Рішення

від 09.12.2024 по справі 580/9864/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року справа № 580/9864/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАЯК» до Начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті Олега ЛУЧИНА, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

04.10.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАЯК» (19940, Черкаська обл., Чорнобаївський р-н., с. Велика Бурімка; код ЄДРПОУ 03793455) (далі - позивач) до Начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті Олега ЛУЧИНА (18001, м.Черкаси, вул.Хрещатик, 223; код ЄДРПОУ 39816845) (далі - відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м.Київ, вулиця Антоновича, будинок 51; код ЄДРПОУ 39816845) (далі - відповідач 2) про:

визнання протиправною і скасування постанови від 24.09.2024 №135187 про накладення на нього адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00грн;

стягнення з відповідача 2 судових витрат в сумі 3028,00грн.

Обґрунтовуючи позов зазначив, що відповідач прийняв спірне рішення без дотримання норм чинного законодавства щодо процедури притягнення до фінансової відповідальності. Порядок облаштування транспортного засобу тахографом або індивідуальною контрольною книжкою водія передбачено законодавством для осіб, які надають послуги з перевезення вантажів та пасажирів. Стверджує, що він не надає послуг з перевезення вантажів та перевозив вантаж для власних потреб. Вважає, що не допустив порушень.

09.10.2024 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правилами спрощеного провадження.

16.10.2024 відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити повністю у задоволенні позовної заяви. Стверджує, що рішення прийняв з дотриманням вимог закону за факт відсутності на момент перевірки у водія картки до цифрового тахографа, за що закон передбачає відповідальність. Для цілей застосування Закону України «Про автомобільний транспорт» не є визначальним такий вид економічної діяльності здійснення вантажних перевезень, оскільки будь-яка особа, яка здійснює перевезення вантажів є автомобільним перевізником. За відсутності документів, зокрема, індивідуальної контрольної книжки водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційні основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Отже, вантажні перевезення для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників. Оскільки позивач є особою, яка здійснює підприємницьку діяльність для отримання прибутку, та він здійснював перевезення вантажу під час своєї підприємницької діяльності, його твердження про здійснення перевезення для власної потреби є безпідставними. Вимоги положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів поширюються і на водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів.

18.10.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги повністю. Обгрунтовуючи зазначив, що не є перевізником вантажів у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт». Стверджує, що не надає послуг з перевезення вантажів, а перевозив вантаж (зерно кукурудзи) для власних потреб, власними засобами з місця його вирощування до місця його переробки без залучення безпосередніх перевізників, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 01.08.2024 №001893, яка надана водієм перевіряючим. Законодавець не визначив процедури дотримання обов`язку щодо обладнання транспортного засобу тахографом або наявність індивідуальної контрольної книжки водія для категорії осіб, які не надають послуги з перевезення вантажів, а перевозять вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників. Наявність товарно-транспортної накладної не вказує на факт надання послуг з вантажного перевезення, оскільки лише засвідчу факт перевезення вантажу, шлях проходження вантажу від пункту відправлення до пункту призначення, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей, але не є безумовним доказом того, що вантажовідправник чи водій надають (здійснюють) послуги з перевезення вантажів.

23.10.2024 від відповідача 2 на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви повністю. Обгрунтовуючи зазначив, що чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена. Вимоги Положення №340 поширюються на автомобільних перевізників та водіїв незалежно від того надаються послуги з перевезення вантажів чи здійснюються перевезення вантажів для власних потреб. Контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від того надаються послуги з перевезення чи здійснюються перевезення для власних потреб.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з даними Витягу з ЄДРПОУ позивач зареєстрований, як суб`єкт господарювання, юридична особа, основний вид діяльності « 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

Наказом позивача від 25.03.2022 №35 підтверджується, що ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм автотранспортних засобів в автопарк №2 з 25.03.2022.

Із товарно-транспортної накладної №001893 від 01.08.2024 (далі - ТТН) суд встановив, що автомобіль Камаз НОМЕР_1 здійснював внутрішнє перевезення вантажу, а саме зерно цукрової кукурудзи. Автомобільним перевізником вказано позивача (водій - ОСОБА_1 ).

На підставі направлень на рейдову перевірку від 26.07.2024 №НР 001074 державні інспектори Відділу державного нагляду (контролю) провели рейдову перевірку у Звенигородському районі (з адміністративним центром у місті Звенигородка), Золотоніському районі (з адміністративним центром у місті Золотоноша), Уманському районі (з адміністративним центром у місті Умань), Черкаському районі (з адміністративним центром у місті Черкаси).

В Акті від 01.08.2024 №055368 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі - Акт) зафіксовано, що під час здійснення перевірки на автодорозі а/д Н-05 121 км, Золотоніський район транспортного засобу, модель Камаз номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , виявлено порушення вимог ст.ж48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п.6.3 наказу Мінтрансзв`язку від 07.06.2010 №340 (т.з. необладнаний тахографом, водій не веде індивідуальну контрольну книжку, останній запис зроблено у лютому місяці), у т. ч. відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 вказаного вище Закону, а саме без оформленої належним чином індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіку змінності.

У вказаному Акті у графі для пояснень водія зазначено, що він з порушенням не згідний, справу буде оскаржувати та порушення не визнає.

Листом від 05.08.2024 відповідач запрошував позивача на розгляд справи на 10.09.2024, в якому стоїть відмітка про присутність позивача.

Листом від 11.09.2024 відповідач повторно запрошував позивача на розгляд справи на 24.09.2024. Вказаний лист позивач отримав 17.09.2024, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про поштове відправлення. Позивач не був присутній на розгляді справи про притягнення до відповідальності та застосування адміністративно-господарського штрафу за вказаний вище факт, що підтверджується відміткою відповідача на повідомленні про розгляд справи.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач 1 виніс постанову від 24.09.2024 №135187 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. У ній зазначив, що 01.08.2024 о 10:20 на 121 км а/д Н-08 за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував ТЗ марки КАМАЗ д.н. НОМЕР_1 , здійснено перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме без оформленої належним чином індивідуальної контрольної книжки водія (водій не веде індивідуальну контрольну книжку, останній запис зроблено у лютому місяці) або копії графіка змінності водіїв, чим порушено вимоги ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», наказу МТЗУ від 07.06.2010 №340, за що позивач притягується до відповідальності (далі - Спірне рішення). Його відповідач надіслав на адресу позивача супровідним листом від 25.09.2024, яку позивач отримав 02.10.2024, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про поштове вручення.

Позивач не погоджуючись із Спірним рішенням звернувся в суд з позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для вирішення спору суд врахував, що спірні відносини регулюються Законом України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III), Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385), Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 №103 (далі - Положення №103), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567), Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340), Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила №363).

Відповідно до пункту 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 Положення№103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно з ч.14 ст.6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ч.ч.17, 18 ст.6 Закону №2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Згідно з ч.20 ст.6 Закону №2344-ІІІ порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок №1567.

Відповідно до п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно з п.14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

оснащення таксі справним таксометром;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Отже, відповідач уповноважений проводити рейдові перевірки та серед іншого перевіряти наявність визначених ст.ст. 39, 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до п.20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пункт 21 Порядку №1567 визначає, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 22 Порядку №1567 передбачено, що у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Суд урахував, що відповідач вказаних вище вимог законодавства дотримався та за результатами рейдової перевірки склав Акт.

Щодо доводів позивача про те, що він не надає послуг з перевезення вантажів та перевозив вантаж для власних потреб суд урахував.

Згідно з абз.абз.30, 31 ч.1 ст.1 Закону №2344-ІІІ внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави. Внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України.

Пунктом 1.2 Положення №340 визначено, що воно встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до п.1.3. Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Згідно з п.1.4. Положення №340 воно не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:

фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;

під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;

транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;

сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;

закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Суд врахував, що позивач здійснював внутрішні перевезення вантажу в межах Черкаської області, що підтверджується вказаною вище ТТН. Водночас вказаним вище наказом позивача від 25.03.2022 №35 підтверджується, що він використовує найману працю водія, зокрема, прийняв на роботу ОСОБА_1 водієм автотранспортних засобів в автопарк №2 з 25.03.2022. Отже, на нього поширюється дія вказаного Положення, а протилежні доводи не обґрунтовані та не враховані судом. Водночас враховуючи, що позивач є особою, яка здійснює підприємницьку діяльність для отримання прибутку, та перевезення вантажу відповідає підприємницькій діяльності, його твердження про здійснення перевезення для власної потреби є не підтверджене. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі №440/5873/23.

Щодо доводів позивача про те, що він не є перевізником у розумінні положень Закону№2344-ІІІ суд урахував.

Абзацом 1 ч.1 ст. 60 Закону З №2344-ІІІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.

У розумінні вимог ст. 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом 1 Правил № 363 перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що

Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Верховний Суд аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, одним із яких є товарно-транспортна накладна у якій, відповідно до Правил №363 зазначаються, зокрема, відомості щодо перевізника та/або експедитора.

Суд установив, що під час перевірки транспортного засобу КАМАЗ реєстраційний номер НОМЕР_1 водій надав уповноваженим особам контролюючого органу товарно-транспортну накладну №001893 від 01.08.2024, в якій автомобільним перевізником зазначено позивача. Тому протилежні його доводи не обґрунтовані та не враховані судом.

Водночас для цілей застосування Закону №2344-ІІІ не є визначальним такий вид економічної діяльності, як здійснення вантажних перевезень, оскільки будь-яка особа, яка здійснює перевезення вантажів є автомобільним перевізником. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22.

Підпунктом 4 п.5 наказу, яким затверджено зазначене вище Положення наказано Державній службі України з безпеки на транспорті забезпечити здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.

Пунктом п.6.1. Положення №340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Абзацами 2, 3, 6 п.1.4. Інструкції №385 визначено, що картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі. Контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв. Тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Суд урахував, що згідно з відомостями про параметри транспортного засобу позивача вага автомобіля без вантажу становить 15120 т, з вантажем - 34920 т. Отже, вантажний автомобіль позивача повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. Тому доводи позивача щодо того, що він не зобов`язаний установлювати тахограф, оскільки не надає послуг із перевезення вантажів не обґрунтовані.

Згідно з п. 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Відповідно до п.7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Отже, у випадку відсутності тахографа водій вантажного автомобіля з повною масою до 3,5 тонн повинен мати індивідуальну контрольну книжку, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є іншим способом контролю водіїв. Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Щодо виявлених порушень, зазначених у спірній постанові, суд урахував.

Відповідно до ст.34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов`язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов`язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п`ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Отже, на позивача, як перевізника покладені визначені Законом обов`язки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, на водія Законом покладено обов`язок мати при собі документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення та пред`являти їх контролюючим органам.

Згідно з п.3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР ( 994_016 ), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Отже, водій зобов`язаний мати при собі вказані вище документи та пред`являти їх. Належних, достовірних та достатніх доказів, які би підтверджували виконання вказаного вище обов`язку водієм ОСОБА_1 під час проведення перевірки, позивач до суду не надав.

В Акті відсутні записи про заперечення водієм факту не пред`явлення вказаних документів. Відсутні будь-які інші докази фактичного їх подання позивачем відповідачу, у т.ч. під час безпосереднього розгляду справи щодо притягнення позивача до відповідальності, як перевізника. Відсутні належні докази вважати, що вказані в Акті відомості щодо відсутності на момент перевірки водія тахографу та індивідуальної контрольної книжки водія (останній запис зроблено у лютому місяці) неправдиві.

Суд акцентує увагу сторін на тому, що спір виник саме щодо факту наявності відповідних обов`язкових документів на момент перевірки водія працівниками відповідача та не стосується факту наявності їх як таких.

На виконання ч.5 ст.242 КАС України суд урахував подібний висновок у постанові від 19 березня 2020 року №823/1199/17 Верховного Суду (далі ВС) щодо подібних правовідносин. ВС, зазначив:

32. При цьому, суди правильно зазначили про безпідставність посилань позивача на порушення відповідачем вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки зазначений Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності при здійсненні планових та позапланових заходів.

Рейдова перевірка передбачає перевірку не конкретного автоперевізника, а проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту із зупиненням транспортного засобу, чи без зупинення.

Судами встановлено, що згідно вищезгаданих наказів Укртрансбезпеки та направлень на перевірку посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Черкаській області проведено рейдові перевірки транспортних засобів перевізників на визначених ділянках автодороги, що також спростовує доводи позивача відносно порушення процедури проведення перевірок.

33. Стосовно решти доводів касатора про порушення відповідачем процедури проведення спірної перевірки, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що такі доводи ґрунтуються здебільшого на переоцінці доказів та встановлених по справі матеріалів, що, в силу вимог статті 341 КАС України, не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

34. В частині доводів позивача про неправильне тлумачення судом апеляційної інстанції норм пунктів 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 р. №340, колегія суддів зазначає наступне.

35. У відповідності до п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 р. № 340 (далі - Положення), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

36. Згідно п. 6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

37. У відповідності до ст. 18 Закону № 2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

38. В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

39. Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

40. У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

41. Згідно ч.3 ст.10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

42. Приписи п. «а» ч.1 ст.10 вказаної Конвенції, на думку колегії суддів, є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

45. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що оскільки відповідачем в ході перевірки встановлено факт здійснення водієм перевезень на ТЗ, який належить позивачу, без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія, то оскаржувані постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт є правомірними та не підлягають скасуванню.».

Твердження позивача, що законодавець не визначив процедури дотримання обов`язку щодо обладнання транспортного засобу тахографом або наявність індивідуальної контрольної книжки водія для категорії осіб, які не надають послуги з перевезення вантажів, а перевозять вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників, спростовуються вимогами абз.2 ст.48 Закону №2344-ІІІ, в якому перелік документів, зокрема, для водія, не є вичерпним. Згідно з п.3.3. Інструкції №385 роздруківка даних роботи цифрового тахографа та картка водія віднесені до категорії "інші документи, передбачені законодавством".

Пунктом 20 Порядку №1567 встановлено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Вказаних вимог відповідач дотримався.

Справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. (пункт 25 Порядку №1567).

Відповідно до п.26. Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Зазначених вимог відповідач дотримався, що підтверджується вказаними вище повідомленнями про розгляд справи.

Згідно з п.27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Отже, відповідачі мають право розглянути справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт без участі позивача.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку №1567 (пункт 27 Порядку №1567).

За перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону, абзац 3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ встановлює штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, відсутність в автоперевізника будь-якого, передбаченого законом, обов`язкового документа для здійснення перевезень на момент перевірки є підставою для притягнення його до відповідальності у формі штрафу вказаного розміру.

Відповідачі, приймаючи Спірне рішення, діяли з дотриманням вимог вказаного вище законодавства правомірно. То ж доводи позивача не обґрунтовані, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на результат вирішеного спору відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.ст.132-139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАЯК» (19940, Черкаська обл., Чорнобаївський р-н., с. Велика Бурімка; код ЄДРПОУ 03793455) до Начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті Олега ЛУЧИНА (18001, м.Черкаси, вул.Хрещатик, 223; код ЄДРПОУ 39816845), Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м.Київ, вулиця Антоновича, будинок 51; код ЄДРПОУ 39816845) про:

визнання протиправною і скасування постанови від 24.09.2024 №135187 про накладення на нього адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00грн;

стягнення судових витрат в сумі 3028,00грн.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 09.12.2024.