Рішення

від 09.12.2024 по справі 520/20165/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

09 грудня 2024 року справа № 520/20165/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду через свого представника адвоката Сімейко А.М. з позовною заявою, в якій просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області: № 10991207/24472488 від 02.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 17 від 29.03.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних та № 10991210/24472488 від 02.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 30.03.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

2. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені та подані на реєстрацію позивачем, датою її фактичного подання на реєстрацію: податкову накладну № 17 від 29.03.2024 та податкову накладну № 18 від 30.03.2024.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката (на професійну правничу допомогу) у розмірі 40 000 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача судові витрати, понесені на сплату судового збору.

5. Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання

Ухвалою суду 23.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву. Вказану ухвалу надіслано сторонам на їх електронні адреси.

Відповідач 01.08.2024 через систему "Електронний суд" надав відзив на позовну заяву.

Позивачем 06.08.2024 через систему "Електронний суд" подано відповідь на відзив, 16.08.2024 надано додаткові докази по справі та 19.08.2024 письмові пояснення по справі, а також заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Через систему "Електронний суд" 20.08.2024 суд отримав від позивача письмові пояснення по справі.

Через систему "Електронний суд" 20.08.2024 суд отримав від відповідача заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Через систему "Електронний суд" 30.08.2024 та 25.09.2024 суд отримав від позивача додаткові докази по справі.

Через систему "Електронний суд" 30.10.2024 суд отримав від позивача клопотання про прискорення розгляду справи.

Оскільки у період з 18.09.2024 по 20.09.2024, з 25.09.2024 по 28.09.2024 та з 07.09.2024 по 11.09.2024 суддя перебувала у відрядженні, у період з 23.09.2024 по 24.09.2024 та з 25.11.2024 по 29.11.2024 суддя перебувала у щорічній відпустці, у період з 02.12.2024 по 06.12.2024 суддя перебувала на амбулаторному лікуванні, розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відрядження, відпустки та лікування.

Згідно зі ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Щодо клопотань позивача про витребовування у відповідача інформації про використане позивачем у 2023 році паливо та долучення до матеріалів справи додаткових документів

Суд акцентує увагу на тому, що спір між сторонами виник щодо правомірності зупинення та подальшої відмови відповідачем у реєстрації податкових накладних позивача, враховуючи ті документи, які йому надав позивач навесні 2024 року.

Враховуючи вищевказане суд відмовляє позивачу у долучені до матеріалів справи додаткових доказів, які позивач подавав до суду, а також у витребовуванні у відповідача інформації про використане позивачем пального у 2023 році, оскільки такі документи позивачем не подавались відповідачу для прийняття рішення останнім і не були предметом дослідження та оцінки при прийнятті рішення відповідачем, а тому не відносяться до предмету цього спору.

Щодо вимоги відповідача розглядати справу з повідомленням (викликом) сторін

Суд зазначає, що вищевказана вимога відповідача міститься в прохальній частині відзиву на позовну заяву та не носить характеру процесуального документу, оскільки КАС України визначає, що є заявою, клопотанням та запереченням.

Згідно з ч.1 ст. 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Так, ст.ст. 166, 167 КАС України містять чіткі вимоги до форми та змісту заяви, клопотання і заперечення, а тому вищевказана вимога відповідача за правовою природою не є ані клопотанням, ані заявою, ані запереченням.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог ч.1 цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Суд наголошує, що оскільки зазначена вимога, заявлена представником відповідача у відзиві на позов, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 167 КАС України, то вона залишається без розгляду.

Повернення в даному випадку виконати фактично неможливо, оскільки зазначена вимога міститься в процесуальному документі відзиві на позов.

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав для прийняття відповідачем рішення про відмову в реєстрації податкових накладних. Також позивач зазначає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковими накладними, у реєстрації яких було відмовлено. З огляду на викладене, позивач зазначає, що рішення, прийняті відповідачем є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правничу допомогу у сумі 40 000 (сорок тисяч) грн., оскільки задля захисту своїх прав в суді був змушений звернутися до адвоката.

У зв`язку з наведеним позов просив задовольнити.

Заперечення відповідача

Відповідач із поданим позовом не погодився та зазначив, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є правомірними, оскільки надані платником податку копії документів не є достатніми для відповідної реєстрації.

Зазначає, що ДПС України створено квитанцію, у якій зазначено що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач зазначає, що в абз. 10 п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

При цьому квитанція не є рішенням податкового органу, а лише підтверджує факт прийняття ПН/РК в електронному вигляді.

Зазначає, що у платника податку після отримання квитанції виникає право на подання документів, які можуть підтвердити факт наявності чи відсутності господарської операції. При цьому відповідач вважає, що податковий орган не зобов`язаний у квитанції вказувати чіткий перелік документів, який необхідно подати для підтвердження реальності господарської операції, оскільки таке прямо не передбачено нормативно-правовими актами.

При цьому, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами.

Відповідач зазначає, що подані позивачем документи, на його думку, не підтвердити реальність господарських операцій, а тому він прийняв оскаржувані рішення.

Відповідач також зазначає, що з метою відновлення порушеного права позивача суд може допустити лише обмежене вручання в дискрецію суб`єкта владних повноважень, шляхом зобов`язання його до вчинення певних дій на реалізацію покладених на нього законом обов`язків (наприклад, зобов`язати повторно розглянути питання), а не зобов`язувати такі накладні реєструвати.

Щодо витрат на правничу допомогу відповідач зазначив, що справа є незначної складності, позивачем не надані докази понесення витрат, а тому вимога є безпідставною.

Відповідач - Державна податкова служба України відзив на позов у встановлений судом строк не надав, причин поважності його неподання не повідомив.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення

У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Норми права, які застосовує суд та висновки Верховного Суду, які враховуються судом

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

У п.201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Як передбачено п.201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

За змістом п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 1165 (надалі також - Порядок № 1165) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно з п. 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Додатком 1 до Порядку № 1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам пп.16.1.3 п.16.1 ст. 16 та абз. 1 п.49.2 і п. 49.18 ст. 49 ПК України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам пп.16.1.3 п. 16.1 ст.16 та п.46.2 ст. 46 ПК України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Додатком № 3 до Порядку № 1165 визначено критерії ризиковості здійснення операцій, відповідно до пункту 1 якого з-поміж критеріїв визначено відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 № 520 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216; далі також - Порядок № 520) у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно із пунктом 6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у п. 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Відповідно до п. 9 та 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п. 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до п. 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Верховний Суд за результатами аналізу наведених норм у постановах від 18.11.2021 у справі № 380/3498/20, від 20.01.2022 у справі № 140/4162/21 дійшов висновку, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

При цьому, як підтверджується змістом п. 5 Порядку № 520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.

У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Наведене узгоджується із правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постановах від 23.02.2023 у справі № 420/9924/20, від 27.01.2022 (справа № 380/2365/21), від 18.06.2019 (справа № 0740/804/18), від 23.10.2018 (справа № 822/1817/1).

Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що позивач зареєстрований у встановленому порядку як юридична особа та перебуває на податковому обліку в органах ДПС України, Т.1, а.с. 11, 13.

Між позивачем та ТОВ «МС Колос Агро» (код ЄДРПОУ 45072782) 28.03.2024 було укладено договір поставки № 86/280324, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (кукурудзу 3 класу врожаю 2023 року) у кількості 50 т (п`ятдесят тон) (+/-5 %) на умовах, визначених у договорі, Т.1, а.с. 51-54.

Позивачем 30.03.2024 здійснено реалізацію товарів покупцю ТОВ «МС Колос Агро» згідно укладеного договору № 86/280324 від 30.03.2024, що підтверджується видатковою накладною № 08/03 від 30.03.2024, товар кукурудза 3-го класу врожаю 2023 року, кількість 51,680 т, на суму 242896,17 грн з ПДВ, в т. ч. ПДВ 29829,35 грн., Т.1, а.с.14.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок продавця, та було оформлене згідно вимог законодавства шляхом підписання товарно-транспортних накладних від 30.03.2024, а саме: № 300301 (на 26,040 тон), № 300102 (на 25,649 т), Т.1, а.с. 16-17.

У зв`язку з поставкою товару, на виконання вимог статей 187, 201 ПК України позивачем виписані та направлені на реєстрацію податкові накладні від 29.03.2024 № 17 та від 30.03.2024 № 18, Т.1, а.с. 18-19, 36-37.

Водночас реєстрація була зупинена відповідачем відповідно до п.201.16 ст. 201 ПК України та Порядку № 1165 у зв`язку із перевищенням обсягу постачання товару над величиною залишку, Т.1, а.с. 19, 37.

Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Згідно повідомлення по надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування реєстрацію яких зупинення позивач повідомив відповідачу, що товариство у 2023 році займалось вирощуванням кукурудзи. Для підтвердження законності операції підприємство надає такі документи: Форми 4-сг і 37-сг підтверджують, що врожай кукурудзи було посіяно і зібрано підприємством. Форми 20-ОПП підтверджують наявність активів на підприємстві для вирощування, збирання, зберігання та реалізації продукції. Договір між підприємствами підтверджує реальність операцій. Законність операцій також підтверджують такі документи як ТТН, накладна, розрахунок, Т.1, а.с. 20, 38.

Проте, податковим органом рішеннями від 02.05.2024 № 10991207/24472488 та №10991210/24472488 відмовлено у реєстрації вказаних податкових накладних, у зв`язку з ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку, Т.1, а.с. 21, 39.

На вказані рішення позивачем 10.05.2024 подано відповідні скарги (Т.1, а.с. 22,40), за результатом розгляду яких податковим органом прийнято рішення від 17.05.2024 №31188/24472488/2 та № 31169/24472488/2, якими залишено скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін, Т.1, а.с. 23, 41.

Згідно із Звітом позивача про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду позивач у 2023 році вирощував кукурудзу: посівна площа кукурудзи складає 500,00 га, зібрана площа складає 500,00 га, обсяг виробництва у початково оприбуткованій масі складає 49400,00 ц, обсяг виробництва у масі після доробки складає 43 472,00 ц, Т.1, а.с. 31, 49.

Вважаючи протиправною відмову в реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Зміст правовідносин

Спір між сторонами виник щодо правомірності зупинення відповідачем та подальшої відмови у реєстрації податкових накладних позивача, враховуючи додаткові документи, які запросив відповідач без чіткого переліку таких документів, а позивач надав відповідні документи на свій розсуд.

Висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У ч.2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом установлено, що позивач після зупинення реєстрації податкових накладних надав відповідачу копії документів на підтвердження реальності господарських операцій на власний розсуд, оскільки відповідачем в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначено які саме конкретно документи та в підтвердження якої обставини необхідно подати.

Зокрема позивач повідомив відповідачу, що товариство у 2023 році займалось вирощуванням кукурудзи та надав відповідачу такі документи для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних: форми 4-сг і 37-сг , які підтверджують, що врожай кукурудзи було посіяно і зібрано підприємством, форми 20-ОПП, які підтверджують наявність активів на підприємстві для вирощування, збирання, зберігання та реалізації продукції, договір між підприємствами, що підтверджує реальність операцій. При цьому законність операцій також підтверджують такі документи як ТТН, накладна, розрахунок, Т.1, а.с. 20, 38.

Відповідно до викладеного та враховуючи встановлені обставини суд вважає, що подані позивачем документи для реєстрації спірних податкових накладних є достатніми для прийняття рішення про їх реєстрацію в ЄРПН, а оскаржувані рішення не є обґрунтованими та вмотивованими, та не містять переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття, оскільки не встановлюють, які саме документи не подані і що вони мали б підтвердити або спростувати , що суперечить положенням ст. 2 КАС України.

Суд виходить з того, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних відповідач як контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності, оскільки предметом розгляду є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних.

При цьому, судом проаналізовано надані позивачем документи, якими оформлено здійснення господарських операцій, і суд вважає, що вони відповідають вимогам законодавства до первинних документів.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, враховуючи встановлені обставини, зважаючи на наявність у позивача передбачених чинним законодавством документів, необхідних для складання податкових накладних та беручи до уваги, що реальність господарської операції може бути перевірена контролюючим органом під час проведення перевірки платника податків, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, а тому рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН прийняті відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, тобто необґрунтовано, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, суд також вважає помилковим посилання відповідача на те, що зобов`язання зареєструвати в ЄРПН перелічені вище податкові накладні є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки в даному випадку обрана судом форма захисту порушених прав платника є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також приписи ст. 14 КАС України щодо обов`язковості судових рішень та відсутності об`єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Судові витрати

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору, який сплачений позивачем у розмірі 4845,00 грн, та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в які включені витрати на професійну правничу допомогу.

У ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Позивач просить суд стягнути з відповідача його витрати на правничу допомогу при розгляді справи у сумі 40 000,00 грн.

Положеннями ст. 59 Конституції України та у ст. 16 КАС України закріплено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.

У п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.12.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VІ представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в тому числі в адміністративному судочинстві. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

У ч.7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 03.02.2022 у справі № 640/19536/18, від 04.12.2023 у справі № 420/329/21, від 03.04.2024 у справі №320/10293/22.

Зокрема при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч. 5 ст. 134 КАСУкраїни, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до наданих суду документів позивач 12.07.2024 уклав із адвокатом Сімейко А.М. договір про надання правової допомоги, згідно з яким адвокат за дорученням клієнта надає йому юридичні послуги, Т.1, а.с. 8.

Згідно з п.5 вказаного договору розмір винагороди за надання правничої допомоги є фіксованим та складає 40000,00 грн.

Позивач надав платіжну інструкцію від 07.08.2024 № 154, відповідно до якої позивачем сплачено винагороду адвоката згідно договору про надання правової допомоги від 12.07.2024 у сумі 50000,00 грн.

Представник відповідача категорично заперечував проти відшкодування витрат на правничу допомогу та просив суд відмовити у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність.

Враховуючи викладене, спираючись на досліджені докази, а також беручи до уваги принцип обґрунтованості та пропорційності розміру витрат на (правничу допомогу) до предмета спору (два рішення про відмову в реєстрації податкової накладної), суд вважає, що у даному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат позивача на професійну правничу допомогу є сума у розмірі 6000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 257-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) № 10991207/24472488 від 02.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 17 від 29.03.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних та №10991210/24472488 від 02.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 30.03.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 17 від 29.03.2024 та податкову накладну № 18 від 30.03.2024 датами їх фактичного подання на реєстрацію відповідно до норм податкового законодавства.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" (вул.Центральна, буд. 5, с.Піщанка, Харківська обл., Красноградський р-н, 63333, код ЄДРПОУ 24472488) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. та судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 50 коп; за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (пл.Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. та судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 50 коп.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант