Рішення

від 09.12.2024 по справі 460/9916/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2024 року м. Рівне№460/9916/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ясковець О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Захарець О.В.,

відповідача: представник Федченко О.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокусмет" доРівненської митниці про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фокусмет" (далі-позивач, ТОВ "Фокусмет") звернулося до суду з позовом до Рівненської митниці (далі-відповідач), в якому просило:

визнати протиправними дії відповідача, скасувати рішення Рівненської митниці Держмитслужби України про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару №UA204000/24/000046 від 29.07.2024;

зобов`язати Рівненську митницю Держмитслужби України видати Товариству з обмеженою відповідальністю "ФОКУСМЕТ" сертифікат з перевезення товару EUR.1 за заявою від 15.07.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Рівненської митниці із заявою про отримання сертифікату EUR.1 на експортну операцію на виконання договору про комерційну співпрацю від 15.05.2024. Позивач зазначає, що до заяви долучив належний пакет документів, які підтверджують правомірність отримання такого сертифікату відповідно до вимог Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 березня 2021 року № 139. Відтак, дії відповідача щодо відмови у видачі позивачу сертифіката EUR-1 є протиправними. Позивач вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є не тільки скасування рішення про відмову у видачі сертифіката, але і зобов`язання відповідача видати сертифікат з перевезення товару EUR.1 відповідно до заяви позивача.

Ухвалою суду від 03.09.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 12.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що за результатами розгляду заяви щодо видачі сертифіката з перевезення товару EUR-1 та наданих документів встановлено, що у Декларації постачальника товарів, що мають преференційний статус походження від 15.07.2024 одним із постачальників металобрухту зазначено ТОВ "Альтернатива БУД". Підставою отримання металобрухту ТОВ "Альтернатива БУД" слугував договір міни №311 від 06.11.2022. Внесення інформації про ТОВ "Альтернатива БУД" до Переліку суб`єктів господарювання, що здійснюють заготівлю металобрухту та /або операції з металобрухтом було здійснено 13.06.2024. Тобто, ТОВ "Альтернатива БУД" вважається суб`єктом в розумінні Закону України "Про металобрухт" лише з 13.06.2024. Як наслідок, здійснення заготівлі металобрухту ТОВ "Альтернатива БУД" у період підписання договору від 06.09.2022 №311 є таким, що не відповідає закону та немає правової підстави. Тому, у Рівненської митниці були достатні підстави для відмови у видачі сертифікату походження товару, у зв`язку із чим просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій наголосив, що відповідальність за достовірність даних про джерело походження металобрухту, зазначених у акті приймання, покладається виключно на продавця (постачальника) металобрухту та не може бути покладена на покупця. Під час здійснення заготівлі металобрухту та операцій з металобрухтом покупець не несе відповідальності за правовідносини продавця (постачальника) з іншими суб`єктами господарювання і фізичними особами - учасниками попередніх ланцюгів постачання металобрухту.

Ухвалою суду від 27.09.2024 розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 09.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи.

Вид діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокусмет" (місцезнаходження юридичної особи: 33028, Рівненська область, Рівненський район, місто Рівне, майдан Незалежності, будинок 3) за КВЕД: 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом (основний).

Відповідно до умов договору про комерційну співпрацю від 15.05.2024, укладеного зі Польською юридичною особою Компанія вторинної сировини Втурсталь Москаль, Ярош, Бжозовська повне товариство, позивач, як постачальник, зобов`язався доставити Покупцю товар на умовах DAP, 37-450 Стальова Воля, вул. Промислова, 19, Польща.

З метою виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Фокусмет» 15.07.2024 подано до Рівненської митниці заяву для видачі сертифіката з перевезення (походження) товару з України за формою EUR-1.

Відповідно до вказаної заяви, позивачем також, надано наступні документи: договір співпраці №б/н від 15.05.2024; рахунок-фактура №1-01 від 15.07.2024; прибуткова накладна №7 від 17.05.2024; видаткова накладна №32 від 17.05.2024; акт приймання №7 від 17.05.2024; акт походження від 17.05.2024; акт приймання №61 від 17.04.2024; акт походження від 17.04.2024; акт приймання №63 від 23.04.2024; акт походження від 23.04.2024; акт приймання №96 від 16.05.2024; акт походження від 16.05.2024; акт приймання від 19.04.2024; прибуткова накладна №62 від 19.04.2024, акт походження від 19.04.2024; Договір міни №311 від 06.09.2022; видаткова накладна №МБ-162 від 19.04.2024; акт оприбуткування ПАТ "Рівнеазот" №10303-0062 від 19.04.2024; рахунок на оплату №32 від 17.05.2024; договір №17/05-2024 від 17.05.2024; додаткова угода №1 від 17.05.2024; лист Мінстратегпром РБ №13.2.4-14/117/23 від 16.11.2023; лист Мінстратегпром Альт "13.2.4-14/94/24 від 18.06.2024; видаткова накладна №1 від 15.07.2024; лист Мінстратегпром ТОВ "Фокусмет" №13.2.4-14/97/23 від 20.09.2023; витяг з реєстру висновків про транскордоне перевезення відходів №15507/24 від 06.06.2024; Додаток Г - від 15.07.2024; Сертифікат якості від 15.07.2024; висновок Патона №202405-24 від 04.06.2024; довідка ТОВ "Фокусмет" від 01.07.2024; декларація постачальника від 15.07.2024; договір №1-07/24 від 01.07.2024.

Рівненською митницею прийнято рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № UA204000/24/000046 від 29.07.2024 з наступних причин: "у декларації постачальника товарів, що мають преференційний статус походження від 15.07.2024 вказано постачальника товару ТОВ "Альтернатива БУД" . При цьому у документі поданому до заяви ТОВ "Альтернатива БУД" було внесено до Переліку суб`єктів господарювання, що здійснюють заготівлю металобрухту та /або операції з металобрухтом з 14.06.2024. На лист Рівненської митниці від 25.07.2024 №28-01-06/28-01-01/13-28-01/4607 не надано документів, які підтверджують можливість здійснення заготівлі та операцій з металобрухтом ТОВ "Альтернатива БУД" у період підписання договору від 06.09.2022 №311 між ТОВ "Альтернатива БУД" та ПАТ "Рівнеазот" та підписання видаткової накладної від 19.04.2024 №МБ-162 ТОВ "Альтернатива БУД", що суперечить вимогам статей 16(3), 16(7) та 27 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження та національного законодавства України та Закону Україн "Про мелалобрухт"."

Не погоджуючись із прийнятим рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR. 1, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи (далі МК України, в редакції, чинній нас виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1ст.4 МК України).

Пункт 14 статті 544 МК України передбачає, що здійснюючи митну справу, митні органи виконують такі основні завдання, зокрема, проведення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України та видача у випадках, встановлених чинними міжнародними договорами, сертифікатів походження.

Відповідно до ст. 46 МК України у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.

Органи, які видали сертифікат про походження товару з України, зобов`язані зберігати його копію та інші документи, на підставі яких засвідчено походження цього товару з України, не менше 1095 днів від дня його видачі.

Законом України від 08.11.2017 № 2187-VIІI «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» передбачено приєднатися до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція), яка набирає чинності для України в перший день другого місяця після внесення Україною депозитарію Конвенції документа про приєднання.

Конвенція встановлює положення про походження товарів, що продаються згідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними Сторонами (стаття 1 частини І Загальні положення Конвенції).

Поняття «походження товарів» і методи адміністративного співробітництва, що мають відношення до них, викладені в Доповненнях до цієї Конвенції. У Доповненні І викладено загальні правила для концепції походження товарів та методів адміністративного співробітництва. У Доповненні II викладено конкретні положення, які застосовуються між певними Договірними сторонами та відмінні від положень, зазначених у Доповненні І (ч. 2 ст. 1 Загальні положення Конвенції).

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 15 розділу V Підтвердження походження Доповнення І Конвенції, вбачається що товари, що походять з однієї з договірних сторін, і ввозяться в інші договірні сторони, підпадають під дію цієї угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження, зокрема, сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1, зразок якого наведений у Додатку III а.

Стаття 16 Доповнення І Конвенції визначає зокрема процедуру видачі сертифіката з перевезення товару ЕUR.1 або ЕUR-МЕD.

Сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником (ч. 1 ст. 16 Доповнення І Конвенції).

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD, а також бланк заявки, зразок якої наведений у Додатку III а і b. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту. Якщо ці бланки заповнюються від руки, вони повинні заповнюватися ручкою друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього графі, не залишаючи вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється (ч. 2 ст. 16 Доповнення І Конвенції).

Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони- експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції (ч. 3 ст. 16 Доповнення І Конвенції).

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Доповнення І Конвенції без обмеження розуміння пункту 5 сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1 має бути виданий митними органами договірної сторони-експортера в наступних випадках, зокрема: (а) якщо товари експортуються з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(1) до однієї з інших договірних сторін відповідно до статті 3(1) та (і) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з договірної сторони-експортера, з договірної сторони-імпортера чи однієї з інших договірних сторін відповідно до статті 3(1), з якими застосовується кумуляція, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3 (2), та виконують інші вимоги цієї конвенції; (b) якщо товари експортуються з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(1) до однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(2) чи з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(2) до однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(1) та (і) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з договірної сторони-експортера, з договірної сторони-імпортера, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з інших договірних сторін, та виконують інші вимоги цієї Конвенції..; (с) якщо товари експортуються з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(2) до однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(2) та (і) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з договірної сторони-експортера, чи з договірної сторони-імпортера, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з договірних сторін, та виконують інші вимоги цієї Конвенції.

Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD передбачений наказом Міністерства фінансів України №139 від 02.03.2021р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.03.2021р. за № 355/35977 (далі - Наказ №139).

Відповідно до п. 3 розділу І Наказу № 139 сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі - сертифікат EUR.1) - оригінал паперового документа, що підтверджує статус преференційного походження товару(ів), форму та бланк якого наведено у додатках до Конвенції та Угод.

Згідно вимог п. 3 розділу III Наказу № 139 для отримання сертифіката EUR.1 або EUR-MED експортер має подати структурному підрозділу митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката, такі документи:

письмову або електронну заяву, що містить декларацію від експортера (далі - заява), за формою, визначеною Конвенцією та Угодами;

електронну копію сертифіката EUR.1 або EUR-MED у разі заповнення його машинописом та (за наявності) заповнений відповідно до вимог Конвенції або Угод бланк сертифіката EUR.1 або EUR-MED;

оригінал сертифіката EUR.1 або EUR-MED, не прийнятого з технічних причин митними органами країни імпорту, у разі видачі митницею після експорту (реекспорту) на його заміну сертифіката EUR.1 або EUR-MED відповідно до розділу IV цього Порядку;

декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 1), та/або декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 2), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 3), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 4) (далі - декларація), що підтверджують преференційне походження товарів з України відповідно до правил визначення преференційного походження, встановлених Конвенцією та Угодами, та/або їх електронні (скановані) копії.

Пунктом 6 розділу III Наказу № 139 передбачено, що посадова особа митниці перед видачею сертифіката EUR.1 або EUR-MED перевіряє наявність документів, зазначених у пункті 3 цього розділу, та їх відповідність вимогам Конвенції або Угод, зокрема, наявності відомостей, що містяться в деклараціях, для підтвердження преференційного походження товару(ів) з України, зазначеного(их) у сертифікаті EUR.1 або EUR-MED.

Згідно з п. 7 розділу III Наказу №139 Рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED на товари приймається у найкоротший строк, але не більше восьми робочих годин після реєстрації письмової заяви у підрозділі митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED.

У разі подання письмової заяви експортером, яким при попередніх поставках заявлялись для отримання сертифіката EUR.1 або EUR-MED недостовірні документи (відомості) про преференційне походження товару з України, та/або експортером, який не є виробником товару, на який законодавством встановлено митно-тарифні заходи регулювання зовнішньоекономічної діяльності або кількісні обмеження (квоти), або інші заходи економічного або торговельного характеру, рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED приймається у найкоротший строк, але не більше десяти робочих днів після реєстрації письмової заяви у підрозділі митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED.

Експортер, який не є виробником товару, має право протягом трьох робочих днів після реєстрації письмової заяви про видачу сертифіката EUR.1 або EUR-MED у підрозділі митниці подати додаткові документи (відомості) виробника товару, що підтверджують преференційне походження товару(ів) з України, на підставі яких складено декларацію(ї).

Пунктом 3 Розділу IV Наказу №139 передбачено, що посадова особа митниці перевіряє, чи всі дані, зазначені в сертифікаті EUR.1 або EUR-MED та заяві експортера про видачу сертифіката, відповідають даним митниці щодо експорту (реекспорту) відповідної партії товару(ів). Посадова особа митниці видає сертифікат EUR.1 або EUR-MED чи приймає рішення про відмову у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED у строк, встановлений пунктом 7 розділу III цього Порядку.

Судом встановлено, що ТОВ «Фокусмет» звернулося до Рівненської митниці із заявою про видачу сертифікату перевезення товару з України за формою EUR.1 з метою експорту відповідної партії товару від 15.07.2024.

Рішенням №UA204000/24/000046 від 29.07.2024 Рівненська митниця відмовила ТОВ «Фокусмет» у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1

Стосовно зауважень відповідача в оскаржуваному рішенні, суд зазначає наступне.

Так, у декларації постачальника товарів, що мають преференційний статус походження від 15.07.2024, складеної експортером ТОВ "Фокусмет" одним із постачальників металобрухту зазначено ТОВ "Альтернатива БУД" та одним із виробників - ПАТ "Рівнеазот".

Згідно наданих документів встановлено, що ТОВ "Альтернатива БУД" відповідно до договору та видаткової накладної від 19.04.2024 №МБ-162 отримано брухт від ПАТ "Рівнеазот".

Відповідно акту приймання передачі металобрухту №62 від 19.04.2024 ТОВ "Альтернатива БУД" передало на користь ТОВ "Рівнебрухт" брухт чорних металів загальною кількістю 7546 кг, із зазначенням у вказаному документі джерела походження.

В подальшому, ТОВ "Рівнебрухт" актом приймання металобрухту №7 від 17.05.2024 передало на користь ТОВ "Фокусмет" брухт чорних металів загальною кількістю 21 500 кг. До вказаної кількості увійшов також брухт чорних металів отриманий ТОВ "Рівнебрухт" від ТОВ "Альтернатива БУД".

Судом встановлено, що відповідно до вищезазначеного акту ТОВ "Рівнебрухт" зазначено джерело походження товару, а саме "металобрухт утворився в ході господарської діяльності на території України".

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про металобрухт" передбачено, що необхідним та достатнім документом для покупця металобрухту щодо підтвердження джерел походження металобрухту від продавця (постачальника) є акт приймання, що містить дані про джерело походження металобрухту.

Суд зазначає, що аналіз вказаної вище норми свідчить про те, що відповідальність за достовірність даних про джерело походження металобрухту, зазначених у акті приймання, покладається виключно на продавця (постачальника) металобрухту та не може бути покладена на покупця.

Стосовно посилання відповідача щодо відсутності документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, які відповідно до статті 4 Закону України «Про металобрухт» є обов`язковими, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів ст.4 Закону України «Про металобрухт», приймання металобрухту від суб`єктів господарювання оформлюється актом приймання, в якому зазначаються найменування та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) та місцезнаходження з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до вимог законодавства. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов`язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

На підтвердження набуття позивачем права власності на брухт та відходи чорних металів, відповідно до приписів ст.4 Закону України «Про металобрухт», відповідачу було надано: акт приймання №7 від 17.05.2024; акт походження від 17.05.2024; акт приймання №61 від 17.04.2024; акт походження від 17.04.2024; акт приймання №63 від 23.04.2024; акт походження від 23.04.2024; акт приймання №96 від 16.05.2024; акт походження від 16.05.2024; акт приймання від 19.04.2024; прибуткова накладна №62 від 19.04.2024, акт походження від 19.04.2024; Договір міни №311 від 06.09.2022; видаткова накладна №МБ-162 від 19.04.2024; акт оприбуткування ПАТ "Рівнеазот" №10303-0062 від 19.04.2024.

З вище наведеного слідує, що позивачем були виконанні вимоги ст.4 Закону України «Про металобрухт», про що свідчить перелік супровідних документів, зазначений у заяві від 15.07.2024.

Більше того, суд наголошує, що в рішенні №UA204000/24/000046 від 29.07.2024 не зазначено, що підставою прийняття рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 являється не надання документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт.

Вищенаведене свідчить про повноту та належність наданих документів до Рівненської митниці в підтвердження походження брухту та відходів, у тому числі акт приймання-передачі від суб`єкта господарської діяльності, тощо.

Що стосується вимог позивача про зобов`язання відповідача видати ТОВ «Фокусмет» сертифікат з перевезення товару EUR.1, суд зазначає наступне.

Згідно із Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Волохи проти України" при наданні оцінки повноваженням державним органам суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. Європейський Суд дійшов до висновку, що втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у певній сфері та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля з боку правоохоронних органів.

Видача сертифіката є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого сертифіката без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про неможливість суб`єкта владних повноважень видати сертифікати з перевезення товару EUR.1, ретроспективно, з урахуванням позиції суду відносно протиправності доводів відповідача щодо неподання позивачем документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифікату.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд уважає, що позовні вимоги в частині зобов`язання Рівненської митниці видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фокусмет» сертифікат з перевезення товару EUR.1 на експортну операцію, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Відповідно до вимог ч. 1, п. 3 ч. 2ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

За правилами частини першоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокусмет" до Рівненської митниці про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару №UA20400/24/000046 від 29.07.2024.

Зобов' язати Рівненську митницю видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Фокусмет" сертифікат з перевезення товару EUR.1 за заявою від 15.07.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокусмет" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір у сумі 3028, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фокусмет" (майдан Незалежності, 3,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 45290559)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Повний текст рішення складений 10 грудня 2024 року

Суддя С.А. Борискін