Рішення

від 10.12.2024 по справі 520/28193/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

10.12.2024 р. справа №520/28193/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (далі за текстом - позивач, заявник)до Харківської митниці (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації, адміністративний орган, Митниця)провизнання протиправним та скасування рішення, встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000452/2 від 18.07.2024 р.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що правильно визначив митну вартість предмету імпорту за ціною договору. Стверджував, що усі документи були складені належно та вичерпно підтверджували митну вартість товару, заперечував правомірність виникнення підстав для сумнівів у правильності розрахунків. Наголошував на відсутності підстав для збільшення митної вартості товару.

Відповідач з поданим позовом не погодився, надав письмовий відзив, у якому зазначив, що АСМО «Інспектор» за поданими платником ВМД було згенеровано митні формальності про можливе заниження митної вартості, у розпочатій процедурі консультацій платник не усунув сумнівів органу митного контролю у правильності обчислення митної вартості, тому митна вартість була визначена за резервним методом із використанням відомостей МД №UA100320/2024/422985 від 10.07.2024р. (Товар №12), №UA100320/2024/423198 від 11.07.2024р. (Товар №19), №UA403070/2024/3850 від 26.04.2024р. (Товар №6).

Позивачем було подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідач при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів застосував резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МКУ) на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, посилаючись на митні декларації, які стали джерелом інформації при прийнятті рішення, а саме: для товару № 1 - МД №UA100320/2024/422985 від 10.07.2024р., для товару № 2 - МД №UA100320/2024/423198 від 11.07.2024р., для товару № 3 - МД №UA403070/2024/3850 від 26.04.2024р. Аналіз наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву митних декларацій вказує на неправомірність використана їх як джерело цінової інформації. По-перше, партія товару, яку завозив позивач, в декілька разів перевищує партію товару стороннього імпортера. Товар № 1 позивач імпортував вагою нетто 5100 кг., в той час як за МД №UA100320/2024/422985 від 10.07.2024р. завозився товар №12, ціна якого взята за основу, вагою 281,8 кг., що менше майже у вісімнадцять разів ваги товару позивача. Товар № 2 позивач імпортував вагою нетто 2452 кг., в той час як за МД №UA100320/2024/423198 від 11.07.2024р. завозився товар №19, ціна якого взята за основу, вагою 1573,50 кг., що менше майже у два разів ваги товару позивача. Товар № 3 позивач імпортував вагою нетто 1209 кг., в той час як за МД №UA403070/2024/3850 від 26.04.2024р. завозився товар №6, ціна якого взята за основу, вагою 78,24 кг., що менше майже у п`ятнадцять разів ваги товару позивача. Крім того, позивач завозив запасні частини для легкових транспортних засобів, в той час як сторонні імпортери завозили запчастини для загального призначення та тракторів.

Відповідачем до суду надано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що обставини у вигляді відсутності в наданих документах до митного оформлення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та розбіжність заявлених рівнів митної вартості в порівнянні з наявною в митниці ціновою інформацією за фактами митних оформлень подібних товарів у найближчий час до часу митного оформлення оцінюваних товарів виключали можливість для митного органу визнати заявлену декларантом та розраховану за основним методом митну вартість товарів за ЕМД № 24UA807200010978U9 від 18.07.2024.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статус юридичної особи приватного права, є резидентом України.

Основним видом діяльності заявника є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (за кодом КВЕД 45.31).

За викладеними у позові твердженнями, між заявником (у якості покупця) та компанією «TAIZHOU DONGNA MENHANICAL ELECTRIKAL CO., LTD» (Китай) (у якості продавця) було укладено зовнішньоекономічний контракт №ВА29092022 від 29.09.2022р. (далі за тестом - Контракт), предметом якого є поставка товару - запасні частини для автомобілів на умовах FOB Нінгбо, Китай. Асортимент товару визначається в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту (п. 1.1 контракту). Ціна товару, що поставляється, встановлюється у доларах США за одиницю товару і визначається в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, доставки до місця призначення та навантаження на судно, вартість експортних митних процедур, мит, податків, що сплачується при вивезенні (п. 3.2. контракту).

У межах даного Контракту у липні 2024 року відбулась поставка до України (тобто імпорт товару) (у межах спірних правовідносин) товар №1: Частини ведучих мостів, до автомобілів, не штамповані: арт.21210-2403069 піввісь - 700шт. Торговельна марка : ASR Країна виробництва : CN Виробник : TAIZHOU DONGNA MECHANICALELECTRICAL CO., LTD; товар №2: Запасні частини до кермових механізмів автомобілів, не штамповані, не для промислового складання транспортних засобів: арт. 21010-3003010 тяга кермової трапеції -600шт., арт. 21210-3414010 тяга кермової трапеції -200шт., арт. 21214-3414010 тяга кермової трапеції -400шт. Торговельна марка : ASR EXTREME Країна виробництва : CN. Виробник : TAIZHOU DONGNA MECHANICALELECTRICAL CO., LTD; товар №3: Запасні частини до системи підвіски автомобілів, не штамповані, не для промислового складання транспортних засобів: арт. 21010-2904192-HD кульова опора - 2016шт., Торговельна марка : ASR EXTREME Країна виробництва : CN Виробник : TAIZHOU DОNGNA MECHANICALELECTRICAL CO.,LTD.

18.07.2024 року заявником було подано до субєкта владних повноважень електронну митну декларацію №24UA807200010978U9, де митна вартість товару була визначена за інвойсами № DNAT20231221 від 21.12.2023р. на суму 13497 доларів США та № DNAT20240403 від 03.04.2024р. на суму 24500 доларів США, на загальну суму 37997 доларів США.

У графі 22 указаної митної декларації указана загальна сума за рахунком у - 37997,00 доларів США, а у графі 42 митної декларації (у межах спірних правовідносин) товару №1 у 24500,00 доларів США, товару №2 у 7506,00 доларів США, товару №3 у 4391,00 доларів США.

За викладеним у позові твердженням заявника, разом із указаною митною декларацією заявником до субєкта владних повноважень були подані: 1. Декларацію митної вартості. 2. Контракт № ВА29092022 від 29.09.2022 р. 3. Інвойс № DNAT20231221 від 21.12.2023 р. 4. Інвойс № DNAT20240403 від 03.04.2024 р. 5. Пакувальний лист б\н від 20.12.2023 р. до інвойсу. 6. Пакувальний лист б\н від 03.04.2024 р. до інвойсу. 7. Сертифікат про походження товару. 8. Банківський платіжний документ № 001181213 від 29.12.2023 р. 9. Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023р. 10. Заявка від 15.04.2024 р. до договору про транспортно- експедиторське обслуговування. 11. Коносамент HS124040580A від 23.04.2024р. 12. CMR № 8966А від 10.07.2024р. 13. Довідка про витрати на транспортування вантажу № 22648 від 03.07.2024 р. 14. Рахунок щодо сплати вартості перевезення № 8155 від 02.07.2024р. 15. Рахунок щодо сплати вартості перевезення № 8240 від 03.07.2024р.

Обчислений заявником показник митної вартості (у межах спірних правовідносин) товару №1 склав 25724,92 доларів США, товару №2 склав 8119,85 доларів США, товару №3 склав 4709,48 доларів США (1.598.563,27 грн.).

Під час вивчення цих документів відповідачем - субєктом владних повноважень було виявлено, що за іншою митною декларацією рівень митної вартості на подібний (аналогічний) товар (за судженням суб`єкта владних повноважень) становить - товар №1 - 5,36 дол. США за 1 кг, товар №2 - 6,38 дол. США за 1 кг, товар №3 - 7,10 дол. США за 1 кг, а подані до митного оформлення товару документи містять суттєві розбіжності та недоліки і не повною мірою підтверджують самостійно обчислену заявником митну вартість товару.

Тому субєктом владних повноважень була застосована процедура консультацій з приводу рівня митної вартості товару і заявнику було запропоновано додатково подати: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ); 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішнінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; 9)

Декларант звернувся до митниці з листом №40 від 18.07.2024 р. з проханням дозволити митне оформлення відповідно до вимог ст. 55 МКУ.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем 18.07.2024 видано рішення №UA807000/2024/000452/2 про коригування митної вартості товару, відповідно до якого митна вартість товару визначена митницею за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (МД №UA100320/2024/422985 від 10.07.2024р. (товар №12) для товару №1, №UA100320/2024/423198 від 11.07.2024р. (товар №19) для товару №2, №UA403070/2024/3850 від 26.04.2024р. (товар №6) для товару №3). Рівень митної вартості встановлений товар №1 - 5,36 дол. США за 1 кг, товар №2 - 6,38 дол. США за 1 кг, товар №3 - 7,10 дол. США за 1 кг, а тому відповідачем було збільшено митну вартість товару №1 на 1664,68 дол. США, товару №2 на 7523,91 дол. США, товару №3 на 3874, 42 дол. США в порівнянні з заявленою позивачем.

Як зясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб`єкт обрав положення ст.ст. 54-64 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб`єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, розбіжності в ціновій інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

18.07.2024р. на підставі рішення про коригування митної вартості товару відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000545.

Заявник виконав владні вимоги згаданих рішень субєкта владних повноважень і оформив ввезення товару за визначеним Митницею показником митної вартості товару за митною декларацією №24UА807200011024U8 від 18.07.2024 р. та додатково сплатив мито у розмірі 27081,38 грн. та ПДВ у розмірі 113741,81 грн. Разом 140823,19 грн. (відповідно до гр. 47 митної декларації, СП 55).

Відповідач здійснив митне оформлення товару з відміткою в гр. 48 митної декларації «відстрочення платежу до 16.10.2024 р.».

За викладеними у позові твердженнями, керуючись ч.8 ст.55 МКУ позивач звернувся до відповідача з заявою №19/08-1 від 19.08.2024р. з проханням скасувати рішення про коригування митної вартості товару. В обґрунтування заявленої митної вартості позивач додатково надав відповідачу роз`яснення щодо складової митної вартості та наступні документи: 1. Проформа-інвойс № DNАТ20231219 від 19.12.2023 р. 2. Акт виконаних робіт № 9229 від 19.07.2024р. 3. Акт виконаних робіт № 9230 від 19.07.2024р. 4. Платіжна інструкція № 13459 від 22.07.2024 р. 5. Платіжна інструкція № 13460 від 22.07.2024 р.

У відповідь на звернення позивача щодо перегляду рішення про коригування митної вартості відповідачем надіслано лист від 28.08.2024 р. №7.14-1/15-02/13/5827 про відмову в скасуванні рішення про коригування митної вартості.

Стверджуючи про невідповідність закону оскарженого Рішення про коригування митної вартості заявник ініціював даний спір.

Суд знаходить, що ключовими питаннями у даному спорі є: кваліфікація у якості достатньо обґрунтованого сумніву у дотриманні учасником суспільних відносин податкової дисципліни у сфері митної справи випадку виявлення суб"єктом владних повноважень за відомостями автоматизованої інформаційної системи даних про більший показник митної вартості товару за іншою митною вартістю для початку процедури витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості; наявність у суб"єкта владних повноважень права витребовувати каталоги виробника товару, специфікації виробника товару, загальні прейскуранти виробника товару, прайс-листи виробника товару та юридичне значення обставин відсутності цих документів для правильності визначення суб"єктом владних повноважень за власним рішенням дійсної митної вартості товару; юридичні наслідки недоліків (дефектів, вад) поданих до митного оформлення документів для правильності визначення суб"єктом владних повноважень за власним рішенням дійсної митної вартості товару; юридичне значення наявності або відсутності підстав ініціювання суб"єктом владних повноважень процедури консультацій з приводу достовірності визначення учасником суспільних відносин - платником податків митної вартості товару для відповідності правового акту індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України; юридичні наслідки технічних недоліків у тексті рішення суб"єкта владних повноважень про коригування митної вартості товару для відповідності правового акту індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України; застосовані суб"єктом владних повноважень параметри порівняння подібності товарів та подібності умов поставок.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Суд відзначає, що зміст та обсяг повноважень митниць на перевірку правильності визначення платниками податків митної вартості товару в операціях з імпорту до України, а також приводи, способи та порядок/механізм реалізації таких повноважень унормовані приписами Митного кодексу України.

Так, згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.53 названого кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У силу ч.3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання митним органом письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Окрім того, у силу ч.4 ст.53 названого кодексу обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Таким чином, у порядку ч.1 ст.54 Митного кодексу України владним суб`єктом здійснюється контроль за правильністю самостійно обчисленого платником податків показника митної вартості товару, зокрема, у спосіб згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України та згідно з ч.4 ст.53 Митного кодексу України.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5 ст. 57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст.58 Митного кодексу України, згідно з ч.4 якої митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, у силу п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги приписи ч.3 ст.54 Митного кодексу України, де указано, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.55 цього ж кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З положень наведених норм права випливає, що у порядку ч.1 ст.55 Митного кодексу України суб`єкт владних повноважень - Митниця - наділений повноваженнями на прийняття власного рішення про визначення митної вартості товару і у силу ч.2 ст.2 КАС України дане рішення повинно бути обґрунтовано належними юридичними і фактичними мотивами, до яких не належить неправильність первісного визначення митної вартості товару платником, адже ця подія є виключно приводом для ініціювання/початку процедури перевірки правильності обчислення платником митної вартості товару - предмету імпорту, а не єдиною і достатньою підставою для прийняття остаточного управлінського рішення з приводу визначення показника митної вартості товару - предмету імпорту.

За правилами ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64).

Звідси слідує, що у процедурі контролю за дотриманням імпортером податкової дисципліни у митній справі Митницею виконуються два самостійних елементи/етапи адміністрування (тобто вчиняються два окремих та самостійних, хоча і пов`язаних між собою черговістю вчинення, управлінських волевиявлення), а саме: 1) управлінське волевиявлення з приводу контролю за обчисленою приватною особою митною вартістю імпортованого товару (ст.ст.53 і 54 Митного кодексу України); 2) управлінське волевиявлення з приводу самостійного визначення показника митної вартості товару - предмету імпорту у спосіб прийняття власного рішення з приводу обчислення митної вартості імпортованого товару (ст.55 Митного кодексу України).

Суд вважає, що у спірних правовідносинах такі фактори як: відсутність проформу інвойс від 19.09.2023 № DNAT20231219, що зазначена в банківському платіжному документі від 29.12.2023 № 001181213; відсутність експортної митної декларації країни відправлення; відсутність доказів правильності розподілу транспортних витрат за межами митної території України; відсутність договору щодо морського перевезення згідно з коносаментом від 23.04.2024 № HS124040580A; відсутність банківського чи платіжного документу, що підтверджує факт оплати морського фрахту, передбачений умовами коносаменту від 23.04.2024 № HS124040580A; відсутність банківських документів, що підтверджують оплату транспортно-експедиційних послуг згідно з п. 4.1.3 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 07.02.2024 №ЄФ568023; відсутність документів, що підтверджують включення у митну вартість всієї суми транспортних витрат; у наданих рахунках на оплату від 02.07.2024 № 8155 та від 03.07.2024 № 8240 відсутня інформація щодо вартості винагороди експедитора за межами митної території України; відсутність транзитної декларації форми Т1 Румунії, хоча відшкодування за її оформлення враховано у п. 1 рахунку на оплату від 03.07.2024 № 8240, об`єктивно були здатні спричинити виникнення у субєкта владних повноважень обґрунтованого сумніву у правильності обчислення заявником митної вартості товару за первісною ВМД.

Окрім того, суд зважає, що за визначенням ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У розумінні ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Отже, законодавцем запроваджено спеціальна кваліфікуюча ознака для визначення митної вартості товару - предмету імпорту, а саме: мета зовнішньоекономічної угоди у вигляді експорту товару саме до України.

Тому, зважаючи на доктринальне тлумачення змісту ст.67 Конституції України в частині податкового обов`язку особи, а також судову доктрину превалювання суті господарської операції над формою документів та судову доктрину розумної обґрунтованості податкової вигоди, суд вважає, що у разі вимушеного або штучного залучення платником податків резидентом України до ланцюга поставки товару до України третіх сторонніх осіб у якості митної вартості товару слід кваліфікувати дійсну (справжню) ціну продажу товару саме виробником, а не стороною зовнішньоекономічної угоди - нерезидентом-продавцем, зокрема, відносно випадку, коли арифметичний показник первісної ціни продажу товару нерезидентом-виробником товару без вагомих та очевидних причин істотно (суттєво) перевищує арифметичний показник ціни продажу товару нерезидентом-невиробником.

На правильність саме такого тлумачення змісту норм відповідного національного закону України показують і положення ст.VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

Так, відповідно до пункту 2(a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Згідно з пункту 2(b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі під "дійсною вартістю" повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Як то указано у ст.1 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. Стаття 8 також передбачає включення до контрактної вартості певних вигод, які можуть перейти від покупця до продавця у формі певних товарів чи послуг, а не в грошовій формі. Статті 2 - 7 передбачають методи визначення митної вартості у випадках, коли її не може бути визначено згідно з положеннями статті 1.

За приписами ст.2 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року у випадках, коли митної вартості не може бути визначено згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.

За приписами ст.17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Суд повторює, що за правилами ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64).

Оскільки у спірних правовідносинах заявник не підтвердив показник задекларованої митної вартості товару каталогами виробника товару, специфікаціями виробника товару, прейскурантами виробника товару, прайс-листами виробника товару, інформацією біржових організацій про вартість товару, то слід дійти висновку, що митний орган правомірно вдався до застосування положень ст.64 Митного кодексу України і врахування відомостей відповідної автоматизованої системи даних митних органів.

Відтак, суд вважає, що включені до відповідної автоматизованої системи даних митних органів відомості про показник митної вартості схожого поза розумним сумнівом за текстуальною назвою товару були цілком правомірно використані суб"єктом владних повноважень для ініціювання процедури консультацій з заявником.

Доводи заявника про протилежне відхиляються судом як юридично неспроможні, позаяк суть та обсяг договірних (контрактних) домовленостей між резидентом України-покупцем та нерезидентом-продавцем (зокрема, в частині документів про умови визначення ціни на товар) об"єктивно не здатні змінити імперативних приписів національного закону України.

Утім, суд наголошує, що сама по собі обставина виникнення у суб`єкта владних повноважень згаданого обґрунтованого сумніву, а також виявлена, зафіксована і доведена суб`єктом владних повноважень обставина відсутності підстав для визнання правильним арифметичного показника митної вартості товару, самостійно розрахованої платником чи декларантом, не призводить із абсолютною неминучістю до виникнення безумовної і достатньої підстави для самостійного визначення субєктом владних повноважень власного показника дійсної митної вартості без урахування усіх юридично значимих факторів відносно умов поставки товару, а виключно на підставі числових значень показників митної вартості інших митних декларацій.

Натомість, суд звертає увагу, що до таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).

При цьому, суд відзначає, що ані текст рішення Митниці про коригування митної вартості товару, ані текст відзиву на позов не містять бодай щонайменших відомостей про схожість умов поставки товарів за поданою заявником первісною митною декларацією - умовам поставки товару за іншими митними деклараціями іншого суб`єкта господарювання - №UA 100320/2024/422985 від 10.07.2024 (тов. 12), №UA 100320/2024/423198 від 11.07.2024 (тов. 19), №UA 403070/2024/3850 від 26.04.2024 (тов. 6) ані за критерієм виробника товару, ані за критерієм однаковості товарів, ані за критерієм кількості (обсягу) товарів.

Так, оцінивши здобуті по справі докази, суд зауважує на явній та очевидній невідповідності даних відносно епізодів:

- товар №1 (найменування товару; виробник та торгівельна марка): вагою нетто 5100 кг. Частини ведучих мостів, до автомобілів, не штамповані: піввісь. Торговельна марка: ASR. Країна виробництва: CN. Виробник: TAIZHOU DONGNA MECHANICALELECTRICAL CO., LTD; за іншою митною декларацією як джерелом відомостей про підвищену митну вартість №24UA100320422985U1 (№UA 100320/2024/422985) від 10.07.2024 (тов. 12) вагою нетто 281,8 кг., 1.Частини та пристрої до транспортних засобів загального призначення та тракторів. Частини ведучих мостів, не штамповані, не для промислового складання моторних транспортних засобів: сателіт диференціала моста; сателіт диференціала; сателіт диференціала міжвісьового; диск ведений (диференціала); стакан передачі головної; шестерня реверс-редуктора, ведена. Торговельна марка - Дорожня карта, rider. Виробник NINGBO EASTPOWER IMPORТ EXPORT CO., LTD. Країна виробництва : CN;

- товар №2 (найменування товару; виробник та торгівельна марка): вагою нетто 2452 кг. Запасні частини до кермових механізмів автомобілів, не штамповані, не для промислового складання транспортних засобів: тяга кермової трапеції. Торговельна марка: ASR EXTREME. Країна виробництва: CN. Виробник : TAIZHOU DONGNA MECHANICALELECTRICAL CO., LTD; за іншою митною декларацією як джерелом відомостей про підвищену митну вартість №24UA100320423198U9 (№UA 100320/2024/423198) від 11.07.2024 (тов. 19) вагою нетто 1573,50 кг. 1.Частини та пристрої до транспортних засобів загального призначення. Частини рульового механізму, не штамповані, не для промислового складання моторних транспортних засобів: ремкомплект тяги рульової (на 1 палець, в складі: палець, сухар, буфер, кільце стопорне, пята, ущільнювач, шплінт, гайка); механізм кермовий; механізм кермовий (без ГПК); механізм кермовий (з ГПК); наконечник тяги рульової; комплект ремонтний наконечника рульового (в складі: палець, гайка, пружина, вкладиші, пильник); палець рульовий. Країна виробництва - CN. Торговельна марка - Дорожня карта, rider. Виробник - NINGBO EASTPOWER IMPORT EXPORT CO., LTD;

- товар №3 (найменування товару; виробник та торгівельна марка у МД №24UA403070003850U4 не вказані)вагою нетто 1209 кг. Запасні частини до системи підвіски автомобілів, не штамповані, не для промислового складання транспортних засобів: кульова опора, Торговельна марка: ASR EXTREME. Країна виробництва: CN. Виробник: TAIZHOU DОNGNA MECHANICALELECTRICAL CO.,LTD.; за іншою митною декларацією як джерелом відомостей про підвищену митну вартість №24UA403070003850U4 (№UA 403070/2024/3850) від 26.04.2024 (тов. 6) вагою нетто 78,24 кг. Системи підвіски моторних транспортних засобів та їх частини. Запасні частини до квадроциклів: важіль передній нижній, важіль передній верхній, кулак поворотний правий, кулак поворотний лівий, наконечник рульовий, важіль передній нижній, важіль передній верхній.

У даному конкретному випадку саме істотна відмінність у найменуванні товару та його виробника за первинною митною декларацією заявника та іншими митними деклараціями інших суб`єктів господарювання - №UA 100320/2024/422985 від 10.07.2024 (тов. 12), №UA 100320/2024/423198 від 11.07.2024 (тов. 19), №UA 403070/2024/3850 від 26.04.2024 (тов. 6) сприймається судом як основний чинник відсутності підстав для застосування у спірних правовідносинах показника митної вартості товару за іншими митними деклараціями інших суб`єктів господарювання.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту прийнятної подібності товару, відповідності даних про виробника-нерезидента та умов поставки товару не дозволяє використовувати рівні/однакові показники митної вартості товару до цілком окремих та самостійних господарських операцій, котрі здійснюються різними суб`єктами господарювання юридичними особами приватного права за відсутності доказів доведеного в установленому законом порядку наміру на отримання безпідставної податкової вигоди за рахунок штучного заниження вартості (ціни) товару за зовнішньоекономічним договором/контрактом.

Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскарженого Рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, про обсяги партій, про умови поставок, про зміст письмово відображених комерційних домовленостей між резидентом України та іноземним постачальником, про невідповідність цінових показників товару предмету - імпорту відомостям прайс-листів чи будь-яких аналогічних документів виробника товару тощо.

Застосування субєктом владних повноважень з причини спрацювання модуля АСАУР ціни товару у межах інших поставок за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд у даному конкретному випадку вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для формування вичерпного управлінського судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів, однаковість параметрів поставок.

Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості, обсяги умови придбання раніше імпортованого товару.

Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, Митницею такого порівняння зроблено не було.

До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було.

Між тим, у силу правового висновку Верховного Суду від 17.01.2022р. у справі №520/2000/19: 1) обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті; 2) декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України; 3) контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару; 4) сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено; 5) повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 Митного кодексу України документів; 6) ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації (постанова Верховного Суду від 27.03.2020р. у справі №540/2605/18, постанова Верховного Суду від 06.05.2020р. у справі №140/1713/19); 7) у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу - рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, за резервним методом (постанова Верховного Суду у постанові від 05.02.2019р. у справі №816/1199/15-a).

Також, у силу правового висновку Верховного Суду від 13.01.2022р. у справі №520/11061/2020: 1) недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів, що узгоджується із висновками постанови Верховного Суду від 21.08.2018р. у справі №804/1755/17 та від 25.05.2021р. у справі №520/10386/2020; 2) резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості; 3) до кола юридично значимих факторів належать як обчислення митної вартості окремої одиниці товару, так і обчислення митної вартості одного кілограма товару; 4) наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватись як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товару, та не є самостійною підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних у наданих декларантом документах, можна достовірно визначити митну вартість товару; 5) суб`єкт владних повноважень, як учасник процесу, безперечно, має право наводити відповідні аргументи й надавати наявні у його розпорядженні докази на їх спростування, і такі докази повинні отримати правову оцінку під час судового розгляду справи, однак ці аргументи повинні бути наведені у спірному рішенні та бути покладені в його основу суб`єктом владних повноважень, натомість - використання суб`єктом владних повноважень цих аргументів виключно у ході розгляду справи не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

А відтак, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.

Усі інші виявлені Митницею розбіжності у поданих до митного оформлення у обсязі матеріалів первісної ВМД документів за характером відомостей у даному конкретному випадку не здатні виправдати автоматичне застосування Митницею у спірних правовідносинах показника одиниці митної вартості товару за МД №UA 100320/2024/422985 від 10.07.2024 (тов. 12) для товару №1, №UA 100320/2024/423198 від 11.07.2024 (тов. 19) для товару №2, №UA 403070/2024/3850 від 26.04.2024 (тов. 6) для товару №3.

Окремо суд зауважує, що за визначенням ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У розумінні ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Отже, законодавцем запроваджено спеціальна кваліфікуюча ознака для визначення митної вартості товару предмету імпорту, а саме: мета зовнішньоекономічної угоди у вигляді експорту товару до України.

Тому, зважаючи на доктринальне тлумачення змісту ст.67 Конституції України в частині податкового обов`язку особи, а також судову доктрину превалювання суті господарської операції над формою документів та судову доктрину розумної обґрунтованості податкової вигоди, суд вважає, що у разі вимушеного або штучного залучення платником податків резидентом України до ланцюга поставки товару третіх сторонніх осіб у якості митної вартості товару слід кваліфікувати дійсну (справжню) ціну продажу товару саме виробником, а не стороною зовнішньоекономічної угоди - нерезидентом-продавцем.

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а до кола згаданих документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями ч.ч.1 і 2 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, а контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З наведеної норми кодексу слідує, що виникнення сумніву митного органу у правильності самостійно обчисленого платником або в інтересах платника декларантом показника митної вартості може бути спричинено: 1) виявленням таких розбіжностей у поданих документах, котрі об`єктивно здатні вплинути на митну вартість; 2) виявленням ознак підробки документів; 3) виявленням відсутності відомостей на підтвердження складових митної вартості товарів чи ціни товару.

У силу п.6 ч.3 ст.53 Митного кодексу України ці сумніви митного органу можуть бути усунуті документами від виробника товару, а саме: каталогами виробника товару, специфікаціями виробника товару, прейскурантами виробника товару, прайс-листами виробника товару.

Також у силу п.7 ч.3 ст.53 Митного кодексу України ці сумніви митного органу можуть бути усунуті копією митної декларації країни відправлення.

Окрім того, у силу п.8 ч.3 ст.53 Митного кодексу України ці сумніви митного органу можуть бути усунуті інформацією біржових організацій про вартість товару.

З огляду на приписи наведених норм кодексу, а також зміст ч.9 ст.58 Митного кодексу України, де указано, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, суд доходить до переконання про те, що у разі здійснення господарських операцій з імпорту в Україну товару показник його митної вартості не може бути нижчим за ціну продажу цього ж самого товару виробником, позаяк у протилежному випадку особа отримує безпідставну податкову вигоду.

Разом із тим, у ході розгляду справи судом достеменно з`ясовано, що відповідач-суб`єкт владних повноважень під час вчинення власного управлінського волевиявлення з приводу обчислення митної вартості товару використав відомості ВМД, за якою було здійснено імпорт іншого товару, ніж у випадку заявника, без ідентифікації виробника-нерезидента такого товару. Факт прийнятної поза розумним сумнівом однаковості виробника-нерезидента та факт прийнятної поза розумним сумнівом однаковості умов придбання товару відповідачем також підтверджено не було.

За загальним правилом поставка різних товарів різних виробників об`єктивно здатна істотно вплинути на дійсну ціну товару і за відсутності здобутих суб`єктом владних повноважень доказів про протилежне здатна сформувати різну митну вартість товару.

Тому суд підкреслює, що доказів реалізації заявником у спірних правовідносинах наміру на безпідставне отримання податкової вигоди у спосіб штучного заниження митної вартості товару відповідач-суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здобув, оскаржені правові акти індивідуальної дії такими мотивами не обґрунтовував.

Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

Так, відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що зміст та характер обраних владним суб`єктом юридичних та фактичних мотивів прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості, а також обсяг наявних у розпорядженні на момент вчинення управлінського волевиявлення доказів, не дозволяє визнати це волевиявлення правильним та обґрунтованим, позаяк заявником подані документи, котрі підтверджують істотну/суттєву відмінність в умовах поставки, зокрема, за виробниками та однаковістю товару.

Водночас із цим, ч.7 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У ході розгляду справи субєктом владних повноважень за правилами ч.2 ст.77, ч.3 ст.79, ч.4 ст.162 КАС України не було доведено юридичної обґрунтованості власного судження про обчислення митної вартості товару за первісно поданою заявником до митного оформлення ВМД із використанням показника одиниці митної вартості товару за іншими ВМД, за якими здійснювався імпорт до України товару.

На виконання приписів ч.4 ст.9 та ст.80 КАС України судом за власною ініціативою не виявлено ознак існування доказів прагнення/наміру заявника на отримання у спірних правовідносинах безпідставної податкової вигоди, оскаржені рішення Митниці такими доводами неумотивовані.

Тому оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при виданні оскаржених рішень не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини події з`ясував неповно, діяння приватної особи кваліфікував неправильно, кола усіх юридично значимих факторів не визначив, не оцінив, до уваги не взяв, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується ані із змістом нормативного регламентування, ані з фактичними дійсними обставинами спірних правовідносин.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував усі існуючі юридичні механізми з`ясування об`єктивної істини.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Оскільки суб`єкт владних повноважень у порядку ч.2 ст.77 КАС України не довів подібності умов імпорту товарів за спірною митною декларацією з товарами за використаною митним органом відкоригованою декларацією, якою вимушено була визначена сума товару, то правомірність вчиненого суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу коригування митної вартості товару слід визнати недоведеною.

Стосовно обставин подання заявником нової митної декларації замість раніше первісно поданої суд зазначає, що з огляду на відсутність саме у приписах Митного кодексу України однозначно сформульованих застережень про зворотнє, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли відображення суб`єктом господарювання у вантажній митній декларації реквізитів відповідного рішення органу митного контролю про коригування митної вартості товару за первісно поданою цим ж субєктом господарювання вантажною митною декларацією доводить об`єктивну вимушеність вчинку із подальшого декларування митної вартості товару за показниками прийнятого органом митного контролю рішення про коригування митної вартості і не позбавляє особу права на оскарження такого рішення про коригування митної вартості.

Решта аргументів учасників спору детальної окремої оцінки не потребує, позаяк стосується обставин, котрі у даному конкретному випадку не мають юридичного значення для правильного розв`язання спору по суті та посилань на висновки постанов Верховного Суду, котрі є не релевантними відносно даного конкретного спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Вирішуючи питання з приводу розподілу судових витрат в частині видатків на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що правила згаданого розподілу унормовані, насамперед, приписами ст.ст.132-143 КАС України.

Так, згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії співмірності, пропорційності, обґрунтованості, вимушеності, розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката сформульовані законодавцем у положеннях ч.5 ст.134 та ч.9 ст.139 КАС України.

Тому, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, п.9 ч.3 ст.2, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України, на зміст складових елементів верховенства права та на неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи); 5) пов`язаністю витрат з розглядом справи (тобто об"єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (у тому числі чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес); 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом розв`язання спору; 10) висловленою з даного приводу правовою позицією відповідача.

При цьому, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги, що у силу правового висновку додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022р. у справі №910/12876/19: 1) Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002р. «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно); 2) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Також у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 22.06.2022р. у справі №380/3142/20: 1) в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором; 2) розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо; 3) Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат; 4) у силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою; 5) Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг; 6) при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Окрім того, за правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19): 1) документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, але суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо; 2) Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим; 3) При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 4) Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24 березня 2020 року, по справі №320/3271/19 від 07 травня 2020 року.

Звідси слідує, що у силу п.9 ч.3 ст.2 та ч.5 ст.242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу будь-якого (у тому числі і фіксованого) розміру гонорару адвоката за представництво інтересів у суді або досягнення домовленості з приводу обчислення розміру гонорару за іншими складовими не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді обтяження відповідача обов`язком відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України.

Таке тлумачення змісту наведених норм права повністю корелюється із правовими висновками постанови Великої палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявником було надано довіреність від 10.05.2023р. на представництво інтересів адвоката Бондаренко І.В., Договір №04/01-24С від 04.01.2024р. про надання правничої (правової) допомоги, додаткову угоду №16 від 01.10.2024р. до договору, платіжну інструкцію від 01.10.2024р. №13844 про сплату заявником 5.000,00 грн згідно з договором №04/01-24С від 04.01.2024р., акт прийому-передачі виконаних послуг від 03.10.2024р.

Пунктом 3.2. Договору №04/01-24С від 04.01.2024р. про надання правничої (правової) допомоги сторони узгодили, що вартість послуг враховується відповідно до витраченого часу на надання такої послуги з розрахунку 1000,00 грн за одну годину роботи адвоката.

Відповідно до акту прийому-передачі виконаних послуг від 03.10.2024р. позивачу надано професійну правничу допомогу: Підготовка до суду першої інстанції позову про визнання протиправними та скасування рішення митниці про коригування митної вартості товарів 5 год - 5000,00 грн.

Відповідач у відзиві заперечував щодо стягнення правничої допомоги та зазначив, що дана сума є явно необґрунтованою та не відповідає принципу обґрунтованості та співрозмірності, заявлені судові витрати завищені враховуючи конкретні обставини справи.

Вирішуючи питання співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зважає, що майновий інтерес заявника у межах даного спору у грошовому виразі складає - 140.823,19 грн., тобто розмір митних платежів, які підлягали сплаті зі скоригованої митної вартості товарів.

Спір не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб`єкта владних повноважень, котрі були покладені в основу оскаржених рішень; причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об`єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з`ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб`єкта владних повноважень.

Справа слухалась в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт на 5.000,00грн. є неспівмірним з обставинами даного конкретного спору.

При цьому, суд вважає, що до відносин із відшкодування у межах адміністративної справи витрат на професійну правничу допомогу адвоката слід застосовувати виключно положення ч.1 ст.77 КАС України.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі - 3.500,00грн.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-244, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000452/2 від 18.07.2024 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ідентифікаційний код - 44017626; місцезнаходження - вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (ідентифікаційний код - 38493680, місцезнаходження - пров. Сімферопольський, буд. 6, м. Харків, 61052) 3.028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору та 3.500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) у якості компенсації витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко