Постанова

від 03.12.2024 по справі 381/1643/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 381/1643/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15871/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Соловей Г.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Шпирук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу державного нотаріуса Першої Фастівської державної нотаріальної контори Ленченко Тамари Олексіївни, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Соловей Г.В., у справі № 381/1643/24 за позовом ОСОБА_1 до Першої Фастівської державної нотаріальної контори, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 , про оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Першої Фастівської державної нотаріальної контори, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 , про оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Зазначила, що вона є дружиною ОСОБА_5 , який 19 січня 1981 року отримав свідоцтво на право власності на 1/2 частину житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . 15 вересня 2008 року ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222781502:02:003:0008 по АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. 18 березня 2016 року Фастівською міською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_5 . Вона, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 . Свідоцтва про право на спадщину в рамках даної спадкової справи не видавалися. 23 січня 2024 року Першою Фастівською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_6 . Спадкоємцями першої черги за законом є вона та малолітній син померлого - ОСОБА_3 . Свідоцтва в рамках даної спадкової справи також не видавалися. Оскільки у неї виникла необхідність в отримані свідоцтва на право власності на майно, що залишилося після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , вона 16 лютого 2024 року звернулася до нотаріуса Першої Фастівської нотаріальної контори Ленченко Т.О. із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на половину майна, що залишилося після смерті її чоловіка ОСОБА_5 у частці відповідно до поділу між усіма спадкодавцями, що заявили про прийняття спадщини. Державним нотаріусом Ленченко Т.О. 15 березня 2024 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначено, що видача свідоцтва про право власності після смерті чоловіка ОСОБА_5 неможлива, так як не була подана заява про видачу свідоцтва про право власності у шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця. Вказану постанову вона вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила визнати незаконною та скасувати постанову державного нотаріуса Першої Фастівської нотаріальної контори Ленченко Т.О. від 15 березня 2024 року № 226/02-32 про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що залишилося після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано постанову державного нотаріуса Першої Фастівської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 226/02-32 від 15 березня 2024 року у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що залишилося після смерті чоловіка - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з Першої Фастівської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, державний нотаріус Першої Фастівської державної нотаріальної контори Ленченко Т.О. подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що після смерті ОСОБА_5 , його дружина ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини, проте не подала протягом шести місяців заяву про бажання отримати свідоцтво про право власності. Діти померлого ОСОБА_5 - син ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_2 вступили в спадщину по 1/3 частині кожний, оскільки дружина померлого ОСОБА_1 не бажала оформити свідоцтво про право власності. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , який прийняв спадщину, але не оформив свої спадкові права після смерті батька ОСОБА_5 і вважається таким, що набув 1/3 частину спадкового майна. Відтак, оскільки свідоцтво про право власності видається тільки за письмовою згодою всіх спадкоємців, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Адвокат Русанівська Д.Д., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала відзив на апеляційну скаргу. Просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів відповідача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні адвокат Русанівська Д.Д., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Державний нотаріус Першої Фастівської державної нотаріальної контори Ленченко Т.О., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, апеляційну скаргу державного нотаріуса Першої Фастівської державної нотаріальної контори Ленченко Т.О. просила залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відтак, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом Серії НОМЕР_1 про смерть, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції у Київській області від 13 жовтня 2015 року (а.с. 22).

За життя спадкодавець ОСОБА_5 заповіту не залишив.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є позивачка ОСОБА_1 , як дружина спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 13 вересня 1969 року, виданого міським відділом РАГС Київської області, а також, діти померлого ОСОБА_5 - дочка ОСОБА_2 та син ОСОБА_6 (а.с. 26, 25-26, 27).

Після смерті ОСОБА_5 до Фастівської міської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулися спадкоємці - дружина та діти спадкодавця, та на підставі вказаних заяв державним нотаріусом було заведено спадкову справу № 83/2016.

16 лютого 2024 року ОСОБА_1 , звернулася до нотаріуса Першої фастівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, на половину майна, що залишилося після смерті чоловіка ОСОБА_5 (а.с. 34).

Постановою державного нотаріуса Першої Фастівської державної нотаріальної контори Ленченко Т.О. про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 226/02-32 від 15 березня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що залишилося після смерті чоловіка - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування відмови державним нотаріусом зазначено те, що видача свідоцтва про право власності неможлива, тому як не була подана заява про видачу свідоцтва про право власності у шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця (а.с. 35).

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судпершої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та скасував постанову державного нотаріуса Першої Фастівської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 226/02-32 від 15 березня 2024 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя здійснюється нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину та не може ставитись в залежність від отримання свідоцтва про право на спадщину. Відтак, у державного нотаріуса були відсутні підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними.

Частиною першою статті 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Аналіз статті 71 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що законодавець не пов`язує можливість видачі свідоцтва про право власності на частку в їх спільному майні із спливом строку на прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц (провадження № 61-17641св19) зроблено висновок, що статтями 34, 71 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. Отже, потрібно розрізняти ситуації, коли майно, зареєстроване за одним із подружжя на праві власності, є об`єктом права спільної сумісної власності, та коли таке майно, є особистою власністю одного із подружжя. Після смерті одного із подружжя, відкривається спадщини тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об`єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини. Отже, той з подружжя, хто є живим, реалізуючи свої права як спадкоємець, має право подати заяву про прийняття спадщини (чи відмови у її прийнятті), а також заяву про видачу свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя. У разі, якщо майно, яке зареєстроване за спадкодавцем, не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, той з подружжя, хто є живим, може подати заяву про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця. Разом з тим, неподання такої заяви не змінює правового режиму майна, яке входить до складу спадщини.

Таким чином, видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя здійснюється нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину та не може ставитись в залежність від отримання свідоцтва про право на спадщину та не обмежується строками на прийняття спадщини.

Згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 вересня 1969 року (а.с. 16).

ОСОБА_5 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 належала на праві власності на підставі Свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 05 січня 1981 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради народних депутатів № 5 від 05.01.1981 року (а.с. 17, 18).

Відтак, у державного нотаріуса Першої Фастівської державної нотаріальної контори Ленченко Т.О. були відсутні підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії, а тому суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови державного нотаріуса від 15 березня 2024 року № 226/02-32 про відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам заявника належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга державного нотаріуса Першої Фастівської державної нотаріальної контори Ленченко Т.О. підлягає залишенню без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2024 року - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного нотаріуса Першої Фастівської державної нотаріальної контори Ленченко Тамари Олексіївни залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач

Судді