Постанова

від 10.12.2024 по справі 440/4500/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 р.Справа № 440/4500/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

представника позивача Таран Д.П.

представника відповідача Вишнівського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 12.08.24 року по справі № 440/4500/24

за позовом ОСОБА_1

до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

третя особа Міністерство освіти і науки України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного агенства із забезпечення якості вищої освіти, третя особа: Міністерство освіти і науки України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 15.03.2024 №22 (87) про внесення на розгляд Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти подання про наявність у дисертації доктора економічних наук ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) Основи формування інвестиційної політики регіону фактів академічного плагіату;

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі Національне агентство, відповідач) від 02.04.2024 про виявлення академічного плагіату в захищеній 19.02.2022 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 Інституту економіко-правових досліджень НАН України дисертації ОСОБА_1 Основи формування інвестиційної політики регіону, поданій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що оспорювані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, адже не відповідають принципу правової визначеності і прийняті з порушенням принципу дії нормативно-правових актів у часі, передбаченого статтею 58 Конституції України із неправильним застосуванням норм матеріального права, чинних на момент вчинення позивачем дій, щодо яких винесені оскаржувані рішення.

Позивач вказав, що оскаржувані рішення прийняті не у межах повноважень та не у спосіб, передбачений законами та іншими нормативно-правовими актами, що порушує принцип, закріплений в статті 19 Конституції України.

Крім того, за твердженням позивача, оскаржувані рішення прийняті Національним агентством за результатами розгляду скарги особи, права якої не були порушені та із порушенням процедури розгляду скарги, зокрема, в частині позбавлення позивача можливості брати участь у процесі розгляду скарги, що порушило принцип гарантування ефективних засобів правового захисту. Позивач також стверджував, що оскаржувані рішення прийняті за участі членів Національного агентства, які діяли в умовах конфлікту інтересів та не мали права брати участі у їх прийнятті. Крім того, рішення Комітету з питань етики від 15.03.2024 винесено, зокрема, щодо використання позивачем джерела, неправомірне використання якого не було предметом попереднього розгляду, а рішення, що оскаржуються ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства та застосуванні подвійних стандартів в адміністративній практиці відповідача стосовно позивача.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, третя особа: Міністерство освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 02.04.2024 про виявлення академічного плагіату в захищеній 19.02.2002 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 Інституту економіко-правових досліджень НАН України дисертації ОСОБА_1 "Основи формування інвестиційної політики регіону", поданій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, Національне агентство у спірним правовідносинах не є особою, що здійснює владні управлінські функції, а рішення Національного агентства, які мають бути прийняті за наслідками розгляду скарги/повідомлення не є юридично значимими для позивача.

Відповідач стверджує про дотримання ним положень статті 58 Конституції України і тій обставині, що незалежно від періоду часу коли відбувся захист дисертації, законодавством передбачена можливість перевірки її на наявність фактів академічного плагіату із застосуванням відповідальності за законодавством, чинним на момент прийняття відповідного рішення, а розгляд питань про виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело, є нічим іншим як академічний плагіат та не обмежується часовими межами.

Представник відповідача наполягає на правомірності застосування вимог та приписів Основних вимог до дисертацій та авторефератів дисертацій, затверджених наказом Вищої атестаційної комісії України від 21.03.1997 № 121 Про запровадження переліків та форм документів, що використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників, за яким при написанні дисертації здобувач повинен обов`язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати та вказував, що відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 644 Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, що була чинна на момент захисту дисертації Позивачем передбачав, що у разі текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту.

Позивач посилається на положення Закону України Про освіту від 05.09.2017, що визначає окремий вид відповідальності за порушення академічної доброчесності для науково-педагогічних чи наукових працівників - позбавлення присудженого наукового ступеня чи присвоєного вченого звання і вказує, що факт запозичень без належного цитування є нічим іншим як академічним плагіатом у розумінні Закону України Про вищу освіту та Закону України Про освіту, оскільки повністю з ним збігається. Крім того, виходячи із змісту Закону України Про вищу освіту від 01.07.2014 відповідач стверджує, що поняття академічного плагіату закріплено також у 2014 у ньому, де йде мова також про відповідальність за таке порушення.

Стосовно твердження позивача про наявність конфлікту інтересів у членів Національного агентств, відповідач вказав про відсутність складених уповноваженими особами, у порядку статті 255 КУпАП України, протоколів про адміністративні правопорушення чи рішень суду щодо наявності можливого конфлікту інтересів у цих осіб під час прийняття оскаржуваних рішень.

На переконання представника відповідача, Національне агентство при прийнятті та розгляді скарги ОСОБА_2 діяло на підставі, у межах та у спосіб, що визначений Порядком розгляду скарг від 21.06.2022 та Порядком розгляду скарг від 24.10.2023, а звинувачення позивача у порушенні його права на участь у процесі розгляду та принципу гарантування ефективних засобів правового захисту є безпідставними.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що наявність у Національного агентства певної організаційної незалежності не обумовлює відсутність у нього владних повноважень чи відсутність публічно-владних управлінських функцій, що здійснюються ним на підставі законодавства.

Позивач вважає, що суд першої інстанції з`ясував не лише питання, чи може Наказ ВАК від 21.03.1997 №121 бути застосованим до спірних правовідносин як нормативно-правовий акт, а ще й перевірив, чи вказаний Наказ може бути застосовано до спірних правовідносин як акт іншого, не нормативно-правового, характеру. Доводи, які відповідач покладає в основу апеляційної скарги, вже були перевірені судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення. Наведені відповідачем доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною.

На переконання позивача, апеляційна скарга Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти підлягає залишенню без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 у справі № 440/4500/24 - без змін.

18.10.2024 року до суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшли додаткові пояснення в яких зазначено, що функції Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти як органу управління у сфері вищої освіти мають як владний характер (результати здійснення яких мають обов`язковий характер для учасників правовідносин у сфері вищої освіти), так і такі, що не містять владної складової, зокрема, результати здійснення яких підлягають погодженню чи затвердженню Урядом чи центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, вчиняючи на виконання покладених на нього законом повноважень з реалізації державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти діяння чи приймаючи рішення (індивідуальні акти), які не вимагають погодження чи затвердження та є обов`язковими для учасників правовідносин у сфері вищої освіти, діє як суб' єкт владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій.

У зв`язку з прийняттям 02.04.2024 року Національним агентством рішення про виявлення академічного плагіату в захищеній 19.02.2002 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 Інституту економіко-правових досліджень НАН України дисертації ОСОБА_1 Формування інвестиційної політики регіону, на виконання п. 5.3. Положення про підготовку здобувачів вищої освіти ступня доктора філософії (в аспірантурі) та доктора наук (в докторантурі), наказом по Національному університеті Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка № 51 від 05.04.2024 позбавлено наукового керівника, професора кафедри фінансів, банківського бізнесу та оподаткування Володимира Онищенка права участі у підготовці та/або атестації здобувачів ступеня доктора філософії, а також консультуванні та/або атестації здобувачів ступеня доктора наук, строком на два роки, та відповідно ОСОБА_1 позбавлено права на отримання доплат за дану роботу.

Позивач вважає, що наказ № 51 від 05.04.2024 є чинним, у зв`язку з чим ОСОБА_1 у певній мірі позбавлений, передбаченого статтею 43 Конституції України, права на працю та отримання заробітної плати .

23.10.2024 року до суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшли додаткові пояснення в яких зазначено, що 25.01.2024 року на засіданні Вченої ради Національного університету Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка вирішено висунути кандидатуру заслуженого працівника освіти України, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, ректора Національного університету Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка, доктора економічних наук, професора Онищенка В.О. на вакансію члена-кореспондента Національної академії наук України за спеціальністю Геологія та геохімія по Відділенню наук про землю.

Листом Національного університету Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка №01-11/341 від 06.02.2024 року відповідний пакет документів по ОСОБА_1 надіслано до Президії Національної академії наук України (надалі - НАН України).

У газеті Урядовий кур`єр №51 від 09.03.2024 року НАН України, у відповідності до Статуту, повідомлено про імена кандидатів у дійсні члени-кореспонденти НАН України, серед них по Відділенню наук про землю НАН України Онищенко В.О.

02.04.2024 року Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти прийняло Рішення від 02.04.2024 про виявлення академічного плагіату в захищеній 19.02.2002 року дисертації Онищенка В.О.

Прийняттям даного рішення встановлено в діях ОСОБА_1 порушення академічної доброчесності, тобто встановлений юридичний факт, який має обов`язковий характер для позивача.

Інформація про дане рішення розміщена на офіційному сайті Національного агентства та у подальшому широко розповсюджена в засобах масової інформації.

Також представником позивача разом з додатковими поясненнями подано до суду: витяг з протоколу №1 засідання Вченої ради Національного університету Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка від 25.01.2024 року, лист Національного університету Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка №01-11/341 від 06.02.2024 року до НАН України, витяг з Урядового кур`єра №51 від 09.03.2024 року, повідомлення НАН України від 25.04.2024 року, довідка Національного університету Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка №01- 10/4093 від 23.10.2024 року, довідка Національного університету Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка №01-10/4092 від 23.10.2024 року, довідка Національного університету Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка №03- 10/4095 від 23.10.2024 року, роздруківка від 05.04.2024 видання Полтавська хвиля Ректора полтавського університету хочуть позбавити наукового ступеня.

14.11.2024 року до суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшли додаткові пояснення в яких позивач пропонує звернути увагу суду на практику судів апеляційних інстанцій з розгляду справ даної категорії у 2024 році, яка свідчить що спір який виник у зв`язку з встановленням Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти наявності чи відсутності академічного плагіату є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, представник позивача зазначає, що Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини у 2024 році досліджувалось питання щодо правової невизначеності та відсутності належного механізму правового регулювання питання щодо академічної доброчесності та юридичної відповідальності за її порушення.

З метою реалізації повноважень Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини на адресу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти направлено лист №42229.4/К/1059.7/24 від 17.07.2024 року, згідно змісту якого: З урахуванням зазначеного, постає питання про те, що встановлення Агентством академічного плагіату в межах перевірки дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук, доктора наук та застосування до особи будь-яких негативних наслідків, пов`язаних з виявленням академічного плагіату можливо лише за результатами перевірки відповідних наукових праць, які були оприлюднені після 06.09.2014.

Саме законами України Про освіту та Про вищу освіту запроваджено вимогу щодо недопустимості академічного плагіату та встановлено відповідальність за таке порушення, а також визначено суб`єкта встановлення академічного плагіату в наукових працях.

Врегулювання цього питання передбачено законопроєктом Про академічну доброчесність (реєстр. № 10392 від 08.01.2024), у якому врегульовуються питання порушення академічної доброчесності і основних правил і процедур притягнення до академічної відповідальності. З огляду на зазначене, рекомендую розглянути питання щодо тимчасового припинення здійснення перевірок дисертацій на здобуття наукових ступенів на предмет наявності в них випадків академічного плагіату, які були захищені до 06.09.2014 до врегулювання порядку їх розгляду законодавством.

Зміст листа Уповноваженого фактично свідчить, що при встановленні факту академічного плагіату в захищених до 06.09.2014 року дисертаціях Національне агентство діє не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Національним агентством надано відповідь Уповноваженому за вих. №1352 від 26.07.2024 року, згідно якої: Ваш лист був розглянутий 23.07.2024 на засіданні Національного агентства та за результатами розгляду Національним агентством було прийняте рішення щодо тимчасової зупинки провадження (в частині розгляду та перевірки) у Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти скарг/ повідомлень про порушення академічної доброчесності у докторських (кандидатських) дисертаціях, захищених до 06.09.2014, до законодавчого врегулювання розгляду таких скарг та/або офіційного тлумачення Верховного Суду.

На переконання представника позивача, така відповідь свідчить про те, що Національним агентством визнається, що встановлення факту академічного плагіату в захищених до 06.09.2014 року дисертаціях здійснюється не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи, не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 19.02.2002 у спеціалізованій вченій раді Д 11.170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України (м. Донецьк) захистив Дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Основи формування інвестиційної політики регіону (далі дисертація), яку виконано у 1997-2001 роках. За результатами захисту ОСОБА_1 здобув науковий ступінь доктор економічних наук.

До Національного агентства 28.06.2023 надійшла Скарга/повідомлення про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації Онищенка В.О., подана ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , скаржник) щодо виявлення в захищеній 19.02.2002 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 Інституту економіко-правових досліджень НАН України дисертації Онищенка В.О. Основи формування інвестиційної політики регіону, поданої на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук, фактів академічного плагіату.

Секретаріат Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти здійснив перевірку поданої скарги та склав Звіт від 03.07.2023 про результати перевірки на відповідність вимогам п. 5-7 Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації скарги/повідомлення ОСОБА_2 від 28.06.2023 № 20-АД та передав його разом із відповідною скаргою на розгляд Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

12.07.2023 Комітет з питань етики на своєму засіданні ухвалив рішення №29 (42) про прийняття скарги/повідомлення ОСОБА_2 до розгляду, обрав доповідача по справі та доручив секретаріату Національного агентства здійснити перевірку викладених у скарзі відомостей щодо наявності у дисертації ОСОБА_1 Основи формування інвестиційної політики регіону, поданої на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук, фактів академічного плагіату та передати доповідачу звіт перевірки дисертації за допомогою програмних засобів визначення унікальності тексту та інших відомостей по суті скарги.

За результатами розгляду скарги Національне агентство в особі його уповноваженого структурного підрозділу Комітету з питань етики, винесло рішення про внесення на розгляд Національного агентства подання про наявність у дисертації доктора економічних наук Онищенка В.О. Основи формування інвестиційної політики регіону фактів академічного плагіату, від 15.03.2024 №22 (87) про наявність фактів академічного плагіату у дисертації доктора економічних наук ОСОБА_1 Основи формування інвестиційної політики регіону. У зв`язку з цим, Комітет вирішив внести на розгляд Національного агентства подання про наявність у дисертації доктора економічних наук Онищенка В.О. Основи формування інвестиційної політики регіону фактів академічного плагіату.

02.04.2024 Національне агентство за результатами розгляду подання Комітету з питань етики від 15.03.2024, відповідно до рішення Комітету з питань етики від 15.03.2024 №22 (87), ухвалило рішення про виявлення академічного плагіату в захищеній 19.02.2002 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 Інституту економіко-правових досліджень НАН України дисертації Онищенка В.О. Формування інвестиційної політики регіону, поданій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук.

Рішенням від 02.04.2024 Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти вирішило:

Встановити у захищеній 19.02.2002 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 Інституту економіко-правових досліджень НАН України дисертації ОСОБА_1 Основи формування інвестиційної політики регіону, поданій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук, факти академічного плагіату.

Звернутись до Міністерства освіти і науки України щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня доктора економічних наук.

Надіслати до Міністерства освіти і науки України разом із супровідним листом копію прийнятого рішення з результатами проведеного аналізу виявлених за допомогою відповідного програмного забезпечення, а також візуального порівняння, фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання.

В подальшому Національне агентство листом від 08.04.2024 №789 направило до Міністерства освіти і науки України звернення Про позбавлення наукового ступеня №787 від 08.04.2024 щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня доктора економічних наук.

Позивач, не погодившись з рішенням від 02.04.2024, звернувся до суду з даним позовом про його оскарження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у Національного агентства відсутні правові підстави для встановлення у захищеній 19.02.2002 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 Інституту економіко-правових досліджень НАН України дисертації ОСОБА_1 Основи формування інвестиційної політики регіону, поданій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук, фактів академічного плагіату. Тому рішення Національного агентства від 02.04.2024, про виявлення академічного плагіату в захищеній 19 лютого 2002 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 Інституту економіко-правових досліджень НАН України дисертації Онищенка В.О. Формування інвестиційної політики регіону, поданій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук, ухвалене на засіданні 02.04.2024 (протокол № 8 (58)), прийняте відповідачем всупереч положенням статей 19, 58 Конституції України та прийняте не на підставі і не у спосіб, визначений законодавством України, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

За положеннями частини четвертої статті 42 Закону України Про освіту від 05.09.2017 №2145-VIII (далі Закон України Про освіту від 05.09.2017), який набрав чинності 28.09.2017, порушенням академічної доброчесності вважається, зокрема, академічний плагіат - оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства.

Згідно абзацу другого частини шостої статті 6 Закону України Про вищу освіту від 01.07.2014 в первісній редакції, виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації (науковій доповіді) є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у постійно діючій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник (консультант), офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, та голова відповідної спеціалізованої вченої ради позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а вищий навчальний заклад (наукова установа) позбавляється акредитації відповідної постійно діючої спеціалізованої вченої ради та права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у разовій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник, члени цієї ради та офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а вищий навчальний заклад (наукова установа) позбавляється права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік.

За положеннями частини шостої статті 69 Закону України Про вищу освіту від 01.07.2014 в первісній редакції, вищі навчальні заклади здійснюють заходи із запобігання академічному плагіату - оприлюдненню (частково або повністю) наукових результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження та/або відтворенню опублікованих текстів інших авторів без відповідного посилання.

Згідно частини шостої статті 28-1 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність від 26.11.2015, який доповнений вказаною статтею Законом України від 30.03.2021 №1369-IX (набрав чинності 18.04.2021), якщо у захищеній докторській дисертації або публікаціях, які представлялися до захисту, встановлено відповідно до законодавства факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації, науковий консультант позбавляється права участі у підготовці та/або атестації здобувачів ступеня доктора філософії та консультуванні та/або атестації здобувачів ступеня доктора наук строком на два роки, голова спеціалізованої вченої ради, в якій відбувся захист цієї дисертації, та опоненти, які надали позитивні висновки на неї, позбавляються права участі в атестації кадрів вищої кваліфікації строком на два роки, а наукова установа чи заклад вищої освіти позбавляється права утворювати спеціалізовану вчену раду за відповідною науковою спеціальністю строком на один рік.

Згідно пункту 38 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук від 17.11.2021 №1197, особа, якій за рішенням МОН (МОНмолодьспорту, ВАК) видано диплом доктора (кандидата) наук, може бути позбавлена відповідного ступеня у разі виявлення порушень вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, чинних на момент прийняття рішення МОН (МОНмолодьспортом, ВАК) про видачу відповідного диплома або затвердження рішення ради про присудження ступеня доктора філософії.

За пунктом 40 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук від 17.11.2021 №1197, в редакції, що діяла станом на дату винесення оскаржуваного рішення від 02.04.2024, у МОН розглядаються звернення щодо порушення вимог з питань авторського права, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації безстроково.

Відповідно до пункту 41 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук від 17.11.2021 №1197, в редакції, що діяла станом на дату винесення оскаржуваного рішення від 02.04.2024, звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне агентство відповідно до законодавства.

Згідно пункту 16 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 №644 (далі Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 28.06.1997 №644), якщо у дисертації використано ідеї або розроблення, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації та в авторефераті з обов`язковим зазначенням конкретного особистого внеску в ці праці або розроблення. У разі текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту.

Основні вимоги до дисертацій та авторефератів дисертацій, затверджені наказом Вищої атестаційної комісії України (далі ВАК України) від 21.03.1997 №121 Про запровадження переліків та форм документів, що використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників (далі Наказ ВАК від 21.03.1997 №121), згідно пункту 1.3 при написанні дисертації здобувач повинен обов`язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати. Використовуючи в дисертації ідеї або розробки, що належать також і співавтором, разом з якими були написані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації. В разі використання запозиченого матеріалу без посилання на автора та джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту.

Відповідно до пункту 4.6 Наказу ВАК України від 21.03.1997 року №121, яким визначені загальні правила цитування та посилання на використані джерела при написанні дисертації, здобувач повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в дисертації, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена дисертація. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з`ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в дисертації.

Посилання в тексті дисертації на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, ... у працях [1-7]....

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Згідно мотивувальної частини рішення від 02.04.2024, воно винесене Національним агентством за результатами розгляду подання Комітету з питань етики від 25.03.2024, відповідно до рішення Комітету з питань етики від 15.03.2024 №22 (87) та керуючись вищенаведеними положеннями статті 42 Закону України Про освіту, частини дев`ятої статті 19 Закону України Про вищу освіту, частини сьомої статті 28-1 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність, пунктів 38-39,41 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук від 17.11.2021 №1197, пункту 16 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 28.06.1997 №644, пунктів 1.3, 4.6 Основних вимог до дисертацій та авторефератів дисертацій, затверджених наказом Вищої атестаційної комісії України від 21.03.1997 №121 Про запровадження переліків та форм документів, що використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників (чинних на момент видачі відповідного диплома ОСОБА_1 ), пунктом 28 Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженого рішенням Національного агентства від 24.10.2023 (протокол № 16 (45)) (зі змінами)).

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що поняття академічного плагіату закріплено законодавством після захисту позивачем дисертації у 2002 році. Станом на дату захисту позивачем дисертації жоден нормативно-правовий акт не передбачав відповідальності за академічний плагіат.

Крім того, слід зазначити, що жоден з наведених законів не містить вказівки на їх зворотну дію в частині норм, що регулюють питання академічного плагіату.

Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно- правові акти приймаються на її основі і повинні їй відповідати (ст. 8). Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення статті 58 Конституції України надав Конституційний Суд України в рішенні від 13.05.1997 №І-зп/9.7, в якому зазначено про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів в часі, яка означає поширення їх дії тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення принципу незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів в часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище, права та інтереси не будуть погіршені через прийняття більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту в часі. Виняток з цього правила допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), в якому зазначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно- правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. За таких умов Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно- правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Відповідно до цього ж рішення Конституційного Суду України дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Отже, принцип незворотності дії закону в часі означає, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Крім того, заборона зворотної дії в часі закону є однією з важливих складових принципу правової визначеності та гарантією дотримання принципу верховенства права в державі.

В рішенні Конституційного Суду України від 19.04.2000 №6-рп/2000 зазначено, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 02.07.2002 №13-рп/2002 підтвердив раніше викладені у попередніх рішеннях положення, зокрема, статті 58 Конституції України про незворотність дії у часі законів та інших нормативно- правових актів, яка полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп), і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (рішення Конституційного Суду України від 5.04.2001 №3-рп).

Реалізація принципу правової визначеності має полягати в дотриманні зрозумілості, несуперечливості правових приписів, виражених у нормативно- правових актах. Принцип правової визначеності слід пов`язувати також не тільки з вимогами зрозумілості, чіткості норми права, а й з тим, що норми права мають бути спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин.

Щодо дотримання принципу правової визначеності колегія суддів зазначає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рн/20Ю одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідно до підпункту 5.4 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Зазначені положення Конституції України та рішень Конституційного Суду України дають підстави сформулювати загальне правило про те, що закон зворотної сили не має. Це правило спрямовано на закріплення визначеності та стабільності суспільних відносин. Це означає, що закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Принцип незворотності дії в часі нормативно-правових актів знайшов своє закріплення і в статті 7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 1950 року, відповідно до якої нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь- якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення. Ця стаття не є перешкодою для судового розгляду, а також для покарання будь-якої особи за будь-яку дію чи бездіяльність, яка на час її вчинення становила кримінальне правопорушення відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями.

Поняття академічного плагіату вперше закріплено положеннями Закону України Про вищу освіту, що набрав чинності 06.09.2014 і не може, з урахуванням вищевказаного, застосовуватись до правовідносин 2002 року, адже це суперечить приписам статті 58 Конституції України.

Відповідач в обґрунтування правомірності прийняття рішення від 02.04.2024 посилається на положення пункту 38 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук від 17.11.2021 №1197, за яким особа, якій за рішенням МОН (МОНмолодьспорту, ВАК) видано диплом доктора (кандидата) наук, може бути позбавлена відповідного ступеня у разі виявлення порушень вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, чинних на момент прийняття рішення МОН (МОНмолодьспортом, ВАК) про видачу відповідного диплома або затвердження рішення ради про присудження ступеня доктора філософії.

Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту вказаної норми вбачається, що вона відповідає приписам статті 58 Конституції України, та вказує на те, що норми законодавства, які набрали чинності після завершення процедури здобуття позивачем наукового ступеня доктора економічних наук не можуть бути застосовані до правовідносин, що мали місце в ході здобуття ним відповідного ступеню та захисту відповідної дисертації.

За пунктом 40 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук від 17.11.2021 №1197, в редакції, що діяла станом на дату винесення оскаржуваного рішення від 02.04.2024, у МОН розглядаються звернення щодо порушення вимог з питань авторського права, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації безстроково.

Безстроковість розгляду вказує на те, що відповідне питання може бути розглянуте в майбутньому без обмеження строку. Однак, вказана норма не містить приписів про ретроспективну (зворотну) дію нормативно-правового акту в часі.

Національне агентство в своїх запереченнях посилається на пункт 16 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 28.06.1997 №644 за яким, якщо у дисертації використано ідеї або розроблення, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації та в авторефераті з обов`язковим зазначенням конкретного особистого внеску в ці праці або розроблення. У разі текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту, колегія суддів зазначає, що наведена норма не передбачала можливості перевірки дисертації на предмет академічного плагіату та позбавлення наукового ступеню доктора наук вже після його набуття.

Аналіз змісту елементів вказаної правової норми свідчить про те, що предметом її правового регулювання є суспільні відносини періоду підготовки дисертації та до моменту завершення її розгляду і захисту, оскільки передбачає настання конкретних правових наслідків в межах конкретних процедур розгляду дисертації.

Відповідно, факт вичерпання (закінчення) таких процедур, про який свідчить захист позивачем дисертації та здобуття ним наукового ступеня доктора економічних наук, що не заперечується відповідачем, вказує на неможливість вчинення дій та застосування наслідків, а передбачені вказаною нормою наслідки можливі для застосування лише на етапі розгляду дисертації та до її захисту.

Колегія суддів вважає за необхідне окремо наголосити на відмінності змісту пункту 16 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 28.06.1997 №644 та частини четвертої статті 42 Закону України Про освіту від 05.09.2017, адже відмінними є диспозиції норм та суб`єктний склад правопорушень, передбачених наведеними нормами.

Дійсно, правове регулювання спірних правовідносин змінилось з прийняттям Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 №423, яким у абзаці третьому пункту 16 передбачено питання наслідків виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело. Пізніше, за втрати чинності Порядком від 07.03.2007 №423, це закріплене постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №567, якою затверджений Порядок присудження наукових ступенів.

Колегія суддів констатує, що положення Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 №644, чинного на 2002 рік - дату захисту позивачем дисертації, та на який посилається відповідач у оспорюваному рішенні від 02.04.2024, не містять правового регулювання наслідків виявлення в дисертації, вже після видачі диплому доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело, врегульованих у більш пізніх нормативно-правових актах.

Отже, норма пункту 16 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, від 28.06.1997 №644 не може бути застосована до спірних правовідносин.

Пунктом 46 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 №644 передбачена можливість з`ясування питання про обґрунтованість присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, після захисту докторської дисертації, зокрема: Особи, яким присуджено наукові ступені або присвоєно вчені звання, можуть бути позбавлені цих ступенів і звань відповідно ВАК та МОН на основі клопотань, поданих спеціалізованими вченими радами, де проходив захист дисертацій або вченими радами, що подавали клопотання про присвоєння вченого звання. У разі припинення діяльності зазначених рад питання про порушення клопотання щодо позбавлення наукового ступеня або вченого звання розглядається іншими радами за дорученням. Розгляд питань про обґрунтованість присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, стосовно яких рішення були прийняті понад десять років тому, органами атестації не проводиться.

Положення пункту 46 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 28.06.1997 №644 має застосовуватися у взаємозв`язку з положеннями пункту 9 даного порядку, в якому визначено суб`єкта, рішення якого про присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, можуть бути перевірені на обґрунтованість та законність. Так, спеціалізовані вчені ради несуть відповідальність за обґрунтованість прийнятих ними рішень і зобов`язані забезпечувати високий рівень вимогливості під час проведення атестації. У разі порушення спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань присудження наукового ступеня доктора і кандидата наук ВАК може вжити до них заходів у межах своєї компетенції аж до припинення діяльності цих рад.

Таким чином, положення пунктів 9, 46 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 №644 передбачають розгляд питань про обґрунтованість присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, тобто про порушення у діях та рішеннях уповноважених суб`єктів - спеціалізованих вчених рад, відповідальних за атестацію та захист дисертації, а не фізичної особи.

На противагу цьому, приписами статті 42 Закону України Про освіту від 05.09.2017 передбачена відповідальність саме фізичної особи, яка захистила дисертацію.

Згідно частини четвертої статті 42 Закону України Про освіту від 05.09.2017 порушенням академічної доброчесності вважається академічний плагіат - оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства.

Згідно частини п`ятої статті 42 Закону України Про освіту від 05.09.2017 за порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності, як, зокрема, позбавлення присудженого ступеня освітньо-наукового чи освітньо-творчого рівня чи присвоєного вченого звання.

Відтак чинний Закон України Про освіту від 05.09.2017 передбачає застосування відповідальності саме до фізичної особи за допущені нею порушення, на відміну від механізму, закладеного у Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 28.06.1997 №644 та наказі ВАК України від 21.03.1997 №121 Про запровадження переліків та форм документів, що використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників.

Також, слід зазначити, що зміст пункту 38 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук від 17.11.2021 №1197, за яким особа, якій за рішенням МОН (МОНмолодьспорту, ВАК) видано диплом доктора (кандидата) наук, може бути позбавлена відповідного ступеня у разі виявлення порушень вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, чинних на момент прийняття рішення МОН (МОНмолодьспортом, ВАК) про видачу відповідного диплома або затвердження рішення ради про присудження ступеня доктора філософії.

Тобто, Порядок від 17.11.2021 №1197 пов`язує можливість позбавлення диплому із порушенням вимог нормативно-правових актів, чинних на момент прийняття рішення про видачу диплома або затвердження рішення ради про присудження ступеня доктора філософії.

За змістом оскаржуваного рішення від 02.04.2024, відповідачем встановлено про порушення позивачем положень пунктів 1.3, 4.6 Основних вимог до дисертацій та авторефератів дисертацій, затверджених Наказом ВАК України від 21.03.1997 року №121 Про запровадження переліків та форм документів, що використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників.

Так, пункт 1.3 Наказу ВАК України від 21.03.1997 року №121 передбачає, що при написанні дисертації здобувач повинен обов`язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати. Використовуючи в дисертації ідеї або розробки, що належать також і співавтором, разом з якими були написані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації. В разі використання запозиченого матеріалу без посилання на автора та джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту.

Пункт 4.6 Наказу ВАК України від 21.03.1997 року №121 визначає загальні правила цитування та посилання на використані джерела при написанні дисертації здобувач повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в дисертації, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена дисертація. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з`ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в дисертації.

Посилання в тексті дисертації на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, ... у працях [1-7]....

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Колегія суддів зазначає, що Основні вимоги до дисертацій та авторефератів дисертацій, затверджені наказом ВАК України від 21.03.1997 №121 не є нормативно-правовим актом, тобто висновок про порушення їх норм суперечить вищенаведеним приписам пункту 38 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 №1197, що унормовує відповідальність саме за порушення вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів.

Згідно пункту 1 Положення про ВАК України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 №352, ВАК України є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про ВАК України, затвердженого Указом Президента України від 25.02.1999 №216/99, ВАК України є центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

Відтак нормативно-правові акти ВАК України з огляду на її статус підлягали державній реєстрації.

З метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій з 1 січня 1993 року, відповідно до Указу Президента України Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади від 3.10.1992 №493/92, була запроваджена обов`язкова державна реєстрація нормативно-правових актів, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Питання процедури державної реєстрації нормативно-правових актів врегульовано Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731.

Згідно пункту 7 Положення про ВАК України, затвердженого Указом Президента України від 25.02.1999 №216/99, ВАК України у межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства видає накази, організовує та контролює їх виконання. Нормативно-правові акти ВАК України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

За Положенням про ВАК України, затвердженим Указом Президента України від 25.02.1999 №216, ВАК України, як центральний орган державної виконавчої влади, що реалізовує державну політику у галузі атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, присудження наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, мав міжвідомчі повноваження, а його діяльність пов`язана із реалізацією громадянами України їхніх прав, свобод та законних інтересів, зокрема права на освіту. Тобто всі нормативно-правові акти ВАК України підлягають обов`язковій державній реєстрації і це прямо передбачено пунктом 7 Положення про ВАК України, в редакції, чинній станом на 2002 рік.

Наказ ВАК України від 21.03.1997 №121 Про запровадження переліків та форм документів, що використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України, як нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, а також у належний спосіб не був доведений до відома необмеженого кола осіб, а тому він не набрав офіційного статуту нормативно-правового акту.

Пунктом 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 передбачений перелік актів, що не подаються на державну реєстрацію.

Згідно підпункту е пункту 5 вищевказаного Положення в редакції, що діяла станом на дату затвердження наказу ВАК України від 21 березня 1997 року №121 та на дату захисту позивачем дисертації, на державну реєстрацію не подаються акти, зокрема, нормативно-технічного характеру (державні стандарти, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, форми звітності та інші).

Але наказ ВАК України від 21.03.1997 №121 Про запровадження переліків та форм документів, що використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників до переліку таких виключень не входить, адже питання стандартизації станом на 21.03.1997 та дату захисту позивачем дисертації, регулювалися положеннями декрету Кабінету Міністрів України Про стандартизацію і сертифікацію від 10.05.1993 №46-93.

Згідно чинної на 2002 рік частини четвертої статті 5 декрету Кабінету Міністрів України Про стандартизацію і сертифікацію від 10.05.1993 №46-93 державні стандарти України затверджуються Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації. Державні стандарти України підлягають державній реєстрації в Державному комітеті України по стандартизації, метрології та сертифікації і публікуються українською мовою.

Наказ ВАК України від 21.03.1997 №121 не був затверджений та зареєстрований Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації.

Отже, з урахуванням висновку, що Наказ від 21.03.1997 №121 не є нормативно-правовим актом, не включений до переліку документів, що не підлягають державній реєстрації та не є державним стандартом, його положення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

До того ж Наказ від 21.03.1997 №121 встановлює засади відповідальності уповноважених суб`єктів - спеціалізованих вчених рад, відповідальних за атестацію та захист дисертації, а не фізичної особи і саме під час розгляду дисертації, незалежно від стадії проходження, а не після захисту і отримання диплому чи прийняття рішення про присудження наукового ступеню.

Отже, застосування положень Наказу ВАК України від 21.03.1997 №121, за притягнення до відповідальності позивача, у спірних правовідносинах, є неправомірним.

Крім того, за положеннями абзацу 3 пункту 46 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 28.06.1997 №644 розгляд питань про обґрунтованість присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, стосовно яких рішення були прийняті понад десять років тому, органами атестації не проводиться.

Тож розгляд питання про обґрунтованість присудження у 2002 році ОСОБА_1 спеціалізованою вченою радою наукового ступеня, у передбачений законом спосіб, міг відбутися лише до 2012 року, адже норми пункту 46 Порядку від 28.06.1997 №644 у їх взаємозв`язку із положеннями статей 19 та 58 Конституції України визначають, що за певних умов фізична особа, яка захистила докторську дисертацію у 2002 році, могла бути позбавлена наукового ступеню включно по 2012 рік, оскільки за положеннями абзацу 3 пункту 46 Порядку №644 розгляд такого питання після спливу 10-ти річного строку з часу присудження відповідного наукового ступеню, є неможливим.

Національне агентство в обґрунтування правомірності рішення від 02.04.2024, посилається на положення абзаців 2, 3 пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 №423 Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, за якими у разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту. Виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело є підставою для порушення клопотання про позбавлення його наукового ступеня та абзацу 3 пункту 40 постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 №423 Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника - розгляд питання про обґрунтованість присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання, стосовно яких рішення прийняті понад десять років тому, органами атестації не проводиться, за винятком виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело.

Відповідач вказує, що зазначені норми вказують на те, що розгляд питань про виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело, є нічим іншим як академічний плагіат та не обмежується часовими межами.

Проте, колегія суддів наголошує на тому, що вказана постанова Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 №423 втратила свою чинність в 2013 році і застосування її до правовідносин, що мали місце в 2024 році стосовно діяння, що мало місце у 2002 році неможливе.

Отже, доводи відповідача про те, що незалежно від періоду часу коли відбувся захист дисертації, законодавством передбачена можливість перевірки її на наявність фактів академічного плагіату, а застосування відповідальності можливе до фізичної особи за встановлення юридичного факту запозичень без належного цитування, що є академічним плагіатом у розумінні Закону України Про вищу освіту та Закону України Про освіту, так як повністю з ними збігається, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду цієї справи.

За наявних обставин суд першої інстанції вірно констатував, що не лише відсутність підстав для надання зворотної дії положенням нормативно-правових актів, а й відмінність підстав і механізмів застосування юридичної відповідальності, суб`єктів правопорушення, передбачених Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 №644 та Основними вимогами до дисертацій та авторефератів дисертацій, затвердженими наказом Вищої атестаційної комісії України від 21.03.1997 №121 Про запровадження переліків та форм документів, що використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників від тих, що передбачені статтею 42 Закону України Про освіту від 05.09.2017 та іншими положеннями нормативно-правових актів, що регулюють питання академічного плагіату та відповідальності за нього.

Згідно частин шостої, сьомої статті 28-1 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність від 26.11.2015, якщо у захищеній докторській дисертації або публікаціях, які представлялися до захисту, встановлено відповідно до законодавства факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації, науковий консультант позбавляється права участі у підготовці та/або атестації здобувачів ступеня доктора філософії та консультуванні та/або атестації здобувачів ступеня доктора наук строком на два роки, голова спеціалізованої вченої ради, в якій відбувся захист цієї дисертації, та опоненти, які надали позитивні висновки на неї, позбавляються права участі в атестації кадрів вищої кваліфікації строком на два роки, а наукова установа чи заклад вищої освіти позбавляється права утворювати спеціалізовану вчену раду за відповідною науковою спеціальністю строком на один рік. Скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук у разі встановлення відповідно до законодавства фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржено відповідно до законодавства.

Згідно абзацу першого пункту 41 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 №1197 в редакції, чинній станом на дату винесення оскаржуваного рішення, звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне агентство відповідно до законодавства.

Згідно підпункту 15 пункту 9 Статуту Національного агентства, відповідач встановлює відповідно до законодавства факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації та готує звернення до МОН про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук.

З сукупності вищенаведених положень в редакції, чинній станом на дату винесення оскаржуваного рішення, слідує, що під час встановлення відповідних обставин та винесення рішення від 02.04.2024 Національне агентство мало діяти відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі змісту рішення від 02.04.2024, прийняте воно, на підставі пункту 28 Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженого рішенням Національного агентства від 24.10.2023 (протокол №16 (45)) зі змінами.

Скарга ОСОБА_2 прийнята та розглядалася відповідачем за Порядком розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженого рішенням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 21.06.2022 (протокол №10 (15)) зі змінами.

Тобто, Національне агентство керувалось та дотримувалось приписів вказаних Порядків розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації в ході прийняття оспорюваного рішення.

Як вже вказувалось, питання присудження наукового ступеня доктора наук спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ), скасування їх рішень про присудження наукового ступеня доктора наук та позбавлення зазначеного наукового ступеня, регулює Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 №1197.

За пунктом 41 вказаного Порядку від 17.11.2021 №1197 звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне агентство відповідно до встановленого ним порядку.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що наведена редакція норми діє за внесених 03.05.2024 змін.

А станом на дату прийняття оспорюваного рішення Національного агентства від 02.04.2024, Порядок від 17.11.2021 №1197 предписував відповідачеві розглядати скарги/повідомлення відповідно до законодавства.

Проте, ані законодавство, чинне станом на дату винесення оскаржуваного рішення, ані пункт 9 Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №244, яким визначено повноваження відповідача, не наділяли Національне агентство повноваженнями на ухвалення нормативно-правових актів. А Порядок розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затверджений рішенням Національного агентства від 24.10.2023 та Порядок розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженого рішенням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 21.06.2022 не зареєстровані у Міністерстві юстиції України та відповідно не внесені до Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Матеріали справи містять копії листів Міністерства юстиції України від 11.03.2024 №38263/ПІ-К-1506/7.2.4, №38199/ПІ-К-1609/10.1.1 де зазначено, що відповідно до статті 18 Закону України Про вищу освіту від 01.07.2014, Національне агентство не наділено повноваженнями на прийняття нормативно-правових актів та відповідно не належить до кола органів, акти яких підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України. Листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

Національним агентством в листі від 19.10.2023 №1513 вказано, що ні в базовому Законі України Про освіту від 05.09.2017, ні у статті 18 Закону України Про вищу освіту від 01.07.2014 не зазначено повноваження Національного агентства приймати (ухвалювати) нормативно-правові акти, які є обов`язковими до виконання для необмеженого кола осіб.

Відтак Порядок розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затверджений рішенням Національного агентства від 24.10.2023 не є нормативно-правовим актом, а, отже його застосування Національним агентством не ґрунтується на вимогах пункту 41 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук від 17.11.2021 №1197.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення від 02.04.2024 прийняте не на підставі та не у спосіб, визначений законодавством, а відповідно, рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 02 квітня 2024 року не відповідає вимогам статті 19 Конституції України, пункту 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів позивача про прийняття рішення від 02.04.2024 за наслідками скарги особи, права якої не були порушені, колегія суддів погоджується із запереченнями Національного агентства.

Дійсно, як встановлено вище, станом на дату винесення рішення від 02.04.2024, всі вимоги законодавства та Статуту відповідача вказували, що розгляд має відбуватись відповідно до законодавства.

За положеннями абзацу першого пункту 41 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 №1197, в редакції, чинній станом на дату винесення оскаржуваного рішення, розгляду Національним агентством відповідного питання має передувати звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації.

Отже, отримання Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації є достатньою фактичною підставою для початку розгляду такого звернення та реалізації повноважень зі встановлення відповідно до законодавства фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації.

Згідно пункту 39 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 №1197, для розгляду питання про позбавлення наукового ступеня до МОН подають звернення (скарги, заяви, клопотання), зокрема, фізичні (юридичні) особи з інформацією про виявлення порушень вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів.

Отже, для подання заяви з інформацією щодо порушень, розгляд якої може призвести до позбавлення особи наукових ступенів, порушення прав заявника не є обов`язковим.

Щодо доводів позивача про винесення рішення від 02.04.2024 за участі членів Національного агентства, що діяли в умовах реального конфлікту інтересів та не мали права брати участі у його прийнятті, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач наголошує на наявності реального конфлікту інтересів у чотирьох членів Національного агентства, а саме - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

З аналізу протоколу засідання Національного агентства №8 (58) від 02.04.2024 вбачається, що у відповідному засідання приймали участь 20 з 21 членів Національного агентства. У голосуванні щодо питання встановлення у дисертації позивача фактів академічного плагіату прийняло участь 20 з 21 членів Національного агентства, результати голосування: за 20, проти немає, утрималися немає.

Згідно абзацу третього пункту 19 Статуту Національного агентства, рішення з усіх питань приймаються більшістю від складу Національного агентства, що відповідає фактичним обставинам справи і на що не впливає зауваження позивача про наявність конфлікту інтересів у вищезгаданих членів Національного агентства.

Щодо доводів позивача про порушення його права на участь у процесі прийняття рішення в ході оцінки відповідних доводів та доказів, наявних в матеріалах справи, колегія суддів зазначає наступне.

Надаючи оцінку визначеному відповідачем регламенту засідання Національного агентства, що відбулось 02.04.2024, про що стверджує позивач у позовній заяві та визнає відповідач у відзиві на позовну заяву, суд зауважує, що члени Національного агентства також перебували в істотно обмежених часових рамках як в питаннях можливості виступу на засіданні, так і в можливості розгляду та оцінки наявних доказів.

Як встановлено вище, у відповідності до приписів частини 9 статті 19 Закону України Про вищу освіту від 01.07.2014, у складі Національного агентства утворюється, зокрема, Комітет з питань етики, що формується з числа членів Національного агентства для попереднього розгляду питань, що належать до його компетенції. Рішення від 15.03.2024 є рішенням за результатами попереднього розгляду питання.

Відтак за попереднім розглядом має слідувати основний розгляд, що здійснюється Національним агентством, а відповідно, розгляд Комітетом з питань етики Національного агентства не є основним. В ході розгляду питання Національне агентство зобов`язане повністю перевірити всі доводи та докази перед винесенням рішення, незалежно від того, чи такі раніше перевірялись Комітетом з питань етики.

Разом з тим, ані зі змісту рішення від 02.04.2024, ані з матеріалів справи не вбачається, що безпосередньо Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти проведено детальне дослідження зібраних доказів за участі позивача, доказів протилежного відповідачем не надано.

Згідно пункту 39 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 №1197, для розгляду питання про позбавлення наукового ступеня до МОН подають звернення (скарги, заяви, клопотання), зокрема, Національне агентство про позбавлення відповідного ступеня.

В свою чергу, зміст рішення Національного агентства від 02.04.2024 та докази, наявні в матеріалах справи, зокрема звернення Про позбавлення наукового ступеня №787 від 08.04.2024 та лист Про виявлення порушення академічної доброчесності у вигляді академічного плагіату №789 від 08.04.2024 свідчать про те, що винесення оскаржуваного рішення має своїм наслідком розгляд Міністерством освіти і науки України питання позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня доктора економічних наук, а отже має правові наслідки для позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у Національного агентства відсутні правові підстави для встановлення у захищеній 19.02.2002 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 Інституту економіко-правових досліджень НАН України дисертації Онищенка В.О. Основи формування інвестиційної політики регіону, поданій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук, фактів академічного плагіату. Тому рішення Національного агентства від 02.04.2024, про виявлення академічного плагіату в захищеній 19 лютого 2002 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 Інституту економіко-правових досліджень НАН України дисертації Онищенка В.О. Формування інвестиційної політики регіону, поданій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук, ухвалене на засіданні 02.04.2024 (протокол № 8 (58)), прийняте відповідачем всупереч положенням статей 19, 58 Конституції України та прийняте не на підставі і не у спосіб, визначений законодавством України, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року по справі № 440/4500/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 по справі № 440/4500/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 10.12.2024 року