Рішення

від 10.12.2024 по справі 440/17957/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/17957/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколас-трасавто" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніколас-трасавто" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в Полтавській області, Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №022717 від 28.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №022717 від 28.11.2023 винесено на підставі акта перевірки №000691 від 06.11.2023, у якому зазначено відомості, що не відповідають дійсності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/17957/23; вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві представник Державної служби України з безпеки на транспорті зазначив, що позовні вимоги про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн не підлягають задоволенню з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2023 під час проведення рейдової перевірки, місце перевірки: а/д М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський 286 км+274 км, відповідно до направлення на рейдову перевірку №002423 від 03.11.2023, інспекторами Укртрансбезпеки був перевірений транспортний засіб марки VAN HOOL 816-C, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ "Ніколас-Трансавто", за кермом перебував водій ОСОБА_1 / ОСОБА_2 .

За результатами перевірки Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт від 06.11.2023 №000691 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким під час перевірки виявлені порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом шостим частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - виконання резидентами України міжнародних нерегулярних перевезень пасажирів без документів, перелік яких визначений статтею 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутній дозвіл України на даний вид перевезень, Інтребус №007832 не заповнений.

28.11.2023 за результатами розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийняв постанову №022717 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно з яким товариство притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом застосування на підставі абзацу шостого частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000,00 грн.

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" (у редакції, чинній на момент проведення перевірки) загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (надалі - Порядок №1567), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 4 Порядку №1567 встановлено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Таким чином, Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з безпеки на транспорті, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, яке уповноважене здійснювати державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, зокрема, шляхом здійснення рейдових перевірок та притягнення до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до акта №000691 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.11.2023 водій ОСОБА_2 , із цим актом ознайомлений, засвідчений власним підписом та наданням пояснень, що "За вимогою інспектора всі документи було надано в повному обсязі. З актом не згоден".

Згідно з пунктами 26 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

Судом встановлено, що повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт направлено позивачу 16.11.2023, що не заперечується позивачем. При цьому представник позивача на розгляд справи 28.11.2023 з`явився та надав свої заперечення.

Абзацом шостим частини першої статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 53 Закону №2344-ІІІ зазначено, що організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.

При виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: - дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; - список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); - білетно-облікову документацію; - схему маршруту.

При виконанні міжнародних перевезень пасажирів нерезиденти повинні мати: - дозвіл України; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; - список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень); - білетно-облікову документацію.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів та додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт при здійсненні міжнародних перевезень пасажирів.

Порядок організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні затверджений наказом Міністерства транспорту України від 09.02.2004 №75 (далі - Порядок №75).

Пунктом 6.1 Порядку №75 визначено, що нерегулярні та маятникові перевезення, які здійснюються з використанням українськими перевізниками та іноземними перевізниками шляхових листів груп пасажирів (зразок у додатку 9), звільняються від дозволів, якщо інше не передбачене міжнародними угодами.

Згідно з пунктом 6.3 Порядку №75 журнал реєстрації шляхових листів груп пасажирів (зразок у додатку 9) має містити відривні шляхові листи груп пасажирів (по два примірники кожен) у кількості 25 одиниць.

Відповідно до пункту 6.4 Порядку №75 журнал реєстрації шляхових листів груп пасажирів та його складові шляхові листи груп пасажирів повинні мати номер. Шляхові листи груп пасажирів також повинні бути пронумеровані послідовно від 1 до 25.

У пунктах 6.6 та 6.7 Порядку №75 зазначено, що шляховий лист групи пасажирів має складатись перевізником перед початком рейсу у двох примірниках для кожної поїздки. Перший примірник шляхового листа групи пасажирів повинен зберігатись в автобусі протягом поїздки, для якої він складений, а другий - у книзі реєстрації шляхових листів груп пасажирів у перевізника.

Відповідно до пункту 6.8 Порядку №75 при підготовці шляхового листа групи пасажирів перевізник може використовувати попередньо складений список пасажирів, який додається до шляхового листа групи пасажирів. У цьому разі на попередньо складеному списку пасажирів наводиться прізвище водія, назва перевізника та підпис перевізника, який скріплюється печаткою.

Законом України "Про приєднання України до Угоди про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода INTERBUS)" від 16.10.2012 №5444-VІ Україна приєдналась до Угоди про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода INTERBUS), вчиненої 30.06.2001 у м. Брюсселі, яка набирає чинності для України в перший день третього місяця, який настає після дати, на яку Україна здасть на зберігання документ про приєднання.

Згідно з статтею 11 цієї Угоди Interbus контрольний документ складається з відривних шляхових листів пасажирів у двох примірниках, сформованих у журнали в кількості 25 штук. Контрольний документ повинен відповідати зразку, наведеному в додатку 3 до цієї Угоди. Кожний журнал та шляхові листи пасажирів, які є його складовою частиною, повинні бути пронумеровані. Шляхові листи пасажирів також повинні бути пронумеровані послідовно від 1 до 25.

Відповідно до статті 13 Угоди Interbus шляховий лист пасажирів повинен заповнюватися транспортним оператором у двох примірниках для кожної поїздки перед початком поїздки. Для цілей збереження прізвищ пасажирів транспортний оператор може використовувати попередньо складений перелік на окремому аркуші, який додається до шляхового листа пасажирів. Печатка транспортного оператора або, у разі необхідності, підпис транспортного оператора чи підпис водія автобусу повинні розташовуватись як на переліку, так і на шляховому листі пасажирів.

Водночас, у матеріалах справи наявний журнал реєстрації шляхових листів пасажирів №007832 /а.с.80-82/, який не містив обов`язкових реквізитів шляхового листа груп пасажирів (відсутня повна інформація про водіїв, тип перевезень, країни, між якими здійснюється перевезення (маршрут), кілометраж та пункт перетину кордону, дату заповнення шляхового листа та підпис перевізника, список пасажирів не містить повних даних щодо пасажирів).

За твердженням позивача у позові, у товариства був відсутній договір на замовлення юридичної або фізичної особи перевезення організованих груп пасажирів за визначним маршрутом на підставі письмового договору про замовлення транспортного засобу, у зв`язку з чим доводи відповідача про те, що позивач здійснив нерегулярне міжнародне перевезення, ніякими документами не підтверджено.

Водночас, суд зазначає, що наявність у матеріалах справи копії журналу шляхових листів пасажирів №007832 (введений у відповідності з статтями 6 та 10 Угоди ІНТЕРБУС про міжнародні нерегулярні автобусні перевезення пасажирів), у якому, зокрема, проставлена дата маршруту - 05.11.2023, спростовує доводи позивача.

Щодо доводів позивача про здійснення на момент проведення рейдової перевірки саме регулярного міжнародного перевезення Харків-Ізмір згідно з дозволу АІ №007034 та посилань на відомості автовокзалів на підтвердження зазначеного суд звертає увагу на наступне.

Так, згідно з актом проведення перевірки №000691 від 06.11.2023 та наявних матеріалів перевірка належного позивачу транспортного засобу була здійснена 06.11.2023 о 12.30 год. за адресою: а/д М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський 286 км +274 м (Вінницька область).

Водночас, відповідно до наданого дозволу АІ №007034 та наявного в ньому розкладу руху автобусів на маршруті вбачається, що на території Вінницької області (АС м. Вінниця, вул. Київська, 8) автобус мав перебувати з 22.20 год. по 22.30 год. (у разі руху у прямому напрямку) та з 23.50 год. по 00.00 год. (у разі руху у зворотному напрямку) /а.с. 84/.

Отже, враховуючи значний відрив у часових проміжках між фактичних часом та часом, передбаченим у розкладі, зазначені суттєві розбіжності свідчать виключно про те, що на момент проведення рейдової перевірки транспортного засобу 06.11.2023 о 12.30 год. позивачем не міг здійснюватися регулярний міжнародний рейс Харків-Ізмір згідно з дозволу АІ №007034.

Крім того, суд звертає увагу, що з відеозапису з нагрудного відеореєстратора інспектора вбачається, що водій транспортного засобу на уточнюючі запитання інспектора, які ж саме перевезення здійснювалися та які документи потрібно брати до уваги, не міг визначитися з видом здійснюваних перевезень, плутався в датах виїзду (початку перевезень), зазначив про використання різних документів на різних ділянках маршруту через відсутність відповідних дозволів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова постанову відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №022717 від 28.11.2023 прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Інші доводи позивача є також безпідставними та не впливають на висновки суду.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Проте у цій справі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування судових витрат, понесених позивачем.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколас-трасавто" (вул. Ю.Кондратенка, 2, кв.28, м. Полтава, Полтавська область,36040 ЄДРПОУ 40197165) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150 ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Європейська, 155, м. Полтава, Полтавська область, 36008) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Канигіна Т.С.