Ухвала

від 10.12.2024 по справі 440/13425/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

10 грудня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/13425/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Клочко К.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Полтави про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київського районного суду м. Полтави про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати відсутність державної реєстрації Суду 05.06.1981 р та визнати запис про державну реєстрацію від 05.06.1981 р 16.11.2009, номер запису: 15881200000008793 фіктивним;

- визнати всі реєстрові дії вчинені всіма державними реєстраторами, записи про які відображені у хронології реєстрових дій у ЄДР щодо Суду незаконними та недійсними та скасувати їх;

- визнати відсутність правоздатності Суду як юридичної особи внаслідок ненабуття ним статусу юридичної особи;

- визнати, що утворення, існування та діяльність Суду з 19.11.1992 р відбулися поза порядком встановленим законом;

- визнати порушення права на розгляд справ (зокрема: кримінальній справі № 11-1061 2004 р за моїм засудженням, цивільних справ №№ 552/1248/23, 552/6465/22, 552/2662/24; 552/2591/23; 552/6129/21; 552/4947/21; 552/2699/20; 552/1216/20) Судом, встановленим/утвореним відповідно до закону;

- визнати нанесення моральної шкоди порушенням права на Суд встановлений/утворений відповідно до закону; стягнути з бюджету України на мою користь грошову суму в розмірі 100 000 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання вимог ухвали суду від 18.11.2024 позивачем надано суду заяву на усунення недоліків, в якій позивач зазначає, що на даний момент відсутні такі джерела інформації звідки він мав би дізнатися про порушення своїх прав. Обставини, на які він посилається як на докази порушення його прав - це лише його припущення, яким ще належить бути визнаними фактами рішенням суду при розгляді справи. Це його внутрішнє світорозуміння. Зазначає, що згідно ч.1 ст.5 КАС особа має право звернутися до адміністративного суду не коли дізналася про порушення права, а якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Також позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду на тій підставі, що строк не було пропущено.

Вивчивши подані документи, у ході з`ясування питання чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Підставою адміністративного позову є обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи, предметом адміністративного позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.

Згідно з пунктами 1, 7 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

У позовній заяві позивач просить, зокрема, скасувати всі реєстрові дії вчинені всіма державними реєстраторами, записи про які відображені у хронології реєстрових дій у ЄДР щодо Суду, проте, не конкретизує зміст цих дій.

Зміст зазначених у позовній заяві вимог унеможливлює встановлення, з якою саме дією чи бездіяльністю Київського районного суду м. Полтави не погоджується позивач.

Отже, зміст позовної заяви не дозволяє суду чітко і однозначно визначити суть спору і характер спірних правовідносин.

У заяві на усунення недоліків позивач також не зазначає, з якою саме дією чи бездіяльністю Київського районного суду м. Полтави він не погоджується .

Таким чином, позивач недоліки позовної заяви в цій частині не усунув.

Крім того, згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин другої та третьої цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин другої та третьої цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів строком. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, зокрема про визнання запису про державну реєстрацію від 05.06.1981 та 16.11.2009, номер запису 15881200000008793 фіктивними, в також про визнання, що утворення, існування та діяльність суду з 19.11.1992 відбулися поза порядком встановленим законом, тобто підстави, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом виникли з 05.06.1981, 16.11.2009, 19.11.1992.

Однак, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом лише 09.11.2024, тобто через 43, 14, 31 років, відповідно, з моменту виникнення обставин, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом.

Суд зауважує, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не можуть розглядатися судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, а не об`єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають йому вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30.08.2018 в адміністративній справі № 813/2897/16.

Крім того, направлення позивачем скарги до Міністерства юстиції України від 27.09.2024, (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.09 2024 за № СК-4816-24), у якій позивач просив анулювати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 16.11.2009 № 15881200000008793 «Державна реєстрація включення відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором виконавчого комітету Полтавської міської ради Лихитченко М.С. щодо Київського районного суду, м. Полтави (ідентифікаційний код юридичної особи 02886219) та залишення без розгляду по суті такої скарги не змінює моменту, з яким законодавство пов`язує початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом, а лише свідчить про час, коли позивач виявив належну зацікавленість до своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації таких прав.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.09.2023 у справі № 340/341/23, триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Твердження позивача не містять достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду протягом встановленого законом строку, а наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини носять суб`єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Суд зазначає, що законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Тобто, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі Перетяка та Шереметьев проти України (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур.

Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Таким чином, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено Верховним Судом у постанові від 04.10.2019 у справі №820/4188/18.

Таким чином, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду протягом встановленого законом строку.

За приписами частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином позивач вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у встановлений в такій ухвалі строк не виконав, недоліки позовної заяви не усунув.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачеві.

Частиною шостою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.

Частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 294, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Полтави про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Клочко