Рішення
від 09.12.2024 по справі 380/19788/24
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 рокусправа № 380/19788/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» (81100, Львівська область, Львівський район, м. Пустомити, провулок Тихий-1, 11, кв. 21; код ЄДРПОУ 42402050) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) із вимогами:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів: № UA209000/2024/400054/2 від 20.03.2024; № UA209000/2024/400057/2 від 26.03.2024; № UA209000/2024/400063/2 від 15.04.2024;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: UA209140/2024/000212; UA209140/2024/000232; UA209140/2024/000280.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів Львівська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку, що декларантом або уповноваженою ним особою не було подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України. Позивач звертає увагу, що усі належно оформлені документи подавалися при декларуванні товарів, перелік поданих документів наведено у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості не визначено яких саме документів визначених положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не надав декларант. Разом з тим, витребування документів передбачених положенням ч.3 ст. 53 Митного кодексу України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Відповідачем в ході здійснення митних процедур не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірних рішеннях про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. ТзОВ «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «EMIRSON GLOBAL DIS TIC. LTD. STI», Турецька Республіка, зовнішньоекономічний контракт №71 від 06.10.2021, предметом якого є зобов`язання продавця поставити і передати у власність покупця товар, а покупця прийняти та розрахуватись за товар. На виконання вимог вказаного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 19.03.2024 № ІНR2024000000051, позивач придбав у продавця товар загальною вартістю 27185,76 доларів США, який було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію №24UA209140007995U8. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте, відповідач здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів .Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 30.09.2024 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 09.10.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

24.10.2024 за вх.№79078 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що оскільки в документах, які надані позивачем до Львівської митниці, існують невідповідності та відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, стали підставами для невизнання заявленої митної вартості та прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Також Львівська митниця вказала, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову.

Ухвалою суду від 18.11.2024 витребувано додаткові докази у позивача.

26.11.2024 за вх.№87318 від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» зареєстроване у встановленому законодавством порядку 17.08.2018, як юридична особа, за адресою: 81100, Львівська область, Пустомитівський р-н, м.Пустомити, пров. Тихий-1, буд. 11, кв. 21, код ЄДРПОУ 42402050, що підтверджується Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що розміщена на офіційному сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), набуло правового статусу суб`єкта господарювання юридичної особи, як платник податків, зборів (обов`язкових платежів), знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основні види діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ««ЛЕО ТРЕЙДІНГ»: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси; 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів; 81.21 Загальне прибирання будинків; 77.40 Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 4.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 73.11 Рекламні агентства; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах; 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.16 Діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами; 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» (покупець) та ТОВ «Емірсон Глобал Діс Тікерет Шіркеті (EMIRSON GLOBAL DIS TIC. LTD. STI) (Туреччина) (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 71 від 06.10.2021 відповідно до п. 1.1. якого протягом терміну дії даного договору Продавець продає, а Покупець приймає і оплачує товари за умовами, зазначеними нижче. Відповідно до п. 2.1 2.2 визначено, що ціни на товари встановлені у Доларах США і включають вартість упакування, пакувальних матеріалів, маркування, завантаження та виконання експортних обов`язків у країні Продавця (якщо необхідно). Загальна вартість товарів, що мають бути доставлені за даним Договором, складається із сум всіх Інвойсів, виданих продавцем. Згідно з п. 3.2 Договору базові умови доставки є наступними: вільний перевізник Стамбул, якщо інше не зазначено в Специфікації та Проформі Інвойс у відповідності до ІНКОТЕРМС-2010. У п. 4.1, 4.2 Договору зазначено, що оплата здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок Продавця згідно з Специфікацією та Проформою Інвойс на кожну партію Товарів. Валюта платежу долари США. Умови оплати вказані у відповідній специфікації і Проформі Інвойс на певну партію Товару.

З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію №24UA209140007995U8 від 20.03.2024, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема:

- рахунок-фактура (iнвойс) № IHR2024000000051 від 15.03.2024;

- автотранспортна накладна № 003489 від 15.03.2024;

- декларацiя про походження товару №IHR2024000000051 від 15.03.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №26 від 18.03.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №14 від 19.03.2024;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 19.03.2024;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 01.08.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №71 від 06.10.202;

- договір (контракт) про перевезення №7/2024 від 14.03.2024;

- інші некласифіковані документи №19/03 від 19.03.2024; №7 від 14.03.2024;

- копія митної декларації країни відправлення №24341200EX00096661 від 15.03.2024;

- копія митної декларації країни відправлення №24TR34120000410130 від 15.03.2024.

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На виконання вимоги відповідача позивачем було надано такі документи: банківський документ іменований декларантом «СВІФТ на оплату попередньої поставки»; прайс-лист; експортну декларацію країни відправлення.

За результатами розгляду електронної митної декларації №24UA209140007995U8 від 20.03.2024 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA20900/2024/400054/2 від 20.03.2024.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA20900/2024/400054/2 від 20.03.2024, в графі 33 зазначено наступне:

«Подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Відповідно до п.1 ч.4 та ч.2 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, щодо визначення митної вартості товару. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

- відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст.5-6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 та 23 CMR-зазначаються підпис та штамп відправника товару. У вказаних графах відсутні підписи. Зазначені графи заповнені із недотриманням вимог Конвенції;

- у ЦМР гр.4 «місце завантаження» зазначено Туреччина, без конкретизації, у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут - Сакар`я-Порубне-Пустомити, у мд гр.20 задекларовані умови поставки FCA GOLCUK і протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості; відповідно до умов п.3,2 Договору Купівлі-продажу поставка здійснюється на умовах FCA-Стамбул, якщо інше не зазначено у Рахункупроформі або у специфікації, документи щодо змін умов поставки до митного оформлення не надано;

- у рахунку на транспортування відсутнє прізвище особи, яка склала рахунок;

-у комерційному рахунку зазначено дата здійснення оплати - 15.03.2024;

-у гр.44 мд внесено реквізити документу 3001 -банківський платіжний документ, що стосується партії товару, документ до мд не доєднано;

- не доєднано також документ 3014 прайс-лист;

Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 . Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: 1- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу декларантом було надано: банківський документ іменований декларантом «СВІФТ на оплату попередньої поставки» прайс-лист; експортну декларацію країни відправлення.

Це є, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів . Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA807200/2024/000817 від 17.01.24р., де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1.67 дол США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000212.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA20900/2024/400054/2 від 20.03.2024.

З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію №24UA209140008596U1 від 26.03.2024, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема:

- рахунок-фактура (iнвойс) №IHR2024000000053 від 19.03.2024;

- автотранспортна накладна № 001699 від 19.03.2024;

- декларацiя про походження товару № IHR2024000000053 від 19.03.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №27 від 22.03.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №14 від 22.03.2024;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 19.03.2024;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 01.08.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №71 від 06.10.2021;

- договір (контракт) про перевезення №14/03-2024 від 14.03.2024;

- інші некласифіковані документи №19/03 від 19.03.2024; №24341200EX00100056 від 19.03.2024;

- копія митної декларації країни відправлення №24TR34120000428000 від 19.03.2024.

На виконання вимоги відповідача позивачем було надано такі документи: Договір на транспортно-експедиційне обслуговування.

За результатами розгляду електронної митної декларації №24UA209140008596U1 від 26.03.2024 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA20900/2024/400057/2 від 26.03.2024.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA20900/2024/400057/2 від 26.03.2024, в графі 33 зазначено наступне:

«Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне:

- відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 CMR зазначаються підпис та штамп відправника та перевізника товару. У вказаній графі відсутні підпис та печатка відправника товару;

-у гр.20 МД задекларовано умови поставки FCA GOLCUK. Однак у CMR місцем завантаження зазначено ISTANBUL (TURKIYE). У рахунку-фактурі на перевезення зазначено маршрут Сакарья- Порубне-Пустомити. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;

- рахунок на перевезення датований 22.03.2024, проте відповідно до відміток прикордонної митниці на товаросупровідних документах, вантаж перетнув кордон-25.03.2024, декларація подана до митного оформлення - 26.03.2024. Тобто, на момент складання рахунку, не були відомі всі складові витрат;

- у гр..44 внесено реквізити документу 4103 «договір про перевезення» - проте, документ до мд не доєднаний.

За власним бажанням декларантом надано : -лист-підтвердження ціни, проте, надані у ньому відомості не підтверджені документально; -комерційна пропозиція; -у гр.44 внесено реквізити документу за кодом 3016 - висновок експерта щодо вартісних характеристик товару від 25.09.2023, документ до митного оформлення не надано; -до митного оформлення надано платіжний документ №27 від 22.03.2024, який стосується оплати за попередню поставку, проте, у комерційному інвойсі зазначено термін оплати - 19.03.2024, проте документи на оплату даної поставки не надано.

Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 МКУ. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: 1- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат.- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу декларантом додатково надано: договір на транспортно-експедиційне обслуговування (відповідно до умов п.1.1 перевезення відбувається відповідно до узгоджених сторонами Заявок, заявка до митного оформлення не надана). Надані документи не роз`яснюють та не усувають виявлені розбіжності.

Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності. Це є, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA807200/2024/817 від 17.01.24, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1,67 дол США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA20900/2024/400057/2 від 26.03.2024.

З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію №24UA209140010410U6 від 15.04.2024, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема:

- рахунок-фактура (iнвойс) № IHR2024000000087 від 06.04.2024;

- автотранспортна накладна №0023 від 06.04.2024;

- декларацiя про походження товару №IHR2024000000087 від 06.04.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №36 від 05.04.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №590 від 10.04.2024;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 19.03.2024;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 01.08.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 71 від 06.10.2021;

- договір (контракт) про перевезення №22/11-2 від 22.11.2023;

- інші некласифіковані документи №19/03 від 19.03.2024

- копія митної декларації країни відправлення №24341300EX00296483 від 06.04.2024;

- копія митної декларації країни відправлення №24TR34130001048230 від 06.04.2024.

На виконання вимоги відповідача позивачем було надано такі документи: платіжну інструкцію на суму 25375 дол.США (не відповідає сумі комерційного інвойсу), прайс-лист.

За результатами розгляду електронної митної декларації №24UA209140010410U6 від 15.04.2024 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA20900/2024/400063/2 від 15.04.2024.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA20900/2024/400063/2 від 15.04.2024, в графі 33 зазначено наступне:

Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

- у ЦМР гр.4 «місце завантаження» зазначено Стамбул , у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут-Сакар`я-Порубне-Пустомити, у мд гр.20 задекларовані умови поставки FCA GOLCUK. В експортній декларації внесено умови поставки- FCA Коджаелі. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;

- Рахунок на оплату транспортних витрат складено 10.04.2024, проте відповідно до відміток на товаросупровідних документах товар перетнув кордон 11.04.2024. Тобто на дату складання рахунку повна інформація щодо витрат на перевезення була не відома;

- відповідно до умов п.3,2 Договору Купівлі-продажу поставка здійснюється на умовах FCA-Стамбул, якщо інше не зазначено у Рахунку проформі або у специфікації, документи щодо змін умов поставки до митного оформлення не надано.-у комерційному рахунку зазначено дата здійснення оплати-06.04.2024;

-у гр.44 мд внесено реквізити документу 3001-банківський платіжний документ, що стосується партії товару, документ до мд не доєднано.

Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 . Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: 1- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат.- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи : - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу декларантом було надано: платіжну інструкцію на суму 25375 дол. США (не відповідає сумі комерційного інвойсу), посилається на проформу інвойс, який до митного оформлення не надавався; прайс-лист.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів . Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA807200/2024/000817 від 17.01.24р., де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1.67 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.».

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA20900/2024/400063/2 від 15.04.2024.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Суд зауважує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з наступного.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена рахунку-фактурі (інвойсі).

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією №24UA209140007995U8 від 20.03.2024 документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: рахунок-фактура (iнвойс) № IHR2024000000051 від 15.03.2024; автотранспортна накладна № 003489 від 15.03.2024; декларацiя про походження товару №IHR2024000000051 від 15.03.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №26 від 18.03.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №14 від 19.03.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 19.03.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 01.08.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №71 від 06.10.202; договір (контракт) про перевезення №7/2024 від 14.03.2024; інші некласифіковані документи №19/03 від 19.03.2024; №7 від 14.03.2024; копія митної декларації країни відправлення №24341200EX00096661 від 15.03.2024; копія митної декларації країни відправлення №24TR34120000410130 від 15.03.2024.

З митною декларацією №24UA209140008596U1 від 26.03.2024 позивачем було подано: рахунок-фактура (iнвойс) №IHR2024000000053 від 19.03.2024; автотранспортна накладна № 001699 від 19.03.2024; декларацiя про походження товару № IHR2024000000053 від 19.03.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №27 від 22.03.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №14 від 22.03.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 19.03.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 01.08.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №71 від 06.10.2021; договір (контракт) про перевезення №14/03-2024 від 14.03.2024; інші некласифіковані документи №19/03 від 19.03.2024; №24341200EX00100056 від 19.03.2024; копія митної декларації країни відправлення №24TR34120000428000 від 19.03.2024.

Разом із митною декларацією №24UA209140010410U6 від 15.04.2024 було подано: рахунок-фактура (iнвойс) № IHR2024000000087 від 06.04.2024; автотранспортна накладна №0023 від 06.04.2024; декларацiя про походження товару №IHR2024000000087 від 06.04.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №36 від 05.04.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №590 від 10.04.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 19.03.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 01.08.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 71 від 06.10.2021; договір (контракт) про перевезення №22/11-2 від 22.11.2023; інші некласифіковані документи №19/03 від 19.03.2024; копія митної декларації країни відправлення №24341300EX00296483 від 06.04.2024; копія митної декларації країни відправлення №24TR34130001048230 від 06.04.2024.

З наведеного суд висновує, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Натомість в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Відповідачем зазначено, що у гр. 22 CMR зазначаються підпис та штамп відправника товару. Вказана графа не містить підпису відправника товару, у гр.3 повинно зазначатися окрім країни конкретне місце призначення, натомість зазначено тільки Україна або що вказана графа не містить жодних відміток відправника товару, у гр.23 відсутній підпис перевізника .

Суд зазначає, що затвердженої форми автотранспортної накладної та вимог щодо її заповнення законодавством України не передбачено. З реквізитів ЦМР можна встановити, що такі було складено саме для перевезення товару, якого стосується предмет наведеного спору.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2023 у справі №380/1221/20, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення. Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Більше того, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином інформація, зазначена у накладній, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у товарно-транспортній накладній, митним органом не виявлено, як наслідок вказане не може бути підставою для коригування митної вартості.

При цьому, суд враховує, що в подальшому митний орган з тими ж документами (ЦМР) завершив митне оформлення.

Відповідачем зазначено, що у гр.20 МД задекларовано умови поставки FCA GOLCUK. Однак у CMR місцем завантаження зазначено ISTANBUL (TURKIYE) або KOCAELI (TURKEY); у рахунку на оплату транспортних послуг зазначено маршрут перевезення м.Сакар`я Туреччина-Порубне або м.Памукова (Туреччина)-Порубне-Пустомити.

Судом з`ясовано, що відповідно до п.3.2 контракту купівлі-продажу №71 від 06.10.2021, укладеного між Emirson Global Dis Tic. Ltd. Sti. (продавець) та позивачем (покупець), який наявний в матеріалах справи, базові умови доставки товарів є наступними: FCA Istanbul, якщо інше не вказано у специфікації та проформі-інвойсі. Відповідно до проформ-інвойсів, долучених до матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах FCA GOLCUK.

У матеріалах справи наявні достатні докази, зокрема, сама CMR, митна декларація, рахунок на оплату, згідно яких місто розвантаження м. Пустомити (Україна). Наведені обставини вказують на те, що поставка товару відбувалась відповідно до умов договору. У договорі купівлі-продажу № 71 від 06.10.2021 зазначено, що головний офіс продавця товару ТОВ «Емірсон Глобал Діс Тікерет Шіркеті» знаходиться у місті Стамбул. Місто Памукова (Туреччина) розташоване за 1317 км від п/п Порубне, а місто Сакар`я (Туреччина) за 1284 км. Таким чином, позивач поніс витрати на більшу відстань транспортування, які включив до митної вартості товару, аніж очікувані. Тому описані обставини не могли вплинути на заниження митної вартості товарів.

Крім цього, відповідачем зазначено, що у гр. 22 CMR зазначаються підпис та штамп відправника товару. Вказана графа не містить підпису відправника товару, у гр.3 повинно зазначатися окрім країни конкретне місце призначення, натомість зазначено тільки Україна або що вказана графа не містить жодних відміток відправника товару, у гр.23 відсутній підпис перевізника .

При цьому, суд враховує, що в подальшому митний орган з тими ж документами (ЦМР) завершив митне оформлення.

Так, відповідачем було у рішенні про коригування митної вартості товарів UA209000/2024/400057/2 від 26.03.2024 зазначено, що до митного оформлення надано платіжний документ №27 від 22.03.2024, який стосується оплати за попередню поставку, проте, у комерційному інвойсі зазначено термін оплати - 19.03.2024, проте документи на оплату даної поставки не надано.

Суд встановив, що позивач та продавець 01.08.2023 уклали додаткову угоду № 3 до контракту № 71 від 06.10.2021.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди сторони дійшли згоди п 4.1 Контракту викласти в новій редакції: « 4.1. Оплата здійснюється банківським переказом коштів на розрахунковий рахунок Продавця по факту відвантаження продукції на протязі 14 календарних днів».

Отже, за умовами додаткової угоди сторони визначили здійснення оплати за фактом відвантаження продукції, тому позивач і не міг надати документи, які підтверджують оплату товару.

Водночас фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка), не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічне правозастосування міститься у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №815/329/17.

Даючи оцінку умовам поставки та умовам оплати (до виставлення інвойсу), слід виходити з того, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18

Cтосовно зауважень відповідача про те, що рахунок на перевезення датований 22.03.2024, проте відповідно до відміток прикордонної митниці на товаросупровідних документах, вантаж перетнув кордон - 25.03.2024, декларація подана до митного оформлення - 26.03.2024, тобто, на момент складання рахунку, не були відомі всі складові витрат.

Судом встановлено, що позивачем надавався договір № 14/03-2024 від 14.03.2024 на транспортне обслуговування, відповідно до п. 3.1 якого, ціни на послуги узгоджуються сторонами в заявках і вказуються у рахунках перевізника.

Такий рахунок на організацію транспортування та експедицію вантажу позивач надавав. В поданому рахунку чітко прописані усі необхідні позивачу послуги та вартість їх надання експедитором. Відтак, немає значення дата виставленого експедитором рахунку.

Аналогічне зауваження, відповідачем зазначено по митній декларації №24UA209140010410U6 від 15.04.2024, а тому вказані зауваження не враховуються судом. Відповідачем не обґрунтовано яким чином вказане зауваження вплинуло на ціну товару.

Щодо зауваження митного органу, що у рахунку на транспортування відсутнє прізвище особи, яка склала рахунок, суд зазначає, що прізвище та ім`я особи жодним чином не впливають на визначення митної вартості товарів.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

За наведених обставин, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 Митного кодексу України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав для витребування додаткових документів та прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 13.10.2021 року у справі № 804/15600/15, від 14.04.2021 року у справі № 820/4849/16, від 21.04.2021 року у справі № 809/1838/15

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 у справі № 818/902/17.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, ТзОВ «Лео Трейдінг» для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товарів, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованими та правомірними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Наведене свідчить про необґрунтованість прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товару № №UA209000/2024/400054/2 від 20.03.2024, №UA209000/2024/400057/2 від 26.03.2024 та №UA209000/2024/400063/2 від 15.04.2024 а відтак про наявність підстав для визнання їх протиправними та скасування.

З огляду на похідний характер карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, такі теж є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, в силу положень ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

З огляду на все викладене вище та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати зі сплатити судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» (81100, Львівська область, Львівський район, м. Пустомити, провулок Тихий-1, 11, кв. 21; код ЄДРПОУ 42402050) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400054/2 від 20.03.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400057/2 від 26.03.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400063/2 від 15.04.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209140/2024/000212.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» судовий збір в сумі 9689 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

СуддяСподарик Наталія Іванівна


Суд	Львівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	09.12.2024
Оприлюднено	12.12.2024
Номер документу	123653194
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Судовий реєстр по справі —380/19788/24

Ухвала від 20.01.2025

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Качмар Володимир Ярославович