Постанова

від 09.12.2024 по справі 480/12471/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 р.Справа № 480/12471/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, повний текст складено 22.07.24 у справі № 480/12471/23

за позовом ОСОБА_1

до Сумської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці (далі також - відповідач), в якій просила визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2023 за № UА805000/2023/000074/2 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805020/2023/000493 та № UA805020/2023/000495.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2023 за № UА805000/2023/000074/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000495.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи та зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, Сумський окружний адміністративний суд не надав належної оцінки доказам у справі та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 16.10.2023 уповноваженою на декларування особою ФОП ОСОБА_2 від імені позивача ОСОБА_1 до структурного підрозділу Сумської митниці подано електронну митну декларацію № 23UA805020012238U1, згідно з якою до митного оформлення пред`явлено товар: автомобіль легковий, який був у використанні, марки DACIA, модель DUSTER, рік виготовлення 2017, опис та характеристики якого зазначалися у графі 31 цієї МД.

Разом із МД подано копії таких документів:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, інвойс від 02.10.2023, в якому вартість автомобіля вказана у розмірі 1000,00 євро;

- декларацію митної вартості із проставленими відмітками у відповідних графах;

- свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорту) від 28.09.2023 за № 680.814.480, в якому зазначено технічні характеристики ТЗ;

- довідки від 16.10.2023 про вартість перевезення ТЗ до митного кордону України у розмірі 300 євро;

- висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, № 1638 від 11.10.2023.

До подання вказаної МД між декларантом і митним органом проведено консультацію щодо можливості розмитнення імпортованого ТЗ на підставі основного методу визначення митної вартості - за ціною договору з урахуванням того, що автомобіль має пошкодження двигуна, пошкодження лакофарбового покриття по периметру кузова, та транспортувався на евакуаторі.

В ході консультації з`ясовано, що ціновий рівень митної вартості аналогічних транспортних засобів в ЄАІС Держмитслужби є значно вищим, а банківські документи на підтвердження оплати вартості імпортованого ТЗ саме за ціною 1000,00 євро у позивача відсутні, що, у свою чергу, унеможливлювало розмитнення автомобіля за ціною договору. Тому позивачеві митним органом запропоновано замовити автотоварознавче дослідження, за результатом якого отримати експертний висновок щодо ринкової вартості автомобіля та заявити розмір митної вартості на його основі із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Погодившись на таку пропозицію, позивач замовив експертне дослідження, згідно з яким ринкова вартість імпортованого автомобіля з урахуванням пошкоджень та без урахування митних платежів складає 4733,85 євро або 182 749,80 грн.

На підставі вказаного висновку позивачем у графі 45 МД «Коригування» вказано митну вартість ТЗ у розмірі 182 749,80 грн, а в графі 43 «Код МВВ» - 6 (резервний метод).

Тобто позивачем за результатами проведення консультації з митним органом вирішено розмитнювати автомобіль за шостим (резервним методом).

Проте за результатами розгляду документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками Держмитслужби (АСАУР), були згенеровані ризики за кодом 117-2 «Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці для перевірки числового значення заявленої митної вартості» з коментарем: можливе заниження митної вартості транспортного засобу; здійснити перевірку правильності визначення митної вартості транспортного засобу, у тому числі, характеристик товару, які впливають на визначення митної вартості.

Декларанту надіслано електронне повідомлення, що на підставі інформації, яка наявна в митному органу, митна вартість транспортного засобу з подібними характеристиками, оформленого в максимально наближений час до часу експорту на митну територію України складає 8 400 євро за одиницю (митна декларація від 05.10.2023 за №UА204020/2023/40161).

Листом від 17.10.2023 декларантом повідомлено, що з запропонованою митною вартістю 8400 Євро не погоджується. Вважає, що всі необхідні документи відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України вже було надано, ці документи є об`єктивними, достовірними та такими, що піддаються обчисленню. У зв`язку з викладеним, просить здійснити випуск товару у вільний обіг на підставі раніше поданих товаросупровідних документів.

Сумська митниця за результатами поданих декларантом позивача документів 17.10.2023 прийняла рішення № UА805000/2023/000074/2 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого заявлену декларантом митну вартість скориговано за резервним методом і її розмір підвищено з 4774,25 євро (182 749,80 грн) до 8400,00 євро (321 536,88 грн), що стало підставою збільшення розміру митних платежів на 45 143,27 грн.

Також відповідачем сформовано Картку відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000495.

Не погодившись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень Сумської митниці, оскільки вони не відповідають критеріям, установленим частиною 2 статті 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Аналізуючи наведені положення, суд приходить до висновку, що документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, Митним кодексом України визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Однак частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).

Відповідно до п.4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності:

4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).

Bказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання.

Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.

В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МКУ управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Цілями застосування системи управління ризиками є:

запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;

забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);

забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;

прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Водночас сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Зазначена позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15.

Слід зазначити, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

З матеріалів справи вбачається, що у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості зазначено такі причини коригування митної вартості імпортованого товару: "відповідно до висновку експерта від 11.10.2023 №1638 за результатами автотоварознавчого дослідження (далі - Висновок), судовим експертом зазначено, що автомобіль має пошкодження: відсутній ряд деталей (впускний колектор двигуна, свічки запалювання, котушки запалювання, тощо). Механізм двигуна знаходиться у заклиненому стані. Експертом також зазначено, що з пояснень заявника, двигун автомобіля знаходиться у непрацездатному стані та не підлягає ремонту. Разом з тим відповідно до пункту 7.53.9. «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24.11.2003 № 142/5/2092, підставою для зниження вартості КТЗ унаслідок його аварійних пошкоджень або розукомплектування є обов`язкове підтвердження цього факту в супровідних документах на момент перетину митного кордону України (в декларації, документах на придбання КТЗ або в довідці поліції про дорожньо-транспортну пригоду під час переміщення КТЗ до митного кордону України) та в акті про проведення митного огляду. Акт про проведення митного огляду під час перетину митного кордону України не складався. Разом з тим наявність акту митного огляду є однією з підстав для прийняття рішення у застосуванні понижуючого коефіцієнту визначення вартості транспортного засобу. Договір купівлі-продажу від 02.10.2023 також не містить інформації щодо будь-яких пошкоджень транспортного засобу. Крім цього, до ціни, що була фактично сплачена не додано витрати на транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України, які згідно довідки про транспортні витрати від 16.10.2023 складають 300 євро. З огляду на зазначене, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, ч.2. ст.58 МКУ. На підставі електронних інформаційних ресурсів митних органів митна вартість товару (транспортного засобу), оформленого в максимально наближений час до часу експорту на митну територію України за основним методом визначення митної вартості товарів 2017 року виробництва складає 8400 євро (митна декларація від 05.10.2023 за № UA204020/2023/40161)".

Отже, Сумська митниця, приймаючи оскаржуване рішення, безпідставно та помилково вважала, що позивачем заявлена митна вартість автомобіля визначена за основним методом (за ціною договору (контракту), у зв`язку з чим обґрунтовувала своє рішення нормами, які не можуть бути застосовані при коригуванні митної вартості імпортованого позивачем автомобіля, митна вартість якого заявлена позивачем за 6 (резервним) методом.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу є необґрунтованим.

Щодо посилань відповідача на те, що під час перетину митного кордону України не складався Акт про проведення митного огляду, як на підставу прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 338 МК України огляд та переогляд товарів, транспортних засобів покладається на митні органи.

Наказом Міністерства фінансів України № 1316 від 12.12.2012 затверджено Порядок проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, згідно з яким, зокрема огляд транспортних засобів під час перетину митного кордону України проводиться митним органом.

Отже, позивач не може бути відповідальним за якість та повноту проведення митним органом митного огляду вказаного автомобіля та вказана обставина не може бути підставою для невизнання заявленої ним митної вартості.

Водночас підтвердженням того, що імпортований позивачем був пошкоджений є висновок експерта. Також у графі 33 рішення зазначено, що посадовою особою митного поста "Суми" проведено митний огляд транспортного засобу з проведенням фотозйомки, з якого вбачається розукомплектування двигуна.

Крім того, в документі на придбання КТЗ - рахунку-фактурі від 02.10.2023 вказано слово «Verkauf», що означає «уцінка» і може свідчити про несправність автомобіля.

Вказані обставини залишилися поза увагою митного органу, який не надав відповідної оцінки цим обставинам у своєму рішенні.

Щодо коригування відповідачем заявленого розміру митної вартості імпортованого позивачем ТЗ за митною вартістю аналогічного ТЗ, задекларованого в МД № 23UA204020040161U7 від 05.10.2023, колегія суддів зазначає таке.

Отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом, митний орган повинен довести, що відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 810/4194/15.

Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 826/16046/16, від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що зі змісту оскаржуваного у цій справі рішення вбачається, що таке не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували подібність характеристик імпортованого позивачем транспортного засобу та транспортного засобу, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що автомобіль позивача - імпортовано з Швейцарії без застосування умов поставки, на підставі договору, укладеного між фізичними особами, у той час, коли транспортний засіб коригування - імпортовано з Польщі із застосуванням умови поставки DAP UA Рівне (покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення) та на підставі договору, укладеного між юридичними особами, кожна з яких ймовірно являється платником ПДВ. Водночас відправником товару є грузинська компанія «TXD FEDERATION LLC» з місцем розташування в м. Тбілісі, жодних пошкоджень та технічних несправностей автомобіля у МД № 23UA204020040161U7 від 05.10.2023 не вказано.

Натомість у поданій позивачем МД зазначено, що автомобіль має пошкодження двигуна, ознаки пошкодження лакофарбового покриття по периметру кузова.

Щодо підстави коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля, зазначеної в оскаржуваному рішенні - не додано до митної вартості товару витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України, які згідно довідки складають 300 євро, варто зауважити, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що позивач заявив митну вартість автомобіля за основним методом (за ціною договору), у зв`язку з чим обґрунтовував своє рішення нормами статті 58 МК України, яка і передбачає включення до митної вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Проте позивач заявив митну вартість автомобіля за резервним методом, який врегульований нормами статті 64 МК України.

Отже, посилання відповідача у спірному рішенні на норми статті 58 МК України є також необґрунтованим.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2023 за № UА805000/2023/000074/2, оскільки таке не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, є обґрунтованим і законним.

Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування сформованої Сумською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Об`єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача з урахуванням усталеної судової практики (постанова Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17).

Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 480/12471/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 10.12.2024 року