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач 2), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 11.06.2022 у розмірі 30 000 гривень щомісячно, з 12.06.2022 по 23.07.2022 у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а починаючи з 24.07.2022 року по 31.12.2022 у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць;

- зобов`язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху нарахувати та виплатити позивачу додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України за період з 24.02.2022 по 11.06.2022 у розмірі 30 000 гривень щомісячно, з 12.06.2022 по 23.07.2022 у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а починаючи з 24.07.2022 року по 31.12.2022 у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що з 2015 року по даний час перебуває на військовій службі у Збройних Силах України.

З 18.05.2015 року відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі. В подальшому відряджений для виконання поставлених завдань в район ведення бойових дій. А отже, вважає, що має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), тому позивачем був поданий рапорт відповідачу з проханням про виплату додаткової винагороди. Однак, позивач не отримав додаткової винагороди, передбаченої законодавством, а тому вважає, що вимоги Постанови № 168 не виконані. Вважає неправомірною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому винагороди, у відповідності до Постанови №168, а також вважає, що бездіяльність відповідача порушує його майнові інтереси у вигляді права на отримання щомісячної додаткової винагороди, та його конституційні права.

Ухвалою суду від 10.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач-1 щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що п.1 Постанови №168 визначено вичерпний перелік силових структур, військовослужбовців та службовців, яким передбачена до нарахування та виплати відповідна додаткова винагорода, та не містить жодної згадки про військовослужбовців, відряджених до державних органів. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не є суб`єктом владних повноважень, не є розпорядником бюджетних коштів, не отримує фінансування з Державного бюджету України, тому проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 24.03.2023 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №640/13029/22.

Ухвалою суду від 21.11.2024 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 22.11.2024 року до участі у справі залучено співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 та витребувано докази.

Ухвалою суду від 02.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач-2 щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зазначає, що у вказаних в позові правовідносинах Військова частина НОМЕР_2 не є суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем, оскільки оперативно-тактичне угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », до якого було відряджено позивача у період з 12.06.2022 по 23.07.2022 не має жодного відношення до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (Військова частина НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ).

Це два різні самостійні суб`єкти владних повноважень, які не були у підпорядкування один одного.

Військовослужбовець ОСОБА_1 у зазначений в позовній заяві період часу не відряджався до військової частини НОМЕР_2 , у зв`язку з чим не включався до складу частини, також сам позивач визнає факт проходження військової служби у вказаний вище період саме у складі оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Гербова печатка «Військова частина НОМЕР_2 ІІІ» використовувалась у діяльності оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », до якого відряджався позивач, однак Військова частина НОМЕР_2 (ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») не несе відповідальності за діяльність оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

02.12.2024 року до суду надійшла заява відповідача-2 про виконання ухвали суду та довідка від 28.11.2024 року № 502/16/1065 видана про те, що Військова частина НОМЕР_2 (оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») не має відношення до оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_3 ).

Військова частина НОМЕР_2 не створювало, не відповідає по зобов`язанням та не є правонаступником оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Документація щодо діяльності оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (в тому числі відомості про проходження служби відряджених осіб та інформація стосовно додаткової щомісячної винагороди) не перебуває у розпорядженні військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 » АДРЕСА_2 ).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом, укладеним з Міністерством оборони України.

Відповідно до п. 9 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі.

Як встановлено наявними у справі доказами позивач з 18.05.2015 року відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі, де проходить службу на посаді інженера з управління використання повітряного простору Львівського регіонального структурного підрозділу.

На підставі наказу Львівського регіонального структурного підрозділу ДП обслуговування повітряного руху України від 08.06.2022 року № 50/вд на виконання розпоряджень Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України та розпорядження відповідача- 1, позивач був відряджений до АДРЕСА_1 на період з 09 червня 2022 року по 23 липня 2022 року для виконання поставлених завдань.

Згідно посвідчення про відрядження від 09.06.2022 № 209/75/2, майор ОСОБА_1 вибув із Львівського РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України 09.06.2022, прибув до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 12.06.2022, вибув із ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 23.07.2022 та прибув до Львівського РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України 24.07.2022.

Згідно витягу із наказу Командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12.06.2022 №02 та витягу із наказу Командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 23.07.2022 року №43 позивач вважається військовослужбовцем Збройних Сил України, який входив до складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучаються та беруть безпосередню участь в угрупованні об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань у період з 12 червня 2022 року по 23 липня 2022 року, після чого вибув до пункту постійної дислокації Львівського РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України від 01.07.2022 № 135/ОТУ, а також довідки оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 01.08.2022 № 530/ОТУ, які скріплені гербовою печаткою Військової частини НОМЕР_2 ІІІ Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ НОМЕР_4 майор ОСОБА_1 як військовослужбовець ЗСУ, який проходить службу у Львівському РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних(бойових) дій у період з 12 червня 2022 року по 30 червня 2022 року та з 01 липня 2022 року по 23 липня 2022 року.

05.10.2022 позивач звернувся до Львівського РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із заявою щодо виплати йому за період з 24.02.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Листом Львівського РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 06.10.2022 №20.1-16.1/288/22 повідомлено позивача, що враховуючи зміст Постанови КМ України від 28.02.2022 №168, яким не передбачена додаткова винагорода для відряджених військовослужбовців, - така виплата військовослужбовцям, відрядженим до державних органів не здійснюється. Також з зазначеного листа слідує, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям ЗСУ, які відряджені до ДПОПРУ можлива лише за умови внесення відповідних змін до Постанови КМ України від 07.02.2001 №104 в частині поширення цієї виплати на зазначену категорію військовослужбовців.

Позивач вважає, що він має право на нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до Постанови №168, відповідач в свою чергу вважає, що такі виплати не передбачені вказаною постановою, до неї відповідні зміни ще не внесені та такі виплати не закладені в кошторис Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Законом, який регулює відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу ЗСУ. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у ЗСУ та регулювання питань, пов`язаних з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі, визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Пунктом 5 Положення № 1153/2008 визначено, що громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями ЗСУ (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.

Відповідач не заперечує наявності у позивача статусу військовослужбовця. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з пунктами 153, 155 Положення № 1153/2008 військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з дальшим призначенням на посаду відповідно до Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, який затверджується Президентом України. Для заміщення вакантних посад у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах їх керівники надсилають до Міноборони письмовий запит про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати військовослужбовці для зайняття таких посад. На підставі письмового запиту Міноборони здійснюється добір військовослужбовців для відрядження на посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах. Рішення про відрядження військовослужбовців приймається Міністром оборони України. Відрядження оформлюється на підставі письмового запиту керівника державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального закладу освіти, рапорту військовослужбовця та відповідного подання наказами Міністра оборони України. Про призначення відряджених військовослужбовців на посади керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти письмово повідомляють Міноборони.

За відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, затверджено Указом Президента України від 03 травня 2017 року № 126/2017 (далі - Перелік № 126/2017).

Переліком №126/2017 передбачено посади для заміщення військовослужбовцями у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, зокрема в Українському центрі планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху та Регіональних структурних підрозділах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 №1281 «Про створення об`єднаної цивільно-військової організації повітряного руху України» затверджено Положення про об`єднану військово-цивільну систему організації повітряного руху України, а також погоджено пропозицію Міністерства транспорту та Міністерства оборони України про утворення у складі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України таких структурних підрозділів, в тому числі регіональних структурних підрозділів на базі цього підприємства.

Згідно з пунктом 4 Постанови №1281 фінансування витрат на утримання системи здійснюється за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державому бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Положення про Український центр планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства оборони У країни від 07.07.2016 №232/348 (далі - Положення №232/348), встановлено, що Украероцентр є структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - Украерорух) та входить до об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (далі - ОЦВС).

Згідно з пунктом 9 Постанови №1281 матеріально-технічне та інші види забезпечення функціонування Украероцентру для виконання покладених завдань здійснюються Міноборони та Украерорухом. Украероцентр безпосередньо підпорядковується директору Украероруху, а з питань, пов`язаних з виконанням завдань в інтересах оборони держави та її безпеки, - начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України. Украерорух є державним унітарним підприємством, яке входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України та включене до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинне забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (частини друга - четверта статті 9 Закону № 2011-XII).

Отже, в Законі № 2011-XII окремою нормою встановлено, що порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України спеціальним нормативним документом.

Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу тощо затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).

За змістом пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII Кабінет Міністрів України врегульовує порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, окремим нормативно-правовим актом.

Так, з метою впорядкування грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців ЗСУ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 104.

Згідно з абзацами першим, другим, третім пункту 1 Постанови № 104 військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців ЗСУ, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби. Водночас грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

Виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.

Міноборони відповідно до статті 9 Закону № 2011-ХІІ, постанови № 704 видало наказ від 07 червня 2018 року № 260, яким затвердило Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Пунктом 2 розділу І «Загальні положення» Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає:

- щомісячні основні види грошового забезпечення;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

- посадовий оклад;

- оклад за військовим званням;

- надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:

- підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду);

- премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:

- винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану;

- допомоги.

Отже, пунктом 2 Постанови № 704, якою визначено порядок і розмір грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, встановлено, що грошове забезпечення зазначених осіб складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що повністю збігається зі складовими грошового забезпечення військовослужбовців, визначеними в частині другій статті 9 Закону № 2011-ХІІ.

Натомість нормою абзацу другого пункту 1 Постанови № 104 імперативно визначено, що військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, лише оклади за військовими (спеціальним) званнями і надбавки за вислугою років виплачуються у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, тоді як оклади за посадами та інші виплати виплачуються як для працівників цих державних органів, установ та організацій.

Системний аналіз наведеного нормативного регулювання підтверджує, що порядок грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в ЗСУ та інших військових формуваннях, відрізняється від порядку грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ організацій. Тобто, розмір грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, врегульовано окремим нормативно-правовим актом, який визначає дещо відмінний порядок та інші складові формування грошового забезпечення відряджених військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 Указу № 64/2022 Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації (пункт 6 Указу № 64/2022).

На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 /2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, якою вирішив питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, зокрема установив виплату додаткової винагороди для військовослужбовців на період дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 28 лютого 2022 року) на період дії воєнного стану військовослужбовцям ЗСУ, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міноборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 зазначеної постанови доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови, а пунктом 5 установлено, що вона набирає чинності з моменту опублікування (28 лютого 2022 року) та застосовується з 24 лютого 2022 року.

З урахуванням змін, які були внесені постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 217, від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, абзацом першим пункту 1 Постанови № 168 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям ЗСУ, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міноборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (абзац перший пункту 1 Постанови № 168 у такій редакції набрав чинності з 19 липня 2022 року - дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 № 793).

Виплата такої додаткової винагороди проводиться на підставі наказів командирів (начальників) (абзац третій пункту 1 Постанови № 168).

Здійснюючи системне тлумачення Постанови № 168 потрібно враховувати зміст преамбули цієї постанови в первісній редакції, в якій зазначалося, що ця постанова прийнята на виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію».

Урахування преамбули при системному тлумаченні тексту Постанови № 168 є неодмінним, оскільки зміст преамбули визначає основні засади тлумачення усього цього нормативно-правового акта. Преамбула вказує на умови та причини ухвалення цієї постанови та визначає мету її прийняття.

Як текстуальне тлумачення змісту первинної редакції пункту 1 Постанови № 168, так і системне тлумачення цієї постанови з урахуванням умов її прийняття, визначеними у преамбулі, дають підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.

Отже, пункт 1 Постанови № 168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови № 104.

Оскільки визначена пунктом 1 первинної редакції Постанови № 168 додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців (пункт 2 частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ), тоді як абзацом 2 пункту 1 Постанови № 104 чітко визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, то суд вважає, що положення Постанови № 168 не поширюють свою дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій.

За встановленими у справі обставинами позивач є військовослужбовцем ЗСУ, який відряджений до Львівського регіонального структурного підрозділу ДП обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі та в період з 24.02.2022 по 11.06.2022 та з 24.07.2022 року по 31.12.2022 проходить військову службу безпосередньо в Львівському регіональному структурному підрозділі ДП обслуговування повітряного руху України, а тому до спірних правовідносин у цій частині необхідно застосовувати положення Постанови №104.

Таким чином, позивачу виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавка за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення - як для відповідних працівників ДП обслуговування повітряного руху України.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до ДП обслуговування повітряного руху України, здійснюється за рахунок коштів цієї установи, і оскільки додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, виплата якої для працівників цієї установи не передбачено, то й відсутні правові підстави для її виплати позивачу.

Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 року у справі №640/13029/22

Відтак, на час розгляду справи у відповідача-1 відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 з 24.02.2022 по 11.06.2022 та з 24.07.2022 року по 31.12.2022 у розмірі до 30 000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Що стосується позовних вимог позивача про зобов`язання Державного підприємства обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити позивачу додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 за період з 12.06.2022 по 23.07.2022 у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Питання матеріального та морального стимулювання військовослужбовців ЗСУ під час дії воєнного стану було врегульовано Постановою №168, якою на період дії воєнного стану запроваджено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 Постанови №168 (у редакції станом на 08.07.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Слід зауважити, що правовими та соціальними наслідками прийняття такої постанови мала стати мотивація морально-психологічного стану та належний рівень виконання службових обов`язків, зокрема, військовослужбовцями ЗСУ щодо захисту незалежності, територіальної цілісності та державного суверенітету України.

За змістом частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове забезпечення. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина четверта статті 9 Закону №2011-XII).

Крім того, у подальшому Законом України від 28.06.2023 №3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» (далі - Закон №3161-IX), Закон №2011-XII було доповнено статтею 9-2 такого змісту: «Стаття 9-2. Додаткова винагорода військовослужбовцям під час дії воєнного стану. Під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Отже, прийняття Закону №3161-IX створило відповідні умови для забезпечення належного рівня соціального захисту військовослужбовців шляхом законодавчого врегулювання питань виплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018 у справі № 824/166/15-а, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

Як встановлено судом із матеріалів справи, позивач перебуває на військовій службі у ЗСУ, проте він відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та займає посаду інженера з управління використання повітряного простору Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

На підставі наказу Львівського регіонального структурного підрозділу ДП обслуговування повітряного руху України від 08.06.2022 року № 50/вд на виконання розпоряджень Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України та розпорядження відповідача- 1, позивач був відряджений до м. Лисичанськ Луганської області на період з 09 червня 2022 року по 23 липня 2022 року для виконання поставлених завдань.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України від 01.07.2022 № 135/ОТУ, а також довідки оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 01.08.2022 №530/ОТУ, яка скріплена гербовою печаткою Військової частини НОМЕР_2 ІІІ Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , майор ОСОБА_1 як військовослужбовець ЗСУ, який проходить службу у Львівському РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних(бойових) дій у період з 12 червня 2022 року по 30 червня 2022 року та з 01 липня 2022 року по 23 липня 2022 року.

Отже у вказаний період часу позивач перебував у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується вищевказаними довідками, виданими військовою частиною та оперативно-тактичним угропування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що скріплені гербовою печаткою, відповідно до відбитків якої код ЄДРПОУ військової частини НОМЕР_2 ІІІ - НОМЕР_3 .

Представником відповідача-2 до матеріалів справи долучено довідку від 28.11.2024 року № 502/16/1065, яка скріплена гербовою печаткою, відповідно до відбитків якої код ЄДРПОУ військової частини НОМЕР_2 аналогічний - НОМЕР_3 , що свідчить про те, що військова частина НОМЕР_2 ІІІ та військова частина НОМЕР_2 є однією юридичною особою.

На підставі наведеного суд робить висновок, що саме Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), а не Державне підприємство обслуговування повітряного руху України повинна здійснити виплату позивачу додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 12.06.2022 по 23.07.2022 у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд робить висновок про необхідність задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір в сумі 992, 40 грн. належить стягнути на його користь з військової частини НОМЕР_2 .

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

1. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 12.06.2022 по 23.07.2022 у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Cтягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) сплачений cудовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 10.12.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович